Ухвала суду № 139550535, 08.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

08.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3573/25

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: БОВА Я.О. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: КАЛИТВЯНСЬКА С.О. (в залі суду),

розглянувши матеріали справи №904/3573/25

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

про стягнення грошових коштів,

Суддя Дупляк С.А.

в с т а н о в и в:

Суд здійснює провадження у справі №904/3573/25.

Як встановлено судом, у липні 2025 року ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - відповідач) про стягнення 87.965.489,54 грн заборгованості за послуги з передачі електричної енергії (за період з березня до травня 2025 року включно, з урахуванням актів корегування до актів корегування до актів приймання-передачі з січня до жовтня 2024 року включно, актів корегування до актів приймання-передачі з січня до березня 2025 року включно), 385.187,55 грн трьох процентів річних, 401.307,00 грн інфляційних втрат. Судові витрати позивач просив суд стягнути з відповідача.

В подальшому, через систему "Електронний суд" від позивача:

05.12.2025 надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до жовтня 2025 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також з січня 2025 року до липня 2025 року включно у загальному розмірі 193.782.875,70 грн; три проценти річних за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 2.333.789,21 грн; інфляційні втрати у розмірі 2.308.447,26 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 847.840,00 грн.

26.02.2026 надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до січня 2026 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також за період з січня 2025 року до липня 2025 року включно у загальному розмірі 252.014.886,76 грн, три проценти річних у розмірі 3.895.447,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 4.891.378,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 847.840,00 грн.

01.05.2026 надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з березня 2025 року до березня 2026 року включно, з урахуванням актів корегування до актів приймання-передачі за березень 2024 року, квітень 2024 року, червень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, грудень 2024 року, а також за період з січня 2025 до серпня 2025 року включно, та грудень 2025 року у загальному розмірі 288.115.343,92 грн, три проценти річних у розмірі 5.290.770,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 11.591.210,69 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 931.840,00 грн.

Заяви позивача (вх. 05.12.2025, 26.02.2026, 01.05.2026) мають новий (збільшений) розмір кількісних показників заборгованості відповідача, з урахуванням заборгованості, яка виникла у інші періоди.

В свою чергу, від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли відзиви (вх. 27.01.2026, 25.03.2026, 18.05.2026) на заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідач звертає увагу, що вимоги позивача, викладені в заявах про збільшення позовних вимог, полягають у стягненні з відповідача основної заборгованості за договором за новий період, а також додатково нарахованих сум трьох процентів річних та інфляційних втрат за нові розрахункові періоди, що, на думку відповідача, є новими позовними вимогами, які не заявлялись позивачем у первісній позовній заяві, що фактично тягне за собою зміну предмету та підстав позову.

З доданого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку заборгованості та компенсаційних втрат за договором, на думку відповідача, вбачається, що позивачем був збільшений розмір попередньо заявлених позовних вимог шляхом збільшення періоду нарахування трьох процентів річних.

Як вважає відповідач, із системного аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Розглянувши заяви позивача (вх. 05.12.2025, 26.02.2026, 01.05.2026) про збільшення позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 46 ГПК України).

Визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (аналогічний висновок викладено в п. 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).

Згідно зі ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу". Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин (постанова Верховного суду від 06.07.2022 у справі №932/15395/19-ц).

Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №640/9380/19, від 15.11.2021 у справі №428/9280/20, від 21.12.2021 у справі №295/983/21, від 19.01.2022 у справі №766/4505/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зазначила, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, ст. 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №914/3080/20.

З огляду на це, у розумінні сформованої позиції Верховного Суду, збільшення розміру позовних вимог у порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України означає зміну саме кількісних показників уже заявленої у позовній заяві матеріально-правової вимоги, без виходу за межі її предмета та підстав. Натомість зміна предмета позову має місце тоді, коли позивач фактично заявляє іншу, самостійну матеріально-правову вимогу, тобто просить суд про захист права (інтересу) в інший спосіб або щодо іншого обсягу (змісту) правовідносин, ніж це випливало з первісного позову.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2026 у справі №910/6986/21 вказав на те, що збільшення розміру позовних вимог у порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України означає зміну саме кількісних показників уже заявленої у позовній заяві матеріально-правової вимоги, без виходу за межі її предмета та підстав. Натомість зміна предмета позову має місце тоді, коли позивач фактично заявляє іншу, самостійну матеріально-правову вимогу, тобто просить суд про захист права (інтересу) в інший спосіб або щодо іншого обсягу (змісту) правовідносин, ніж це випливало з первісного позову.

У постанові від 14.05.2026 у справі №910/6076/25 Верховний Суд виснував, що як убачається з поданих матеріалів, зазначена заява не містить нових самостійних матеріально-правових вимог і не спрямована на зміну обраного способу захисту. Її зміст зводиться виключно до коригування розміру вже заявленої вимоги майнового характеру, шляхом включення до розрахунку додаткових сум за той самий характер правовідносин і з посиланням на ті самі фактичні та правові підстави, які були наведені у позовній заяві - стягнення заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019. Отже, позивач збільшив лише кількісні показники заявленої вимоги, внаслідок збільшення періоду нарахування включно по квітень 2024 року, не змінюючи при цьому ані предмета позову, ані його підстав.

Як встановлено господарським судом у цій справі, у липні 2025 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 87.965.489,54 грн заборгованості за послуги з передачі електричної енергії (за період з березня до травня 2025 року включно, з урахуванням актів корегування до актів корегування до актів приймання-передачі з січня до жовтня 2024 року включно, актів корегування до актів приймання-передачі з січня до березня 2025 року включно), 385.187,55 грн трьох процентів річних, 401.307,00 грн інфляційних втрат.

В подальшому, позивач тричі (вх. 05.12.2025, 26.02.2026, 01.05.2026) збільшував розмір позовних вимог шляхом зміни (додавання) періоду, у якому відповідач мав заборгованість перед позивачем, що мало наслідком збільшення кількісних показників основної заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Отже позивач збільшив позовні вимоги майнового характеру у зв`язку зі зміною періодів порушення відповідачем грошових зобов`язань, при цьому не порушуючи порядку за п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, не змінюючи підстав позову, не доповнюючи позов новими вимогами, не пов`язаними ні з предметом, ні з підставами позову.

Суд дійшов висновку, що подані позивачем заяви (вх. 05.12.2025, 26.02.2026, 01.05.2026) підлягають кваліфікації саме як заяви про збільшення розміру позовних вимог у розумінні ч. 2 ст. 46 ГПК України, оскільки вони не містять нових самостійних матеріально-правових вимог і не спрямовані на зміну обраного способу захисту. Їх зміст зводиться виключно до коригування розміру вже заявленої вимоги майнового характеру шляхом включення до розрахунку додаткових сум за тими ж правовідносинами і з посиланням на ті самі фактичні та правові підстави, які були наведені у позовній заяві про стягнення заборгованості за договором. Отже позивач збільшив лише кількісні показники заявленої вимоги про стягнення суми основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат внаслідок збільшення періоду триваючого невиконання відповідачем грошового зобов`язання, не змінюючи при цьому ані предмет позову, ані його підстави.

Таким чином заяви позивача (вх. 05.12.2025, 26.02.2026, 01.05.2026) про збільшення розміру позовних вимог підлягають прийняттю до розгляду. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2026 у cправі №914/2911/25.

Через систему "Електронний суд" 03.11.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/3573/25 до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №904/2158/24.

Клопотання відповідача вмотивовано таким.

Предметом розгляду у справі є стягнення з відповідача суми заборгованості та нарахування санкцій (інфляційних нарахувань та трьох процентів річних) за несвоєчасну оплату у строку, які передбачені умовами договору між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 6.2 договору, відповідач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Відповідач вважає, що за умовами договору оплата відповідачем вартості послуги здійснюється плановими платежами, а за наслідком завершення розрахункового періоду, що становить один календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданої послуги на підставі отриманого відповідачем акту приймання-передачі послуги, то фактично за результатами складання сторонами акту приймання-передачі послуги припиняється первісне зобов`язання відповідача щодо оплати планової вартості послуги шляхом його заміни новим, а саме - зобов`язанням зі сплати фактично наданої послуги за відповідний розрахунковий період. Відповідно, зобов`язання відповідача, на думку останнього, зі сплати планових платежів існує лише впродовж розрахункового періоду, тобто закінчується в останній календарний день розрахункового місяця, а зобов`язання зі здійснення фактичної оплати розпочинається у строк, встановлений договором, тобто з моменту отримання акту приймання- передачі послуги.

Тобто, як вважає відповідач, у даному випадку три проценти річних за прострочення виконання зобов`язань мають розраховуватись, виходячи з планової вартості послуги (з розбивкою на 5 планових платежів), помноженої на три проценти та кількість днів прострочення, які вираховуються виходячи з граничної дати виконання зобов`язання, встановленої договором, до кінцевої дати розрахункового місяця, в якому було прострочене виконання зобов`язання, та поділеної на кількість днів у році.

Зазначена позиція відповідача підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 у справі №904/2158/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025. Позивачем у справі №904/2158/24 подана касаційна скарга про оскарження зазначених рішень попередніх інстанцій до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Через систему "Електронний суд" 07.11.2025 від позивача надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі.

Позивач вважає, що у справі №904/3573/25 відсутні підстави для зупинення провадження, оскільки Касаційний господарський суд у складі колегії суддів Верховного суду у постанові від 28.05.2024 у справі №904/3305/22 (п. 9.13.4) зазначив «оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання. Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг (п. 9.13.4 Постанови Касаційного господарського суду у складі колегії суддів Верховного суду від 28.05.2024 у справі №904/3305/22)».

На думку позивача, Верховним судом винесено судову практику з приводу вказаних відносин, що у свою чергу доводить безпідставність заявленого клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов таких висновків.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такі правові висновки сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Варто зауважити, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різного тлумачення законодавства у подібних спірних правовідносинах, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Як встановив суд, позовні вимоги у справі №№904/2158/24 за позовом позивача до відповідача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії (іншого, але аналогічного) в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 25.09.2025 повідомив, що існує аналогічна справа №904/2158/24, у матеріалах якої викладено порядок нарахування заборгованості та штрафних санкцій без урахування п. 6.6 договору, тому рішення в наведеній справі оскаржується позивачем в касаційному порядку до Верховного Суду. У зв`язку з цим, представник позивача просив відкласти розгляд даної справи на більш пізню дату для можливого врахування, при вирішення спору в даній справі, постанови суду касаційної інстанції в справі №904/2158/24.

Суд встановив, що 03.03.2026 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі №904/2158/24 залишено без змін.

Отже суд вважає, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Через систему "Електронний суд" 07.09.2026 від відповідача надійшла заява (на виконання вимог ухвали суду) про долучення до справи підписаного акту звірки розрахунків за договором про надання послуги з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП від 01.01.2024, який був надісланий позивачем через Електронний суд.

Через систему "Електронний суд" 08.09.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач просить суд врахувати оплату здійснену відповідачем 31.08.2026 в загальному розміру 28.658.000,00 грн.

В судовому засіданні 08.09.2026 представники позивача і відповідача відповідали на запитання суду, надавали пояснення у справі.

Враховуючи відсутність в учасників справи інших заяв (клопотань), які підлягають вирішенню у підготовчому судовому засіданні, а також те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе продовжити строк підготовчого провадження та в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Керуючись ст. 185, 228, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяви позивача (вх. 05.12.2025, 26.02.2026, 01.05.2026) про збільшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду.

У задоволенні клопотання відповідача (вх. 03.11.2025) про зупинення провадження у справі №904/3573/25 до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №904/2158/24 відмовити.

Закрити підготовче провадження.

Призначити справу до судового розгляду по суті на 06.10.2026 о 11:20 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: місто Дніпро, вулиця Володимира Винниченка, будинок 1 в залі судових засідань №1-107.

Для представників позивача і відповідача (Якова БОВИ, Вячеслава ПОЛІНСЬКОГО та САБІНИ КАЛИТВЯНСЬКОЇ) судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Роз`яснити учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові докази та пояснення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її (оголошення) підписання та оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 08.09.2026.

Суддя С.А. Дупляк