Рішення № 139545788, 03.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1417/26

03 вересня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 11.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1350238, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а такош сплатити можливі санкції за порушення умов договору.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

27.03.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 становить 20600,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою (тілом) кредиту 8000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 7800,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 800,00 грн; заборгованість по штрафах/пені 4000,00 грн.

Після отримання прав вимоги позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19580216/2336 від 01.04.2026. Однак станом на час подачі позову вказана претензія відповідачем не виконана.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача підтримує повністю з підстав, зазначених в позові. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором в сумі 20600,00 грн, та стягнути сплачені судові витрати по справі. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлявся завчасно належним чином, рекомендованою кореспонденцією, та у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026, головуючим по даній справі визначено суддю Міськевич О.Я.

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2793361 від 27.05.2026 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 27.05.2026 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Також даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Станом на день ухвалення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що 11.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (індивідуальна частина) № 1350238. Даний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електроним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 7-9).

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтвердило, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 1350238 від 11.01.2020, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором J43771, дата та час відправки ідентифікатору позичальнику 11.01.2020 21:50:48, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_2 (а.с. 10).

В анкеті-заяві на кредит № 1350238 від 11.01.2020 містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 (П.І.Б., дата народження, РНОКПП, документ, що засвідчує особу, адреса реєстрації та проживання, фінансовий стан, тощо), та інформація щодо бажаного кредиту (замовлена та погоджена сума 8000,00 грн, замовлений та погоджений строк 5 днів, процентна ставка 1,50% за кожен день користування кредитом; комісія за надання кредиту 12.00% від суми кредиту одноразово, тощо) (а.с. 10-зворот, 11).

Згідно умов даного договору сторони договору погодили наступні умови кредитування: Сума кредиту 8000,00 грн (п. 1.2 договору); Строк, на який надається Кредит 5 днів (з 11.01.2020 по 16.01.2020) (п.п. 1.3, 1.4 договору); Комісія за надання кредиту 800,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору); Проценти за користування кредитом 600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.5.2 договору); Стандартна (базова) процентна ставка становить 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом. Відповідно до п. 2.2.3. договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством в односторонньому порядку. Відповідно до п. 2.3.1 договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розд. 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту: строк продовження 3 дні (ставка комісії 3.00%), строк продовження 7 днів (ставка комісії 6.00%), строк продовження 15 днів (ставка комісії 10.00%). Відповідно до п. 2.3.2 договору, волевиявлення позичальника продовжити строк користування/ повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійснення ним відповідного платежу у спосіб, визначений у п. 2.5 Договору. Згідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної каркти, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті. Згідно п. 4.1 договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Також в додатку № 1 до договору міститься графік платежів, згідно якого загальний розмір витрат за кредитом становить 9400,00 грн, з яких: кредит 8000,00 грн, комісія за надання кредиту 800,00 грн, проценти 600,00 грн, дата платежу 16.01.2020.

Відповідно до платіжного доручення № 13679977 від 11.01.2020, ТОВ «Мілоан» 11.01.2020 перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_3 на суму 5400,00 грн, отримувач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору № 1350238 (а.с. 11-зворот).

Також на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надало суду повідомлення про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано картку № НОМЕР_5 , на яку 11.01.2020 зараховано кошти в сумі 8000,00 грн (а.с. 59).

На підставі договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, згідно з яким відбулося відступлення прав вимог за рядом кредитних договорів. Відповідно до вказаного договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 (а.с. 14-зворот, 15-23).

Згідно витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» складає 20600,00 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту 8000,00 грн; заборгованості по відсотках 7800,00 грн; заборгованості по комісії 800,00 грн; заборгованості по штрафах/пені 4000,00 грн (а.с. 23-зворот).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу від 01.04.2026 за вих. № 19580216/2336, в якій повідомило відповідача про перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та про необхідність виконати зобов`язання за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 шляхом сплати коштів в сумі 20600,00 грн (а.с. 24). Станом на час розгляду справи доказів щодо виконання вказаної досудової вимоги відповідачем матеріали справи не містять.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8050142 від 01.12.2019, складеного ТОВ «Мілоан» (відомість про щоденні нарахування та погашення), та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , складеної ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», станом на 14.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 20600,00 грн, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 8000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками 7800,00 грн; простроченої заборгованості за комісіями 800,00 грн; заборгованості за штрафом/пенею 4000,00 грн. Станом на дату складання позовної заяви (14.04.2026) заборгованість за кредитним договором не погашена (а.с. 12, 14).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Щодо укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів за договором.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, зобов`язання підлягає виконанню у строк, встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладення електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини інших електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

