Ухвала суду № 139545172, 02.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/8725/26

Провадження № 1-кс/0203/5993/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в місті Дніпро) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтава, ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, освіта вища, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні малолітнього пасинка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , оперуповноваженого Управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Дніпропетровській області, спеціальне звання «старший лейтенант поліції», раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження № 62025000000000474

встановив:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Дніпро), ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 . Клопотання слідчий обґрунтовує наступним. ОСОБА_4 підозрюється в тому, що перебуваючи на посаді працівника правоохоронного органу оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області під час чергування в період часу з 14 жовтня 2024 року по 15 жовтня 2024 року в службовому кабінеті вказаного відділу поліції міг застосувати відносно потерпілого ОСОБА_9 , 1975 р.н., який був затриманий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146 та ч. 4 ст. 186 КК України, насильницькі дії, спрямовані на заподіяння фізичного болю та морального страждання, приниження його честі та людської гідності та обмеження можливості вільно пересуватись шляхом обмотування клейкою стрічкою з метою покарання за дії, в яких останній підозрювався. Вказані дії були зняти на відео тривалістю 41 секунду та розповсюджені іншою особою, зв`язку з цим слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити, вказувала, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинення умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, він може переховуватись від слідства, здійснювати незаконний вплив на свідків, продовжити свою протиправну діяльність, у зв`язку з чим просила обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з насильством, прокурор просила не визначити заставу в якості альтернативи триманню під вартою.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила в його задоволенні відмовити повністю. Захисник вказувала на недоведеність існування обґрунтованої підозри, оскільки дії ОСОБА_4 були правомірними та відповідали вимогам Закону України «Про Національну поліцію», оскільки були спрямовані на подолання опору потерпілого та спроб останнього вчиняти дії на шкоду собі та оточуючим. Жодних тілесних ушкоджень потерпілому з боку підозрюваного нанесено не було, оскільки єдині заподіяні потерпілому ушкодження були спричинені патрульною поліцією при його затриманні через опір потерпілого, що підтверджується письмовими доказами. Захисник звертала увагу на репутацію потерпілого, який є громадянином російської федерації, йому заборонено в`їзд на територію України, він багаторазово судимий за умисні тяжкі злочини, зокрема завідомо неправдиве повідомлення про мінування об`єктів, що свідчить про схильність до брехні та надання неправдивих свідчень. Показання потерпілого, на думку захисника, обумовлені спробами уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ним дії або поліпшити свої умови. Захисник звертала увагу слідчого судді на недоведеність ризиків, якими слідчий та прокурор обґрунтовують своє клопотання: підозрюваний самостійно з`явився за викликом до слідчого судді для вирішення питання обрання запобіжного заходу, що нівелює ризик переховування від суду та слідства. Оскільки у кримінальному провадженні проведені обшуки підозрюваний не має можливості знищити чи спотворити докази у кримінальному провадженні, крім того, він більше не працює у відділі поліції, в якому відбувались ці події. Оскільки потерпілий засуджений до позбавлення волі та відбуває покарання, відсутні жодні можливості у потерпілого якимось чином впливати на нього.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні 01 вересня 2026 року погоджувалась з доводами захисника ОСОБА_5 , вказувала, що підозрюваний є працівником поліції, має позитивну характеристику за попереднім ти нинішнім місцем служби та місцем проживання, він одержував відзнаки за місцем служби, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки у нього є родина. Підозрюваний має виключно позитивну репутацію. Просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію інших захисників, вказував на процесуальні порушення під час внесення відомостей до ЄРДР та використання для обґрунтування підозри відео, отримане в рамках досудового розслідування інших обставин.

Підозрюваний в судовому засіданні погоджувався з доводами свого захисника, пояснював, що потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, пручався, намагався ламати меблі та здійснювати самокаліцтво. З метою подолання його опару та забезпечення безпеки, як оточуючих, так і самого потерпілого підозрюваний використав клейку стрічну для обмеження рухомості потерпілого. Жодної мети завдавання болю чи приниження потерпілого або його покарання підозрюваний не переслідував.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.

Вищезазначене кримінальне правопорушення було зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 07 травня 2025 року за № 62025000000000474 (а.с. а.с. 7 8). Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється третім слідчим відділом (з дислокацією в м. Дніпро) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтава, яке знаходиться в Центральному районі міста Дніпро, у зв`язку з чим розгляд клопотання підсудний слідчому судді Центрального районного суду міста Дніпра.

28 серпня 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України (а.с. а.с. 72 79).

На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні злочину надано відповідні докази: копію протоколу негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно мобільного терміналу, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду, згідно якого було виявлено відео з подіями, що інкриміновані підозрюваному, копію протоколу огляду вказаного відеофайлу, копії протоколу допиту потерпілого, який підтвердив відповідні обставини, копії протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с. а.с. 17 71). При цьому, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що у вказаний день дійсно було затримано підозрюваного ОСОБА_9 та у зв`язку з його поведінкою, станом сильного алкогольного сп`яніння до нього застосовувались заходи поліцейського примусу. При цьому, вказані свідки не були присутні в кабінеті під час подій, які відображені на відеозаписі. Також, сам підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував подій, а наполягав на правомірності своїх дій.

Згідно ч.ч. 3 4 ст. 7 Закону України «По Національну поліцію» здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.

Порядок застосування спеціальних засобів працівниками поліції визначений ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» і не передбачає можливості обмотування людини клейкою стрічкою в повний зріст для досягнення мета подолання її спротиву. Крім того такі дії не мають раціонального пояснення, оскільки досягнення мети подолання опіру та запобігання спробам втечі та самокаліцтва можливе менш травматичними та принизливими засобами.

Вказані вище докази та міркування об`єктивно свідчать про можливе вчинення кримінального правопорушення та можливу причетність до нього підозрюваного ОСОБА_4 і є достатніми для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. За практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга № 14310/88) на цій стадії докази не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акту, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження. З цих мотивів слід критично оцінити пояснення підозрюваного, що його дії були правомірними та спрямованими на подолання опіру та забезпечення безпеки потерпілого. На оглянутому в судовому засіданні відео видно, що потерпілий обмотаний клейкою стрічкою в повний ріст, при цьому події супроводжуються веселими коментарями за кадром і є свідченням дійсного сприйняття учасниками цієї події. Допитаний за ініціативою сторони захисту в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що поліцейські можуть використовувати для примусу та подолання опору затриманих різні засоби, проте вказав, що п`ятнадцятирічний строк своєї правоохоронної діяльності не зміг пригадати випадок використання для цієї мети клейкої стрічки та обмотування з цією метою затриманого. Свідок послався на випадки примотування правопорушників до стовпів та дерев, що подекуди вчинялось звичайними громадянами на початку широкомасштабного вторгнення, проте загальновідомо, що такі дії як раз і була спробами самоправного покарання, тому це більшою мірою узгоджується з версією сторони обвинувачення, а не захисту.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомили, що не були учасниками подій в кабінеті, які містяться на відео, тому їх показання не спростовують можливість обставин, які інкриміновані підозрюваному ОСОБА_4 . Навпаки, їх показання можуть свідчити про причини, які могли б спонукати підозрюваного до вчинення відповідних дій.

Суд також не може прийняти до уваги посилання захисту на те, що показання потерпілого спрямовані на уникнення кримінального покарання та поліпшення його становища, оскільки кримінальне провадження, в якому повідомлено про підозру та вирішується питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 ініційоване не потерпілим, а правоохоронними органами, які під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій за ухвалою судді Київського апеляційного суду випадково виявили відеозапис з подіями можливого вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину. В свою чергу допит потерпілого був здійснений вже після цього, тобто мотивація потерпілого не мала суттєвого значення для початку досудового розслідування. При цьому, сам по собі дворічний строк після зазначених подій не усуває караності можливого кримінального правопорушення. Посилання захисту на репутацію підозрюваного також не може бути взята до уваги, оскільки обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується не лише показаннями потерпілого, а й самим виявленим відео, показаннями підозрюваного, який не заперечував події на відео, а лише стверджував, що діяв в межах закону та своїх повноважень, та показаннями свідків, запрошених стороною захисту.

При розгляді клопотання слідчого слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного кримінального правопорушення, пов`язаного з насильством щодо потерпілого та вчинене працівником правоохоронного органу при виконанні службових повноважень, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що характер та можливі обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , покарання, яке йому загрожує, в своїй сукупності можуть свідчити про ризик переховування від суду та слідства, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, слід врахувати, що ч. 3 ст. 127 КК України передбачає основне покарання лише у вигляді позбавлення волі, при цьому для даного злочину не можливе застосування призначення покарання нижче нижчої межі та покарання з випробуванням, передбачені ст. ст. 69, 75 КК України, що додаткового підвищує ризик переховування від суду та слідства.

Зважаючи на те, що частина доказової інформації, яка виявлена в телефоні іншої особи, яка може бути відомою підозрюваному, та міститься у віддаленому доступі у відповідних месенджерах, існує ризик знищення чи спотворення підозрюваним вказаної інформації шляхом використанням для доступу до неї з іншого пристрою чи спонукання іншої особи до таких дій. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. Сам по собі виявлення та фіксації цього відеофайлу органом досудового розслідування не виключає можливості спотворення першоджерела відеозапису з метою подальшої дискредитації усіх копій такого файлу.

Приймаючи до уваги, що на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з насильством за участі інших осіб (на відео видно принаймні ще одну особи та чути інший жіночий голос), слід дійти висновку про наявність ризику незаконного впливу на безпосередніх свідків події, що зважаючи на позицію захисту, спрямовану іншу інтерпретацію цих подій, свідчить про наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що підозрюваний в судовому засіданні доводив правомірність своїх дій щодо затримання, зважаючи на суть інкримінованого йому правопорушення, слід дійти висновку про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, пов`язаного з застосуванням насильницьких та протиправних дій щодо інших можливих затриманих при виконанні своїх повноважень поліцейського, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 с. 1 ст. 177 КПК України.

При визначенні можливих запобіжних заходів, слід врахувати, що особисте зобов`язання, домашній арешт та застава не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, а тому слід обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 194 КПК України, оскільки перебуваючи під домашнім арештом підозрюваний не буде позбавлений можливості впивати на свідків через інших осіб, у спілкуванні з якими він не буде обмежений, перебуваючи вдома. Застава, як засіб економічного впливу не кореспондується з насильницьким характером кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Крім того, до суду не надано доказів наявності у підозрюваного коштів чи майна, які б свідчили про можливість внесення застави в такому розмірі, який з однієї сторони, був би посильним для підозрюваного, а з іншою, став би достатнім запобіжником проти зазначених вище ризиків.

Враховуючи вищезазначене слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 жовтня 2026 року, зважаючи на строки досудового розслідування, задовольнивши клопотання слідчого.

Строк тримання під вартою слід обраховувати з моменту взяття під варту в залі суду.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо злочину, пов`язаного із застосуванням насильства, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи обставини кримінального правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_4 , зважаючи на відомості про можливий спосіб вчинення такого кримінального правопорушення, а також враховуючи раніше викладені доводи проти застосування застави, слід дійти висновку про неможливість запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України у разі звільнення підозрюваного під заставу, у зв`язку з чим застава не визначається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 177, 182, 189, 190 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в місті Дніпро) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтава, ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 жовтня 2026 року.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту взяття під варту в залі суду, а саме: з 14 год. 00 хв. 02 вересня 2026 року до 28 жовтня 2026 року.

Виконання ухвали доручити співробітникам третього слідчого відділу, з дислокацією в місті Дніпро, Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтава, прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62025000000000474, слідчим слідчої групи у вказаному провадженні, чи за їх дорученням іншим уповноваженим співробітниками правоохоронних органів.

Розмір застави не визначати.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 04.09.2026 р. о 15 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1