Рішення № 139548150, 02.09.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/2391/25

Провадження № 2/538/296/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання Андріяки О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лохвицького районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Лохвицької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуками шляхом встановлення порядку участі баби у вихованні онуків, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками шляхом встановлення порядку участі баби у вихованні онуків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період шлюбу з 26.01.2021 по 05.12.2025 син позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач). Відповідно до рішення Лохвицького районного суду Полтавської області шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Під час шлюбу у сина позивачки та відповідачки народилися двоє малолітніх дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідачка перешкоджає позивачці у спілкуванні з онуками, на телефонні дзвінки не відповідає, відмовляє в зустрічах з онуками. У зв`язку з тим, що відповідачка обмежує спілкування з малолітніми онуками, позивач вимушена була 14.11.2025 звернутись із заявою до органу опіки та піклування Лохвицької міської ради про визначення способу участі бабусі у вихованні та спілкуванні з онуками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідно до відповіді виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області від18.11.2025 № 03-01/2579 позивачу було роз`яснено, що згідно ст. 257 Сімейного Кодексу Українибаба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Тому позивачу було запропоновано звернутися з відповідним позовом до суду. Позивачі має бажання бачитися із онуками і приймати участь у їх вихованні. Позива вважає, що матір онуків порушує право дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, в якому беруть участь як батьки, так і дідусь з бабусею, якщо інше не встановлено судом. Ураховуючи, що відповідачка перешкоджає у побаченнях з онуком, позивач звернулось до суду з вказаним позовом та просить захистити її праав та інтереси шляхом усунення перешкод у спілкуванні з онуками, надати можливість вільно спілкуватися з онуками засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber » з 08:00 до 20:00; встановити систематичні побачення один раз на имждень протягом восьми годин у будь який вихідний день за домвленістю з матір`ю за місцем проживання онуків, без присутності матері, встановити два рази додаткові дні побачень ОСОБА_1 із онуками поза межами місця проживання дітей, із ночівчлею за бажання дітей та без присутності матері.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Волторніст С.М. не з`явилися, належним чином повідомлені про дату і час судового засідання, надали заяви відповідно до яких позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити та здійснювати розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, належним чином сповіщена про дату і час судового засідання, правом подачі відзиву не скористалася.

Виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області явку представника в судове засідання не забезпечило, міський голова Радько В.І. подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

26.01.2021 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) укладений шлюб, який зареєстрований Лохвицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 07 (а.с.7).

У подружжя народились двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 14.04.2021, яке видане Лохвицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 168, (а.с. 8); син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 26.07.2022, яке видане Лохвицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 75 (а.с. 9).

Відповідно до рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.11.2025 по цивільній справі № 538/1333/25, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було розірвано (а.с. 6-7).

Відповідно до частин 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Згідно з частиною 1статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з положеннями частини першої, другоїс татті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Статтею 258 СК України передбачено, що баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

У пункті 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» (від 07.12.2006 року) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)

Практика ЄСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18.12.2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24.02.1995 року).

Із системного аналізу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини ст.7,141,159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною родичів, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип прав та обов`язків інших членів сім`ї та родини на спілкування з дитиною може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У постанові від 11.12.2019 в справі № 753/15487/18 Верховний Суд зазначив, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».

Із досліджених судом доказів можна зробити висновок про те, що діти проживають разом із відповідачкою, а у позивача рідної бабусі, існують перешкоди в спілкуванні з онуками, зокрема у вигляді неможливості систематичних побачень із ним, неможивість спілкуватись по телефону з онуками.

До того ж судом беззаперечно встановлено, що між сторонами по справі склалися конфліктні, неприязні стосунки, відсутність компромісу щодо порядку зустрічей та участі у вихованні дитини, які самі по собі не можуть впливати, та як наслідок, усунути позивача від спілкування з онуками, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини.

Бабуся беззаперечно має право на особисте спілкування з онуками, а мати не має права перешкоджати бабусі спілкуватися з онуками та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Втім порядок побачень бабусі з онуками має бути встановлений, насамперед, з урахуванням інтересів дітей, які мають пріоритет над інтересами сторін.

При цьому, вирішуючи питання щодо спілкування позивача з онуками з урахуванням віку дітей, виходячи з пріоритету прав дітей, які не можуть бути заручником особистих відносин сторін, беручи до уваги бажання бабусі піклуватися про онуків, ураховуючи важливість традицій і культурних цінностей для захисту і гармонійного розвитку дитини, суд дійшов висновку, що встановлені обставини свідчать про доцільність задоволення позову частково.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дітей, суд враховує, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України(стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року (статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідних онуків і таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини.

Суд також вважає необхідним роз`яснити сторонам, що побудова відносин має здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях любові і поваги, взаємодопомоги і підтримки. Сторони не повинні поглиблювати конфліктну ситуацію, захищаючи свої власні інтереси, а намагатись проявити справжню турботу, реалізувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку дітей.

Отже, суд вважає за доцільне зобов`язати відповідачку ОСОБА_7 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні з онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

При визначенні способу участі баби та діда у вихованні онука, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану дитини, у відповідності до вимог та норм СК України, суд враховує вік дитини, індивідуальні потреби дитини даного віку, а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.

Вирішуючи питання про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та їх вихованні, суд виходить з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Пріоритетним інтересом є проживання дітей у сім`ї своїх батьків, проте право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Суд наголошує, що позивач мають безумовне право на спілкування з онуками, а також законодавчо закріплений обов`язок на виховання дитини.

При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, через що має бути визначений спосіб участі позивача у вихованні онуків, що не суперечить інтересам дітей. При цьому, суд наголошує, що законодавством передбачено право бабусі на участь у вихованні онуків.

Вимоги позивача про визначення способу їх участі у вихованні та спілкуванні з онуками, суд вважає обґрунтованими, проте, бажаний нею спосіб такої участі не у повній мірі відповідає інтересам дітей та призведе до порушення балансу рівності прав всіх членів сім`ї на участь у вихованні дитини. В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з онуками буде перешкоджати нормальному їх розвитку, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивача із онуками буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і бабусі, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги закріплене у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України право на спілкування бабусі із онуками та участь у їх вихованні, бажання позивача брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками суд вважає, що наявні підстави для визначення порядку участі позивача у спілкуванні та вихованні онуків, однак, за визначеним судом графіком із зазначенням годин побачень, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме, з урахуванням інтересів дітей, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: надати можливість позивачці вільно спілкуватися із онуками з 10:00 до 18:00 засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber»; встановити систематичні побачення один раз на тиждень у будь-який вихідний день за домовленістю з матір`ю ОСОБА_8 , ОСОБА_1 з онуками за місцем проживання онуків; встановити два рази на місяць додаткові дні побачень ОСОБА_1 із онуками, поза межами місця проживання дітей, із ночівлею, за бажанням дітей, без присутності матері.Суд звертає увагу на те, що визначений судом спосіб участі баби у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між бабусею та онуками у інших формах за погодженням матері або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

Окремо суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що сторонам слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування матері і бабусі із онуками.

Об`єктом правосуддя у справах щодо піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між бабусею та онуками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, сторони не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом порядок спілкування бабусі з онуками, що буде відповідати інтересам дітей.

В підсумку суд частково задовольняє позовні вимоги .

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Лохвицької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуками шляхом встановлення порядку участі баби у вихованні онуків задовольнити частково.

Усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 зі своїми онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановши наступний графік для зустрічей та участ баби, у вихованні онуків:

1. надавати можливість ОСОБА_1 вільно спілкуватися із онуком ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_6 з 10:00 до 18:00 засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber»;

2. встановити систематичні побачення один раз на тиждень у будь-який вихідний день за домовленістю з матір`ю ОСОБА_8 , ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_6 за місцем проживання онуків;

3. встановити два рази на місяць додаткові дні побачень ОСОБА_1 із онукою ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_6 , поза межами місця проживання дітей, із ночівлею, за бажанням дітей, без присутності матері.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.А. Бондарь