Рішення № 139542532, 07.09.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 750/991/26

№ провадження 2/738/332/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Савченка О.А.

за участі:

секретаря судового засідання Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за договорами

учасники справи представник позивача Демарчук Н.О.

В С Т А Н О В И В:

І.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

У січні 2026 до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до суду надійшла позовна заява ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами. Позов мотивований тим, що 22.07.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «МІЛОАН» уклали договір № 3336171, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит в сумі 10 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «МІЛОАН» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 29.11.2021 уклали договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 09.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» уклали договір факторингу № 09-03/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ». 11.05.2023 ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» уклали договір факторингу № 11-05/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «ДЕБТ ФОРС». 02.09.2025 ТОВ «ДЕБТ ФОРС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклади договір факторингу 02-09/25 (ДФ-КЦ), відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Крім того, 01.09.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклали договір № 75119547, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало відповідачу кредит в сумі 7 550,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. 22.02.2022 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 75119547 від 01.09.2021 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 75119547 від 01.09.2021 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Відповідачка не виконала умов кредитних договорів, не повернула кредитів, а також не виконала всі інші грошові зобов`язання перед первісними кредиторами та перед позивачем за кредитними договорами, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 76 449 грн. 49 коп. Позивач просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 76 449,49 грн, 2 662,40 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка в установлений судом строк надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає у відзиві, що надані позивачем докази не доводять факту укладання нею кредитних договорів, також не надано докази перерахування коштів відповідачу та доказів отримання позивачем (новим кредитором) прав вимоги за кредитними договорами. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

ІІ. Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та наявні докази, просить позов задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомила.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження Менського районного суду, відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників; визначено сторонам строк для подачі відзиву та заяв по суті справи.

Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин та не надала суду клопотання про розгляд справи з її участю, суд приходить до висновку про розгляд справ без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 3336171. За умовами якого: сума (загальний розмір) кредиту 10 000,00 грн (пункт 1.2 договору); кредит надається строком на 15 днів з кінцевим терміном повернення 06.08.2021 (пункт 1.3, 1.4 договору); проценти за користування кредитом: 46,729% річних, що складає 2 875,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 12 875,00 грн. (пункт 1.5 договору). Комісія за надання кредиту 1 000,00 грн. (пункт 1.5.1 договору) (а.с. 26-30 том1).

З довідки про ідентифікацію слідує, що ОСОБА_2 ідентифікована ТОВ «МІЛОАН», електронний договір позичальником підписаний одноразовим ідентифікатором V92674 (а.с.39).

З квитанції № f5720860-24da слідує, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. на картку 414962хххххх7586 (а.с.40 том 1).

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260824/32692-БТ від 27.08.2026 слідує, що в банку емітовано карту № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 . 22.07.2021 на вказаний рахунок було зараховано 10 000,00 грн. (а.с.34-36 том 2).

Таким чином, фактично кредитні кошти відповідачем отримані, будь які докази що б спростовували даний факт суду не надані.

Натомість, відповідачка всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості.

Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором № 3336171 від 22.07.2021 становить 52 120,75 грн., яка складається з: 7 499,00 грн. основний борг; 44 621,75 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1 000,00 грн. комісія.

ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 29.11.2021 уклали договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 09.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» уклали договір факторингу № 09-03/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ». 11.05.2023 ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» уклали договір факторингу № 11-05/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «ДЕБТ ФОРС». 02.09.2025 ТОВ «ДЕБТ ФОРС» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклади договір факторингу 02-09/25 (ДФ-КЦ), відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 22.07.2021 № 3336171 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с.49-64, 100-104, 157-181 том 1).

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача за кредитним договором заборгованості за відсотками в розмірі 44 621,75 грн., суд проаналізувавши умови договору та надані розрахунки, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів. Відповідно до п. 1.5 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 12 875 грн.

Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до Договору № 3336171 від 22.07.2021, відсотки за користування кредитом за 15 днів становлять 1 875 грн. 00 коп., загальна вартість кредиту становить: 12 875 грн. 00 коп. (а.с.31).

Водночас відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п. 2.2.2 договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).

Пунктом 2.3.1.1 договору передбачено, що позичальник може неодноразово продовжувати строк кредитування, для чого, у т.ч. має сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту. Строк можливого продовження встановлено на 3, 7 та 15 днів кожен раз. Якщо позичальник здійснює продовження кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

За кредитним договором № 3336171 від 22 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_2 кредит 22 липня 2021 року. Як видно з наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомостей про щоденні нарахування та погашення, з 23 липня 2021 до 06 серпня 2021 року тривав строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_2 проценти за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту (10 000 грн.) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 125,00 грн на день.

Оскільки ОСОБА_2 періодично сплачувала на повернення кредиту відповідні суми і продовжив користуватися кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.1. кредитного договору строк кредитування був продовжений (пролонгований) на пільгових умовах та їй були нараховані проценти за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. Договору.

До 07 листопада 2021 року включно тривав базовий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_2 проценти за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Указаний строк кредитування закінчився 07 листопада 2021 року.

Відтак, строк кредитування за кредитним договором № 3336171 від 22 липня 2021 року тривав з 22 липня 2021 року до 07 листопада 2021 року включно, тобто в межах строку дії загального періоду пролонгації на пільгових та стандартних (базових) умовах, внаслідок чого ТОВ «Мілоан» правомірно нарахувало заборгованість за відсотками у розмірі 12 001,10 грн.

Згідно із п. 2 договору факторингу №2911-192 від 29 листопада 2021 року, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Вердикт капітал», до останнього перейшло, зокрема, право грошової вимоги до Боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в Реєстрах Боржників (п.п.2.3).

Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору факторингу №2911-192 від 29 листопада 2021 року до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 3336171 від 22 липня 2021 року у розмірі 20 500,10 грн.

Із розрахунку заборгованості за договором № 3336171 від 22 липня 2021 року вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал» здійснено нарахування заборгованості по відсоткам в розмірі 44 621,75 грн за період з 29 листопада 2021 року до 23 лютого 2022 року.

Водночас вказані нарахування здійснені ТОВ «Вердикт капітал» після 07 листопада 2021 року, тобто поза межами строку кредитування, що є незаконним, адже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, доведеними є розмір відсотків, яке ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_2 за користування кредитними коштами у розмірі 12 001,10 грн. Саме таку суму процентів слід стягнути з ОСОБА_2 на користь нового кредитора ТОВ «Коллект центр».

Також, 01.09.2021 ОСОБА_2 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклали договір позики № 75119547, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало відповідачу кредит в сумі 7 550,00 грн. Договором також передбачено строк кредитування 30 днів (п.2.2), процентна ставка 1,99% фіксована (п.2.3), орієнтовна загальна вартість позики 9 352,94 грн. (п.3).

З довідки № КД-000011504/ТНПП від 20.02.2025 слідує, що 01.09.2021 ОСОБА_3 01.09.2021 зараховано грошові кошти в розмірі 7 550,00 грн. на рахунок НОМЕР_2 (а.с.18 том 1).

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260602/71323-БТ від 08.06.2026 слідує, що в банку емітовано карту № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 . 01.09.2021 на вказаний рахунок було зараховано 7 550,00 грн. (а.с.2-6 том 2).

Таким чином, фактично кредитні кошти відповідачем отримані, будь які докази що б спростовували даний факт суду не надані.

Натомість, відповідачка всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредит надається строком на 30 днів.

Пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» визначено, що у разі неповернення/ повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Позикодавець має право нараховувати проценти в розмірі передбаченому Договором, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але у будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №75119547 від 01.09.2021 становить 23 328,74 грн., яка складається з: 7 550 грн. основний борг; 15 777,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами, нараховані 3% річних 1,24 грн (а.с.23-24).

22.02.2022 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 75119547 від 01.09.2021 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 75119547 від 01.09.2021 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с. 65-99).

V. Мотиви, з яких суд виходить при постановленні рішення, і положення закону, яким він керується.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача заборгованості за відсотками за вказаними кредитними договорами поза межами визначеними кредитними договорами строків кредитування.

Так, за договором № 3336171 від 22.07.2021 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 20 500,10 грн., з яких 7 499,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 12 001,10 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1 000 грн. комісія.

За договором № 75119547 від 01.09.2021 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 23 328,74 грн., з яких 7 550,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням, 15 777,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами, 1,24 грн. 3% річних.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 43 828 гривень 84 копійки, що становить 57,33% від заявлених позовних вимог (43828,84х100/76449,49).

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснювало АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року (а.с. 141-142 том 1).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Заявка на надання юридичної допомоги № «m», Акт про надання юридичної допомоги, Тарифи на послуги, Заявка на надання юридичної допомоги № 1081 від 01.12.2025 (а.с. 137-143 том 1).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн., який є завищеним.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 14 332 грн. 50 коп. (25000х57,33/100), який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 57,33%, суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1526 грн. 36 коп. (2662,40х57,33%/100).

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, 3 офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором № 3336171 від 22.07.2021 в розмірі 20 500 (двадцять тисяч п`ятсот) гривень 10 копійок, заборгованість за Договором позики № 75119547 від 01.09.2021 в розмірі 23 328 (двадцять три тисячі триста двадцять вісім) гривень 74 копійки, що разом становить 43 828 (сорок три тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, 3 офіс 306, м. Київ, 01133) 1 526 (одну тисячу п`ятсот двадцять шість) гривень 36 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 14 332 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дві) гривні 50 копійок витрат понесених на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко