Рішення № 139544519, 08.09.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/709/26

Провадження № 2/515/1287/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Давиденка К. В., звернувся до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після останньої залишився будинок садибного типу АДРЕСА_1

Отже вищезазначений житловий будинок позивач має право успадкувати після смерті матері як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України. При зверненні до Приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О. П. із заявою про прийняття спадщини, йому було відмовлено з причини відсутності правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності померлої на зазначене майно та відповідної реєстрації цього права

Факт того, що житловий будинок належав спадкодавцю підтверджую Випискою з погосподарської книги по селу Білолісся №81 від 27.04.2026 року

На підставі викладеного, ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рух справи

28 квітня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

29 квітня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі та призначено її у підготовче судове засідання. До того ж витребувано від приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Монастирліу О. П. ( АДРЕСА_2 ) засвідчену копію спадкової справи № 84/2024 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Татарбунарського районного суду від 02 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Представник позивача, адвокат Давиденко К. В., до початку судового засідання подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності довірителя. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, адвокат Логінов О. Г., просив провести розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29 травня 1963 року, виписаного російською мовою, батьками « ОСОБА_4 » є « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » (а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.07.2024 року, виданого виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Відповідно до виписки з погосподарської книги №5 на 2021-2025 роки села Білолісся за вих. № 81 від 27.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_7 є головою домогосподарства на АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області від 22.04.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , з причин відсутності правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на успадковане майно (а.с. 9).

Відповідно до технічного паспорту виготовленого 26 березня 2026 року Татарбунарським районним бюро технічної інвентаризації, замовником якого є ОСОБА_1 , об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 є житловий будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами), загальною площею 98,9 кв.м., житловою площею 48,4 кв. м. (а.с.11-13).

Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , збудований 1960 роках. Цільове призначення земельної ділянки, на якій розташований будинок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 16-17).

Згідно довідки виданою ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» за № 47, згідно архівних даних право власності на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано. При проведені поточної інвентаризації самочичинного будівництва не виявлено (а.с.14).

Довідкою виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області № 66 від 31.03.2026 року слідує, що згідно запису погосподарської книги № 5 на 2021-2025 років об`єкта № 423, громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з померлою проживав та був зареєстрований: син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

З витребуваної судом копії спадкової справи № 84/2024, щодо майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеної приватним нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Монастирліу О. П. спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні (а.с.27-38).

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 28 липня 2026 року (справа № 515/1234/26) встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКППП НОМЕР_3 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Білолісся Білгород-Дністровського району Одеської області у віці 79 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У справі № 515/1234/26 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно суду необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 201/7012/18 (провадження № 61-8387св19).

Зазначене узгоджується й з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13, та з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18) та від 05 червня 2024 року у справі № 678/1418/17 (провадження № 61-16687св23).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року

у справі № 201/7012/18 за позовом фізичної особи до територіальної громади

м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (справа у подібних правовідносинах), колегія суддів касаційного суду зазначила, що: «…індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації…».

Встановивши, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 збудований та введений в експлуатацію у 1960 році, на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, врахувавши наданий позивачем технічний паспорт на спірний житловий будинок, суд дійшов висновку, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який не є самочинним будівництвом, а її син ОСОБА_1 , який звернувся у передбачений законом строк до нотаріальної контори, має право на його успадкування.

Висновки за результатами розгляду справи

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 подав суду докази на підтвердження обставин належності спадкодавцю спірного домоволодіння до 05 серпня 1992 року, у тому числі, довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості (оціночний акт), виписку з по господарської книги і технічний паспорт, тому, тому, з урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то з Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь позивача підлягає стягненню 1064,96 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Разом з тим, позивач просить не відшкодовувати понесені витрати.

Керуючись ст.ст. 76-82, 133, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з належними до нього будівлями та спорудами, відповідно до технічного паспорту, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Татарбунарська міська рада, місцезнаходження: 68100, Одеська область, Білгород-Дністровський район, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18 (ЄДРПОУ 37197846).

Суддя К. І. Олійник