За змістом ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електрону комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що договір про споживчий кредит № 1350238 від 11.01.2020 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний сторонами відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позичальника ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором J43771, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши ТОВ «Мілоан» свої персональні дані, подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на веб-сайті товариства проведена відповідно до закону, оскільки ОСОБА_1 передав кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону, тощо.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електроний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом враховано, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджено інформацією про зарахування коштів у сумі 8000,00 грн 11.01.2020 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , вказану ним при реєстрації в особистому кабінеті (платіжним дорученням № 13679977 від 11.01.2020, та повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 11.01.2020).

При цьому суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19).

Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та їх розмір, а також їх правомірність та відповідно й отримання коштів відповідачем, однак останній не довів суду, що у нього немає обов`язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відтак суд дійшов висновку про доведеність укладення кредитного договору № 1350238 від 11.01.2020 між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом отримання у безготівковій формі на картковий рахунок.

Щодо переходу прав вимоги за кредитним договором та повідомлення відповідача про зміну кредитора.

Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору № 1350238 від 11.01.2020, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

27.03.2020 укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020.

Відповідно до п. 1.1 договору, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками (портфель заборгованості).

Згідно п. 6.2.3 договору, Права Вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання Новим Кредитором та Кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги. Додаткового оформлення відступлення Права Вимоги у цих випадках не вимагається.

Факт переходу права вимоги до позивача за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 підтверджується: договором відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, платіжною інструкцію № 17922 від 27.03.2020 про оплату суми фінансування згідно договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, актом приймання-передачі реєстру боржників від 27.03.2020 до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, та витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, підписаними представниками сторін договору та скріпленим печатками Товариств.

Платіжна інструкція про оплату суми фінансування згідно договору відступлення прав вимоги, а також підписані сторонами та скріплені їх печатками договір про відступлення прав вимоги, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, підтверджують факт переходу від кредитора до нового кредитора прав вимоги заборгованості, та є невід`ємною частиною договору.

Даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 20600,00 грн, що складається із: залишку по тілу кредиту 8000,00 грн; залишку по відсотках 7800,00 грн; залишку по комісії 800,00 грн; заборгованості по штрафах/пені 4000,00 грн.

Договір відступлення прав вимоги та витяг з реєстр боржників містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , та суми заборгованостей. Договір, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників містять підписи та печатки сторін, тому є належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу від 01.04.2026 за вих. № 19580216/2336, в якій повідомило відповідача про перехід права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та про необхідність виконати зобов`язання за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 шляхом сплати коштів в сумі 20600,00 грн.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020, складеного ТОВ «Мілоан» (відомість про щоденні нарахування та погашення), та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , складеної ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», вбачається, що станом на 14.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 20600,00 грн, що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 8000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками 7800,00 грн; простроченої заборгованості за комісіями 800,00 грн; заборгованості за штрафом/пенею 4000,00 грн.

Доказів погашення тіла кредиту (основної суми боргу) матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 8000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 7800,00 грн, то суд не погоджується з нарахування відсотків первісним кредитором, та зазначає наступне.

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

В кредитному договорі № 1350238 від 11.01.2020 зазначено наступні умови кредитування: кредит в розмірі 80000,00 грн, строк користування кредитом 5 днів, відсоткова ставка 1,5% за один день користування кредитом. Жодних належних доказів, які б підтверджували продовження строку кредитування згідно кредитного договору № 1350238 від 11.01.2020, суду надано не було.

Наведене підтверджує, що нарахування процентів за понадстрокове користування позикою є неправомірним, а позовна вимога у цій частині не підлягає задоволенню. Позивачем в даному позові не було заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши умови договору № 1350238 від 11.01.2020, суд приходить до висновку, що кредитодавець мав право нараховувати відсотки протягом 5 днів за відсотковою ставкою 1,5% за один день. За цей період нараховано 600,00 грн (000,00*1,5%*5). Таким чином, заборгованість відповідача за нарахованими відсотками по кредитному договору становить 600,00 грн. і дана сума підлягає стягненню з відповідача. Крім того такий розмір відсотків визначений умовами договору та графіком розрахунків.

В решті частині позову щодо стягнення відсотків слід відмовити.

Щодо законності включення до умов договору обов`язку позичальника сплатити комісію суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Умовами кредитного договору передбачено право позичальника на отримання інформації за договором, плата за одержання такої інформації ні в умовах кредитного договору, ні в графіку розрахунків не передбачена.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Кредитний договір № 1350238 від 11.01.2020 передбачає сплату комісії за надання кредиту у розмірі 800,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00% від суми кредиту (8000,00 грн) одноразово. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Крім того відповідач в ході розгляду справи не спростував законність нараховання позивачем розміру комісії за надання кредиту.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованої комісії в сумі 800,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо підставності нарахування первісним кредитором штрафу/пені в сумі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно п. 4.1 кредитного договору № 1350238 від 11.01.2020, у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан», у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором, первісним кредитором, відповідно до п. 4.1 договору, здійснювалось нарахування пені за ставкою 2.0% в день від суми отриманого кредиту (8000,00 грн). Загальний розмір нарахованої пені становить 4000,00 грн (50% від суми отриманого кредиту).

Таким чином, зазначений розмір пені нараховано первісним кредитором відповідно до умов договору та вимог Закону, такі умови погоджені відповідачем при укладенні договору, та ним не оспорювались.

Крім того із зазначеного вище розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась первісним кредитором до 09.02.2020, тобто до введення на території України воєнного стану (з 24.02.2022). Тому нарахування такої неустойки/пені є праворіним та не підлягає списанню кредитодавцем.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованої неустойки/пені в сумі 4000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 в сумі 13400,00 грн, з яких: 8000,00 грн прострочена заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 600,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків; 800,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 4000,00 грн заборгованість по штрафах/пені. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 7200,00 грн, задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 31627 від 19.05.2026 (а.с. 5).

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 13400,00 грн, що становить 65,05% від ціни позову (20600,00 грн), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1731,89 грн (2662,40 грн/100*65,05%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», згідно п.п. 2.3, 2.4 якого вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються в акті наданих послуг; акт наданих послуг правничої допомоги № Д/23239 від 14.04.2026; детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 14.04.2026, згідно якого сторонами погоджено надання наступних послуг: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв., погодження правової позиції клієнта у справі 0 год. 30 хв., складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт. (а.с. 27-28).

Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 12.05.2025 від 14.09.2022 у справі № 295/190/20, та інших.

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 13400,00 грн, що становить 65,05% від ціни позову (13400,00 грн), розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5204,00 грн (8000,00 грн/100*65,05%).

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 в розмірі 13400,00 грн, з яких: 8000,00 грн прострочена заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 600,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків; 800,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 4000,00 грн заборгованість по штрафах/пені.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 7200,00 грн, необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1731,89 грн судового збору та 5204,00 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 3, 509, 510, 512, 514, 526, 530, 536, 546, 549, 625-627, 629, 631, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електрону комерцію», ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, рах. IBAN НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614 заборгованість за кредитним договором № 1350238 від 11.01.2020 в розмірі 13400 грн 00 коп. (тринадцять тисяч чотириста гривень), з яких: 8000,00 грн прострочена заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 600,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків; 800,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 4000,00 грн заборгованість по штрафах/пені.

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 7200,00 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, рах. IBAN НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614 1731 грн 89 коп. (одну тисячу сімсот тридцять одну гривню вісімдесят дев`ять копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, рах. IBAN НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614 5204 грн 00 коп. (п`ять тисяч двісті чотири гривні) витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходженя: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 08.09.2026.

Суддя Міськевич О.Я.