Рішення № 139543360, 28.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3792/26

Провадження №: 2/336/3273/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Савеленко О.А., за участі секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» в особі директора Наваренка В.Г. звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 185048,74 грн., сплачений судовий збір та витрати на професійну правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 23.11.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №97010072000 за умовами якого товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 73 057,68 грн., а відповідачем взято на себе зобов`язання щомісячно частинами повертати кредит, повернувши його в повному обсязі до 31.12.2050, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,00001%річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за користування кредитом понад встановлений строк кредитування 7,00001% річних), а також комісію. Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши кредит відповідачу. В свою чергу позичальник не виконав умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 09.06.2025 у загальному розмірі 185048,74 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 73057,68 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 109466,02 грн., заборгованості по комісії в розмірі 2525,04 грн.

09.06.2025 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №290 на підставі якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином позивач набув статусу кредитора за кредитним договором №97010072000 від 23.11.2020.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить суд позов задовольнити.

08.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Александрова О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно з відзивом, відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що в додатках до позову відсутня копія договору про надання споживчого кредиту №97010072000 від 23.011.2020, наявна лише додаткова угода до договору анкети. Вказує, що відповідач не отримувала кредит в сумі 73057,68 грн. У додатковій угоді визначено суму кредиту в розмірі 42084,00 грн. Ця ж сума визначена у виписці від 09.06.2025. Крім того, відповідач щомісячно платила основну суму кредиту, але квитанції були втрачені через бойові дії в районі проживання відповідача. Позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом в сумі 109466,02 грн. (які не є непропорційно високими) за ставками 0,00001% річних та 7,00001% річних за період з 23.11.2020 по 08.06.2025 (1658 днів), між тим в п.3.1. угоди визначено лише процентну ставку 0,00001% річних, що в розрахунку на 1658 днів становить 1,91 грн. Щодо строку кредитування, вказує, що пунктами 3.2. та 3.3. угоди визначено строк повернення кредиту 05.12.2022. Отже нарахування відсотків після цієї дати є безпідставним. Розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, а тому не може підтверджувати існування боргу. Відповідачу не були надані для ознайомлення умови надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення; рахунків, умови відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. Відсутні підписи відповідача про ознайомлення на цих документах. Також відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на надання правничої допомоги є завищеною, оскільки справа є шаблонною, позовна заява не містить деталізації обставин та вимог. У разі задоволення позовних вимог просить зменшити розмір цих судових витрат. Крім того, просить суд врахувати життєві обставини відповідачки, а саме: інвалідність її сина та чоловіка.

19.06.2026 від представника позивача Наваренко В.Г. надійшла відповідь на відзив, в якому він вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що виписки по рахунку, додані до позову є первинними документами, які доказують факт видачі кредиту та наявності заборгованості у відповідача. Всі докази, додані до позову у сукупності підтверджують позовні вимоги. Просить позов задовольнити.

29.06.2026 від представника відповідача адвоката Александрова О.О. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із необхідністю надання додаткових доказів сплати відповідачкою заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направивши 10.06.2026 на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник до суду не з`явились, 19.08.2026 направили на адресу суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність, в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК Українив Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦУК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 23.11.2020 відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «Укрсиббанк» з Анкетою-заявою на надання споживчого кредиту, а саме про надання споживчого кредиту «Револьверна кредитна картка» на наступних умовах: строк дії ліміту кредитування 24 місяці, сцма кредитного ліміту 41700, 00 грн. Також, в анкеті-заяві ОСОБА_1 просила АТ «Укрсиббанк» надати їй споживчий кредит з суми кредитного ліміту на наступних умовах: сума кредиту: 42084,00 грн., строк користування кредитом 24 місяці. Зі змісту анкети заяви встановлено, що кредит надається для придбання побутової техніки.

Також, 23.11.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір-Анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97010072000. Відповідно до умов договору-анкети №97010072000, банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «Картка з лімітом «Картка Sуперпокупця 55% Grace», розміщеного на сайті банку та інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього договору-анкети та правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк». Відповідно до п.1.2. Договору-Анкети, банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку клієнта (надалі ліміт кредитування), а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором-анкетою та Правилами. Згідно із п.2.1.1. Договору- анкети ліміт кредитування встановлюється у розмірі 46700,00 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладення договору по 05.12.2022. У пункті 2.1.4 договору-анкети сторони погодили умови обслуговування ліміту кредитування, а саме: процента ставка на суму кредитної заборгованості за операціями зняття готівки 55% річних, за безготівковими операціями 55% річних, процента ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду 0,00001%, пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів. У пункті 2.6. Договору-анкети сторони погодили, що у разі прострочення сплати клієнтом чергового платежу Банк має право вимагати сплати Клієнтом комісії за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу у розмірі до 500,00 грн.

Крім того, 23.11.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №97010072000, у пункті 1 якої сторони домовились, що в межах ліміту кредитування, встанвоелного згідно умов п.2.1. Договору банк надає клієнту кредит в сумі 42084,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом становитиме 0,0001% річних, комісія за управління кредитом становитиме 3%, протягом дії пльгового періоду на суму кредитної заборголваностів за безготівковими операціями застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0,00% річних Строк дії пільгового періоду з 23.11.2020 по 07.02.2022 (п.3.1. Договору-Анкети). Сторони погодили графік погашення кредиту, згідно з яким загальна вартість кредиту становить 54709,20 грн.

Судом досліджено паспорт споживчого кредиту, в якому надано інформацію щодо ліміту кредитування, відсотків за користування кредитними коштами, строку кредитування за різними банківськими продуктами: «операція «спеціальний платіжний план», кредит «кредитна картка», кредит «плати частинами». Також визначено, та погоджено, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 7,00001% річних. ОСОБА_1 ознайомилась з цією інформацією в повному обсязі, що засвідчила власноручним підписом.

Таким чином, підписанням всіх зазначених вище договорів, ОСОБА_1 погодилась на отримання різних кредитних продуктів, які надавав АТ «Укрсиббанк» (кредит у твердій грошовій сумі, кредитна картка з встановленим на ній кредитним лімітом, кредит «плати частинами», тощо) та за користування якими встановлені, зокрема, різні відсоткові ставки. З умовами кредитування ОСОБА_1 була обізнана, оскільки ці умови чітко прописані у договорах та у паспорті споживчого кредиту, які вона власноруч підписала.

З банківських виписко за кредитним договором встановлено, шо відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 42084,00 грн. на придбання товару, а також кредит в межах кредитного ліміту в сумі 46700,00 грн. Відповідач користувалась кредитними коштами, частково погашала заборгованість, але не в повному обсязі, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість за кредитним договором №97010072000 від 23.11.2020 у сумі 185048,74 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 73057,68 грн., заборгованості за відсотками в сумі 109466,02 грн. та заборгованості за комісіями в розмірі 2525,04 грн. Ці суми також підтверджується наданим суду розрахунком.

Відповідач стверджує, що сплачувала заборгованість, однак доказів цього не надає, оскільки зазначає, що втратила квитанції.

09.06.2025 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу № 290, відповідно до якого останній набув право вимоги за кредитними договорами банку. Згідно з витягом з додатку до договору факторингу №290 від 09.06.2025, яким є реєстр договорів, позивач набув права вимоги за кредитним договором №97010072000 від 23.11.2020 на загальну суму заборгованості 185048,74 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 73057,68 грн., заборгованості за відсотками в сумі 109466,02 грн. та заборгованості за комісіями в розмірі 2525,04 грн.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснила дій на погашення існуючої заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед фактором.

Таким чином, суд, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Еліт Фінанс» в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором №97010072000 від 23.11.2020 заборгованості за основною заборгованістю в сумі 73057,68 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 109466,02 грн.

Щодо стягнення комісії за договором в сумі 2525,04 грн. суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії в сумі 2525,04 грн. не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, на 98,64% з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3282,74 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати за наданні послуги адвокатом в розмірі 9200,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До позову додано: договір про надання правничої допомоги №24-02/26 від 24.02.2026, , акт прийому-передачі наданих послуг від 26.03.2026 на загальну суму 9200,00 грн., довіреність, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.5 ст. 137ЦПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Сторони погодили вартість правничої допомоги, загальний розмір становить 9200,00 грн.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача жодного разу не брав участі в судовому засіданні, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково на суму 4500,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, на 98,64% з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на надання правничої допомоги у розмірі 4438,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 611, 612, 625, 626, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 55, 77-82, 141, 259, 263-265, 273, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №97010072000 від 23.11.2020 в розмірі 182523 (сто вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять три) гривні 70 копійок, з яких: 73057,68 грн. основна сума заборгованості по кредиту, 106466,02 грн. - сума заборгованості по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 74 копійки та витрати на надання правничої допомоги в сумі 4438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Солом`янська, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А.Савеленко

28.08.26