Рішення № 139543611, 08.09.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р. Справа № 608/1028/26

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Тренич А.Г.

за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Абекор» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2422488, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 20500,00 грн. на строк 66 днів. Встановлено процентну ставку у розмірі 0,99% від суми кредиту за 1 день користування кредитом, що застосовується з дати укладення договору і до закінчення строку дії договору. ТОВ «ФК «Абекор» виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі. Натомість, відповідач не виконував умови договору належним чином, не сплачував платежі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 33897,70 грн., з яких: 20500,00 грн. - тіло кредиту; 13397,70 грн. проценти.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 33897,70 грн., судові витрати в розмірі 2662,40 грн., витрати за професійну правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. та витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 136,98 грн.

Ухвалою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 07.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

З підстав, зазначених в ухвалі Заліщицького районного суду Тернопільської області від 09.06.2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ «Райффайзен Банк» надати суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію чи емітована платіжна карта - маска картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки НОМЕР_1 за період з 22.12.2025 року по 23.12.2025 року щодо здійснення надходження коштів у сумі 20500,00 грн. (у разі проведення у вказаний період часу інших операцій, крім як на суму 20500,00 грн. їх відображення у виписці не здійснювати для дотримання приписів законодавства щодо забезпечення охорони інформації, яка містить банківську таємницю).

АТ «Райффайзен Банк» виконало вимоги вказаної ухвали суду та надало витребувані документи.

Позивач не делегував свого представника в судове засідання, в позовній заяві просить справу розглянути без його участі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідно до ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 22.12.2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2422488, невід`ємною частиною якого є Таблиця (Графік платежів).

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора d59414.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на сайті, та що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у кредит кредитора, що розміщені на сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.2 Договору).

На умовах цього договору кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.1.1 Договору).

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20500 грн. 00 коп. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 66 днів з кінцевим терміном повернення до «25» лютого 2026 (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.2, 1.3 Договору).

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: Базова процентна ставка 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2 Договору).

Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.5 Договору).

Кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-50ХХ-ХХХХ-5807, що емітована банком України (п. 2.1 Договору).

Сума кредиту (його частина) перераховується кредитором протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: «22» грудня 2025 року або «23» грудня 2025 року (п. 2.1.1 Договору).

Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на виконання умов договору № 28122023/02А від 28.12.2023 року перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: ID платежу: 1730521014; сума: 20500,00 грн.; дата прийняття: 22.12.2025 року; номер картки: НОМЕР_3 .

Як вбачається з відповіді АТ «Райффайзен Банк» від 29.06.2026 року, наданої на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на яку зараховано перекази на суму 20500,00 грн. (22.12.2025 року).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2422488 від 22.12.2025 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 33894,70 грн., з яких: 20500,00 грн. - тіло кредиту; 13394,70 грн. - проценти за користування кредитом.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст.639 ЦК України).

Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

В статтях 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторони уклали кредитний договір № 2422488 від 22.12.2025 року в електронній формі. Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та договір підписано сторонами, у тому числі відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відтак у сторін договору, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які випливають з кредитного договору.

Позивач довів суду, що виконав умови договору та надав відповідачу кредит у сумі 20500,00 грн.

Таким чином, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у визначені строки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20500,00 грн.

При розгляді позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами по кредитному договору, суд враховує наступне.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими процентами за Кредитним договором №2422488 від 22.12.2025 року у розмірі 13397,70 грн.

Однак, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за нарахованими процентами за Кредитним договором №2422488 від 22.12.2025 року становить 13394,70 грн. (20500,00 грн. (тіло кредиту) х 0,99% (процентна ставка) х 66 днів (строк кредитування) = 13394,70 грн.).

Відтак заборгованості відповідача за Кредитним договором №2422488 від 22.12.2025 року перед позивачем за нарахованими процентами становить 13394,70 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Абекор» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №2422488 від 22.12.2025 року у розмірі 33894,70 грн. з яких: 20500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 13394,70 грн. заборгованість за нарахованими процентами. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, до основних засад цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Позивач надав суду: копію Договору №22122025 від 22.12.2025 року про надання правничої (правової) допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Абекор» та Адвокатським бюро «Наталії Пухи»; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2026 року; рахунок №2422488 від 30.03.2026 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц вказує, що аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору.

В договорі про надання правничої (правової) допомоги №22122025 від 22.12.2025 року зазначено, що клієнт сплачує адвокату винагороду на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правничої допомоги. Згідно з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, вартість послуг адвоката становить 10000,00 грн.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши надані позивачем документи (докази), беручи до уваги незначну складність справи та її обставини, характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, та вважає, що стягненню підлягають 3000,00 грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з конкретних обставин справи.

Щодо стягнення з відповідача 136,98 грн. витрат, пов`язаних відправлення документів, суд дійшов до наступного висновку.

В пункті 4 частини 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення документів відповідачу надано суду опис вкладення до листа та квитанції «Поштової служби «Е-Пост»№ 1995767 від 30.03.2026 року про оплату відправлення на суму 136,98 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поштові витрати, пов`язані із розглядом справи в розмірі 136,98 грн., підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим є підстави для їх стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Абекор».

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач при поданні позовної заяви через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,16 грн. (33894,70 (сума, що стягується) : 33897,70 (сума, заявлена до стягнення) х 2662,40 (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 625, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст.5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145) заборгованість за Кредитним договором №2422488 від 22.12.2025 року у розмірі 33894,70 грн. з яких: 20500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 13394,70 грн. - заборгованість по нарахованих процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145) 2662,16 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145) 3000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145) 136,98 грн. понесених витрат за відправку документів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», місцезнаходження: м.Київ, вул.Костянтинівська, буд.75, прим. 601А, код ЄДРПОУ 39287145.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 08 вересня 2026 року.

Суддя А.Г. ТРЕНИЧ