Рішення № 139550820, 04.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2026Справа № 910/3596/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"

вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, м. Київ, 03038

код ЄДРПОУ 41564379

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815

про зобов`язання внесення змін до особового рахунку шляхом відображення на ньому грошової суми у розмірі 22 323,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі- відповідач) про зобов`язання внесення змін до особового рахунку шляхом відображення на ньому грошової суми у розмірі 22 323,84 грн за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 справу №910/3596/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 відкрито провадження у справі №910/3596/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

15.04.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та передчасними. Також АТ "Українська залізниця" посилалась на факт пропуску строку позовної давності з боку позивача при зверненні з даним позовом.

20.04.2026 позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач спростував доводи відповідача та звернув увагу на сталість судової практики в аналогічних спорах щодо повернення збору за зберігання, нарахованого та списаного АТ "Українська залізниця" під час накопичення вагонів згідно додатку 1-4 до договору.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙСНВАРД» (далі також Позивач або Товариство) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі також Відповідач або Залізниця) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення Договору.

Згідно з п. 1.1 предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.5 Договір є публічним, за яким Залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).

25.06.2025 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.07.2025.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Залізниці.

Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 Договору.

На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.

Згідно з п. 2.3.4 Договору Залізниця зобов`язана вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійсненні перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати Товариство відповідні розрахункові документи в електронній формі.

Відповідно до п. 4.5 Договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Залізниця надає Товариству переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Позивачем на виконання Договору за звітну добу.

Пунктом 9.6 Договору визначено, що умови Договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови встановлені Договором.

Згідно з п. 14 Договору невід`ємною частиною Договору є додатки, зокрема Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».

Відповідно до п. 14.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.

Отже, Залізницею текстом Договору чітко та однозначно встановлено, що умови Додатку 1-4 до Договору мають пріоритет над умовами Договору та інших правочинів, що існують між сторонами.

Так, приписами Додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» встановлено, зокрема:

На окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1).

Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2).

На станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5).

Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (п. 6).

Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/ або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (п. 7).

Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8).

За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: - плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1); - за затримку вагонів Замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2); - за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3).

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).

Перевізник не несе відповідальності за втрату якості вантажу під час надання послуги з накопичення вагонів (п 11).

Перевізник, у разі виникнення технічної або технологічної неможливості надання послуги, має право призупинити надання послуг в односторонньому порядку, письмово повідомивши про таке Замовника (п. 13).

При цьому, відповідно до п. 1.4 Договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/ забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 15.08.2025 Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 10 вагонів у складі однієї групової відправки № 33634601 зі станції Вендичани пшениці, що підтверджується перевізним документом № 33634601 та Відомістю вагонів до нього.

За час накопичення групової відправки № 33634601 станцією Вендичани нараховано: - плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 4 003,93 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 18080311 та Переліком № 20250821; - збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі10 310,88 грн з ПДВ, що також підтверджується Накопичувальною карткою № 18080311 та Переліком № 20250821; - плату за користування вагонами у розмірі 1 004,88 грн з ПДВ, що підтверджується Відомостями № 16080011, № 17080013 та Переліком № 20250818.

16.08.2025 Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 10 вагонів у складі однієї групової відправки № 33643107 зі станції Вендичани пшениці, що підтверджується перевізним документом № 33643107 та Відомістю вагонів до нього.

За час накопичення групової відправки № 33643107 станцією Вендичани нараховано: - плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 2 285,90 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 18080310 та Переліком № 20250821; - збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі6 882,12 грн з ПДВ, що також підтверджується Накопичувальною карткою № 18080310 та Переліком № 20250821; - плату за користування вагонами у розмірі 918,24 грн з ПДВ, що підтверджується Відомостями № 17080014, № 17080015 та Переліком № 20250819.

17.08.2025 Товариством відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 10 вагонів у складі однієї групової відправки № 33653403 зі станції Вендичани пшениці, що підтверджується перевізним документом № 33643403 та Відомістю вагонів до нього.

За час накопичення групової відправки № 33643403 станцією Вендичани нараховано: - плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 1 714,43 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 17080307 та Переліком № 20250819; - збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі5 130,84 грн з ПДВ, що також підтверджується Накопичувальною карткою № 17080307 та Переліком № 20250819; - плату за користування вагонами у розмірі 935,64 грн з ПДВ, що підтверджується Відомістю №20080021 та Переліком № 20250821.

За доводами позивача, у Залізниці були відсутні правові підстави для нарахування Товариству збору за зберігання вантажів при надані послуги накопичення вагонів для відправлення їх груповими відправками, а тому кошти у розмірі 22 323,84 грн (10 310,88 + 6 882,12 + 5 130,84) набуті Залізницею без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

У зв`язку з цим позивач звернувся з даним позовом до суду з метою зобов`язання АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 22 323,84 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

При цьому пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів", відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлене на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.

У той же час затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг, та додатку № 1-4 до нього.

Таким чином у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги те, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4, і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої ТОВ "Грейнсвард", спеціальної послуги.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.

Згідно з даними накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92) № 18080311 від 18.08.2025, ТОВ "Грейнсвард" був нарахований збір за зберігання вантажів на суму 10310,88 грн з ПДВ на підставі актів ГУ-23; № 18080310 від 18.08.2025, ТОВ "Грейнсвард" був нарахований збір за зберігання вантажів на суму 6 882,12 грн. з ПДВ на підставі актів ГУ-23; № 17080307 від 17.08.2025, ТОВ "Грейнсвард" був нарахований збір за зберігання вантажів на суму 5 130,84 грн. з ПДВ на підставі актів ГУ-23.

Слід зазначити, що обов`язок складення актів форми ГУ-23 встановлено умовами п. 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами). Отже за умовами договору, що регулює спеціальну послугу, сторони узгодили, що актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим, є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.

Також згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.

Таким чином суд вважає, що грошові кошти в сумі 22 323,84 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні не можуть бути застосовані.

Приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У даному випадку списання відповідачем з особового рахунку позивача спірної суми в якості збору за зберігання вантажу відбулось у зв`язку з договором, однак, не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що залізниця неправомірно списала з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 Правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування відповідачем маршрутного потягу у сумі 22 323,84 грн з ПДВ на підставі накопичувальних карток № 18080311 від 18.08.2025; № 18080310 від 18.08.2025; № 17080307 від 17.08.2025.

Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що нарахування спірних коштів було здійснено обґрунтовано, проте, такі доводи не відносяться до предмета доказування у цій справі, оскільки предметом спору в цій справі є не правомірність нарахування коштів за послуги користування вагонами, а порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку списання коштів з особового рахунку позивача.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. ( ст. 256, 257 Цивільного кодексу України).

Відповідач вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом розпочався з 19.08.2025, а в силу положень статті 136 Статуту залізниць України, строк позовної давності, який становить 6 місяців, сплив відповідно 19.02.2026.

Таким чином, відповідач, керуючись статтею 136 Статуту, статтею 267 Цивільного кодексу України, просив застосувати позовну давність та відмовити в позові.

Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У пункті 6 частини 3 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку із перевезенням вантажу, пошти.

У пункті 3 статті 925 Цивільного кодексу України зазначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається до транспортних кодексів (статутів).

За статтею 137 Статуту позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 7.3 договору перевезення вбачається, що сторони збільшили строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника та встановили її строк три роки.

Позаяк, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України " Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався.

Однак 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Водночас, позивач до суду із позовною заявою звернувся 30.03.2026.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

У той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до п. 7.4 договору у випадку задоволення грошових вимог замовника залізниця має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Ураховуючи викладене та зважаючи неправомірність дій залізниці у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту про зобов`язання АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення) на ньому грошової суми у сумі 22 323,84 грн є ефективним способом відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Отже, позов ТОВ "Грейнсвард" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення) на ньому коштів у сумі 22 323,84 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов