Рішення № 139543357, 07.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 335/2950/26

Провадження №: 2/336/3562/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Савеленко О.А., за участі секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» через свого представника за довіреністю Кудіну А.В. звернулось до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №8662763 від 04.04.2025 в розмірі 23645,00 грн., з яких: 10000,00 сума заборгованості за основною сумою боргу, 8645,00 грн.сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн. неустойка.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 04.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8662763 в електронному вигляді.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором №8662763 від 04.04.2025, укладеним між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Тому, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новим кредитором, за кредитним договором №8662763 в розмірі 23645,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя віл 26.03.2026 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.

Ухвалою судді від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.06.2026 від представника відповідача - адвоката Тивоненка Д.Р. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Відповідач заперечує факт укладення кредитного договору як з первісним кредитором, так і з позивачем. Одноразових ідентифікаторів не отримувала, з усіма істотними умовами договору, в тому числі з правилами надання грошових коштів у кредит не ознайомлювалась, доказів цього суду не надано. Крім того, матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачці коштів. Надані платіжні документи містять частково зашифровані реквізити рахунків, що унеможливлює встановлення факту зарахування коштів саме відповідачці. Належних банківських виписок, підтверджень проведення транзакцій, квитанцій чи документів банку емітента позивачем не надано. Анкета-заява на отримання кредиту не підписана ані позивачем, ані відповідачкою, а відомість про щоденні нарахування та погашення не містить підпису відповідачки, а тому не може вважатися беззаперечним доказом визнання боргу чи погодження із розрахунками позивача. Також, зазначає, що з наданого позивачем кредитного договору вбачається, що сума кредиту становила 10 000,00 грн, а процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 0,95 % на день. Водночас зазначена денна процентна ставка у перерахунку на річну ставку становить 346,75 % річних, що є надмірно високим фінансовим навантаженням для споживача та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду відповідача як споживача фінансової послуги. При цьому позивач заявляє до стягнення проценти у розмірі 8 645,00 грн, що становить майже 86,45 % від суми фактично наданого кредиту. Такий розмір процентів є очевидно непропорційним сумі основного боргу та свідчить про надмірне фінансове навантаження на відповідача. Крім того, заявлена до стягнення сума процентів є значною порівняно з розміром отриманого кредиту, що потребує оцінки судом з точки зору дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності. Окремо відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем до складу заявленої заборгованості включено неустойку у розмірі 5 000,00 грн. Вказана сума не підлягає стягненню, оскільки вона є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання та була нарахована у період дії в Україні воєнного стану. У відзиві також відповідач зазначає про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат відповідачки, до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір стягнення нарахованих та несплачених процентів до 2 850,00 грн, що нараховані за весь строк користування кредитом, та відмовити у стягненні неустойки у розмірі 5 000,00 грн у повному обсязі, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

16.06.2026 від представника позивача Білотіл А.Г. до суду надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів. У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що кредитний договір з ОСОБА_1 був укладений в електронній формі та підписаний з боку відповідача електронним підписом. Позичальник при укладення договору здійснила оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на тримання кредиту, вказавши всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення, а саме: ПІБ, ІПН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону. Щодо нарахування відсотків, зазначає, що їх розмір та період нарахування були погоджені сторонами. У відповідача була можливість відмовитись від підписання кредитного договору, якою він не скористався. Вказує, що перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача є повністю підтвердженим матеріалами справи. Оскільки відповідач заперечує факт отримання грошових коштів, просить витребувати у АТ КБ «Приват Банк» докази у справі.

19.06.2026 від представника відповідача адвоката Тивоненка Д.Р. до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, доводи якого по-суті є тотожними до тих, що були викладені раніше у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 06.07.2026 клопотання представника позивача Білотіл А.Г. про витребування доказів задоволено, витребувано з АТ КБ «Приват Банк» докази у справі.

27.07.2026 з АТ КБ «Приват Банк» до суду надійшла витребувана інформація.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник до суду не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом досліджено договір кредитної лінії (надійний) №8662763 від 04.04.2025, укладений між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі.

За змістом договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов договору (п.2.1.). Сума кредиту 10000,00 грн (п.2.2.1), строк кредитування/строк договору 360 днів (п.2.2.2). За умовами договору позичальник зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом, сплатити комісію. Договір підписаний з боку ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 841771.

У підтвердження факту перерахування коштів за кредитним договором, суду надано довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» (вих.№КД-000113668 від 21.01.2026), згідно з якою 04.04.2025 було здійснено успішну платіжну операцію на суму 10000,00 грн., отримувач Бордюг Ірина на карту № НОМЕР_1 .

27.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №27/03/25.

Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу, Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

В підтвердження переходу Права Вимоги до Боржника ОСОБА_1 позивачем надано витяг з Реєстру боржників №15, відповідно до якого сума заборгованості за кредитним договором №8662763 від 24.09.2025 становить 23645,00 грн., з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8645,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 5000,00 грн. - заборгованість за неустойкою.

Нарахування цих сум здійснено первісним кредитором та підтверджено відповідним розрахунком.

Між тим, ухвалою суду від 06.07.2026 витребувано з АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 04.04.2025; - інформацію, щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; інформацію про надходження 04.04.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошових коштів в сумі 10000,00 грн.

На виконання ухвали суду, з АТ КБ «Приват Банк» надійшов лист (вих.№20.1.0.0.0/7-260717/75061 від 20.07.2026), в якому АТ КБ «Приват Банк» повідомило про неможливість надати запитувану інформацію, оскільки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 )в банку не обслуговується.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи не встановлено порушення прав позивача ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» відповідачем ОСОБА_1 , оскільки не доведено факту перерахування саме ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором №8662763 від 04.04.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Загальні вимоги до доказів врегульовані ст.77-80 ЦПК України, а положеннями ч.1,6 ст.81 ЦПК України чітко врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за нормою ч. 1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте, судом встановлено, що належних та достовірних доказів перерахування коштів на поточний рахунок саме на ім`я відповідача не надано.

Частиною 1 статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки факт перерахування грошових коштів саме відповідачу первісним кредитором у справі не доведено, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду у сумі 2662,40 гривень, слід залишити за позивачем.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження понесених витрат надано: договір №10/03 від 10.03.2025, акт №1 надання послуг до Договору №10/03 від 10.03.2025 про надання професійної правничої допомоги від 12.06.2026, згідно з яким адвокатом надано такі послуги: консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку 10000,00 грн., складення відзиву на позовну заяву 5000,00 грн., підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему «Електронний Суд», в т.ч. роздрукування позову, сканування письмових доказів, завіряння копій документів 2000,00 грн., представництво інтересів клієнта в суді 2000,00 грн. Між тим, представник відповідача не звертався від імені ОСОБА_1 з позовом (послуга оцінена у 2000,00 грн.) та фактично не брав участі в судових засіданнях (послуга оцінена у 2000,00 грн.), а тому стягненні витрат у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, підтвердженими суд вважає витрати на надання правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. слід стягнути з ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» на користь відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279, 280-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги в сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Судовий збір залишити за позивачем.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернень боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд.30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А.Савеленко

07.09.26