Ухвала суду № 139551687, 03.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

03.09.2026Справа № 910/12680/18Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" від 23 липня 2026 року на бездіяльність державного виконавця в справі № 910/12680/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державного концерну "Укроборонпром", а також військового прокурора Київського гарнізону, про стягнення 7 996 434,23 грн,

за участю представників:

позивача (стягувача): не з`явився;

відповідача (боржника): не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

Прокуратури: не з`явився;

ВДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод" (далі Завод) інфляційних нарахувань на суму основного боргу та трьох процентів річних від простроченої суми, нарахованих позивачем у період з 28 березня 2011 року по 30 вересня 2014 року на внесену до реєстру вимог кредиторів конкурсну заборгованість відповідача-боржника, щодо якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2011 року в справі № 43/122 було порушено провадження у справі про банкрутство Заводу, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем його грошового зобов`язання щодо сплати на користь позивача суми основного боргу, визнаного рішенням Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2007 року в справі № 16/303 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2011 року в справі № 43/122.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року (суддя Блажівська О.Є.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Державний концерн "Укроборонпром" (далі Концерн).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2019 року, у задоволенні позову Товариства було відмовлено.

Водночас постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 вересня 2019 року вищезазначені судові рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих у період з 14 лютого 2014 року по 30 вересня 2014 року на суму 840 607,03 грн, а справу № 910/12680/18 у зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2019 року вказану справу було передано для розгляду судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2019 року справу № 910/12680/18 прийнято до свого провадження вищезазначеним суддею та призначено підготовче судове засідання на 24 жовтня 2019 року.

19 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява Товариства від 18 листопада 2019 року № 1811/2-19, у якій останнє збільшило розмір позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 7 996 434,23 грн, з яких: 7 275 848,68 грн інфляційні втрати, нараховані у період з лютого 2014 року по лютий 2019 року на суму основного боргу в розмірі 4 713 507,64 грн, 720 585,55 грн три проценти річних, нараховані у період з 14 лютого 2014 року по 21 березня 2019 року на вищенаведену суму основного боргу. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

26 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява військового прокурора Київського гарнізону від 25 листопада 2019 року № 11/8779вих19, у якій останній повідомив суд про свій вступ у справу № 910/12680/18.

Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2020 року позов Товариства задоволено, стягнуто з Заводу на користь позивача 7 275 848,68 грн інфляційних втрат, 720 585,55 грн трьох процентів річних, 12 627,91 грн судового здору за подання позовної заяви, 18 913,66 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 25 220,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

10 березня 2020 року Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ на примусове виконання вказаного рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Алєєва І.В.) від 9 червня 2021 року заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з Заводу на користь позивача 109 164,42 грн судового збору.

6 липня 2021 року Господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання зазначеного додаткового рішення.

У період з 21 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

27 листопада 2025 року на адресу суду від Товариства надійшла заява від 19 листопада 2025 року вих. № 1911/1-2025, у якій позивач просив замінити відповідача у даній справі та боржника у межах виконавчого провадження № 62257086 (зведене виконавче провадження № 62260824), яке перебуває на примусовому виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі ВДВС), Завод, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Ганни Світличної, будинок 81, квартира 112; ідентифікаційний код 43938589) (далі Підприємство). У цій же заяві Товариство також просило: залучити Фонд державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; ідентифікаційний код 00032945) (далі Фонд) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) (далі Відділення), як заінтересованих осіб виконавчого провадження; витребувати у Відділення й Підприємства копії: акта приймання-передачі єдиного майнового комплексу Заводу (далі ЄМК Заводу), підписаного між вказаними особами на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації ЄМК Заводу, за результатами електронного аукціону від 8 вересня 2025 року № SPE001-UA-20250724-03527; матеріалів фінансової звітності Заводу, яка використовувалась для укладання відповідного договору купівлі-продажу, та підтверджує передачу боргів/заборгованостей Заводу новому власнику Підприємства, у тому числі, але не виключно, у розрізі кожного окремого кредитора Заводу, зокрема, щодо Товариства; інших документів, які підтверджують передачу Підприємству заборгованостей/боргів Заводу перед Товариством та ТОВ "Кременчуцький регіональний технічний центр".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 грудня 2025 року вказану заяву Товариства про заміну відповідача (боржника) його правонаступником у справі № 910/12680/18 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 грудня 2025 року. Цією ж ухвалою в задоволенні інших вимог заяви Товариства від 19 листопада 2025 року вих. № 1911/1-2025 про витребування доказів та залучення заінтересованих осіб відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року заяву Товариства від 19 листопада 2025 року вих. № 1911/1-2025 про заміну відповідача (боржника) його правонаступником у справі № 910/12680/18 задоволено, замінено відповідача у справі № 910/12680/18 та боржника в межах виконавчого провадження № 62257086 (зведене виконавче провадження № 62260824), яке перебуває на примусовому виконанні у ВДВС, Завод, на його правонаступника Підприємство.

