Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №752/22517/26
Провадження №2-з/752/214/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкова Ж.І., розглянувши заяву адвоката Гаврилюк Жанни Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за його позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав ,-
ВСТАНОВИВ:
20.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Гаврилюк Жанни Олександрівни про забезпечення вищезазначеного позову.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується наступними обставинами, які свідчать про існування реальної загрози для життя, здоров`я та інтересів малолітньої дитини.
ОСОБА_2 страждає на хронічний психічний розлад - параноїдну шизофренію (F20.00) з безперервним перебігом, психотичними симптомами та епізодами манії, а також має алкогольну та наркотичну залежність, неодноразово проходила стаціонарне лікування у КНП «КЛ «ПСИХІАТРІЯ» м. Києва.
Специфіка діагнозу параноїдна шизофренія передбачає раптові спалахи психозу та агресії під впливом внутрішніх хворобливих мотивів (марення). Її несподівана поява біля малолітньої дитини у стані загострення хвороби становить миттєву загрозу для фізичного життя дитини та завдасть їй глибокої психологічної травми.
Відповідач ОСОБА_2 є громадянкою держави-агресора - російської федерації. Оскільки на даний момент вона юридично не обмежена у батьківських правах, вона має право безперешкодно звернутися до навчального чи виховного закладу, де перебуває дитина, та самовільно її забрати.
Існує обґрунтований та високий ризик того, що відповідач може раптово викрасти малолітнього ОСОБА_3 та спробувати вивезти його за межі України до країни свого громадянства. В умовах триваючого збройного конфлікту вивезення дитини громадянкою рф на територію держави-агресора призведе до незворотних наслідків, це повністю унеможливить виконання майбутнього рішення суду, закриє доступ українським державним органам до захисту прав дитини та унеможливить її повернення до батька.
Необхідність збереження існуючого безпечного стану для дитини. На теперішній час малолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком, який самостійно забезпечує його виховання, навчання, лікування та психологічний комфорт. Інших правових механізмів захистити дитину від раптового шкідливого втручання матері у позивача немає. Вжиття заходів забезпечення позову є превентивним та пропорційним заходом, спрямованим на захист дитини від потенційного насильства чи викрадення до ухвалення остаточного рішення у справі.
Просив до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, заборонити відповідачу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці РФ) або іншим особам, які діють від її імені чи в її інтересах:
самовільно без письмової згоди батька ОСОБА_1 , забирати малолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з поточного місця проживання, закладі освіти (школи), гуртків, секцій чи інших місць його перебування;
вивезення малолітнього ОСОБА_3 за межі державного кордону України без письмової, нотаріально засвідченої згоди батька ОСОБА_1 ;
до набрання законної сили рішенням суду у цій справі встановити тимчасовий порядок спілкування ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , ухваливши, що таке спілкування (у разі її появи) може відбуватися виключно у присутності батька (або практичного психолога) на нейтральній території, без права залишатися з дитиною наодинці чи спільної ночівлі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 22.03.2017 серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_2 .
08.06.2023 Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення, згідно з яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.07.2010.
Рішення набрало законної сили.
Згідно з виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №3610 КНП «КЛ «ПСИХІАТРІЯ» ОСОБА_2 встановлений діагноз шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, помірно виражений психопатоподібний дефект, параноїдний синдром (F20.00).
Відомості про те, що відповідач страждає на алкогольну та наркотичну залежність, відсутні.
Відповідачка не має зареєстрованого місця проживання на території м. Києва.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Так, пунктом 3 частині 1 цієї статті визначено, що позов може забезпечуватись встановленням обов`язку вчинити певні дії у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною 10 статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 4 «Конвенції про контакт з дітьми», ратифікованої Законом України № 166-V (166-16) від 20.09.2006, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дітей, має право на особисте спілкування з дітьми, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.»
В постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 зазначено, що зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю. Верховний Суд у вказаній справі дійшов висновку, що зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
В постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 Верховний Суд зазначив, що «враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітніх дітей, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.»
Відповідно до ч. 1, 2 ст 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дітей, також має право на особисте спілкування з ними, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в їх інтересах.
Суд може обумовити побачення з дітьми присутністю іншої особи лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.
Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування із малолітньою дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною, яке перешкоджало б їх нормальному розвитку, або обумовлювало її побачення з дітьми у присутності інших осіб, судом не встановлено.
З метою запобігання втрати емоційного контакту матері з дітиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Враховуючи те, що предметом спору за позовом є визначення місця проживання дитини, то вид забезпечення позову шляхом зобов`язання батьку надати можливість спілкування та побачення матері з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю.
Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та докази, надані на їх підтвердження, свідчать про наявність фактичних обставин, з яким закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову.
За час тривалого розгляду справи у суді існує реальний ризик того, що дитина може втратити емоційний зв`язок з матір`ю та ймовірним є виникнення вкрай негативних наслідків у вигляді відчуження дитини від матері через втрату емоційної та психологічної прихильності.
Спілкування матері з дитиною буде сприяти відновленню відносин та емоційного контакту між ними, відповідатиме інтересам як матері, так і дитини, та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини, що в силу положень ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Встановлення судом зобов`язання батька, з яким проживає дитина, надавати матері дитини можливість для побачення та спілкування з нею в певні дні і години не вирішує по суті спір, оскільки стосується спілкування матері з дитиною до закінчення вирішення спору між сторонами про визначення місця проживання дитини і не є тотожним задоволенню зазначених позовних вимог.
Проте суд вважає, що в цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки у заяві не зазначений конкретний порядок спілкування дитини з матір`ю, а тому суд, враховуючи предмет позову, обраний представником позивача, вид його забезпечення в частині зобов`язання встановити тимчасовий порядок спілкування ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , вважає доцільним визначити можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу відповідачки з сином кожної другої суботи та четвертої місяця з 10-00 години до 14-00 години в присутності батька за місцем проживання дитини: АДРЕСА_1 , або за згодою обох батьків в громадських місцях.
Щодо вимоги про забезпечення позову в частині заборони відповідачці вивезення дитини за державний кордон України без письмової, нотаріально засвідченої згоди батька ОСОБА_1 , суд відзначає, що у цьому спорі щодо визначення місця проживання дитини, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення.
При цьому суд враховує, що п.2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 (зі змінами) встановлено, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. При цьому в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
Отже, враховуючи існуючий порядок перетину державного кордону, який з урахуванням воєнного стану, введеного 24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, ризик того, що відповідач, яка є громадянкою іноземної держави та має зареєстроване місце проживання в іншій країні, дійсно може вивезти дитину за межі України до країни свого громадянства.
Щодо вимог заяви про забезпечення позову в частині встановлення заборони відповідачці самовільно без письмової згоди батька ОСОБА_1 , забирати малолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з поточного місця проживання, закладі освіти (школи), гуртків, секцій чи інших місць його перебування, суд повторно відзначає, що у цьому спорі предметом є визначення місця проживання дитини, а тому встановлення таких заборон суд вважає адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення, яке виключить ризик викрадення дитини до ухвалення остаточного рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву адвоката Гаврилюк Жанни Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову задовольнити частково.
Встановити тимчасовий порядок спілкування, побачення та спільного проведення часу ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної другої та четвертої суботи місяця з 10-00 години до 14-00 години в присутності батька ОСОБА_1 за місцем проживання дитини: АДРЕСА_1 , або за згодою обох батьків в громадських місцях.
Заборонити відповідачу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці РФ) або іншим особам, які діють від її імені чи в її інтересах:
самовільно без письмової згоди батька ОСОБА_1 , забирати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з поточного місця проживання, закладів освіти (школи), гуртків, секцій чи інших місць перебування дитини;
вивезення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі державного кордону України без письмової, нотаріально засвідченої згоди батька ОСОБА_1 .
Відмовити в решті вимог заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала є виконавчим документом, строк пред`явлення її до виконання становить три роки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Стягувач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Боржник: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Ухвала складена 31.08.2026.
Суддя Ж. І. Кордюкова
Судове рішення № 139551179, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 31.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 752/22517/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: