Рішення № 139543026, 27.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5669/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в селищі Овідіополь цивільну справу за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу "Пятнадцатая жемчужина" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних нарахувань та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2025 року Обслуговуючий кооператив «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні та інші послуги, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу майнових прав №2-10-1/15 від 04 лютого 2014 року та актом приймання-передачі в тимчасове користування від 23 листопада 2015 року.

Позивач зазначив, що забезпечує експлуатацію та належне утримання багатоквартирного будинку, його спільного майна та внутрішньо-будинкових інженерних мереж, а також організовує отримання співвласниками житлово-комунальних та інших необхідних для функціонування будинку послуг, шляхом укладення відповідних договорів із постачальниками та підрядними організаціями. Витрати на утримання будинку, його конструктивних елементів, внутрішньо-будинкових мереж, приміщень загального користування, опалення, охорону, поводження з побутовими відходами та інші витрати здійснюються Кооперативом за рахунок коштів співвласників, а їх розмір визначається з урахуванням фактично понесених витрат.

Щомісяця в період з 01 лютого 2022 року по 31 липня 2025 року ОК « ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» нараховувалась плата за спожиті Відповідачем житлово-комунальні послуги, однак ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконувала свої обов`язки і не сплачувала регулярно і в повному обсязі житлово-комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 60077,95 грн.

Сума заборгованості за житлово-комунальні послуги складає 60077,95 грн., сума інфляційних втрат складає 6453,01 грн., сума 3% річних за прострочення виконання зобов`язань складає 590,41 грн.

02 грудня 2025 року представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Бороганом В.В. подано письмові пояснення на позовну заяву, в яких відповідач позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на недоведеність належними та допустимими доказами заявленої заборгованості у розмірі 60077,95 грн. При цьому відповідач не заперечувала, що ОСОБА_1 належать майнові права на квартиру АДРЕСА_2 .

На підтвердження своїх заперечень представником відповідача подано таблиці №№ 14 із власними розрахунками, відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, реєстр співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 та інші документи. У прохальній частині письмових пояснень представник відповідачки просив прийняти їх до розгляду, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та стягнути з Позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати. Попередній розрахунок витрат на правову допомогу зазначено у сумі 50 000,00 грн.

26 січня 2026 року представником Позивача ОСОБА_2 подано заперечення на письмові пояснення представника Відповідачки від 02 грудня 2025 року. У запереченнях представник Позивача посилалася на порушення відповідачем строків подання письмових пояснень та доданих до них доказів, а також виклала заперечення по суті наведених у них доводів. Зокрема, Позивач не погоджувався з твердженням про здійснення Кооперативом функцій управителя багатоквартирного будинку, зазначав, що Кооператив діє відповідно до Закону України «Про кооперацію», Статуту та як колективний споживач житлово-комунальних послуг, а спірні нарахування формуються виходячи з фактичних витрат, понесених для забезпечення утримання та функціонування будинку.

Представник Позивача також надала пояснення стосовно нарахувань за утримання будинку і котельні, охорону спільного майна, поводження з побутовими відходами, додаткові витрати, альтернативне електроживлення, опалення квартири та місць загального користування, а також заперечувала правильність розрахунків, наведених стороною Відповідача. У запереченнях Позивач також посилався на відсутність з боку Відповідачки заяв та актів-претензій щодо ненадання або неналежної якості житлово-комунальних послуг та просив позов задовольнити у повному обсязі. На підтвердження викладених заперечень представником Позивача додатково подано письмові докази, зокрема договір охорони № 01/12-15ж, укладений з охоронною організацією, ліцензію на право зберігання пального та довідку Кооперативу про перебування на його балансовому обліку дизельних генераторів, а також договір поставки нафтопродуктів № ВСТ-8/Н від 24 листопада 2022 року, укладений між Кооперативом та ТОВ «ВСТ-ОЙЛ».

27 березня 2026 року представником Позивача подано заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надіслав письмові пояснення, зазначив про проведення судового засідання за відсутності відповідача.

