Рішення № 139546362, 08.09.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/845/26

№ провадження 2/624/585/26

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 08 вересня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/845/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

суть вимог: про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , що зареєстрований 29 вересня 2023 року Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №201.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання дружини до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Позов обґрунтований тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, подружні стосунки не підтримують. Вказує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу не можливе. Від цього шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але відповідач не надає допомоги на її утримання у тому розмірі, як це передбачено законом, так відповідач є працездатним, тому позивачка вважає, що він може сплачувати аліменти на дитину відповідного віку у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно.

Також зазначає, що відповідач ухиляється від утримання позивачки, чим порушує її права передбачені, ч.2,4 ст. 84 СК України, а тому вважає за можливе встановити розмір аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

11 серпня 2026 року позивачка звернулась до суду з позовом.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 08 вересня 2026 року.

Сторони у судове засідання не з`явились, про місце, дату і час повідомлені належним чином, натомість надали заяви про: позивач позов підтримує , відповідач позовні вимоги визнає, обоє просять розглянути справу без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 вересня 2023 року, який зареєстровано Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №201, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Від цього шлюбу народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Дитина ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (копія, а.с.9,11).

Згідно з ч. 3,5 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається (ст. 24 СК України).

Як встановлено ч. 2 ст. 36 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України.

Ч. 1 ст. 1 ст. 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.

Ч. 1 ст. 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Зберегти сім`ю сторін не уявляється можливим, тому що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини припинені.

Як роз`яснено в п. 10 № Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд вважає, що за таких обставин, сім`я розпалася повністю та відновлена бути не може, оскільки сторони проживають окремо, ці стосунки суперечать інтересам позивача, яка не бажає подальшого перебування у шлюбі, тому шлюб необхідно розірвати.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, таким чином прохання позивачки надалі іменуватися цим прізвищем є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на дитину, суд зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховною Радою України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального. Морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Такий же обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття встановлений і в статті 180 СК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 183 ЦПК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 489/100/18 наголошує, що аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Вимога позивача про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача є законною, обґрунтованою та такою, що відповідає інтересам дитини. Відповідач позовну вимогу про стягнення аліментів у зазначеному розмірі визнав. Водночас відповідачем не надано жодних доказів щодо його матеріальної неспроможності сплачувати аліменти, наявності у нього інших утриманців чи незадовільного стану здоров`я. Суд не вбачає обставин, які б перешкоджали призначенню аліментів у такому розмірі, а визнання відповідачем позовної вимоги не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини першої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Судом установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

Таким чином, позивачка має передбачене частиною другою статті 84 СК України право на утримання від відповідача як дружина, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років.

Відповідач позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини визнав. При цьому доказів, які б свідчили про його неспроможність надавати матеріальну допомогу позивачці, наявність інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, чи інших обставин, що перешкоджають стягненню аліментів у заявленому розмірі, суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин справи, положень статей 80, 84 СК України, а також визнання відповідачем позовної вимоги, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, в силу ст.430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.

Судові витрати

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн за позовну вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується квитанцією від 06 серпня 2026 року (а.с. 5).

За позовними вимогами про стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини позивачка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору, що становить 665,60 грн.

Інші 50 відсотків сплаченого позивачкою судового збору, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на її користь у розмірі 665,60 грн.

Водночас, оскільки позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини задоволено, судовий збір у цій частині, від сплати якого позивачка звільнена, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 665,60 грн судового збору, а з відповідача в дохід держави 2662,40 грн судового збору. Крім того, позивачці з державного бюджету підлягає поверненню 665,60 грн судового збору, сплаченого за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований 29 вересня 2023 року Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №201.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_5 ».

Роз`яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати Берестинському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 11 серпня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 на утримання дружини до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за позовну вимогу про розірвання шлюбу, в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави за позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір).

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Комунарка Кегичівського району Харківської області, паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смт. Нижні Сірогози Нижньосірогозького району Херсонської області, паспорт № НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою як ВПО: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.М. Куст