21 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від адвоката Шупені Валентина Миколайовича надійшла скарга від 20 липня 2026 року в інтересах Товариства на бездіяльність державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 62257086. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2026 року вказану скаргу було повернуто заявнику без розгляду у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 340 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

23 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла скарга від цієї ж дати, у якій останнє просило суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні № 62257086 щодо нерозподілу та неперерахування Товариству грошових коштів, що надійшли на депозитний рахунок ВДВС від боржника Підприємства; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 березня 2020 року в справі № 910/12680/18 у виконавчому провадженні № 62257086 після поновлення вчинення виконавчих дій постановою від 1 січня 2026 року; зобов`язати ВДВС вжити заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, щодо розподілу та перерахування наявних на депозитному рахунку ВДВС грошових коштів, які надійшли від Підприємства на користь Товариства в межах виконавчого провадження № 62257086.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 липня 2026 року розгляд вказаної скарги Товариства було призначено в судовому засіданні на 6 серпня 2026 року. Цією ж ухвалою суду запропоновано ВДВС, а також іншим учасникам справи, у строк до 4 серпня 2026 року надати суду письмові пояснення з нормативним обґрунтуванням своїх доводів чи заперечень по суті поданої позивачем скарги.

6 серпня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від позивача надійшли клопотання: про долучення додаткових доказів до матеріалів справи; про розгляд скарги без участі його представника.

Оскільки учасники судового процесу явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили, ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 серпня 2026 року було продовжено з власної ініціативи суду строк розгляду скарги Товариства на 20 днів та відкладено судове засідання на 3 вересня 2026 року.

Учасники судового процесу явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили, проте 1 вересня 2026 року від Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Центрального регіону, а також 3 вересня 2026 року (до початку призначеного засідання) від позивача через систему "Електронний суд" надійшли клопотання про розгляд скарги без участі представників вказаних учасників судового процесу. У своєму клопотанні позивач підтримав вимоги скарги, просив суд її задовольнити.

Відповідач, третя особа та ВДВС явку своїх повноважних представників у судові засідання не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку. Будь-яких заяв, клопотань, у тому числі письмових пояснень по суті поданої Товариством скарги, до суду не направили.

Відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений частиною 1 статті 341 ГПК України присічний строк, передбачений для розгляду вказаної скарги, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представників вказаних осіб.

Розглянувши подану скаргу на бездіяльність державного виконавця ВДВС у справі № 910/12680/18, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, об`єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке.

Вказана скарга (з урахуванням клопотання позивача від 5 серпня 2026 року) обґрунтована тим, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження № 62257086 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 березня 2020 року в справі № 910/12680/18, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2020 року про стягнення з Заводу на користь Товариства грошових коштів. 12 травня 2025 року постановою державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 62260824 (до якого було приєднано виконавче провадження № 62257086) було зупинено вчинення виконавчих дій з підстав включення боржника до переліку об`єктів малої приватизації, згідно наказу Фонду державного майна України від 23 серпня 2024 року № 1996. Оскільки за результати електронного аукціону з продажу ЄМК боржника його переможцем було визначено Підприємство, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в справі № 910/12680/18 було замінено боржника Завод, його правонаступником Підприємством. На підставі вказаної ухвали державним виконавцем були винесені постанови: від 1 січня 2026 року: про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62257086; про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 62257086; від 2 січня 2026 року про виведення виконавчого провадження № 62257086 зі зведеного виконавчого провадження № 62260824. Однак, з часу поновлення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62257086 державним виконавцем ВДВС не вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2020 року. При цьому, після заміни державним виконавцем ВДВС боржника у виконавчому провадженні № 62257086 останнє зупинене не було. Крім того, листом від 30 липня 2026 року вих. № 128285 головний державний виконавець ВДВС Братошова В.І. повідомила скаржника про те, що 2 березня 2026 року на депозитний рахунок ВДВС від боржника надійшли грошові кошти, достатні для виконання вказаного рішення суду. Цим же листом державний виконавець повідомив скаржника про те, що розподіл та перерахування стягувачу спірних коштів у визначений чинним законодавством строк не було здійснено в силу вимог статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) внаслідок зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації. Скаржник вважає таку бездіяльність державного виконавця ВДВС неправомірною, у зв`язку з чим звернувся з даною скаргою до суду.

Згідно з статтею 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 1 та 5 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 341 ГПК України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на виконанні Солом`янського ВДВС перебуває наказ Господарським судом міста Києва від 10 березня 2020 року з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2020 року в даній справі, що підтверджується копією наявної в матеріалах справи постанови державного виконавця ВДВС Браташової В.І. від 3 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62257086.

Постановою державного виконавця ВДВС Браташової В.І. від 3 червня 2020 року виконавчі провадження № 62246099 та № 62257086 об`єднано у зведене виконавче провадження № 62260824.

Постановою державного виконавця ВДВС Браташової В.І. про зміну (доповнення) реєстраційних даних до автоматизованої системи виконавчого провадження від 1 липня 2020 року № 62257086 було внесено банківські реквізити Товариства для перерахування стягнутих з боржника коштів.

Постановами державного виконавця ВДВС Браташової В.І. від 12 травня 2025 року ВП № 62257086 було зупинено вчинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини 1 статті 34, статті 35 Закону, а також знято арешт з усіх рахунків боржника в зв`язку з включенням Заводу до переліку об`єктів малої приватизації (наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2024 року № 1996.

На підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в справі № 910/12680/18 постановами державного виконавця ВДВС Браташової В.І. від 1 січня 2026 року ВП № 62257086: поновлено виконавче провадження № 62257086; замінено боржника у виконавчому провадженні № 62257086 Завод, на його правонаступника Підприємство.

Постановою державного виконавця ВДВС Браташової В.І. від 2 січня 2026 року ВП № 62257086 виконавче провадження № 62257086 було виведено зі зведеного виконавчого провадження № 62260824.

Копії вказаних постанов державного виконавця ВДВС містяться в матеріалах справи. Докази винесення державним виконавцем ВДВС Браташовою В.І. інших постанов чи вчинення нею будь-яких інших виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 62257086 (у тому числі зупинення вказаного виконавчого провадження) у матеріалах справи відсутні й учасниками судового процесу до суду подані не були.

Листом від 30 липня 2026 року вих. № 12885 (копія якого наявна у справі) державний виконавець повідомив стягувача про те, що 2 березня 2026 року на депозитний рахунок ВДВС надійшли кошти, що покривають заборгованість, зокрема за ВП № 62257086, проте виконавчі дії будуть зупинені до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації згідно статті 35 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

До виконавчих дій (заходів примусового виконання рішень) в силу вимог статті 10 Закону відносяться: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За пунктами 1-3 частини 1 статті 45 Закону розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 47 Закону грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

За змістом пункту 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) (далі Інструкція), державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів (на депозитний рахунок) готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби.

Отже, вищевказаними приписами чинного законодавства прямо передбачено, що як у випадку, коли з боржника грошові кошти стягнені в примусовому порядку та перераховані на депозитний рахунок виконавчої служби, так і в разі, коли боржник добровільно, без вимоги виконавця, виконав судове рішення шляхом перерахування коштів на депозитний рахунок органу виконавчої служби, виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня перерахувати отримані від боржника кошти стягувачу. Закон не надає можливості виконавцю притримати кошти, які перебувають на депозитному рахунку виконавчої служби, які вже стягнені чи перераховані на виконання судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 квітня 2026 року в справі № 545/304/22.

Відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 34 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Частиною 7 статі 35 Закону визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Зі змісту вказаних положень Закону вбачається, що у випадку включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

При цьому, виконавцем зупиняється вчинення саме виконавчих дій (заходів примусового виконання рішення).

У той же час, перерахування стягувачам коштів, стягнутих з боржника, здійснюється в порядку їх розподілу відповідно до статей 45-47 розділу VI "Розподіл стягнутих з боржника грошових сум" Закону та не відноситься до виконавчих дій, визначених статтею 10 Закону та розділом IV "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 жовтня 2025 року в справі № 917/1000/23.

Більш того, судом встановлено, що на час звернення скаржника до суду з цією скаргою, виконавче провадження № 62257086 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2020 року в справі № 910/12680/18 після його поновлення постановою державного виконавця ВДВС Браташової В.І. від 1 січня 2026 року ВП № 62257086 зупинено не було.

Відтак, викладі в листі державного виконавця доводи щодо неможливості здійснення розподілу отриманих від боржника грошових коштів у зв`язку із зупиненням вчинення виконавчих дій відповідно до вимог статті 35 Закону є безпідставними, оскільки такі дії не є виконавчими діями (заходами примусового виконання рішення) у розумінні Закону.

Абзацом 1 пункту 1 розділу VII Інструкції визначено, що стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, у державних банках, приватними виконавцями у державних банках, у тому числі рахунки в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Інструкції операції з грошовими коштами на рахунках, визначених пунктом 1 цього розділу, здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих виконавцем сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок.

За пунктом 11 розділу VII Інструкції при надходженні коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби чи рахунок авансового внеску відповідальна особа органу державної виконавчої служби повинна невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу державної виконавчої служби на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього відповідальна особа органу державної виконавчої служби невідкладно повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

Положеннями пункту 13 розділу VII Інструкції визначено, що розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. Виплата стягнутих грошових коштів (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, визначеному статтею 47 Закону, а також з урахуванням строків вчинення виконавчих дій, визначених у додатку до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5 серпня 2016 року № 2432/5. У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів, державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує розпорядження, яким визначає належність указаних коштів і спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні. Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою органу державної виконавчої служби невідкладно після отримання розпорядження державного виконавця.

Згідно з пунктом 14 розділу VII Інструкції перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних інструкцій. Платіжна інструкція підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем. Копії платіжних інструкцій (реєстри до платіжних інструкцій) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам. Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що перерахування коштів з рахунків органів виконавчої служби здійснюється на підставі платіжних інструкцій, які підписуються начальником та відповідальною особою органу виконавчої служби.

Однак, докази здійснення державним виконавцем ВДВС розподілу стягнутих з боржника сум та перерахування їх на користь скаржника в матеріалах даної справи відсутні.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець ВДВС, у порушення вищевказаних приписів чинного законодавства, вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у неперерахуванні Товариству з депозитного рахунку ВДВС грошових коштів у межах виконавчого провадження № 62257086 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 березня 2020 року в справі № 910/12680/18. Відтак, скарга Товариства у цій частині вимог є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд на підставі приписів частини 2 статті 343 ГПК України, вважає за необхідне також задовольнити вимогу скарги Товариства про зобов`язання ВДВС вжити заходів, передбачених Законом та Інструкцією, щодо розподілу та перерахування наявних на депозитному рахунку ВДВС грошових коштів, які надійшли від боржника, на користь стягувача в межах виконавчого провадження № 62257086.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Необхідно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 жовтня 2024 року в справі № 910/10222/22.

Якщо певні дії в межах виконавчого провадження за Законом є лише правом державного виконавця, то саме він вирішує на власний розсуд чи вчиняти ці дії, у якій черговості і в які строки, а не суд і не стягувач у виконавчому провадженні вправі вирішувати ці питання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 лютого 2026 року в справі № 925/163/24.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У той же час, відповідно до частини 8 статті 48 Закону виконавець зобов`язаний провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. Надалі така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом, тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому, сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону, не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 2 грудня 2020 року в справі № 911/4670/13, від 19 серпня 2019 року в справі № 913/438/16, від 18 липня 2018 року в справі № 915/1294/13, від 23 серпня 2018 року в справі № 911/167/17 та від 27 березня 2023 року в справі № 904/817/20.

Як вбачається з відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчого провадження № 62257086, після його поновлення за постановою державного виконавця ВДВС Браташової В.І. від 1 січня 2026 року ВП № 62257086 запит до Державної податкової служби України з метою проведення перевірки наявних рахунків у боржника був направлений державним виконавцем лише 7 березня 2026 року. Судом також встановлено, що 7 березня 2026 року та 7 червня 2026 року вказаним державним виконавцем здійснено запит до Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Докази на підтвердження вчинення інших виконавчих дій з метою виявлення майна та грошових коштів боржника у виконавчому провадженні № 62257086, як і докази на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість належного виконання виконавцем покладеного на нього Законом обов`язку в значений період, у матеріалах справи відсутні.

Зазначене свідчить про те, що в період з 1 січня 2026 року по 3 вересня 2026 року державним виконавцем ВДВС не було вчинено у встановлені Законом строки всіх необхідних дій щодо виконання рішення суду в даній справі.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що у період з 1 січня 2026 року по 3 вересня 2026 року державний виконавець ВДВС допустив протиправну бездіяльність та порушив вимоги статті 48 Закону у виконавчому провадженні № 62257086 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києві від 6 лютого 2020 року в справі № 910/12680/18 щодо: вчинення кожні два тижні дій з виявлення рахунків боржника; вчинення кожні три місяці дій з виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. У зв`язку з цим скарга Товариства в цій частині також є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись статями 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" від 23 липня 2026 року на бездіяльність державного виконавця в справі № 910/12680/18 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 62257086 щодо нерозподілу та неперерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" грошових коштів, що надійшли на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби від боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020".

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 62257086 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі № 910/1268018 у виконавчому провадженні № 62257086 після поновлення вчинення виконавчих дій постановою від 1 січня 2026 року.

Зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (03057, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 50, 5-й поверх; ідентифікаційний код 35008087) вжити заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, щодо розподілу та перерахування наявних на депозитному рахунку відділу державної виконавчої служби грошових коштів, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Фуд 2020" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Ганни Світличної, будинок 81, квартира 112; ідентифікаційний код 43938589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхтехнології" (03035, місто Київ, вулиця Василя Липківського, будинок 40, квартира 60; ідентифікаційний код 33193303) у межах виконавчого провадження № 62257086.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 8 вересня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко