Постанова № 139546898, 07.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3363/26

3/154/1239/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 738738 вбачається, що 06 серпня 2026 року о 09 год. 00 хв. на автодорозі Т0302 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час здійснення маневру обгону трактора не переконалася в тому, що жоден із водіїв транспортних засобів, які рухалися позаду неї та яким могла бути створена перешкода, не розпочав обгін, унаслідок чого виникла небезпечна дорожня ситуація, чим порушила вимоги п. 14.2 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 122 КупАП.

В судове засідання на розгляд справи ОСОБА_1 не з`явилась, 19.08.2026 через канцелярію суду надала письмові пояснення по справі в яких зазначила, що своєї вини у вчиненні інкримінованого їй правопорушенні не визнає. Вказала, що 06.08.2026 вона рухалася автомобільною дорогою поблизу с. Крать Волинської області за трактором із причепом, який рухався зі швидкістю приблизно 25 км/год. Перед початком обгону, за її словами, вона оцінила дорожню обстановку, завчасно ввімкнула лівий покажчик повороту, переконалася у відсутності транспортного засобу безпосередньо позаду та побачила автомобіль Mazda на значній відстані, яку оцінила приблизно у 400 метрів. Після цього розпочала обгін трактора. Зазначила, що вже під час виконання нею маневру автомобіль Mazda, а за ним Audi, швидко наблизилися до її транспортного засобу; тому, на її думку, небезпечна ситуація виникла не внаслідок її дій, а через значно більшу швидкість руху транспортних засобів, які рухалися позаду. На момент зіткнення, як зазначила ОСОБА_1 , її автомобіль уже проїхав причіп та перебував поруч із трактором.

Представник особи, яка притягується до адмінвідповідальності - адвокат Кірносов О.О., документи про підтвердження повноважень якого містяться в матеріалах справи, 02.09.2026 через канцелярію суду подав письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування клопотання посилався, зокрема, на те, що на момент початку обгону, автомобіль марки Mazda нібито перебував на значній відстані та ще не здійснював обгін автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 ; матеріалами справи не встановлено швидкість транспортних засобів і повний механізм ДТП; на схемі місця ДТП зафіксовано порушення п. 13.1 ПДР водієм Audi; у протоколі зазначено про відеозапис, який фактично до суду не надано; сам протокол не може бути достатнім доказом вини; факт ДТП сам по собі не підтверджує складу правопорушення за ч. 5 ст. 122 КупАП.

07.09.2026 в судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, захисник Кірносов О.О. подав суду письмове клопотання про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та у його відсутності, раніше подане клопотання про закриття провадження у справі підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, письмові пояснення водіїв, інші матеріали справи, а також доводи письмових пояснень ОСОБА_1 та клопотання захисника, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 14.2 «а» Правил дорожнього руху, перед початком обгону водій повинен переконатися, зокрема, в тому, що жоден із водіїв транспортних засобів, які рухаються позаду нього і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгін.

Частина п`ята ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, якщо вони спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Факт того, що ОСОБА_1 керувала автомобілем Renault Megane та розпочала обгін трактора з причепом, фактично не заперечується самою ОСОБА_1 та підтверджується матеріалами справи. Спірним є насамперед момент початку відповідного маневру у співвідношенні з рухом автомобілів, які перебували позаду, та причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 і створенням аварійної обстановки.

Суд приймає до уваги первинні письмові пояснення безпосередніх учасників дорожньої події, надані працівникам поліції невдовзі після її виникнення. Так, із пояснень водія автомобіля марки Mazda вбачається, що він уже здійснював маневр обгону, коли автомобіль Renault під керуванням ОСОБА_1 , який до того рухався за трактором, почав виїжджати на смугу його руху для обгону. Такі пояснення, на думку суду стосуються безпосередньо ключової для цієї справи обставини - черговості початку маневрів.

Ці відомості узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, у якому конкретно зазначено порушення ОСОБА_1 вимог п. 14.2 «а» ПДР, а також зі схемою місця ДТП та іншими матеріалами, що відображають розташування транспортних засобів після події й характер дорожньої ситуації. Тому суд не погоджується із твердженням захисту, що висновок про порушення ґрунтується лише на самому протоколі.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що на момент початку маневру автомобіль Mazda перебував позаду приблизно за 400 метрів, суд зазначає таке. Вказана відстань наведена самою ОСОБА_1 як її суб`єктивна оцінка дорожньої обстановки. Матеріали справи не містять об`єктивного вимірювання цієї відстані, технічного розрахунку або іншого незалежного доказу, який би підтверджував перебування Mazda саме за 400 метрів у момент початку обгону Renault.

Водночас, наведена версія суперечить первинним поясненням водія автомобіля марки Mazda щодо того, що в момент виїзду автомобіля марки Renault під керуванням ОСОБА_1 , він уже здійснював обгін. За таких обставин суд не має підстав визнавати зазначені ОСОБА_1 400 метрів встановленою фактичною обставиною лише на підставі її власного сприйняття.

Посилання сторони захисту на те, що матеріалами справи не встановлено точну швидкість руху автомобілів Renault, Mazda та Audi, саме по собі не спростовує обставин правопорушення. Для перевірки дотримання п. 14.2 «а» ПДР визначальним є встановлення того, чи розпочав водій транспортного засобу, який рухався позаду, маневр обгону до моменту виїзду автомобіля маки Renault на смугу обгону та чи було йому створено перешкоду. Ця обставина може встановлюватися не лише експертним дослідженням, а всією сукупністю належних доказів, зокрема безпосередніми поясненнями учасників події, схемою та іншими матеріалами.

Те, що водієм Audi могло бути допущено порушення п. 13.1 ПДР, яке окремо відображено у матеріалах оформлення ДТП, не виключає можливості наявності самостійного порушення Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 . Одне дорожньо-транспортне пригода може бути наслідком декількох взаємопов`язаних порушень різних водіїв, і встановлення порушення одним учасником саме по собі не усуває правової оцінки дій іншого.

Суд окремо враховує доводи сторони захисту про відсутність серед наданих суду матеріалів відеозапису, на який міститься посилання у протоколі. Оскільки такий відеозапис фактично не наданий суду та не досліджувався в судовому засіданні, суд не використовує його зміст як доказ і не покладає його в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 . Разом із тим, сама відсутність цього доказу не спричиняє недопустимості інших доказів і не є безумовною підставою для закриття провадження, якщо сукупність наявних і досліджених доказів є достатньою.

Так само суд погоджується із загальним доводом захисту, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за умови заперечення вини, не може механічно підміняти дослідження всієї доказової бази. Однак у цій справі висновок суду ґрунтується не виключно на протоколі, а на сукупності протоколу, схеми місця ДТП, первинних письмових пояснень учасників та інших матеріалів, які оцінюються у взаємному зв`язку.

Не є переконливим і довід про те, що сам факт ДТП не доводить складу адміністративного правопорушення. Суд виходить не з факту зіткнення як такого, а з установленої послідовності дій: рух автомобіля марки Renault за трактором, виїзд автомобіля Renault для обгону в момент, коли транспортний засіб, що рухався позаду, вже здійснював обгін, виникнення конфлікту траєкторій та необхідності інших учасників дорожнього руху невідкладно реагувати на зміну дорожньої обстановки.

За змістом ч. 5 ст. 122 КУпАП обов`язковою ознакою правопорушення є створення аварійної обстановки. Досліджені матеріали свідчать не про абстрактну можливість небезпеки, а про реальну конфліктну ситуацію між транспортними засобами, що виникла під час виконання обгону, та вимагала від інших учасників дорожнього руху зміни поведінки для уникнення небезпеки. Сукупність цих обставин дає підстави для висновку про наявність причинного зв`язку між порушенням ОСОБА_1 вимог п. 14.2 «а» ПДР та створенням аварійної обстановки.

Надані письмові пояснення ОСОБА_1 судом не відкидаються лише з огляду на її процесуальний статус та оцінюються нарівні з іншими доказами. Водночас, у частині тверджень про відстань близько 400 метрів, момент початку обгону автомобіля маркит Mazda та причини його подальшого наближення - ці пояснення не знаходять об`єктивного підтвердження та суперечать первинним поясненням іншого безпосереднього учасника події щодо ключової послідовності маневрів.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази у своїй сукупності є належними, допустимими, взаємопов`язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 , розпочинаючи обгін трактора, не переконалася в тому, що водій транспортного засобу, який рухався позаду неї та якому могла бути створена перешкода, не розпочав обгін, чим порушила п. 14.2 «а» ПДР України, а зазначене порушення спричинило створення аварійної обстановки.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, підстав для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП суд не вбачає, а тому, клопотання захисника про закриття провадження задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей конституційний стандарт у справах про адміністративні правопорушення застосовується разом із вимогами ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин і оцінки сукупності доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява № 7460/03) виходив із того, що провадження про адміністративне правопорушення, яке за своїм характером і санкцією має каральну та превентивну спрямованість, може охоплюватися кримінальним аспектом ст. 6 Конвенції. Тому суд при розгляді такої справи має забезпечити особі реальні гарантії справедливого суду, зокрема належне повідомлення про суть обвинувачення, можливість заперечувати докази та неупереджену оцінку матеріалів.

У справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine, заява № 16437/04) ЄСПЛ зазначав, що доведеність може випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків чи подібних неспростованих презумпцій факту. Застосовуючи цей підхід, суд не підміняє доказування припущеннями, а перевіряє, чи утворюють наявні докази внутрішньо узгоджену та переконливу сукупність.

Разом із тим практика ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08) акцентує на вимозі неупередженості суду: суд не повинен самостійно формувати або розширювати фабулу обвинувачення, усувати істотні недоліки сторони обвинувачення чи фактично виконувати її функції. У цій справі суд не змінює суті інкримінованого ОСОБА_1 порушення і не доповнює протокол новими фактичними обставинами, а перевіряє саме ту фабулу, яка зазначена в протоколі серії ЕПР1 № 738738, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та були предметом оцінки.

Зазначене узгоджується і з підходом Верховного Суду щодо неприпустимості висновку про винуватість лише на підставі самого протоколу за відсутності належної сукупності доказів. У клопотанні захисника наведено посилання, зокрема, на постанову Верховного Суду від від 10.09.2013 у справі № 21-183а13 та від 25.11.2014 у справі № 21-519а14. Суд враховує відповідний загальний підхід, однак у цій справі висновок про вину ґрунтується не на протоколі ізольовано, а на його зіставленні зі схемою ДТП, первинними поясненнями безпосередніх учасників та іншими матеріалами.

Отже, стандарт доказування не означає необхідності усунення будь-якої теоретичної можливості іншої версії події. Водночас він вимагає, щоб версія обвинувачення підтверджувалася послідовною сукупністю доказів, а істотні доводи захисту отримали мотивовану відповідь.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Відтак суд повинен встановити не лише формальне порушення п. 14.2 «а» ПДР, а й те, що саме це порушення спричинило створення аварійної обстановки у розумінні ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Саме тому суд розмежовує: а) факт початку ОСОБА_1 обгону трактора; б) наявність транспортного засобу позаду, водій якого вже розпочав обгін; в) створення йому перешкоди внаслідок виїзду автомобіля марки Renault; г) необхідність негайної зміни поведінки іншими учасниками для уникнення небезпеки. Лише встановлення цих взаємопов`язаних елементів дає підстави для кваліфікації за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

При цьому порушення п. 13.1 ПДР іншим водієм не розриває автоматично причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та створенням аварійної обстановки. Для такого висновку необхідно було б встановити, що поведінка іншого водія була єдиною самостійною причиною виникнення небезпеки. Матеріали справи таких підстав не містять; навпаки, первинні пояснення та схема ДТП свідчать про конфлікт траєкторій, який виник під час виїзду автомобіля марки Renault під керуванням ОСОБА_1 для обгону.

Крім цього, суд зазначає, що схема місця ДТП не є самодостатнім доказом вини і повинна оцінюватися у сукупності з іншими матеріалами. Водночас вона є допустимим документальним джерелом відомостей про зафіксоване після події розташування транспортних засобів, дорожню обстановку, сліди та інші об`єктивні ознаки, якщо її зміст не спростовано належними доказами. У даній справі схема не використовується для реконструкції точних швидкостей чи секундних інтервалів, а лише як один із взаємопов`язаних елементів доказової сукупності.

Первинні письмові пояснення учасників суд оцінює з урахуванням часу їх отримання, безпосередності сприйняття події, узгодженості з іншими матеріалами та наявності чи відсутності внутрішніх суперечностей. Саме з цих причин суд надає більшої ваги первинному опису черговості маневрів, ніж подальшій оціночній версії про відстань «приблизно 400 метрів», яка не підтверджена об`єктивним вимірюванням.

Сам факт того, що у протоколі згадано відеозапис, якого немає серед матеріалів судової справи, не може тлумачитися проти особи та не дає суду права припускати його зміст. Тому суд повністю виключає цей запис зі своєї доказової аргументації. Водночас ст. 251 КУпАП не встановлює правила, за яким відсутність одного із можливих доказів автоматично нівелює інші належні та допустимі докази. Питання вирішується за достатністю тієї сукупності, яка реально подана та досліджена судом.

Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, дані про особу правопорушниці, обставини справи та відсутність у матеріалах даних, які б безумовно вимагали застосування більш суворого альтернативного стягнення.

З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір підлягає стягненню з особи, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 33, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Кірносова Олексія Олександровича про закриття провадження у справі відмовити.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 дохід держави 665,60 грн судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

На постанову протягом десяти днів з моменту її винесення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду .

Суддя: Олександр МУШКЕТ