Оскільки учасники справи не наполягали на особистій участі у судовому засіданні та подали відповідні заяви, суд розглянув справу за наявними матеріалами, з урахуванням усіх поданих сторонами доказів та письмових пояснень.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши письмові докази кожен окремо та у їх сукупності всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 12, частин першої та третьої статті 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтями 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення учасників справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію», та здійснює свою діяльність на підставі Статуту ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА», затвердженого загальними зборами членів Кооператив та оформленого протоколом № 08/19-1 від 21 серпня 2019 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про кооперацію» правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут кооперативу.

Зі змісту Статуту ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» вбачається, що для експлуатації та управління житловим комплексом, який об`єднаний спільною прибудинковою територією та складається з чотирьох житлових комплексів, а саме: багатоповерховий житловий будинок №1-А («ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА»), багатоповерховий житловий будинок №5-А («40 ЖЕМЧУЖИНА») та багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_4 , багатоповерховий житловий будинок АДРЕСА_5 («56 ЖЕМЧУЖИНА»).

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Статуту Кооператив здійснює експлуатацію і ремонт будинків та утримання прибудинкових територій на засадах самооплатності, а основна його діяльність полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав членів та асоційованих членів на володіння та користування спільним майном, належне утримання будинків та прибудинкової території, а також сприяння в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості.

Статутом Кооперативу передбачено право укладати договори, пов`язані з експлуатацією і ремонтом будинків та утриманням прибудинкової території, отримувати від членів та асоційованих членів відшкодування витрат, понесених для здійснення статутної діяльності, а також бути колективним споживачем комунальних послуг.

Відповідно до пункту 10.5 Статуту внески на експлуатацію житлових будинків і утримання прибудинкової території справляються з членів (асоційованих членів) Кооперативу у розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат, виходячи з площі займаних приміщень.

Пунктом 10.6 Статуту передбачено, що внески з відшкодування витрат Кооперативу, понесених ним як колективним споживачем комунальних послуг, згідно з договорами між Кооперативом та відповідними організаціями, справляються з членів (асоційованих членів) Кооперативу відповідно до показників засобів обліку та тарифів організацій-постачальників відповідних послуг.

Положеннями пункту 10.7 Статуту передбачено відшкодування інших витрат Кооперативу, понесених ним для здійснення статутної діяльності, у розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат виходячи з площі займаних приміщень. Цим же розділом Статуту передбачено стягнення заборгованості по внесках у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, зі змісту Статуту вбачається, що Кооператив забезпечує експлуатацію будинків, утримання спільного майна та отримання співвласниками житлово-комунальних й інших необхідних послуг шляхом укладення договорів із відповідними суб`єктами господарювання, а понесені у зв`язку з цим витрати підлягають відшкодуванню співвласниками багатоквартирного будинку, для яких забезпечується надання всіх послуг.

Доказом цього є договори, надані позивачем разом із позовною заявою, які обслуговуючий кооператив «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» уклав з виробниками комунальних та інших послуг, зокрема: договір охорони № 0101/-15/40/41ж від 01 квітня 2024 року з ТОВ «Охоронне агентство «Альфа»; договір охорони № 01/12-15ж від 01 грудня 2020 року з ТОВ «Охоронне агентство «Альфа-Безпека»; договір про надання послуг №15 від 01 березня 2021 року з комунальним підприємством «Одескомунтранс»; договір про постачання природного газу № 5750-ОСББ(23)-23 від 04.09.2023 року з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»; договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання № О-10 від 01 жовтня 2024 року; договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання № О-10 від 01 лютого 2023 року; договір поставки нафтопродуктів № ВСТ-8/Н від 24 листопада 2022 року з ТОВ «ВСТ-ОЙЛ».

Виходячи з наведеного, суд не погоджується з доводом сторони відповідача про те, що Позивач відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є управителем багатоквартирного будинку.

Матеріали справи не містять договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_6 , укладеного з Позивачем. Крім того, Позивач не заявляє вимогу про стягнення винагороди управителя та не обґрунтовує позов існуванням договору управління. Підставою заявлених вимог є фактичне забезпечення Кооперативом надання житлово-комунальних послуг, понесення ним витрат як колективним споживачем.

Відповідач ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_7 , в якому створено Обслуговуючий кооператив, що підтверджується Договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна №2-10-1/15 від 04.02.2014 року та Актом прийому-передачі в тимчасове користування від 23 листопада 2015 року.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 8.2. вищезазначеного Договору з моменту підписання Покупцем Акту і до моменту укладення експлуатаційних договорів Покупець зобов`язується відшкодувати Продавцю тимчасові експлуатаційні витрати на підставі показань приладів обліку та рахунків, виставлених Продавцем.

Пунктом 8.3. Договору передбачено обов`язок покупця виконувати вимоги, встановлені правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, що затверджені Постановою КМУ від 08.10.1992 року №572, і відповідними змінами №45 від 24.01.2006 року, №5 від 14.01.2009 року та іншими нормативно-правовими актами України, які стосуються користування житловими приміщеннями.

Згідно з пунктом 1.5. Акту прийому-передачі в тимчасове користування новозбудованого майна, підписаного Відповідачем 23 листопада 2015 року, тимчасові експлуатаційні витрати, з дати підписання цього Акту і до реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_8 ), а саме витрати відповідно з нормативно-правовими актами в галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за утримання Об`єкту будівництва, прибудинкової території та Новозбудованого майна лежать на Покупцеві.

Згідно зі ст.656 Цивільного Кодексу України майнові права можуть бути предметом договору купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Тобто, за договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених будівельною документацією обставин. Законодавець не обмежує власника майнових прав на нерухоме майно в здійсненні будь-яких не заборонених законом операцій щодо цих прав, в тому числі щодо уступки права вимоги (цесії) за такими договорами.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

За змістом статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном. Саме такий підхід застосований Овідіопольським районним судом Одеської області у наданому суду рішенні від 27 серпня 2026 року.

Відповідно до п.6,13 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає в себе забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 сформулював правовий висновок, відповідно до якого споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися, а сама по собі відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення від їх оплати. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язку споживача оплатити фактично отримані житлово-комунальні послуги викладена також у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №303/7554/16-ц.

Представник відповідача під час розгляду справи неодноразово зазначав, що Відповідачка не заперечує отримання та забезпечення Кооперативом житлово-комунальних та інших послуг, а її заперечення стосуються правомірності та розміру здійснених нарахувань. Така позиція узгоджується і з письмовими поясненнями представника відповідачки від 26 серпня 2026 року, у яких зазначено, що Відповідачка не заперечує організацію Кооперативом надання послуг, а спір стосується доказування розміру нарахувань та заявленої до стягнення заборгованості.

Судом досліджено надані Позивачем докази, зокрема, помісячний розрахунок заборгованості, рахунки на сплату, а також договори, рахунки контрагентів, платіжні та інші первинні документи, які підтверджують організацію і оплату Кооперативом робіт та послуг з утримання і функціонування житлового комплексу.

Із зазначених доказів вбачається, що протягом спірного періоду Кооператив забезпечував утримання будинку та спільного майна, охорону, поводження з побутовими відходами, функціонування автономної дахової котельні, опалення квартир і місць загального користування, альтернативне електроживлення та інші необхідні для належного функціонування будинку роботи і послуги.

Дослідивши надані Позивачем документи, суд не встановив обставин, які свідчили б про нарахування ОСОБА_1 вартості послуг, які їй фактично не надавалися, або про нарахування їй витрат, які не пов`язані з забезпеченням функціонування житлового комплексу.

Водночас, стороною відповідача не надано доказів ненадання відповідних послуг, надання їх іншою особою або доказів звернення у встановленому законодавством порядку з актами-претензіями щодо їх ненадання, надання не в повному обсязі чи неналежної якості.

Посилання представника відповідача на наявність у частині договорів, рахунків та платіжних документів відомостей про інші житлові комплекси саме по собі не спростовує належності таких доказів.

Зі Статуту ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» вбачається, що житловий комплекс, для експлуатації та управління яким створений Кооператив, складається не лише з ЖК №1-А («ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА»), а й з ЖК №5-А («40 ЖЕМЧУЖИНА»), з ЖК №5-Б («41 ЖЕМЧУЖИНА»), з ЖК 1-Б («56 ЖЕМЧУЖИНА»).

Отже, зазначення у документах Кооперативу декількох житлових комплексів відповідає його статуту та не свідчить про те, що такі документи не стосуються діяльності ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» або будинку АДРЕСА_6 .

Суд критично оцінює надані представником Відповідачки розрахунки, якими він спростовує розмір заборгованості ОСОБА_1 .

Із їх змісту вбачається, що при здійсненні таких розрахунків представником відповідача використовувалися дані щодо іншого багатоквартирного будинку, зокрема будинку АДРЕСА_3 , а також сукупні показники площ іншого житлового комплексу. При цьому реєстр співвласників, долучений представником Відповідачки до письмових пояснень на підтвердження наведених розрахунків, стосується саме багатоквартирного будинку АДРЕСА_9 , у якому розташована квартира ОСОБА_1 .

Водночас квартира АДРЕСА_10 ОСОБА_1 розташована у будинку АДРЕСА_6 , і всі індивідуальні нарахування, що є предметом спору, здійснювалися саме щодо цієї квартири. За таких обставин, використання даних іншого будинку та сукупних показників іншого житлового комплексу, не може вважатися належною підставою для спростування здійснених Позивачем індивідуальних нарахувань.

Надані стороною Відповідачки відомості щодо загальної кількості працівників та фонду оплати праці Кооперативу також не спростовують розмір нарахувань по квартирі АДРЕСА_10 .

Надані представником відповідача відомості Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо кількості застрахованих осіб та загального фонду оплати праці Кооперативу також не спростовують розмір нарахувань по квартирі АДРЕСА_10 . Зазначені відомості містять узагальнену інформацію щодо ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» як юридичної особи в цілому та не містять даних про розмір витрат на оплату праці, що припадає саме на цей будинок, або порядок віднесення таких витрат на квартиру Відповідачки.

На підставі зазначених загальних відомостей та даних щодо площі іншого багатоквартирного будинку представником відповідача було здійснено власний розподіл витрат на оплату праці. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що застосований ним показник площі та визначена ним частка є належною базою для розподілу витрат Кооперативу саме щодо будинку АДРЕСА_6 .

Суд також оцінює доводи сторони відповідача стосовно окремих складових нарахувань.

Доводи сторони відповідача про відсутність будь-якої договірної підстави для надання охоронних послуг до 01.04.2024 року спростовуються доказами, які були витребувані та дослідженими судом.

Позивачем до матеріалів справи було надано чинний договір охорони №01/01-15/40/41 від 01 квітня 2024 року, укладений із ТОВ «Охоронне агентство «Альфа». На виконання вимоги суду Позивач додатково подав договір охорони №01/132-15Ж від 01 грудня 2020 року з ТОВ «Охоронне агентство «Альфа-Безпека», який діяв до укладення наступного договору, а також рахунки і платіжні інструкції за відповідний період.

Водночас відповідачем не було надано доказів ненадання послуги з охорони, чи надання її іншим виконавцем або неналежного виконання.

Стосовно послуги з поводження з побутовими відходами судом встановлено, що між ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» та КП «ОДЕСКОМУНТРАНС» укладено договір №15 від 01 березня 2021 року.

Послуга з поводження з побутовими відходами безпосередньо Позивачем не надається, а забезпечується на підставі договору №15 від 01 березня 2021 року, укладеного з комунальним підприємством «Одесакомунтранс», яке є виконавцем відповідної послуги.

Обслуговуючий кооператив не встановлює самостійно вартість цієї послуги. Нарахування співвласникам здійснюються виходячи з розміру плати, визначеної виконавцем послуги відповідно до умов укладеного договору.

Таким чином, нарахування за послугу з поводження з побутовими відходами здійснюються Позивачем не як самостійно встановлений тариф, а як відшкодування вартості послуги, фактично наданої виконавцем - КП «Одесакомунтранс», відповідно до договору №15 від 01 березня 2021 року.

Заперечуючи проти здійснених Позивачем нарахувань за послугу з поводження з побутовими відходами, представник Відповідачки навів власний розрахунок загальної суми витрат, вартості обслуговування одного контейнера та необхідної кількості контейнерів.

Суд не приймає наведений розрахунок як належне підтвердження заявлених заперечень, оскільки його дані не є показниками щодо будинку АДРЕСА_6 , оскільки в зазначених розрахунках (таблицях) ним використовувалися дані щодо будинку АДРЕСА_3 , а також похідні від цих даних показники. Відтак наведений представником Відповідачки розрахунок фактичної кількості контейнерів не може вважатися належним.

Відповідачем не надано доказів сплати за послугу з вивезення ТПВ, як і не надано доказів того, що така послуга не надавалась.

Індивідуальний договір між відповідачем та виконавцем послуги з вивезення ТПВ також не укладався.

Оцінюючи нарахування, пов`язані з роботою альтернативного джерела електропостачання, суд виходить із того, що дизельний генератор використовується для забезпечення життєдіяльності багатоквартирного будинку в періоди планових та аварійних відключень електроенергії.

Матеріалами справи підтверджено перебування генератора на балансі Кооперативу, наявність ліцензії на зберігання пального, укладення договору поставки нафтопродуктів із ТОВ «ВСТ-ОЙЛ», а також договорів на технічне обслуговування та ремонт генераторного обладнання.

На виконання протокольної ухвали суду про витребування доказів Позивачем надані договори, рахунки та платіжні інструкції, що підтверджують фактичне придбання пального та оплату технічного обслуговування і ремонту.

Відповідно до зазначених документів, до витрат, пов`язаних із забезпеченням альтернативного електроживлення, відносились придбання та доставка дизельного пального, сервісне й аварійне обслуговування генератора та ремонтні роботи.

Розмір таких витрат не може бути визначений наперед, оскільки він залежить від кількості та тривалості відключень електроенергії, обсягу фактично використаного пального, його ринкової вартості та потреби в технічному обслуговуванні і ремонті обладнання.

За таких обставин відсутність окремого рішення загальних зборів про затвердження розміру витрат для альтернативного джерела електропостачання, не спростовує факту понесення ОСОБА_3 відповідних витрат та обов`язку співвласника брати участь у витратах, необхідних для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Судом також оцінені зауваження сторони відповідача щодо розбіжностей між окремими щомісячними квитанціями та розрахунку заборгованості.

Позивач пояснив, що частина таких розбіжностей пов`язана з авансовими платежами на альтернативне електроживлення. Невикористана передоплата поверталася або зараховувалася у наступних розрахункових періодах, що і відображалося як перерахунок. Зокрема, позивач пояснив відмінності за січень та лютий 2024 року поверненням невикористаної передоплати в рахунок відповідача.

Відповідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» Спільним майном багатоквартирного будинку є зокрема механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Пунктами 1,2 частини 1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники зобов`язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, а ст.322 ЦК України наголошує на тому, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, будучи власником майна, зобов`язаний його утримувати.

Враховуючи вищевикладене, за умови наявності договорів з виконавцем послуг щодо обслуговування генератора, закупівлю палива до нього та фактичного його використання, вказані витрати мають бути оплачені в повному обсязі.

Стосовно послуг з опалення, опалення місць загального користування та утримання дахової котельні суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що теплопостачання житлового будинку АДРЕСА_6 забезпечується автономною даховою газовою котельнею, яка є складовою інженерного обладнання будинку та забезпечує опалення квартир, місць загального користування і функціонування відповідних внутрішньо-будинкових систем. У неопалювальний період котельня також потребує належного утримання та технічного обслуговування.

Для забезпечення роботи котельні Позивачем придбавається природний газ, зокрема на підставі договору №5750-ОСББ(23)-23 від 04 вересня 2023 року, укладеного з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Вартість природного газу та пов`язаних із його постачанням і розподілом послуг, визначається відповідно до умов договорів та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері постачання природного газу.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі, підлягає розподілу між споживачами у встановленому законодавством порядку.

Такий порядок визначений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315, якою врегульовано, зокрема, розподіл обсягів теплової енергії, спожитої на опалення житлових та нежитлових приміщень, а також місць загального користування.

Із наданих Позивачем рахунків та розрахунків вбачається, що нарахування за опалення квартири АДРЕСА_10 та опалення місць загального користування здійснювалися з урахуванням загального обсягу теплової енергії, спожитої будинком, показань засобів обліку, площі відповідних приміщень та порядку розподілу, передбаченого Методикою №315.

Таким чином, враховуючи, що послуги з опалення та опалення місць загального користування є комунальними, при визначенні їх вартості Позивач застосовує розрахункові показники, сформовані з урахуванням вартості постачання та розподілу природного газу, придбаного у постачальника, а також фактичного обсягу його використання для виробництва теплової енергії.

Зазначені у рахунках показники вартості одного квадратного метра є результатом розподілу фактичної вартості теплової енергії, спожитої будинком у відповідному розрахунковому періоді, між споживачами, а тому їх зміна у різні розрахункові періоди обумовлена зміною фактичного обсягу споживання та вартості енергоносіїв.

Щодо витрат на утримання дахової котельні, суд виходить із того, що котельня є частиною спільного інженерного обладнання багатоквартирного будинку, а тому витрати на її належне утримання, технічне обслуговування та безпечну експлуатацію є витратами, пов`язаними з утриманням спільного майна, обов`язок участі в яких покладається на співвласників багатоквартирного будинку.

Суд також враховує, що стороною відповідача не спростовувався факт споживання вищезазначених послуг, а також не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості або неналежну якість наданих послуг.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до Кооперативу з актами-претензіями щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальних послуг у спірний період.

Відповідно до норм до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг.

Відсутність будь-яких звернень, скарг чи актів-претензій з боку Відповідача свідчить про належне виконання ОК своїх обов`язків щодо забезпечення надання житлово-комунальних послуг.

Наведена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема: Ухвала Вищого спеціалізованого суду України справа № 344/6846/15-ц від 7 вересня 2016 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України справа № 756/4537/14-ц від 17 червня 2016 року.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі №?910/5841/21, відповідно до якої: «Суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем відповідних послуг, зокрема, відсутні письмові звернення відповідачів із претензіями щодо якості чи обсягу наданих житлово-комунальних послуг. У зв`язку з цим, факт споживання житлово-комунальних послуг відповідачем, навіть за відсутності укладеного договору, вважається доведеним.»

Згідно ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 (справа № 910/4590/19), зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п.43 мотивувальної частини постанови).

Позивачем відповідно до ст.625 ЦК України було нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 6453,01 грн. (інфляційне збільшення) та 3% річних в сумі 590,41 грн.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «1.Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору»

Згідно з ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОК «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» підлягає стягненню заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 74707,54 грн, інфляційні втрати в сумі 6453,01 грн. та 3% річних в сумі 590,41 грн.

Відповідно до ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад цивільного судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» (код ЄДРПОУ 41554973, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток») заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 74707,54 грн; інфляційні втрати в сумі 6453,01 грн; 3% річних 590,41 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «ПЯТНАДЦАТАЯ ЖЕМЧУЖИНА» (код ЄДРПОУ 41554973, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток») витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко