Рішення № 139550677, 08.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/707/26

Суддя господарського суду Худенко А.А.

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

Приватного акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», м. Ужгород Закарпатської області,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Симчери Мирослава Івановича, м. Мукачево Закарпатської області,

про стягнення 10 244,75 грн заборгованості

представники:

від позивача - без виклику

від відповідача - без виклику

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.

Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Симчери Мирослава Івановича про стягнення 10 244,75 грн заборгованості за автостанційні послуги згідно договору про надання послуг автостанцією перевізникові №2 від 11.02.2019.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

16.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву.

21.07.2027 позивач подав відповідь на відзив.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення. У зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці повне судове рішення складено та підписано 08.09.2026.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Вказує, що на підставі договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019 (з наступними додатковими угодами) позивач зобов`язався надавати обов`язкові автостанційні послуги, передбачені законодавством, а відповідач - здійснювати з обов`язковим використанням автостанцій позивача перевезення пасажирів по регулярних міжнародних автобусних маршрутах загального користування згідно затверджених організатором перевезень розкладів руху, в тому числі із вказаною у них періодичністю.

Відповідач взяті зобовязання за договором не виконав тому позивач просить стягнути з фізичної особи - підприємця Симчери Мирослава Івановича на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" заборгованість за автостанційні послуги згідно договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019 у розмірі 10244,75 грн.

Позиція відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву. Вказує, що Між сторонами укладений договір від 11.02.2019 №02, за яким винагорода позивача складала (1) 15% з вартості проїзду якщо квиток проданий автостанцією або (2) 12% з вартості проїзду, якщо квиток проданий перевізником чи його агентом.

з 01 до 14 серпня 2025 року включно на автостанціях позивача до автобусів відповідача здійснили посадку 326 пасажирів, серед яких особи, що користуються знижками на проїзд.

Згідно із листами від 20.01.2025 та 10.04.2025 відповідач повідомив позивача про вартість проїзду між зупинками.

Облік кількості пасажирів з квитками перевізника, які скористалися послугами автостанцій, відбувалася на автостанціях їх відправлення у паперових актах. Базою для нарахування плати 12% є вартість проїзду (не квитка) пасажира з квитком перевізника. Вартість проїзду можна встановити за таблицею вартості, де така вартість коливається залежно від відстані поїздки. Відстані поїздок визначаються за розкладом руху.

Із наданих актів про фіксацію кількості пасажирів можна переконатися, що відстань поїздки кожного пасажира не фіксувалася. Позивач стверджує, що для розрахунку боргу слід брати відстань і ціну поїздки на відрізку Ужгород-Прага, проте доказу цій обставині жодного не надає.

У періоді 01-14 серпня 2025 року тарифи на проїзд відповідача визначені, як наведено у Таблиці 2 до відзиву.

З автостанцій позивача з квитками перевізника відправились 326 пасажирів. Із цих 326 пасажирів, серед яких 32 дитини віком до 10 років, їхали із зупинки Ужгород до таких зупинок:

Прешов - 156 (включно 17 дітей);

Попрад - 112 (включно дітей 15);

Жиліна - 14;

Братислава - 23;

Брно - 3;

Прага - 18;

Згідно із чинними тарифами на проїзд, загальна вартість проїзду пасажирів склала

238500,00 гривень, що включає:

Ужгород - Прешов: (156*500,00)+(17*300,00) = 83100,00 гривень;

Ужгород - Попрад: (112*500,00)+(15*300,00) = 60500,00 гривень;

Ужгород - Жиліна: 14*600,00 = 22400,00 гривень;

Ужгород - Братислава: (23*1600,00) = 36800,00 гривень;

Ужгород - Брно: (3*1700,00) = 5100,00 гривень;

Ужгород - Прага: (18*1700,00) = 30600,00 гривень.

Винагорода позивача 12% із суми 238500,00 гривень складає 28620,00 гривень.

Вказує, що позивач визнав, що за наслідками серпня 2025 року його борг перед відповідачем склав 53571,25 гривень. За наслідками перевірки взаємних нарахувань, борг відповідача перед позивачем з оплати 12% у цьому ж періоді складає 28620,00 гривень. Відтак борг позивача у звітному періоді перед відповідачем складає 24951,25 гривень.

Розбіжності у розрахунках між сторонами зумовлені тим, що з 2019 року позивач, як виконавець за договором та одночасно як повірений при продажі квитків, жодного разу не надіслав відповідачеві актів про виконані роботи та актів звірки взаємних розрахунків. Тільки впродовж липня 2026 року вчинені на підставі статті 1006 Цивільного кодексу України вимоги відповідача про звіт посередника, позивачем проігноровані. Ці обставини не дозволяють визначити загальний обсяг зобов`язань сторін. Позивач вправі скористатися можливістю спростувати викладені обставини доказами про надсилання актів про надані послуги та звірки взаємних розрахунків за період 2019-2025 років.

