Рішення № 139547236, 08.09.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/705/26

провадження №2/283/904/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., за участю ОСОБА_1 , представника відповідача Бабія Віталія Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Малині цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Полісся»

про стягнення заборгованості за договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

22 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди та розірвання договору оренди землі, в обґрунтування якої зазначила, що 17 січня 2023 року між ОСОБА_2 (дарувальником), ОСОБА_3 (представником) та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки серії НСТ № 233995, відповідно до якого Позивач набула право приватної власності на земельну ділянку площею 3,664 га, кадастровий номер: 1823481200:07:000:0038. Після набуття права власності на земельну ділянку, 18 січня 2024 року між Позивачем та ВП «Полісся» в особі Тростенюк Тетяни Юріївни було укладено додаткову угоду до договору оренди землі про зміну сторони орендодавця, відповідно до якої Позивач вступила у права та обов`язки орендодавця за раніше укладеним договором оренди землі. Договір укладено строком на 7 років 11 місяців 13 днів сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Позивач вказує, що Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, а саме систематично порушує строки та порядок сплати орендної плати. Зокрема, протягом 26 (двадцяти шести) місяців поспіль орендна плата Позивачу не сплачувалась взагалі. Таким чином, станом на 18 березня 2025 року за Відповідачем рахується заборгованість у розмірі 12 430,34 грн, що підтверджується проведеним Позивачем розрахунком.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», позивач вважає, що систематична несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору та передбаченою законом підставою для його дострокового розірвання.

З огляду на викладене позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки з урахуванням додаткової угоди від 18.01.2024, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Явка та позиція сторін по справі:

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила врахувати викладені обставини в наданих до суду письмових додаткових поясненнях.

Представник відповідача Бабій В.М. в судовому засіданні (з використанням власних технічних засобів) зазначив, як неналежний відповідач, що не є суб`єктом несення обов`язку ТОВ «ВП «Полісся» проти позову заперечив в повному обсязі, оскільки твердження позивача є необґрунтованими й спростовуються державною реєстрацією права оренди та іншими обставинами, просив суд врахувати надані до суду письмові докази. Окремо відповідач зазначив, що запровадження воєнного стану та пов`язані з ним форс-мажорні обставини можуть звільняти особу від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили.

07.04.2026 представник ТОВ «Виробниче підприємство «Полісся» Приходько І.С. надіслав до суду відзив на позовну заяву. Зазначивши, як неналежний відповідач що не є суб`єктом несення обов`язку, ТОВ ВП Полісся проти позову заперечує, оскільки твердження позивача є необґрунтованими й спростовуються державною реєстрацію права оренди та іншими обставинами. Договір оренди землі певний час виконувався ТОВ ВП Полісся" (Довідки про розрахунки додаються). Втрата права оренди ТОВ "ВП "ПОЛІССЯ" (істотн а зміна обставин ) У ТОВ "ВП "ПОЛІССЯ" наразі відсутнє право оренди через його відчуження (продаж) новому орендареві ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (і.к. ЄДР 41104967), згідно Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У ДРРП новий (окремий) реєстраційний запис з номером і датою не вчиняється, а лише в існуючому записі попередньої дати, вноситься інформація про нового орендаря та підставу набуття ним речового права оренди. По Договору відчуження права оренди, перейшли усі права та обов`язки орендаря зазначених земельних ділянок, без винятків та визначення дати переходу (часткове правонаступництво) Відомостях/інформації ДРРП. Позивачем вимагається від суду застосування наслідків порушення зобов`язання (ст. 610 та ст. 611 ЦК України). Разом із тим ст. 614 ЦК України визначає наявність вини як підставу відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили . Загальновизнаним фактом є те що 24 лютого 2022 р. Російська Федерація розпочала черговий акт збройної агресії проти України повномасштабне вторгнення, яке за обсягами вчинених порушень міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини є найбільшим збройним конфліктом у Європі після завершення Другої світової війни.

10.04.2026 ОСОБА_1 надіслала до суду відповідь на відзив, відповідач стверджує, що втратив статус орендаря через відчуження права оренди на користь ТОВ «Поділля Агропродукт», але позивач з таким твердженням не погоджується. Пояснивши наступне, що не знала і не могла знати про укладення договору відчуження права оренди, оскільки така інформація не була доведена до відома орендодавця. Тому позивач об`єктивно не могла вказати нового орендаря як співвідповідача вже на момент подання позову. Позивачу немає різниці, з кого саме буде стягнуто кошти (з ТОВ «ВП «Полісся», з ТОВ «Поділля Агропродукт» чи солідарно). Позивач не заявляє вимог про стягнення пені, інфляційних втрат чи інших санкцій. Позивач просить суд стягнути лише основну заборгованість з орендної плати те, що йому належить по праву, станом на 18 березня 2025 року. Додатковою угодою від 18 січня 2024 року були внесені зміни до умов договору. У додатковій угоді не зазначено, що сума орендної плати є з урахуванням оподаткування. Тому 5737,04 грн на рік це сума, яку позивач має отримати на руки (чиста орендна плата). Податки (ПДФО та військовий збір) утримує та перераховує до бюджету орендар як податковий агент. Розмір місячної орендної плати становить 478,09 грн (5737,04 грн : 12). За період з 18 січня 2024 року по 18 березня 2025 року (26 місяців) загальна сума орендної плати становить 12 430,34 грн. З приводу довідки від ТОВ «Поділля Агропродукт» на суму 3899,13 грн та від ТОВ «ВП «Полісся» на суму 4372,72 грн (обидві вже з вирахуванням податків), зазначила наступне. Надані довідки не спростовують позовних вимог і не підтверджують повного виконання зобов`язань, оскільки: вони відображають суми після утримання податків (нетто), тоді як договірна сума 5737,04 грн на рік є чистою сумою, яку має отримати позивач; навіть ці зменшені суми значно нижчі за договірну заборгованість у 12 430,34 грн; вони не містять посилання на конкретний договір оренди та не підтверджують сплату саме тієї суми, яка передбачена договором; відповідач не надав копію самого договору оренди землі та договору відчуження права оренди, хоча зобов`язаний це зробити для підтвердження своїх доводів (ст. 81 ЦПК України). Крім того, позивач вважає, що відповідач не довів, що земельні ділянки не могли використовуватися саме через форс-мажорні обставини, а також не надав індивідуального сертифіката ТПП. Також ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняє від плати лише за період, коли майно об`єктивно не могло бути використане з незалежних від наймача причин, чого відповідач також не довів.

15.08.2026 позивач надіслала до суду заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши, у відповіді на відзив Позивач не вірно зазначив по тексту та в проханій частині період за який стягується, а саме «18 січня 2024 року по 18 березня 2025 року» - буде рахуватись не вірним, «18 січня 2024 року по 18 березня 2026 року» - буде рахуватись вірним, просить суд прийняти уточнення позовних вимог, та врахувати по тексту відповіді на відзив та в прохальній частині, вірну період за який стягується не сплачена орендна плата, а саме з 18 січня 2024 року по 18 березня 2026 року.

19 травня 2026 року ухвалою суду витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» Полісся», наступні документи: належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки від 01.10.2016, укладеного щодо земельної ділянки кадастровий номер: 1823481200:07:000:0038.

26.05.2026 від ОСОБА_4 представника ТОВ «ВП «Полісся» надійшла заява про виконання ухвали суду, зазначивши, що ТОВ «Виробниче підприємство» Полісся» не вдалось віднайти (паперовий) оригінал договору оренди землі від 01.10.2016 на земельну ділянку кадастровий номер: 1823481200:07:000:0038. Натомість повідомляємо в ТОВ «Виробниче підприємство» Полісся» наявний відсканований екземпляр договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер: 1823481200:07:000:0038 від 01.01.2016 укладений між ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ АГРОФІРМА «Зелена Хвиля» (орендар) (а.с.58-59).

10.06.2026 від представника відповідача Тростенюк Т.Ю. надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначивши, у відповіді на відзив від 09.04.2026 позивач зазначив: додатковою угодою від 18 січня 2024 року були внесені зміни до умов договору. У додатковій угоді не зазначено, що сума орендної плати є з урахуванням оподаткування. Тому 5737,04 грн на рік це сума, яку позивач має отримати на руки (чиста орендна плата). Податки (ПДФО та військовий збір) утримує та перераховує до бюджету орендар як податковий агент. Розмір місячної орендної плати становить 478,09 грн (5737,04 грн: 12). За період з 18 січня 2024 року по 18 березня 2025 року (26 місяців) загальна сума орендної плати становить 12 430,34 грн (26 міс. 478,09 грн). Відповідач надав довідку від ТОВ «Поділля Агропродукт» на суму 3899,13 грн та від ТОВ «ВП «Полісся» на суму 4372,72 грн (обидві вже з вирахуванням податків). Ці довідки не спростовують позовних вимог і не підтверджують повного виконання зобов`язань, оскільки: вони відображають суми після утримання податків (нетто), тоді як договірна сума 5737,04 грн на рік є чистою сумою, яку має отримати позивач; навіть ці зменшені суми значно нижчі за договірну заборгованість у 12 430,34 грн; вони не містять посилання на конкретний договір оренди та не підтверджують сплату саме тієї суми, яка передбачена договором; відповідач не надав копію самого договору оренди землі та договору відчуження права оренди, хоча зобов`язаний це зробити для підтвердження своїх доводів (ст. 81 ЦПК України). З даного приводу надаємо свої заперечення та звертаємо увагу на наступне. На виконання ухвали суду від 19.05.2026 року (про витребування доказів) в даній справі відповідач надав Договір оренди землі від 01.01.2012 року, щодо земельної ділянки відносно якої позивач бажає стягнути орендну плату. Пунктом даного договору передбачено: п. 4.1. «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1495,81 грн за рік оренди; п. 4.2. «Із цієї суми Орендарем як податковим агентом утримується податки (збори) передбачені чинним законодавством України»; Додатковою угодою до вищевказаного договору від 18.01.2024 року, пункт 4.1. договору оренди землі від 01.01.2012 року, викладено в наступній редакції «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі, що складає 5737,04 грн. за рік оренди», також в даній угоді обумовлено, що в іншій частині договір залишається без змін. Отже з вищезазначеного слідує, що позивачеві за повний рік оренди, орендар має перераховувати суму орендної плати за різницею нарахованої суми податку та військового збору. Тобто, заборгованість яка зазначена в поданих до суду довідках з виплати орендної орендареві за 2024 -2025 роки, становить за ТОВ «ВП «Полісся» - 4372,72 грн., за ТОВ «Поділля Агропродукт» - 3899,13 грн. Зазначена підтверджує про неправильний розрахунок наведений позивачем та невірно визначену суму до стягнення в позовній заяві. Позивач 14.05.2026 року подав заяву про уточнення позовних вимог в якій уточнює період за який він бажає стягнути невиплачену оренду плату, а саме з 18.01.2024 по 18.03.2026 року. З даного приводу зазначаємо. Пунктом 4.5. Договору оренди землі від 01.01.2012 року (щодо спірної ділянки) передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у такі строки до 31 грудня поточного року. Зі змісту даного пункту слідує, що виплатний період (орендної плати) за 2026 рік ще не завершився. Тобто вимога про стягнення орендної плати за січень березень 2026 року є безпідставною. На підставі вищевикладеного просять суд відмовити в задоволені позовних вимог позивачу.

26.06.2026 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно яких пояснила наступне. Будь-які грошові кошти в рахунок орендної плати позивачу фактично не виплачувалися. Крім того, відомості електронного кабінету свідчать, що податки сплачувалися не в повному обсязі, тобто не відповідно умовам додаткової угоди від 18 січня 2024 до договору від 01.10.2016. Також позивачу стало відомо про наявність заборгованості зі сплати земельного податку щодо спірної земельної ділянки. Відповідно до умов договору оренди саме відповідач зобов`язаний сплачувати земельний податок. Таким чином, відповідач не лише не виконав свій основний обов`язок щодо виплати орендної плати, а й не виконав інший передбачений договором обов`язок щодо своєчасної сплати земельного податку. Окремо звертає увагу суду, що відповідач у своїх додаткових поясненнях посилається на договір оренди землі від 01.01.2012 року, тоді як додаткова угода від 18.01.2024 року, якою було змінено сторону орендодавця, укладена до договору оренди землі від 01.10.2016 року. За таких обставин відповідач фактично обґрунтовує свої заперечення договором, який не є предметом спору у даній справі

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, відповідно Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №320382232, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,664 га. з кадастровим номером 1823481200:07:000:0038, яка знаходиться Житомирська область Малинський район сільська рада Будо-Вороб`ївська і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підстава для державної реєстрації: договір дарування земельної ділянки, серія та номер № 347 виданий 17.01.2023, видавник Тимошенко Н.С. приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області (а.с. 10).

01 січня 2016 року між ОСОБА_5 (орендодавцем) та ТОВ Агрофірма «Зелена Хвиля» (орендарем) укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Відповідно до умов договору строк його дії обчислюється з моменту державної реєстрації права оренди, а орендна плата встановлена у розмірі 1495,81 грн на рік та підлягає сплаті до 31 грудня поточного року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця, виплати через касу орендаря або поштовим переказом.

Відповідно Додаткової угоди до договору оренди землі по зміні орендодавця від 18 січня 2024 року, сторони уклали угоду про наступне: Орендодавцем по договору оренди земельної ділянки від 01.10.2016 сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1823481200:07:000:0038, площею 3,664 га, рахувати обдаровану ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 836686718234 від 17.01.2023. Пунктом другим додаткової угоди, вказано, внести зміни у Договорі в пунктах 2.6 та викласти його в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 47808 грн 65 коп. П.3 внести зміни у договорі в пункті 3.1 та викласти його в наступній редакції: «Договір укладено строком на 7 (сім) років 11 (одинадцять) місяців 13 (тринадцять) днів, сплив якого починається з моменті укладення даної угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем. Орендарем у даній додатковій угоді вказано: ТОВ «ВП «Полісся», Житомирська область Коростенський район с. Радчиці вул. Шевченка, 39.

Згідно довідки ТОВ «Поділля Агропродукт» № 27/2 від 27.03.2026 щодо виплати орендної плати пайовику _ ОСОБА_1 , земельна ділянка 1823481200:07:000:0038, заборгованість становить 3899,13 грн; довідки ТОВ «ВП «Полісся» № 27/1 від 27.03.2026 заборгованість становить 4372,72 грн.

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (сплаченого) податку та військового збору станом від 14.05.2026, із зазначених відомостей убачається від ТОВ «ВП «Полісся» у вересні 2024 року надходження у сумі 3846,77 гривень; у листопаді 2024 від ТОВ «ВП «Полісся» надходження у сумі 3096,64 гривень; у грудні 2025 року від ТОВ «ВП «Полісся» у сумі 1657,28 гривень та у грудні 2025 року від ТОВ «Поділля Агропродукт» у сумі 5063,83 гривень (а.с.39-45).

Відповідачем до матеріалів справи не долучено довідку про розрахунки, на яку він посилається як на підтвердження заборгованості відповідно умов договору оренди протягом певного періоду, з указаною у вимогах позову загальною сумою заборгованості - 12430, 34 гривень.

Мотиви та застосовані норми права.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, ЦК України та іншими законами України і договором оренди землі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч.1 ст. 611 ЦК України).

За змістом ч.1 та ч.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, спосіб та умови розрахунків, строки, порядок внесення і перегляду та відповідальність за несплату). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки) передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом д) частини першої статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, на підтвердження своїх вимог, не надав суду жодної виписки про заборгованість, окрім того в матеріалах справи відсутні відповідні правовстановлюючі документи, адже наданий представником відповідача витребуваний договір укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма «Зелена Хвиля», а позивач обґрунтовує свої позовні вимоги відповідно умовам Додаткової угоди від 18 січня 2024 року, в якій орендарем зазначений ТОВ «ВП «Полісся».

Окрім цього, представник відповідача повідомив суд, що у ТОВ "ВП "ПОЛІССЯ" наразі відсутнє право оренди через його відчуження (продаж) новому орендареві ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (і.к. ЄДР 41104967), згідно Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У ДРРП новий (окремий) реєстраційний запис з номером і датою не вчиняється, а лише в існуючому записі попередньої дати, вноситься інформація про нового орендаря та підставу набуття ним речового права оренди. По Договору відчуження права оренди, перейшли усі права та обов`язки орендаря зазначених земельних ділянок, без винятків та визначення дати переходу (часткове правонаступництво) Відомостях/інформації ДРРП (а.с.25-26).

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №499/793/21 (провадження №61-8740 св 23).

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд не відшкодовує позивачу судові витрати, оскільки позивачу повністю відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. 13, 81,141, 263-265,273,280,289 ЦПК України, ст. 93 Земельного кодексу України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "виробниче підприємство" Полісся" - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя