Рішення № 139548109, 08.09.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/620/26

Провадження № 2/533/557/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

08 вересня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М. М.,

за участю: секретаря судового засідання Шуліки Л. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

У С Т А Н О В И В

24 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 05.05.2021 ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №596694. За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 18750,00 грн, строком на 365 днів, тобто до 05.05.2022, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (п.1.5. договору).

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконував у зв`язку з чим утворилася заборгованість по кредитному договору №596694 від 05.05 2021 у загальному розмірі 27561,76 грн, з яких: 16598,38 грн заборгованість за тілом кредиту, 10963,38 грн - нараховані відсотки за користування кредитом станом на дату відступлення права вимоги.

26.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги №26/11/2021/13 у відповідності до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передало ТОВ «Вердикт капітал» належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняв належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідача по кредитному договору №596694 від 05.05.2021.

10 січня 2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023 у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» передало, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» прийняло належні ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до Боржників, у тому числі і до відповідача по кредитному договору №596694 від 05.05.2021.

Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №596694 від 05.05.2021 та прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 27561,76 грн та понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 01.07.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.7).

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву позивача до суду не направив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що, 05 травня 2021 року ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , уклали договір №596694 про надання споживчого кредиту (укладається в електронній формі для кредитів) (надалі кредитний договір), який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором М836, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором: сума кредиту складає 18750,00 грн, строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 05.05.2022 (включно); детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до договору; процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає 127,30% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає 28529,65 грн (а.с.26-27, 44).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): у розмірі 15000,00 грн за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінеті, або надані товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв`язку; у розмірі 3750,00 грн на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 договору.

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення електронних даних, направлених Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства (п.1.1 договору).

Пунктом п.4.4. Розділу 4 Договору передбачено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

05.05.2021 відповідачкою за допомогою одноразового електронного ідентифікатора М836 підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с.59).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.11.2025 за вих. №2646_251107103347, 05.05.2021 о 16:37:45 перераховано кошти на платіжну карту клієнта на суму 15000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 88563097, призначення платежу: Зачисление 15000 грн на карту НОМЕР_2 (а.с.64).

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі № 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

22 листопада 2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №26-11/2021/13, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі прав вимоги в Додатку №1 до Договору факторингу, у тому числі за кредитним договором №596694 (а.с.9-21).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №26-11/2021 від 26.11.2021, заборгованість ОСОБА_1 становила у загальному розмірі 21377,16 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 16598,38 грн, сума заборгованості по відсоткам 4778,78 грн (а.с.22-34, 25).

ТОВ «Вердикт капітал» нарахував за період з 26.11.2021 (дата відступлення права вимоги) по 04.05.2022 (дата закінчення кредитного договору) заборгованість за кредитом в загальному розмірі 27561,76 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.68).

Відповідно до Договору №10-01/2023 відступлення права вимоги від 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором №596694 (а.с. 28-37).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №596694 на загальну суму 27561,76 грн (а.с. 38-41).

Згідно Реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27561,76 грн, з яких: 16598,38 грн заборгованість за тілом кредиту; 10963,38 грн заборгованість за відсотками (а.с.38-41).

Позивач зазначає, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ним права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо попередніми кредиторами станом на день відступлення права вимоги, зі сторони ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань.

Згідно з ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов`язанні кредитні договори не містять.

Отже, суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулися за договорами про відступлення прав вимоги, який є чинним, ніким не оскаржений, визнаним недійсним не був, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено і це не заперечено відповідачем, що ці кошти ним були отримані і на час звернення позивача до суду ні позивачу, ні первісному кредитору не повернуті.

З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню, отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в загальному розмірі 27561,76 грн, з яких: 16598,38 грн заборгованість за тілом кредиту; 10963,38 грн заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» та з врахуванням ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; заявка на надання юридичної допомоги №691 від 01.05.2026; витяг з Акта №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 де визначено, що на надання усної консультації з вивчення документів витрачено 2 години 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду витрачено 3 години 9000,00 грн, загальний розмір винагороди складає 13000,00 грн (а.с.51 - 58).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 259, 263-265, 268,280, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926,

місцезнаходження: вулиця Мечнікова, буд.3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за договором №596694 про надання споживчого кредиту від 05.05.2021 у загальному розмірі 27561,76 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня 76 копійок), з яких: 16598,38 грн заборгованість за тілом кредиту; 10963,38 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги впродовж тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.М. Оксенюк