Рішення № 139544959, 08.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11561/26

2/212/7285/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя,

представника відповідача Львова А. Л., -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Яводчак О. В., звернувся до суду із даним позовом до відповідача про в інтересах позивача, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що ОСОБА_1 , працюючи 19 лютого 2016 р. на посаді механіка підземної дільниці добувної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе ПАТ «ЦГЗК», зазнав нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом від 15 квітня 2016 р. проведення розслідування нещасного випадку, що стався 19 лютого 2016 року об 9-40 год. За актом форми Н-5 комісія встановила осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку: 1) ОСОБА_1 механік підземної дільниці спеціалізованої бригади з обслуговування та ремонту техніки нарізної дільниці № 5 ш. ім. Орджонікідзе ПАТ «ЦГЗК», який не дотримувався особистої безпеки при виконанні посадових обов`язків та не забезпечив правильну (безпечну) організацію робіт, що проводяться підлеглим персоналом, чим порушив вимоги п. 2.13. «Посадової інструкції механіка підземної дільниці нарізної дільниці №5 шахті ім. Орджонікідзе», затвердженої головним інженером ВАТ «ЦГЗК» 10.11.2009 р. п. 61.1.3. «Положення про систему управління охороною праці в ПАТ «ЦГЗК» затверджене наказом генерального директора від 07.12.2011 р. № 2251; 2) ОСОБА_2 начальник підземної дільниці нарізної дільниці №5 ш. ім. Орджонікідзе ПАТ «ЦГЗК», який не забезпечив додержання вимог посадових інструкцій підпорядкованим персоналом дільниці, чим порушив вимоги п. 2.1.8. «Посадової інструкції начальника підземної дільниці нарізної дільниці №5 шахті ім. Орджонікідзе», затвердженої головним інженером ПАТ «ЦГЗК» 11.11.2009 р. Крім того ОСОБА_1 , працюючи з 01.06.2005 р. по 18.07.2005 р. на посаді підсобного робітника (з навчання електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування) 1 розряду в енергетичній службі з ремонту та обслуговування технологічного устаткування збагачувальної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 18.07.2005 р. по 28.10.2005 р. на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 4 розряду в енергетичній службі з ремонту та обслуговування технологічного устаткування збагачувальної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 16.08.2006 р. по 01.06.2007 р. на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 4 розряду в енергетичній службі дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 01.06.2007 р. по 28.08.2010 р. на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 5 розряду в енергетичній службі дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 28.08.2010 р. по 31.05.2012 р. на посаді провідного фахівця з охорони праці безпеки відділу охорони праці управління комбінату ПАТ «ЦГЗК», з 01.10.2015 р. по 28.02.2024 р. на посаді механіка підземної дільниці спеціалізованої бригади з обслуговування та ремонту техніки нарізної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК», тобто протягом понад 9 років здійснював трудову діяльність у шкідливих та небезпечних умовах праці, пов`язаних з впливом небезпечних факторів, що підтверджується актом розслідування причин хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 04.06.2026 р. та трудовою книжкою позивача. У зв`язку зі шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: Пневмоконіоз, бо на робочому місці позивача були присутні шкідливі умови праці: перевищення вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони, внаслідок чого через недосконалість технології підземного видобутку руди, порушень роботи систем вентиляції та пилоподавлення, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії. Додавав, що за випискою з акту огляду МСЕК серії 12ААА № 018596 позивачу 06.07.2016 р. первинно встановлено 10% втрати працездатності через виробничу травму. Потім за довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 21.04.2021 р. ОСОБА_1 встановлено 5% втрати професійної працездатності безстроково. Однак 29.06.2026 р. у зв`язку із отриманням хронічного професійного захворювання позивач повторно пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування, в результаті чого йому встановлено 30 % втрати працездатності по профзахворюванню (Пневмоконіоз) та 5 % по трудовому каліцтву безстроково зі встановленням III групи інвалідності на 1 рік. Отже, у зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я з вини відповідача позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписними епікризами. Таким чином позивач має право на відшкодування шкоди за рахунок роботодавця, оскільки протягом багатьох років працював електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, механіком підземної дільниці, виконував важку і відповідальну роботу у виробничому середовищі гірничодобувного підприємства, був змушений тривалий час перебувати під впливом шкідливих факторів, які поступово та системно пошкоджували його здоров`я. У зв`язку з отриманням хронічних професійних захворювань було порушено нормальні життєві зв`язки позивача, оскільки останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуваючи загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель з відділенням слизового харкотиння, важкість у грудній клітині. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Все це негативно позначилося на душевному стані позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Отже, позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідачів йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічних професійних захворювань. ОСОБА_1 при визначенні розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня 2026 року та оцінює моральну шкоду в 35 місячних розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 302645 грн., що буде відповідати принципу розумності, виваженості та справедливості. На підставі наведеного вмотивування просив суд стягнути з ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 302645 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я без нарахування та стягнення податків та обов`язкових платежів.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , представник відповідача, адвокат Львов А. Л., подав відзив, вказуючи у ньому, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані, тому є такими, що не підлягають задоволенню. Так згідно виписок із картки хворого на позивача, Акту П-4 та Витягу у ОСОБА_1 окрім профзахворювань наявні інші травми та захворювання, які не пов`язані із наявністю на робочих місцях позивача шкідливих умов (наслідки перелому черепу та кісток обличчя, фонова ретинопатія та ретинальні судинні зміни, хронічна ішемічна хвороба серця, ожиріння, нейросенсорна втрата слуху двостороння, радикулопатія шийного відділу хребта, ангіопатія сітківки обох очей, хронічна люмбалгія). Також позивач особисто відповідав за вжиття організаційних та технічних заходів з пилоподавлення в гірничих виробках відповідача. Також позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань, оскільки мав їх ознаки за декілька років до звільнення, але про це не повідомляв і проходив медичні огляди, за наслідками яких не був відсторонений від роботи. Підприємство з метою своєчасного виявлення ознак професійних захворювань та недопущення їх подальшого розвитку, згідно з законодавством про охорону праці, організовувало проведення медичних оглядів ОСОБА_1 , за наслідками яких позивач визнавався таким, що не має ознак професійних захворювань. При цьому заявлений розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці. Групу інвалідності позивачу встановлено із переоглядом, тому не виключено, що внаслідок терапії та санітарно-курортного лікування його стан покращиться, а матеріали справи не містять доказів перенесення позивачем особливих страждань. Позивач також не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки отримує пенсію. Крім того при стягненні моральної шкоди не потрібно зазначати про стягнення податків, оскільки питання оподаткування стягнутих сум повинно вирішуватись не судовим рішенням, а відповідно до норм податкового законодавства. Додавав, що за Актом від 15.04.2016 року при розслідуванні нещасного випадку із позивачем встановлено вину самого позивача, який не дотримувався особистої безпеки при виконанні посадових обов`язків, тому просив суд застосувати ч. 2 ст. 1193 ЦК, оскільки шкоду здоров`ю позивача спричинено внаслідок його власної грубої необережності. На підставі викладеного просив суд позивачу відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, ОСОБА_1 , та його представник, адвокат Яводчак О. В., до суду не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, надавши заяву з проханням вирішити справу за їх відсутності.

Представник відповідача, адвокат Львов А. Л., у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві ПрАТ «ЦГЗК», посилаючись на те, що розмір заявлених вимог позивачем є завищеним, тому не відповідає стандартам розумності та співмірності. Крім того в рекомендації програми реабілітації особи з інвалідністю не визначено необхідність у психолого-педагогічній реабілітації ОСОБА_1 . Зауважував, що саме відповідач був винен у настанні його трудового каліцтва при недотримані ним норм безпеки та охорони праці. Отже, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного вмотивування.

Суд встановив, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача з 01.06.2005 р. по 18.07.2005 р. на посаді підсобного робітника (з навчання електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування) 1 розряду в енергетичній службі з ремонту та обслуговування технологічного устаткування збагачувальної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 18.07.2005 р. по 28.10.2005 р. на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 4 розряду в енергетичній службі з ремонту та обслуговування технологічного устаткування збагачувальної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 16.08.2006 р. по 01.06.2007 р. на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 4 розряду в енергетичній службі дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 01.06.2007 р. по 28.08.2010 р. на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 5 розряду в енергетичній службі дробильної фабрики ВАТ «ЦГЗК», з 28.08.2010 р. по 31.05.2012 р. на посаді провідного фахівця з охорони праці безпеки відділу охорони праці управління комбінату ПАТ «ЦГЗК», з 01.10.2015 р. по 28.02.2024 р. на посаді механіка підземної дільниці спеціалізованої бригади з обслуговування та ремонту техніки нарізної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК», після чого був переведений на посаду заступника начальника підземної дільниці нарізної дільниці № НОМЕР_1 шахти імені С. Колачевського, звідки був звільнений 24 липня 2025 року через невідповідність виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (серія НОМЕР_2 ).

Відповідно до Акту про нещасний випадок на виробництві від 15 квітня 2016 року, складеного на ПАТ «ЦГЗК», встановлено отримання позивачем, ОСОБА_1 , який працював механіком підземної дільниці добувної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК», 19 лютого 2016 року виробничої травми: відкритий перелом основної фаланги ІІ пальця лівої кисті зі зміщенням уламків МОС. Винними у нещасному випадку було визнано: 1) ОСОБА_1 механіка підземної дільниці спеціалізованої бригади з обслуговування та ремонту техніки нарізної дільниці № 5 ш. ім. Орджонікідзе ПАТ «ЦГЗК», який не дотримувався особистої безпеки при виконанні посадових обов`язків та не забезпечив правильну (безпечну) організацію робіт, що проводяться підлеглим персоналом, чим порушив вимоги п. 2.13. «Посадової інструкції механіка підземної дільниці нарізної дільниці №5 шахті ім. Орджонікідзе», затвердженої головним інженером ВАТ «ЦГЗК» 10.11.2009 р. п. 61.1.3. «Положення про систему управління охороною праці в ПАТ «ЦГЗК» затверджене наказом генерального директора від 07.12.2011 р. № 2251; 2) ОСОБА_2 начальника підземної дільниці нарізної дільниці №5 ш. ім. Орджонікідзе ПАТ «ЦГЗК», який не забезпечив додержання вимог посадових інструкцій підпорядкованим персоналом дільниці, чим порушив вимоги п. 2.1.8. «Посадової інструкції начальника підземної дільниці нарізної дільниці №5 шахті ім. Орджонікідзе», затвердженої головним інженером ПАТ «ЦГЗК» 11.11.2009 р.

Вказані обставини також підтверджуються актом у розслідуванні нещасного випадку, що стався 19 лютого 2016 року, складеного на ПАТ «ЦГЗК».

На підставі виписки з акту огляду МСЕК від 06.07.2016 року, серії 12ААА № 018596 вбачається, що внаслідок огляду ОСОБА_1 позивачу первинно було визначено 10% стійкої втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми від 19.02.2016 р.

Згідно із довідкою акту огляду МСЕК від 21.07.2021 року, серії 12ААА № 059194 вбачається, що внаслідок огляду ОСОБА_1 позивачу повторно було визначено 5% стійкої втрати професійної працездатності безстроково внаслідок виробничої травми від 19.02.2016 р.

Також відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.06.2026 року, складеного на ПАТ «ЦГЗК», встановлено наявність у ОСОБА_1 , який працював в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача 9 років 9 місяців, професійного захворювання: Пневмоконіоз, що підтверджується медичним висновком «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 20.03.2026 року, причини виникнення якого було недосконалість умов праці ОСОБА_1 , оскільки на робочому місці позивача були присутні шкідливі умови праці: перевищення вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони, внаслідок чого через недосконалість технології підземного видобутку руди, порушень роботи систем вентиляції та пилоподавлення, протягом тривалої дії ОСОБА_1 підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії, що підтверджується інформаційною довідкою про умови праці ОСОБА_1 на ПАТ «ЦГЗК» від 03.11.2025 року.

Згідно із витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/1124/В від 07.07.2026 року вбачається, що внаслідок аналізу анамнезу захворювання, медичних документів, актів про нещасний випадок на виробництві від 19 лютого 2016 року та з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.06.2026 року було встановлено ОСОБА_1 загалом 35% стійкої втрати працездатності, а саме: внаслідок пневмоконіозу - 30% та по трудовому каліцтву - 5% безстроково, а також встановлено 3-ю групу інвалідності з 29 червня 2026 року по професійному захворюванню з повторним переоглядом 1 липня 2027 року безстроково через професійне захворювання та встановлено потребу в санаторно-курортному лікуванні.

У зв`язку із трудовим каліцтвом та професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується долученими до справи виписками з історії хвороби.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, а також професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, тому моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням безпосередніх трудових обов`язків на підприємстві відповідача, а ПАТ «ЦГЗК» не забезпечив створення безпечних умов праці позивачу, внаслідок чого суд дійшов висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При цьому невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних умов праці, що спричинило трудове каліцтво позивача з втратою працездатності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 р. по справі № 212/3137/17-ц.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) (далі Постанова Пленуму ВСУ № 4) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, за встановлених судом обставин позивачу безсумнівно було заподіяно моральну шкоду через його травмування 19 лютого 2016 року та отримання професійного захворювання за медичним висновком від 20 березня 2026 року, оскільки внаслідок вказаного ушкодження здоров`я у ОСОБА_1 змінились умови життя, він змушений був проходити тривале та вартісне лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт, а також свою обмеженість у активному способі життя внаслідок свого травмування та профзахворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача внаслідок виробничої травми та профзахворювання, кількість часу, який пропрацював позивач у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, його загальний стаж роботи на ПАТ «ЦГЗК», отриману ним через це інвалідність, а також суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди ступінь втрати ним працездатності через трудове каліцтво та профзахворювання, вину самого позивача при отримані ним виробничої травми 19.02.2016 року та відповідальність відповідача у не забезпеченні безпечних умов праці, яка лежить на ПАТ «ЦГЗК», що призвело до нещасного випадку на виробництві із ОСОБА_1 та отримання ним профзахворювання.

При цьому суд зазначає, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи порівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 23 листопада 2022 року по справі № 686/13188/21 та від 25 травня 2022 року по справі № 487/6970/20.

Суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Враховуючи наведене вмотивування, а також зважаючи на те, що внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 було встановлено 5% стійкої втрати професійної працездатності безстроково, а внаслідок недосконалості виробництва 30% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання при роботі у шкідливих умовах та інвалідність ІІІ групи з переоглядом 01.07.2027 року, а також що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів 9 років 9 місяця, загальний стаж роботи якого на підприємстві відповідача становив понад 19 років, то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку ПАТ «ЦГЗК» повинен дорівнювати саме 220 000 грн., що відповідатиме спричиненій позивачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання та трудового каліцтва на його здоров`ї та подальшому житті, які повинно відшкодувати позивачу саме підприємство відповідача.

Таким чином суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 220 000 грн., що відповідатиме принципу розумності та справедливості за встановлених судом обставинам справи.

Отже, аргументи представника відповідача про те, що позивач не підтвердив достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань та завданої моральної шкоди, не заслуговують на увагу. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала така особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання та трудового каліцтва.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивача звільнено за законом, відповідно до розміру частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 2200 грн.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я при виконанні трудових обов`язків, 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовій збір в сумі 2200 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 8 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ: 00190977, юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район.

Суддя: Д. О. Козлов