Рішення № 139547338, 08.09.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/608/26

Провадження № 2/292/511/26

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

головуюча суддя Гуц О.В.,

секретар судового засідання Риданова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Пулини цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року позивач ТОВ "Фінансова компанія "Процент" звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 08.06.2025 між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 35218, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 7000 грн строком на 730 днів (до 08.06.2027), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "ПУМБ", зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі інтернет https://procent.com.ua та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на його мобільний телефон.

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 08.06.2025 по 14.05.2026.

У зв"язку з порушеннями зобов"язань за кредитним договором заборгованість відповідача становить 37 800 грн, з них: за процентами - 23 800 грн, штраф за порушення умов кредитного договору - 14 000 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 35218 від 08.06.2025 в загальному розмірі 37 800 грн, а також судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмове клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника банку, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання, призначене на 25.08.2026, не з"явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся за вказаною в позовній заяві адресою. До суду повернувся конверт з відміткою про його невручення у зв"язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

В судове засідання, призначене на 08.09.2026, відповідач не з"явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті Пулинського районного суду Житомирської області. Будь-яких заяв від нього, а також відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням заочного рішення на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.

За положеннямист. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 08.06.2025 в електронній формі між ТОВ "Фінансова компанія "Процент" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 35218, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 061809.

Відповідно до умов кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, відповідачу надано кредит на власні потреби в сумі 7000 грн строком на 730 днів (до 08.06.2027). Процентна ставка за користування кредитом становить 1,0 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365 %). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Загальні витрати за кредитом - 51 100 грн, орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 58 100 грн, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 2686,54 %. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов"язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1120 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 280 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентною ставки за кредитним договором № 352182 від 08.06.2025 зазначено, що кредит в сумі 7000 грн надано з 08.06.2025 по 08.06.2027, на 730 днів, кількість днів у розрахунковому періоді - 20, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 7000 грн, по 1400 грн щомісячно, останній місяць - 7700 грн, всього 58100 грн, проценти за користування кредитом - 51 100 грн., реальна річна процентна ставка - 2686,54 %, загальна вартість кредиту - 58 100 грн.

З листа ТОВ "Пейтек" № 20260601-2072 від 01.06.2026 вбачається, що 08.06.2026 о 19:12:25 від ТОВ "ФК "Процент" за договором № 35218 від 08.06.2025 на умовах фінансового кредиту на платіжну картку № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 7000 грн.

Згідно детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором № 35218 від 08.06.2025 станом на 14.05.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 44 800 грн., з них за кредитом - 7000 грн, за несплаченим процентам - 23 800 грн, за штрафом - 14 000 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.07.2026 надано повідомлення АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" № КНО-07.8.5/13297 БТ від 29.07.2026 згідно якого на ім"я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій +380680125205. Операція на суму 7000 грн 08.06.2025 о 19:12:27 проведена з використанням сервісу переказу коштів через АТ ПУМБ. Між банком та ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" було укладено договір, відповідно до якого банк надав послуги переказу коштів. В банку наявна лише часткова інформація щодо операції, а саме, що кошти направлені на карту НОМЕР_2 , яка випущена на ім"я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на суму 7000 грн 08.06.2025 о 19:12.27.

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_3 у гривні БПК 4314140003692495, за період 08.06.2025-13.06.2025 на карту ОСОБА_1 08.06.2025 зараховано кошти в сумі 7000 грн, якими він користувався.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно досліджених судом документів кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в електронному вигляді, що відповідає положенням Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поданими доказами позивачем доведено виконання своїх зобов"язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме - відповідачу надано кредит на суму 7000 грн, який 08.06.2025 перерахований на картковий рахунок ОСОБА_1 .

У той же час, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не сплатив нараховані відсотки за використання кредитних коштів та штраф за порушення грошового зобов`язання, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 14.05.2026 становить 37 800 грн та складається із заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом - 23 800 грн., заборгованості за нарахованим штрафом - 14 000 грн.

Однак, суд не погоджується щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 14 000 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№ 64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст. 66 Закон України "Про правотворчу діяльність" у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штраф за кредитним договором нарахований за період з 02 липня 2025 року по 17 серпня 2025 року, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 14000 грн задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору та не сплатив у добровільному порядку нараховані відсотки за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 23 800 грн., а тому суд вважає стягнути з нього на користь позивача примусово несплачені проценти.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, то суд виходить із наступного.

Як зазначено в ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, акт приймання-передачі наданих послуг № 144 від 30.04.2026 до договору про надання юридичних послуг на суму 100 000 грн., витяг з реєстру №1 від 30.04.2026 до акту приймання-передачі наданих послуг №144 до договору про надання юридичних послуг на суму 100 000 грн. та платіжну інструкцію №70 від 30.04.2026 на суму 100000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четвертастатті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (23800/37800)х2662,40 = 1676 грн 32 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ - 41466388, на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_5 банк отримувач: АТ "Сенс Банк") заборгованість за кредитним договором № 35218 від 08 червня 2025 року в розмірі 23 800 (двадцять три тисячі вісімсот) гривень, судовий збір в сумі 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) гривень 32 копійки та витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Гуц