Рішення № 139548678, 07.09.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9529/26

№ провадження 2/646/5551/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

встановив:

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

В обгрунтування позовної заяви зазначає, що 17.01.2022 між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2805837953. Відповідно до умов договору, цей Кредитний договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР», які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Кредитного договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Кредитний договір) складають єдиний кредитний договір.

01.09.2021 було укладено договір № 01/09/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" відступило на користь АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТАСКОМБАНК" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2805837953. 21.12.2023 було укладено договір № НІ/11/14-Ф відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТАСКОМБАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2805837953. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2805837953.

З огляду на викладене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2805837953 у розмірі 13170.97 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 10534.34 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 0.91 грн.. - Заборгованість за комісіями - 2635.72 грн.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 31 липня 2026 року, позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» залишено без розгляду, надано строк на усунення недоліків.

05.08.2026 року за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача направлено заяву про усунення недоліків позовної заяви.

06.08.2026 року ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті «Судова Влада» Основ`янського районного суду міста Харкова.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд дослідивши доводи позивача, викладені у позові, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

17.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2805837953. Відповідно до умов кредитного договору №2805837953 від 17.01.2022. Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту становить 11714 грн. 24 коп., строк кредитування встановлено у 18 місяців. Початковий процент при наданні кредиту складає 16.00%. Щомісячні проценти встановлені у розмірі 3%. Разом із цим, вказаний договір містить графік платежів, у якому визначено дати та суми здійснення сплати за кредитним договором. Відповідно до п. 1.4 договору, підписавши цей договір, позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту грошові кошти за наступними реквізитами: ТОВ «Альфа ВТД», код ЄДРПОУ 41718939 рахунок НОМЕР_1 у АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» сума 7790 грн; ТОВ «СМАРТ-ФІНАНС» код ЄДРПОУ 37208475 рахунок НОМЕР_2 у ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м. Київі. Відповідно до п.п. 2.1,2.2 договору, підписуючи цей договір позичальник підтверджує що до укладення договору ТОВ «ФК «ЦФР» надав йому інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обгрунтованого рішення про укладення кредитного договору №2805837953, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. ТОВ «ФК ЦФР» у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій і зрозумілій формі ознайомила позичальника з інформацією, вказаною у ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6,9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією. Відповідач погодилась з умовами вказаного договору, про зо міститься відповідний запис у графі «підпис позичальника».

Окрім цього, разом із позовною заявою представником позивача було долучено копію Заяви-анкети на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР», суд зазначає, що вказана Заява-анкета містить ряд положень, щодо надання інформації, її отримання кредитодавцев та інші умови. Вказана заява містить відповідній запис у графі «підпис позичальника».

Позовна заява також містить паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5837953, відповідно яким визначено всі істотні умови з приводу надання кредиту позичальнику, строк кредитування, який становить 18 місяців, а також реальна річна ставка, яка визначена у розмірі 63,13 %. Так, дана у паспорті кредиту інформація, зберігала свою актуальність станом на 17.01.2022. Відповідач була ознайомлена з умовами визначеними паспортом кредиту, про що міститься відповідній запис у графі «підпис позичальника».

01.09.2021 року між ТОВ «ФК «Центр Фінансових Рішень» та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги №01/09/21, відповідно до якого, первісний кредитор передає новому кредиторові свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Відповідно до п. 3.4 договору, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення. Разом із правами вимог новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Пунктом 9.2 договору передбачено, що цей договір діє протягом 1 року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, разом із цим, п.9.3 договору встановлює, що сторони мають право в односторонньому порядку припинити договір у будь-який час, сповістивши письмово про припинення договору іншу сторону не між ніж за 30 днів. Разом із договором про відступлення права вимоги, представником позивача долучено витяг з реєстру прав вимог до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 18.01.2022. Так, відповідно до вказаного реєстру, первісний кредитор передав права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2805837953 від 17.01.2022 року.

21.12.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №НІ/11/14-Ф, відповідно до якого фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Відповідно до п. 2.3. відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитним договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно додатку №2, але не раніше здійснення оплати фактором згідно п. 3.1 цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває права вимоги. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/14-Ф від «21» грудня 2023 року, клієнт передав а фактор прийняв реєстр прав вимоги кількістю 1995 шт., після чого, з урахуванням пункту 2.1 Договору факторингу №НІ/11/14-Ф від 21 грудня 2023 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги боргу від позичальників і фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргу. Так, відповідно до наданого представником позивача реєстру прав вимог до договору факторингу №НІ/11/14-Ф від «21» грудня 2023 року, до позивача перейшло права вимоги за кредитним договором №2805837953 від 17.01.2022 року. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача доведено перехід права вимоги за кредитним договором №2805837953 від 17.01.2022 року до позивача по відношенню до відповідача.

Щодо нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих представником позивача доказів, відповідач був належним чином ознайомлений з умовами надання кредиту, строком кредитування та відсотками передбаченими за користування кредитними коштами. Вказане підтверджується відповідними записами у передбачених договорами графах. Разом із цим, до суду відповідачем не було надано жодних заперечень щодо розрахунків за кредитними договорами, так само як суду не було надано контррозрахунку, у зв`язку з викладеним, у суду відсутні підстави ставити під сумніви наданий представником позивача розрахунок заборгованості відповідача.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи оферту Банку відповідач підписом у заяві визнає та погоджується на запропоновані Банком умови.

Також, наряду із вищезазначеним, свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач була належним чином ознайомлена з умовами кредитування, що підтверджується відповідним записом у графі «підпис позичальника» у паспорті споживчого кредитування та безпосередньо кредитному договорі, які визначають основні умови договору кредитування.

Разом із цим, суд звертає увагу, що позивачем заявлено позовну вимогу, щодо стягнення з відповідача Заборгованість за комісіями у розмірі 2635.72 грн. У зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованість за комісіями у розмірі 2635.72 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт.

Разом із цим, на виконання вимог ст. 253 ЦПК України, суд бере до уваги постанову Верховного Суду у справі №911/969/24 від 20.05.2026 року. Так, згідно із позицією висловленою у вказаній постанові Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права.

На підтвердження суми витрат, понесених у зв`язку із зверненням за професійною правничою допомого, представником позивача надано: Договір №01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги; Тарифи юридичних послуг; Заява на надання юридичної допомоги №1519 від 01.06.2026; Витяг з акту №23 від 30.06.2026 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026.

Відповідно до договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, клієнт доручає а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором.

Так, відповідно до витягу з акту № акту №23 від 30.06.2026 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, сторони за договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року погодили надання правової допомоги а саме правових послуг щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором №2805837953.

Так, Адвокатське Об`єднання «Лігал Ассістенс» надало такі юридичні послуги: надання усної консультації з вивченням документів; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

З огляду на реальність наданих адвокатських послуг, принцип співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу складності справи, беручи до уваги постанову Верховного Суду у справі №911/969/24 від 20.05.2026 року, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,81,133,141,264,265,274 ЦПК України, cуд,-

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №2805837953 у розмірі 13170.97 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 10534.34 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 0.91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2662, 40 грн.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири) тисячі грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ,код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О.Шиховцова