Рішення № 139547680, 30.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4240/26

Провадження № 2/369/10291/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де треті особи: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення способу участі матері у вихованні дитини, шляхом встановленням графіку зустрічей,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , де треті особи Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення способу участі матері у вихованні дитини, шляхом встановленням графіку зустрічей.

У обґрунтування позову зазначив, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 з 2014 року по 2023 рік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у сторін народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у відповідача від попереднього шлюбу є донька, ОСОБА_5 , яку сторони спільно виховували. При цьому, в 2023 році, коли меншій дитині виповнився рік, відповідач ОСОБА_3 разом зі старшою донькою, ОСОБА_5 виїхала на постійне місце проживання до Болгарії. Натомість, молодша донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася проживати разом з позивачем в Україні. З метою належного догляду за дитиною, позивач влаштував дитину до приватного дитячого садочку « Клуб-садок «ІНФОРМАЦІЯ_6», який розташований в с. Бобриця, вул. Садова, 45 Київської області, що підтверджується договором, укладеним між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 . Позивач, як батько дитини, в повній мірі несе витрати по утриманню дитини, відводить її в дитячий садок та забирає з садочку, забезпечує продуктами харчування, відвідує медичні заклади, дбає про її фізичний та духовний розвиток, читає книжки, відвідує з дитиною дитячі майданчики, забезпечує іграшкам, матеріалами для творчості. Оскільки старша донька, ОСОБА_5 професійно займається спортом та час від часу приїжджає на спортивні змагання в Україну, представляючи на них Україну, мати дитини- ОСОБА_3 постійно супроводжує її до України, та після закінчення змагань, разом зі старшою донькою виїжджає за кордон до країни Болгарія та до інших країн для участі у змаганнях. При цьому менша донька, ОСОБА_4 залишається проживати разом зі позивачем, в Україні. Наразі ОСОБА_3 постійно проживає разом зі старшою донькою в Болгарії намірів повертатися в Україну не має. Оскільки старшу доньку, ОСОБА_5 весь час необхідно супроводжувати на спортивні змагання, сторони домовились, що їх молодша донька буде проживати разом з батьком в Україні. Незважаючи на усні домовленості між сторонами і на те, що менша донька соціально адаптована до України (ходить в дитячий садок, спілкується з дідусем та бабусею, які недалеко проживають, відвідує дитячі секції), у сторін виник спір щодо місця проживання, малолітньої ОСОБА_4 . Відповідачка погрожує позивачу забрати доньку ОСОБА_4 на постійне місце проживання до Болгарії, незважаючи на те, що за малолітньою дитиною повноцінно не має можливості доглядати, оскільки часто подорожує, супроводжуючи в поїздках старшу доньку, постійного місця проживання там не має. Несталий спосіб життя не є притаманним для малолітньої дитини та постійні переїзди можуть негативно вплинути на її подальший фізичний та моральний стан. У свою чергу, тут, в Україні для малолітньої дитини позивачем створені всі необхідні умови для її проживання та розвитку. Малолітня донька має прихильність до батька, в той час як до відповідача - ОСОБА_3 через тривалу її відсутність та відсутність спілкування, відбулося відчуження між відповідачкою та дитиною, втратився емоційний зв`язок.

Позивач та його малолітня донька ОСОБА_4 зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 , але наразі фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою ВПО. Позивач займається будівництвом власного будинку в с. Білогородка, в якому має намір проживати разом з донькою. Факт спільного фактичного проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 з батьком, ОСОБА_2 підтверджується витягом про реєстрацію ВПО та показами свідків.

Натомість відповідач ОСОБА_3 власного житла в Україні не має, жити в Україні не планує, періодично приїжджає з Болгарії до України, через що не може здійснювати належний догляд за малолітньою дитиною, дотримуватися її розпорядку дня. Разом з тим, позивач вказує, що не має на меті перешкоджанню спілкування відповідача з донькою і готовий забезпечити таке спілкування задля найкращих інтересів їх спільної дитини.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність у Відповідача бажання та наміру вести зважені та безконфліктні перемовини, позивач змушений просити суд також встановити порядок у вихованні та спілкуванні відповідача, ОСОБА_3 разом з донькою, ОСОБА_4 , а саме за погодженням сторін при умові перебування матері в Україні, а також спільного відпочинку в літній період за умови завчасного попередження батька дитини.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 вважає, що найкращим інтересам малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде відповідати визначення її місця проживання разом з батьком ОСОБА_2 , а також є необхідність у визначенні години побачення малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_3 , яку слід визначити наступним чином: під час приїзду відповідача до України: з 10-00 до 18-00 год в будні дні за завчасним погодженням з батьком про приїзд до України; з 11-00 год суботи до 18-00 год неділі за завчасним погодженням з батьком про приїзд до України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 року дана судова справа надійшла до провадження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та визначення місця проживання дитини з батьком, залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.

12.03.2026 року за вх. № 13823/26 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мисечко К.О. на виконання вимог ухвали суду від 09.03.2026 року.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження, встановлено сторонам строк на подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповіді.

29.05.2026 року за вх. № 32859/26 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач просила суд поновити їй строк на подання до суду відзиву у зв`язку з перебуванням її за межами України, в Республіці Болгарія м. Варна, оскільки поштову кореспонденцію за адресою вказаною у позовній заяві остання не отримує та як наслідок не мала змоги скористатися своїм правом на подання до суду вчасно відзиву на позовну заяву. Крім того, відповідачка у відзиві зазначає, що з 2014 по 2023 рік проживали з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у них народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, від попереднього шлюбу у відповідача є ще одна неповнолітня донька, ОСОБА_5 , 2011 року народження, яка професійно займається спортом. В 2023 році, коли меншій дитині виповнився рік, відповідачка за погодженням з позивачем разом зі старшою донькою, ОСОБА_5 , виїхала на постійне місце проживання до Республіки Болгарії. Натомість, молодша донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати разом з батьком ОСОБА_2 в Україні, де відвідує приватний дитячий садок Клуб-садок «ІНФОРМАЦІЯ_6», який розташований в АДРЕСА_9. При цьому, оскільки старша донька, ОСОБА_5 професійно займається спортом (спортивною аеробікою), відповідачка змушена часто подорожувати та під час таких подорожей разом з донькою час від часу приїжджає на спортивні змагання в Україну, однак потім знову повертаюся до Республіки Болгарія. Наразі відповідач виявила бажання забрати меншу доньку, ОСОБА_4 , на постійне місце проживання до Болгарії, у зв`язку з чим між сторонами виник спір щодо місця проживання дитини, ОСОБА_4 , оскільки на думку позивача дитина буде вести несталий спосіб життя, що є непритаманним для малолітньої дитини, та постійні переїзди можуть негативно вплинути на її подальший фізичний та моральний стан. Однак, відповідач бажає щоб донька сторін ОСОБА_4 проживала разом із нею, а під час вимушених поїздок зі старшою донькою на спортивні змагання, планувала залишати меншу доньку, на особу по догляду за дітьми (няню) в Республіці Болгарії, на що позивач категорично заперечує. У зв`язку з наведеним просила суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

08.06.2026 року суд протокольною ухвалою суду поновив відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та приєднав його до матеріалів цивільної справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2026 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 та витребувано у служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області письмовий висновок щодо доцільності проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_2 , а також про допит свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім того, за відсутності заперечень чи будь-яких клопотань від сторін цією ж ухвало вирішено питання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, його інтереси у судовому засіданні були представлені його представником - адвокатом Мисечко К.О., яка просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

У свою чергу відповідач у судові засідання з розгляду даної справи жодного разу не з`явилася, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Києво-Святошинського районного суду Київської області. При цьому, відповідач скористалася своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, у якому виклала свої міркування та заперечення щодо позовних вимог.

Представники третіх осіб у судове засідання також не з`явилися, надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та ухвалення рішення по справі відповідно до вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у ній письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.04.2022.

При цьому, судом встановлено, що сторони з 2023 року проживають окремо, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками внутрішньо переміщених осіб, де міститься різні адреси реєстрації місця перебування позивача з меншою донькою, а відповідача зі її старшою донькою, копією закордонного паспорту старшої доньки відповідача, твердженнями позивача викладеними у позовній заяві та відповідача викладеними у відзиві, а також долученими до відзиву відповідачем копією реєстраційної карти іноземця з надання тимчасового захисту виданого на ім`я відповідача ОСОБА_10 та її старшої доньки ОСОБА_11 , наданої суду з офіційним перекладом з болгарської на українську мову.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок внутрішньо переміщених осіб № 3244-7501945578 та № 3244-7501945577, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та його малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, довідка на малолітню ОСОБА_2 була оформлена її законним представником ОСОБА_2 , тобто позивачем.

