Ухвала суду № 139550412, 07.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

07.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2315/25За заявою: ОСОБА_1 , м. Київ

про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження

У справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

про стягнення 52 440,07грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Дніпро

про стягнення 16 800,20грн

заінтересована особа: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Дніпро

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від заявника: не з`явився

Від відділу ДВС: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 ухвалено:

позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 52440,07грн задовольнити повністю;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (ідентифікаційний код 39572642; вулиця Поля, будинок 2-А, м. Дніпро, 49000) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код 00039002; вул. Малопідвальна,8, м. Київ, 01001) переплату в сумі 42 228,01грн (сорок дві тисячі двісті двадцять вісім грн 01 коп.), 3% річних в сумі 2 235,19 грн (дві тисячі двісті тридцять п`ять грн 19 коп.), інфляційні втрати в сумі 7 976,87грн (сім тисяч дев`ятсот сімдесят шість грн 87 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп);

позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 16 800,20грн - залишити без задоволення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/2315/25 залишено без змін.

13.03.2026 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026, які набрали законної сили 10.03.2026, видано наказ №904/2315/25.

31 липня 2026 року від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/2315/25 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 00039002; 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 8) на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування заяви посилається на договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2026, укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та ОСОБА_1 (новий кредитор), відповідно до умов якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги у тому числі й до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" за договором № 1141001302КР016 від 01.01.2016.

Правовою підставою заявник зазначає ст. 334 Господарського процесуального кодексу України.

ПАТ "Промінвестбанк", як попередній кредитор боржника та стягувач у ВП 80698813, підтримує подану заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, просить її задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" проти задоволення заяви заперечує та зазначає, що: станом на 21.12.2021 заборгованості ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" перед первісним кредитором в сумі 50 474,09грн не існувало; право вимоги за рішенням суду яке б містило в тому числі 3% річних та/або інфляційні втрати, передано не було; виконавче провадження відкрито на загальну суму 54 862,47грн, яку не було передано новому кредитору, а останній просить замінити його як сторону виконавчого провадження на всю суму; новому кредитору станом на 21.12.2021 могло бути передано право вимоги на суму 42 228,01грн і по закінченню семиденного строку з дня пред`явлення відповідної вимоги боржнику почав би обліковуватись строк прострочення виконання зобов`язання перед новим кредитором.

В додаткових поясненнях по справі, які надійшли до господарського суду через систему "Електронний Суд" 06.09.2026 боржник стверджує, що заборгованість в сумі 50 474,09 грн виникла перед Банком лише в травні 2025 року, про що зазначено самим Банком, що видно з розрахунку інфляційних втрат та 3% річних в позовній заяві на сторінках 12-13 позову. Станом на 21.12.2021 жодної заборгованості Товариства перед Банком не існувало, ані в сумі 32 160,89 грн за договором №1141001302КР016, ані в сумі 32 160,89 грн №41 AP 497-235-20, ані в загальній сумі 42 228,01 грн за двома договорами разом, а тим більше в сумі 50 474,09 грн, про які зазначає Банк в додатку 1 до договору та в своїх поясненнях.

ПАТ "Промінвестбанк" вважає такі доводи боржника безпідставними, такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства, не є підставами для відмови у задоволенні заяви нового кредитора про заміну стягувача.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.08.2026.

З 19.08.2026 розгляд справи відкладено на 07.09.2026.

Стягувач, заявник, боржник та Відділ державної виконавчої служби у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про дату, час, місце судового засідання повідомлені належним чином, ухвалу суду від 19.08.2026 в електронному вигляді доставлено до їх електронного кабінету 21.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.170-173 том 1).

Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

За приписами частини третьої статті 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Частинами першою третьою ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі "Матківська проти України" (заява № 38683/04), судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/10031/13, від 11.03.2021 у справі №910/2954/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2020 по справі №916/617/17, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2019 у справі №905/1956/15 (провадження № 12-62гс19), ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 ГПК України).

Заява про заміну стягувача обґрунтована посиланням на договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений 24 липня 2026 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та ОСОБА_1 (новий кредитор), який відповідно до статті 512 ЦК України є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини третьої ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи убачається, що 24 липня 2026 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

В пункті 1.1 договору сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).

За цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до суб`єктів господарювання, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за дебіторською заборгованістю на підставах згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом "основні договори", надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

За цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває права кредитора за основними договорами: право вимагати сплати Боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором прав вимоги, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, проценти річних), тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав вимоги. До нового кредитора не переходять права на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, якщо такі права надані банку відповідно до умов основних договорів (п. 2.2 договору).

Новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від банку усі наявні в банку документи (оригінали або копії (у разі відсутності оригіналів)), що підтверджують права вимоги до боржників (п. 3.3 договору).

Новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним основним договором.

Банк повідомляє про укладення цього договору шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на веб-сайті банку із дотриманням вимог законодавства України з питань захисту інформації, яка містить банківську таємницю, та захисту персональних даних. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами на підставі цього договору, у зв`язку із чим виконання боржниками зобов`язань за основними договорами на користь банку, у тому числі надходження на користь банку грошових коштів в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, до моменту повідомлення Боржників про відступлення прав вимоги на підставі цього договору вважається належним виконанням боржниками зобов`язань за основними договорами. Новий кредитор також погоджується, що Банк не відповідає перед новим кредитором, якщо одержані новим кредитором від боржників суми за основними договорами будуть меншими від сум, які очікував отримати від боржників новий кредитор при укладення цього договору, в тому числі меншими від сум, зазначених у додатку №1 до цього договору, або сплачених новим кредитором банку за цим договором (п. 3.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 35 200,54 грн (тридцять п`ять тисяч двісті гривень 54 копійки), без ПДВ, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.6. цього договору, на підставі протоколу електронного аукціону, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Новий кредитор підписанням цього договору підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за основними договорами, змістом основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із основними договорами та правами вимоги. Новий кредитор самостійно несе ризики, пов`язані із порушення зазначених у цьому пункті договору гарантій та запевнень (п. 6.2 договору).

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами (п. 6.6 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

Докази на підтвердження того, що договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2026 оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним відсутні.

Фактичне виконання новим кредитором грошових зобов`язань за відступлення права вимоги за договором є визначальним для заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки за частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі №916/2286/16.

Ціну договору, яка згідно з пунктом 4.1 договору становить 35 200,54грн, новий кредитор (заявник) сплатив повністю, що підтверджується платіжною інструкцією №MM6X-TC6M-8Н4Е-52ЕА від 16.07.2026. Призначення платежу у вказаній платіжній інструкції визначено: "Оплата згідно протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20260708-04273 від 16.07.2026".

Згідно реєстру прав вимоги станом на 24.07.2026 (додаток №1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2026) від Банку до ОСОБА_1 перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (ідентифікаційний код 39572642) за договором №1141001302КР016 від 01.01.2016. Розмір заборгованості 50 474,09грн (п. 61 додатку).

24.07.2026 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та ОСОБА_1 (новий кредитор) складено та підписано Акт прийому - передачі документів. За цим актом банк передав, а новий кредитор прийняв документи за справами позичальників, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (п. 226-234 акту).

Згідно приписів статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Наведене узгоджується з висновком, який викладено у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справах №6-459цс-17, №752/8842/14-ц та Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №756/9788/15-ц.

Суд звертає увагу, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність передачі таких прав.

При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" переплату в сумі 42 228,01грн, 3% річних в сумі 2 235,19 грн, інфляційні втрати в сумі 7 976,87грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40грн.

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження 12-302гс18) про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Відповідно до умов договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2026, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" передало ОСОБА_1 права вимоги, зокрема за договором №1141001302КР016 від 01.01.2016 у розмірі 50 474,09грн.

З інформації, яка міститься на сайті АСВП вбачається, що в провадженні старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зелінської Ольги Вікторівни перебуває ВП №80698813, дата відкриття: 09.04.2026, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ: 39572642); стягувач: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ: 00039002).

21 липня 2026 року органом ДВС на підставі платіжного доручення № 4457812801 від 21.07.2026 (а.с.7 том 2) Банку було перераховано частину стягнутої з боржника суми в розмірі 4 388,38 грн.

За рахунок цієї суми (її частини), було погашено, в першу чергу, судовий збір в сумі 2 422,40 грн. За рахунок решти суми (1 965,98 грн) було погашена частина суми, визначена судом (52440,07 грн), що у підсумку залишило невиконану частину суми боргу 50 474,09 грн.

Отже, станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги, 24 липня 2026 року, залишок непогашеної (нестягнутої з боржника) суми становив 50 474,09 грн.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони (стягувача або боржника) у виконавчому документі на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у встановленому порядку, відсутність обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни сторони (стягувача) виконавчого провадження - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на правонаступника ОСОБА_1 .

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Інші доводи відповідача спростовуються встановленими вище судом обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Керуючись статтями 52, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

2. Замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код 00039002; вул. Малопідвальна,8, м. Київ, 01001) на його правонаступника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).

Ухвала набирає законної сили 07.09.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 08.09.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва