Ухвала суду № 139545427, 07.09.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1706/24

Провадження № 2/188/275/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

в складі судді Місюра К.В.,

з участю секретаря Бібікова В.В.,

від представника позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Петропавлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 5583110 від 24.07.2022 року в розмірі 15 050, 00 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В судове засідання ані представник позивача, ані відповідач не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

17 квітня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а саме: інформацію:

- чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка 431414-28ХХ-ХХХХ-3533;

- надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за 24.07.2022 р. з відображення часу зарахування коштів;

- надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною картою № НОМЕР_3 в період за 24.07.2022р.

20 квітня 2026 року ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області клопотання відповідача про витребування доказів у задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», докази у виді інформації:

- чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка 431414-28ХХ-ХХХХ-3533;

- надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за 24.07.2022 р. з відображення часу зарахування коштів;

- надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною картою № НОМЕР_3 в період за 24.07.2022р.

Витребувані докази необхідно було надати до суду в строк до 15.05.2026 року.

Ухвалу суду позивачем було отримано в електронному вигляді представником позивача в електронному кабінеті 21.04.2026 року, про що свідчить довідка від 21.04.2026р.

Станом на 07 вересня 2026 року ухвала суду не виконана, витребувані судом докази позивачем не надані.

За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд може з власної ініціативи витребувати докази у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Аналіз даної норми закону приводить до висновку, що визначальною умовою залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є неповажність причини неподання витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

Поважних причин неподання витребуваних судом доказів позивачем не наведено та судом не встановлено.

Неподання позивачем витребуваних судом доказів суд розцінює як перешкоджання розгляду справи і невиконання судового рішення, та як зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.ч.6, 7 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Згідно із ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує, що докази, які витребовувалися судом у позивача, є необхідними для правильного, справедливого та неупередженого розгляду і вирішення даної цивільної справи.

Суд вважає, що без вищезазначених доказів, враховуючи обставини справи, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитними зобов`язаннями, і як наслідок вирішити спір по суті, задовольнити чи відмовити в задоволенні вимог.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з неможливістю ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення без витребуваних доказів, які не надано позивачем без поважних причин, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку не суперечить завданню цивільного судочинства та не перешкоджає в доступі до правосуддя, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч.2 ст.257 ЦПК України).

Керуючись ч.10 ст.84, п.9 ч.1 ст.257, ст.ст. 260, 261 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя К. В. Місюра