Натомість, згідно з наявних у матеріалах справи довідок внутрішньо переміщених осіб № 3244-7001079953 та № 3244-7001079863, відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітня донька ОСОБА_5 значаться як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому, згідно з наявними у матеріалах справи копіями реєстраційної карти іноземця з надання тимчасового захисту виданого на ім`я відповідача ОСОБА_10 та її старшої доньки ОСОБА_11 , № 825292792 наданої суду з офіційним перекладом з болгарської на українську мову, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітня донька ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_8.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки виданої ФОП ОСОБА_6 Клуб-садочок «ІНФОРМАЦІЯ_6» від 19.01.2026 року на ім`я позивача ОСОБА_2 вбачається, що його малолітня донька відвідує дитячий заклад з 14.08.2024 року по теперішній час.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією договору про надання послуг з організації догляду за дитиною/дозвілля/розваг № 78 від 14.08.2025 року укладеного між ФОП ОСОБА_6 та позивачем ОСОБА_2 , останній здійснює оплату з надання послуг по догляду і розвитку за дитиною ОСОБА_4 .

Відповідно до наданих позивачем суду копій медичних довідок та висновків щодо обстеження стану здоров`я малолітньої ОСОБА_4 вбачається, що з 2024 року по 2026 рік всі медичні огляди, обстеження малолітньої дитини відбувалися за особистої присутності її законного представника, яким зазначено саме позивача ОСОБА_2 . Відповідно до копії чеків наявних у матеріалах справи, оплата за надання таких медичних послуг також здійснювалася позивачем ОСОБА_2 .

Як вбачається з наданої до суду виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю, від якої отримує стабільний дохід, що також підтверджено відомостями про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску до податкової декларації платника єдиного податку - ФОП та податковими деклараціями за 2024,2025 роки.

З огляду на позовну заяву позивач ОСОБА_2 стверджує, що з 2023 року самостійно займається вихованням малолітньої дитини ОСОБА_4 , піклується про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, її навчання, створює належні умови для життя та розвитку її природних здібностей, в той час коли її мати ОСОБА_3 перебуває за кордоном зі своєю донькою від першого шлюбу. У зв`язку з чим просить суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_12 з ним та встановити відповідачу графік зустрічей з донькою.

Крім того, викладені у позовній заяві доводи позивача були підтверджені показами свідка ОСОБА_9 допитаної судом під час судового розгляду справи по суті, яка запевнила суд, що позивач належним чином піклується про доньку, ним забезпечено дитині належні умови проживання та розвитку, він всіляко забезпечує дитину всім необхідним, піклується про її стан здоров`я, у той час коли відповідач перебуває зі старшою донькою за кордоном.

Відповідно до поданого до суду відзиву, відповідач ОСОБА_3 категорично заперечує обставини викладені у позовній заяві та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Разом з тим, на підтвердження викладених у відзиві заперечень відповідачем до суду не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та вказували на бажання і можливості забезпечення малолітній дитині належних умов проживання, виховання та навчання, забезпечення фізичного, духовного і морального розвитку.

Таким чином, судом встановлено, що донці сторін по справі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на час розгляду справи виповнилося 4 роки, її батьки проживають окремо і не можуть дійти згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх малолітня дитина.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст.161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч.2 і 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 119, статті 158 СК України органи опіки та піклування обов`язково беруть участь у розгляді справи про місце проживання дитини, а також можуть визначити способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини п`ята, шоста статті 119 СК України).