З огляду на те, що вимоги позивача ґрунтуються на припущенні, що обліковані пасажири їхали до м. Прага, у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Позивач здійснює господарську діяльність по наданню обов`язкових автостанційних послуг пасажирам та автомобільним перевізникам і є оператором 19 автостанцій Закарпатської області

Відповідач на основі отриманої ліцензії на здійснення пасажирських перевезень та дозволів організатора перевезень здійснює регулярні автомобільні перевезення пасажирів на міжнародних маршрутах загального користування.

На підставі договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019 (з наступними додатковими угодами) позивач зобов`язався надавати обов`язкові автостанційні послуги, передбачені законодавством, а відповідач - здійснювати з обов`язковим використанням автостанцій позивача перевезення пасажирів по регулярних міжнародних автобусних маршрутах загального користування згідно затверджених організатором перевезень розкладів руху, в тому числі із вказаною у них періодичністю. Так, зокрема, сторонами було погоджено автостанційне обслуговування позивачем на АС Тячів, Хуст, Виноградів, Іршава, Мукачево та ""Ужгород-1" міжнародного регулярного автобусного маршруту загального користування "Тячів (Україна) - Кладно (Чехія)" (додаткова угода з 30.08.2022), що експлуатувався відповідачем з 15.08.2022 по 14.08.2025.

Укладення вказаного договору сторонами не оспорюється.

За умовами п. 1.1. якого Власник за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов`язкових та передбачених законодавством послуг, пов`язаних з організацією "і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил.

Право перевізника на здійснення міжнародних перевезень пасажирів автобусами підтверджується долученим до позовної заяви витягом Укртрансбезпеки №812 від 12.10.2018 року.

Власник надає Перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутом (маршрутами), перелік яких наведено у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

В Додатку №1 до Договору сторонами визначено перелік маршрутів Перевізника Тячів Прага, періодичність виконання: згідно з розкладом руху, строком дії з 26.12.2018 року по 25.12.2021 року.

Згідно з п. 3.1. Договору грошові кошти в розмірі 85% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто чистої суми вартості за тарифом на перевезення пасажирів та багажу, без урахування додаткових зборів та ПДВ), а також ПДВ на дану суму (застосовується тільки для договорів з перевізниками платниками ПДВ на загальних умовах) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника.

Відповідно до п. 3.2. Договору Власник перераховує Перевізникові кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі, за перевезення багажу, а також страхові платежі (якщо Перевізник здійснює страхування пасажирів без участі Власника) протягом п`яти днів з дня відправлення відповідного рейсу шляхом безготівкового переказу на рахунок Перевізника.

Якщо Перевізник не має поточних банківських рахунків, розрахунок Власника з Перевізником проводиться шляхом видачі готівкових грошових коштів з каси автостанції (автовокзалу) виключно за наявності в одержувача (одержувачів) довіреності, завіреної печаткою та підписом (у разі відсутності печатки довіреність завіряється нотаріально) та документа, зазначеного в довіреності (паспорт, водійське посвідчення одержувача).

Положеннями пунктів 3.3., 3.4. Договору визначено, що у разі попереднього продажу квитків Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково-касової відомості частину автостанційного збору, за вирахуванням вартості послуг з касового продажу квитків громадянам, та суму винагороди за надання послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, Перевізник зобов`язаний перерахувати автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

Порядок фіксації кількості квитків, проданих Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково-касової відомості встановлюється за окремою домовленістю Сторін.

Згідно з укладеною між Приватним акціонерним товариством «Закарпатавтотранс» та Фізичною особою-підприємцем Симчерою Мирославом Івановичем Додатковою угодою від 11.02.2019 до Договору сторони домовились встановити наступний порядок фіксації пасажирів із квитками, що реалізовані Перевізником самостійно або агентом Перевізника:

Кількість таких пасажирів за звітній період встановлюється на підставі актів, які складаються персоналом автостанцій Власника. Форма актів повинна відповідати узгодженому сторонами цієї угоди взірцю (додаток №1 до цієї угоди). Одночасно із заповненням актів працівники Власника роблять відмітку у квитково-облікових документах водіїв Перевізника. Із актом водій Перевізника ознайомлюється під розпис, а у разі його відмови - в акті робиться відповідна відмітка. Акти (їх зведені реєстри) надсилаються Перевізнику або надаються його представникам при проведенні звірки розрахунків за звітній період.

Сторони домовились, що у разі продажу квитків Перевізником самостійно чи агентом Перевізника, Перевізник зобов`язаний перерахувати Власнику суму у розмірі 12% від вартості проїзду за тарифом за кожного пасажира, зафіксованого у спосіб, визначений цією угодою.

Додатком №1 до Додаткової угоди від 11.02.2019 до Договору сторони погодили форму Акту про кількість пасажирів, які здійснили посадку на автостанції без квитків, придбаних в касах автостанції.

Судом також встановлено, що в подальшому сторонами укладено ряд Додаткових угоди до Договору, зокрема:

- Додаткова угода від 20.12.2021, пунктом 1 якої доповнено Додаток №1 до Договору новим маршрутом Тячів Прага, періодичність виконання: згідно з розкладом руху, строком дії з 27.10.2021 року по 25.12.2026 року;

- Додаткова угода від 14.06.2022, пунктом 1 якої доповнено Додаток №1 до Договору новим маршрутом Тячів Кладно, періодичність виконання: згідно з розкладом руху, строком дії з 25.05.2021 року по 08.11.2023 року;

- Додаткова угода від 26.10.2020, пунктом якої змінено банківські реквізити Перевізника;

- Додаткова угода від 30.08.2022, пунктом 1 якої доповнено Додаток №1 до Договору новим маршрутом Тячів (UA) Кладно (CZ), періодичність виконання: згідно з розкладом руху, строком дії з 15.08.2022 року по 14.08.2025 року.

Пунктом 2 Додаткових угод від 20.12.2021, 14.06.2022, 30.08.2022 визначено, що Власник надає Перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за вищевказаними та іншими маршрутами Перевізника, фіксуючи прибуття та відправлення автобусів з/на автостанцію у дорожніх листах Перевізника та диспетчерському журналі Власника, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів у відповідності до умов Договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019, затверджених розкладів руху та вимог законодавства України.

За змістом п. 9.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє до дати, якою встановлено останній день строку дії договору Перевізника із Організатором перевезень. У разі здійснення перевезень на основі дозволу Організатора, цей Договір діє до дати, якою встановлено останній день строку дії такого дозволу.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (ГК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Організація діяльності автомобільного транспорту в Україні окремо визначається Законом України «Про автомобільний транспорт» за змістом абз. 11 ч. 1 ст. 1 якого автостанцією є споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.

За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України «Про автомобільний транспорт» на автостанціях забезпечується: прийом та відправлення автобусів і пасажирів; організація продажу квитків населенню; диспетчерське управління і регулювання руху автобусів; контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території; організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.

Окремо послуги, що надаються автостанцією обумовлені у ст. 36 Закону України «Про автомобільний транспорт», за змістом якої автостанції надають пасажирам послуги, пов`язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов`язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, належать: продаж квитків; користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння; можливість користування громадськими вбиральнями; інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.

До обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями автомобільному перевізнику, належать: продаж квитків; організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.

Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій врегульовано у ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» згідно з приписами якої такі відносини визначаються договором.

Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

Власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях врегульовано Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184 із змінами та доповненнями) (надалі Правила), які в силу п. 1 Правил є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Організація роботи автостанцій, їх взаємовідносини з автомобільними перевізниками врегульовані в розділі V Правил, за змістом п. 114 яких перелік послуг, які надаються автостанцією автомобільному перевізникові, їх обсяги і вартість визначаються в договорі, укладеному між ними з урахуванням вимог, встановлених цими Правилами.

В даному випадку судом встановлено, що укладений між сторонами Договір про надання послуг автостанцією перевізникові за №02 від 11.02.2019 недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку сторонами розірваний не був, а відтак підлягає до виконання сторонами на визначених ним умовах та з урахуванням приписів спеціального законодавства, яке регулює правовідносини між власниками автостанцій та автомобільними перевізниками.

У п. 115 Правил визначено, що продаж квитків здійснюється власником автостанції, автомобільним перевізником, водієм чи іншим суб`єктом господарювання, уповноваженим на це автомобільним перевізником чи власником автостанції.

За встановленими у справі обставинами сторонами у положеннях п.п. 3.3., 3.4. Договору визначено можливість попереднього продажу квитків Перевізником самостійно (через агентів чи водія) та обов`язок в такому разі Перевізника перерахувати автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку суму винагороди за надання послуг згідно з предметом цього Договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, розмір якої сторонами встановлено у п. 2 Додаткової угоди від 11.02.2019 до Договору в сумі 12% від вартості проїзду за тарифом за кожного пасажира.

При цьому, у п. 1 Додаткової угоди від 11.02.2019 до Договору сторонами визначено порядок фіксації пасажирів із квитками, що реалізовані Перевізником самостійно або агентом Перевізника на підставі актів, які складаються персоналом автостанцій Власника за встановленою в Додатку №1 до такої Додаткової угоди від 11.02.2019 до Договору формою.

Таким чином, як встановлено судом, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості автостанційних послуг відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11 лютого 2019 року, п.п. 1, 2 Додаткової угоди від 11.02.2019 до даного Договору щодо перерахування позивачу 12% від вартості проїзду за тарифом за кожного пасажира, реалізація квитків якому здійснювалася безпосередньо Перевізником (його агентами чи водіями) з 15.07.2020 по 31.07.2025 включно на загальну суму 5 658 069,00 грн підтверджується матеріалами справи та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе у п.п. 3.3., 3.4. Договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11 лютого 2019 року, п.п. 1, 2 Додаткової угоди від 11.02.2019 до даного Договору зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Надана представником відповідача тарифна таблиця з показниками додана до відзиву не береться судом до уваги так, як позивачем надано до відповіді на відзив переписку про зміну тарифів: зміна тарифів 16 травня 2023, зміна тарифів 6 серпня 2023, зміна тарифів 20 червня 2024, зміна тарифів 5 липня 2024, зміна тарифів 28 липня 2024, зміна тарифів 28 липня 2024, підтверджують тарифи на які посилається позивач.

Крім того відповідач у відзиві не заперечує, що пасажирів з квитками перевізника було 326, в т. ч. 32 дітей, але заперечує, що вони прямували до Праги.

Натомість відповідачем не надано доказів куди прямували вказані пасажири відповідач не надає. Тому на думку суду позивач вірно нарахував платежі за свої послуги з урахуванням тарифної вартості поїздки пасажира до кінцевої автостанції так, як відповідач суду документів, що підтверджують інше не надав.

У періоді 01-14.08.2025 позивачем надавалися відповідачу обов`язкові автостанційні послуги, при цьому посадку на автостанціях позивача здійснювали як пасажири з автостанційними квитками (винагорода позивача 15%), так і пасажири з квитками перевізника (винагорода позивача 12%). Надання автостанційних послуг і їх вартість у першому випадку підтверджується реєстром квитково-касових відомостей автостанцій (додається за період 01-14.08.2025), а у другому - актами про кількість пасажирів, які здійснили посадку в автобус без квитків, придбаних в касах автостанції (додаються за період 01-14.08.2025), складання яких передбачено договором сторін.

Позивачем у періоді 01-14.08.2025 було надано відповідачу послуг:

- по пасажирах з квитками автостанцій - на суму 9453,75 грн. (касова виручка від реалізації квитків - 63025 грн., винагорода позивача 15% = 63025 * 0,15 = 9453,75 грн., до перерахування відповідачу - 53571,25 грн.);

- по пасажирах з квитками перевізника - на суму 63816 грн. (всього 326 пасажирів з фіксацією на АС Ужгород-1, в т. ч. дітей до 10 років по пільговому тарифу 32 чол., маршрут до АС Прага-Флоренс, тариф повний 1700 грн., пільговий 1000 грн. = (294чол. 1700 грн. + 32 дит. 1000 грн.) * 12% = 531800 грн. 12% = 63816 грн.) Разом послуг надано на суму 9453,75 грн. + 63816 грн. = 73269,75 грн., по автостанційних квитках одразу утримано з касової виручки автостанцій в рахунок оплати послуг 9453,75 грн. 18.05.2026 позивачем, в рамках комплексного врегулювання розрахунків між сторонами, було надіслано відповідачу лист №159/07-10, рахунок-вимогу на оплату №142 та акт про надання послуг. В тому числі у вказаному листі позивач заявив відповідачу про зарахування зустрічних вимог у розмірі 53571,25 грн. (з метою врегулювання оплати за автостанційні послуги в частині бази розрахунку по квитках перевізника).

після утримання коштів з касової виручки та квитування взаємних розрахунків шляхом зарахування зустрічних вимог залишилося сальдо 10244,75 грн. на користь позивача (63816 грн. - 53571,25 грн. = 10244,75 грн.)

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку із задоволенням позову згідно ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Стягнути з фізичної особи - підприємця Симчери Мирослава Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Закарпатавтотранс" (Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, 88018, вул. Капушанська, 102, ЄДРПОУ 03113934) заборгованість за автостанційні послуги згідно договору про надання послуг автостанцією перевізникові №02 від 11.02.2019 у розмірі 10244,75 (десять тисяч двісті сорок чотири гривні 75 копійок) грн. та суму 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 08.09.2026

Суддя А.А. Худенко