Згідно з висновком комісії органу опіки та піклування затвердженого рішенням виконавчого комітету Білогородської сільської ради від 25.06.2026 № 202, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісією встановлено наступне. Громадянин ОСОБА_2 та громадянка ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 . За місцем проживання малолітній дитині ОСОБА_4 створені належні умови для належного проживання, у дитини є дитяче ліжко з чистою постільною білизною, комод для зберігання одягу, одяг відповідно віку та сезону, розвиваючі книги та іграшки, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 28.04.2026 року №168 складеним працівниками служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області. З метою встановлення спроможності батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею 01.05.2026 року фахівцем із соціальної роботи Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_2 та встановлено прив`язаність дитини до батька. Батько належно виконує свої обов`язки з виховання дитини, враховуючи її вік та потреби у повсякденному житті. Згідно наданої ФОП ОСОБА_13 від 06.05.2026 року малолітня дитина ОСОБА_4 , відвідує Клуб садок «ІНФОРМАЦІЯ_6» з 14.08.2024 року по теперішній час. За весь період перебування дитини в садочку, обов`язки щодо її виховання та забезпечення навчального процесу виконує батько - ОСОБА_2 , саме він щоденно приводить дитину до садочка та забирає її додому, підтримує постійний зв`язок з вихователями та бере активну участь у житті в садочку. Батько. ОСОБА_2 є приватним підприємцем та має постійний дохід. Відповідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №36136 від 04.05.2026 року наданої ТОВ «Профмедклінік» психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивні речовини не виявлені. Мати - ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_6 . Згідно листів наданих службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 02.04.2026 року №350, 09.04.2026 року №366 гр. ОСОБА_3 відмовилась від проведення обстеження умов проживання. Повідомила, що на даний час перебуває в місті Житомир та в подальшому планує виїзд до Республіки Болгарія на невизначений термін. Відповідно листа КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» від 08.04.2026 року №01-13/183 ОСОБА_3 категорично відмовилась від проведення оцінювання потреб сім`ї/особи. 14.06.2026 року мати - ОСОБА_3 звернулась до служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з заявою в якій повідомила що вона перебуває в Республіці Болгарія, місто Варна зі своєю старшою дочкою ОСОБА_5 , 2011 року народження. На даний момент не проживає за адресою: АДРЕСА_6 . Молодша донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком ОСОБА_2 в Україні. Також повідомила що має намір забрати доньку до себе в Республіку Болгарію на постійне місце проживання, але батько ОСОБА_2 заперечує щодо проживання дитини з матір`ю, оскільки на його думку, дитина буде вести несталий спосіб життя, що є непритаманним для малолітньої дитини. Виходячи з вищенаведеного комісією встановлено, що батьком - ОСОБА_2 забезпечуються належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Мати - ОСОБА_3 має можливість безперешкодно відвідувати дитину, спілкуватися з нею, здійснювати свої батьківські обов`язки. На підставі рішення комісії від 23.06.2026 року (протокол №9) виконавчий комітет Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_2 .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Оскільки дитина фізично перебуває на повному утриманні позивача, який добросовісно виконує свої функції та обов`язки, дитина має прихильність до батька, позивач має постійний та достатній дохід, самостійно займається вихованням та утриманням дитини, забезпечує її матеріально та піклується про неї, має житло, в якому створені належні умови для проживання та розвитку дитини. Позивач, як батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує дитину усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про її фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`я та успіхами, виявляє інтерес до її внутрішнього світу. Тобто з боку позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дитини разом з ним, чи негативно впливали на її виховання та розвиток.

При прийнятті рішення судом також враховано Висновок виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, як органу опіки і піклування від 25.06.2026 року за №202, згідно з яким встановлено, що малолітня ОСОБА_4 , 19.04.2026 року має більшу прихильність до батька ОСОБА_2 , ним створені належні умови для розвитку, проживання та виховання дитини, при цьому мати ОСОБА_3 тривалий час проживає окремо від дитини та не обмежена у можливості спілкуватися з нею. Даним висновком не встановлено будь-якої участі матері у вихованні дитини та забезпеченні належних умов проживання та виховання дитини. Суду таких відомостей відповідачкою ОСОБА_3 також не надано, не ініційовано надання висновку органу опіки та піклування за місцем проживання останньої, що наразі свідчить про її незацікавленість у вирішенні даного спору на її користь.

Таким чином, судом встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, враховуючи прихильність дитини до батька, зв`язок з батьком, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог в частині визначення місця проживання дитини на даний час разом з батьком.

При цьому, позовну вимогу позивача щодо встановлення способу участі матері у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4 , шляхом встановлення графіку побачень матері з донькою суд залишає без задоволення, оскільки з цього приводу спору між сторонами судом не встановлено. Відповідач із зустрічним позовом за даною вимогою до суду не зверталася. Більше того, під час судового розгляду справи органом опіки та піклування Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області встановлено, що відповідача (матір) жодним чином не обмежена у спілкування з дитиною.

За встановлених обставин, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи інтереси малолітньої дитини, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де треті особи Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та визначення місця проживання дитини з батьком підлягають до задоволення частково.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , де треті особи: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення способу участі матері у вихованні дитини, шляхом встановленням графіку зустрічей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за його місцем проживання.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.09.2026.

Інформація про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса зареєстрованого місця перебування як ВПО та фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ; адреса зареєстрованого місця перебування як ВПО: АДРЕСА_4 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_8 .

Третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ЄДРПОУ 45031835, адреса місця знаходження: пров. Шкільний, буд. 5, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131.

Третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ЄДРПОУ 44718685, адреса місця знаходження: вул. Володимирська, буд. 33, с. Білогородка, Бучанський район, Київська область, 08140.

Суддя Тетяна ДУБАС