Рішення № 139540272, 27.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючий - суддя Ференц Р.І., секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 458/637/26

Провадження №2/458/429/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивачка ОСОБА_1 не прибула,

представник позивачки адвокат Миньо М.М.,

відповідач Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, повноважний представник не прибув,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 не прибув,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 не прибула,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 не прибула,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 не прибула,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 , не рибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 1: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 2: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 3: ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 4: ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 5: ОСОБА_6 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.06.2026 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивача адвокат Миньо М.М. подав позовну заяву ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 1: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 2: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 3: ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 4: ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 5: ОСОБА_6 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом, у якій позивач просить: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхній Турів Самбірського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: 1/2 частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Верхній Турів Самбірського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: 1/2 частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Ч.ч.9, 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Окрім цього, ч.7 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Статтею 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Спірне нерухоме майно заходяться на території Турківської міської ради Самбірського району і становлять предмет спору.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на сьогоднішній день.

Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,28,30 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивачки, ОСОБА_7 . Позивачка є спадкоємицею майна померлого батька, ОСОБА_7 першої черги спадкування за законом, а також спадкоємицею майна померлого брата, ОСОБА_8 другої черги спадкування за законом. 07.04.2008 року позивачка звернулася до Турківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_7 . Нотаріусом була заведена спадкова справа. Листом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області позивачку було повідомлено про те, що відсутній оригінал належного правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_2 , не надано, у зв`язку із чим Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області не вправі видати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, рекомендовано звернутися до суду. Інші спадкоємці першої черги спадкування за законом відповідно до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не зверталися, на час смерті батька разом з ним не були зареєстровані та не проживали. Інші спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_7 відсутні. Дружина спадкодавця, ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . 17.02.2026 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Федаша М. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_8 . 08.04.2026 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Федашем М. М. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку, оскільки нею не надано нотаріусу правовстановлюючі документи про право на нерухоме майно, а саме на зазначений будинок та приналежні йому господарські будівлі та споруди, що унеможливлює встановити його належність спадкодавцеві, ОСОБА_8 . Відтак позивачка змушена звернутися до суду із даною позовною заявою. Просить визнати право власності на житловий будинок та господарські споруди після смерті спадкодавця.

Представник позивачки адвокат Миньо М.М. просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Повноважний представник відповідача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив суд розглядати справу без їх участі, позов визнають.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надіслали клопотання, в якому просили суд розглядати справу без їхньої участі, позов визнають.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, відкрито підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання, постановлено викликати в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов`язковою, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву, визначено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу роз`яснено право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року витребувано в приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Федаша М.М. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_8 , та з Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_7 .

29.06.2026 року надійшла спадкова справа № 16/2026 після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Верхній Турів Самбірського району Львівської області.

03.07.2026 року надійшла спадкова справа № 149/2008 після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхній Турів Самбірського району Львівської області.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визначено дати судових засідань.

Судові засідання по справі призначалися 17.07.2026 року, 14.07.2026 року, 28.07.2026 року, 06.08.2026 року, 11.08.2026 року, 27.08.2026 року.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Предметом позову є визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько позивачки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до дня смерті проживав за адресою знаходження спірного майна.

Відповідно до довідки по формі спадкування № 192 від 27.06.2024 року батько позивачки на час своєї смерті був зареєстрований разом із донькою, ОСОБА_1 , позивачкою, та сином, ОСОБА_8 , братом позивачки. Від імені померлого ОСОБА_7 виконавчий комітет Нижньотурівської сільської ради заповіт не посвідчував.

Після смерті батька та брата позивачки залишилося спадкове майно, а саме - житловий будинок разом з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка є спадкоємицею майна померлого батька, ОСОБА_7 , першої черги спадкування за законом, а також спадкоємицею майна померлого брата, ОСОБА_8 , другої черги спадкування за законом. Крім цього, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини, вона вважається такою, що прийняла спадщину на підставі ч. З ст. 1268 ЦК України.

07.04.2008 року позивачка звернулася до Турківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_7 . Нотаріусом була заведена спадкова справа № 149/2008. У зв`язку із реорганізацією системи державних нотаріальних контор, місцем зберігання спадкової справи № 149/2008 на даний час є Старосамбірська державна нотаріальна контора.

Листом Старосамбірської державної нотаріальної контори Львівської області № 1687/02-14 від 19.07.2024 року позивачку було повідомлено про те, що відсутній оригінал належного правовстановлюючого документу на житловий будинок АДРЕСА_2 , не надано, у зв`язку із чим Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області не вправі видати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, рекомендовано звернутися до суду.

Інші спадкоємці першої черги спадкування за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України: син спадкодавця, ОСОБА_2 , донька спадкодавця, ОСОБА_3 , донька спадкодавця, ОСОБА_4 , донька спадкодавця, ОСОБА_5 , та донька спадкодавця, ОСОБА_6 , в термін, визначений ст. 1270 ЦК У країни, до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не зверталися, на час смерті батька разом з ним не були зареєстровані та не проживали. Інші спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_7 відсутні. Дружина спадкодавця, ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

17.02.2026 року позивачка звернулася до Приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Федаша М. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, ОСОБА_8 . Нотаріусом була заведена спадкова справа № 16/2026.

08.04.2026 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Федашем М. М. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 68/02- 31, якою відмовив позивачці, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку разом з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки нею не надано нотаріусу правовстановлюючі документи про право на нерухоме майно, а саме на зазначений будинок та приналежні йому господарські будівлі та споруди, що унеможливлює встановити його належність спадкодавцеві, ОСОБА_8 .

Спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_8 відсутні, оскільки померлий не мав жінки та дітей. Інші спадкоємці другої черги кування за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України: брат спадкодавця, ОСОБА_2 , сестра спадкодавця, ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_10 , та сестра спадкодавця, ОСОБА_6 , в термін, визначений ст. 1270 ЦК України, до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не зверталися, на час смерті братом разом з ним не були зареєстровані та не проживали. Інші спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_8 відсутні.

Відтак позивачка змушена звернутися до суду із даною позовною заявою.

Вказаний житловий будинок належав батькові позивачки, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після його смерті по 1/2 частці вказаного будинку успадкували на підставі ч. З ст. 1268 ЦК України позивачка, ОСОБА_1 , та її брат, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батько та брат за час свого життя належним чином не оформили право власності на вказане майно. Будинок був збудований у 1950 році, тобто до одруження спадкодавця, ОСОБА_7 , відтак не перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

Згідно з довідкою КП ЛОР «Самбірське МБТІ» № 1681 вд 17.07.2024 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстровано.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 08.04.2026 року № 471813778, відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 , відсутні.

З облікових карток об`єктів погосподарського обліку за 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015 років житловий будинок по АДРЕСА_2 належав ОСОБА_7 (голова домогосподарства), а після його смерті ОСОБА_8 (голова домогосподарства) та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В установленому законом порядку позивачка звернулася з письмовою заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться за вказаною вище адресою. При житті батьки позивачки не оформили право власності на вказаний житловий будинок. Позивач фактично спадщину вона прийняла, постійно з сім`єю проживає у вказаному житловому будинку, користується ним та господарськими спорудами, доглядає за ними, утримує їх в належному стані.

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 для ОЖБ до дня смерті знаходилася в постійному користуванні матері позивача.

Вказаний житловий будинок знаходиться в задовільному стані, придатний до експлуатації відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації та чинним будівельним нормам і правилам.

Спору серед спадкоємців, щодо спадкового майна, немає.

Інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом судом не встановлено.

Вищенаведене підтверджується: свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 , довідкою по формі спадкування № 192 від 27.06.2024 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 , витягом з ДРАЦС про смерть ОСОБА_8 , довідкою по формі спадкування № 232 від 25.07.2024 року, інформаційною довідкою із спадкового реєстру № 84208432 від 17.02.2026 року, інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 84208435 від 17.02.2026 року, витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 84208489 року від 17.02.2026 року , заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину від 11.02.2026 року, інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 77559050 від 05.07.2024 року, листом Старосамбірської державної нотаріальної контори № 247/01-16 від 24.02.2026 року, садковою справою після смерті ОСОБА_7 на 26 арк, листом Старосамбірської державної нотаріальної контори № 1687/02-14 від 19.07.2024 року, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.04.2026 року № 68/02-31, свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 , витягом з ДРАЦС про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.04.2026 року, довідкою Самбірського МБТІ № 1681 від 17.07.2024 року, обліковими картками об`єкта погосподарського обліку, довідкою № 225 від 24.07.2024 року, рішенням Нижньотурівської сільської ради від 09.10.2007 року № 31, довідкою № 226 від 24.07.2024 року, довідкою № 227 від 24.07.2024 року, довідкою № 228 від 24.07.2024 року, довідкою № 229 від 24.07.2024 року, технічним паспортом від 15.08.2024 року, витягом з Реєстру будівельної діяльності від 15.08.2024 року, довідкою про технічну характеристику об`єкту нерухомого майна.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Статтями 1261-1265 ЦК України передбачено п`ять черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вказані особи залучаються до спадкування за обставин, передбачених ч.2 ст.1258 ЦК України, тобто за відсутності спадкоємців першої черги. Якщо хто-небудь зі спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не залучаються.

Стаття 1259 ЦК України надає право спадкоємцям за законом після відкриття спадщини змінювати за взаємною згодою (договором) встановлену ЦК черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов`язкову частку згідно вимог ст..1241 ЦК України. Зміна черговості може здійснюватися не лише добровільно, але й за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено два способи дій спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини реалізувати свої права: за згодою усіх спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини; подати заяву про прийняття спадщини на підставі рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Статті 1216, 1297 ЦК України передбачають право та обов`язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

В разі будівництва, з дозволу виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, будинку взамін старого, що підлягає знесенню, після закінчення будівництва та прийняття нового будинку в експлуатацію, забудовнику повинно бути видано на підставі відповідного рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих свідоцтво про право власності, а старий правовстановлюючий документ відбирається та погашається

Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 1992 року в період чпсу 1975 1988 років не належать до самочинного будівництва. До часу набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на збудоване нерухоме майно не залежало від державної реєстрації такого права.

Згідно п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року житлових будинків, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Турківської міської ради Самбірського району Львівської області житловий будинок по АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці, що перебувала в постійному користуванні спадкодавців.

Суд встановив, що спірний будинок є збудований без порушень, зданий в експлуатацію, що доводиться технічним паспортом, та такий не містить відмітки про самочинне будівництво та власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 були померлі ОСОБА_7 , в розмірі 1/2 частка, та ОСОБА_8 в розмірі 1/2 частка,.

Також суд встановив, що право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як спадкоємець за законом майна покійного батька та матері, підставно просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно.

За таких обставин справи, суд дійшов, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у нього відсутній.

При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна. А тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14.08.2019 року по справі N 523/3522/16-ц, та в силу положень чю4 ст.263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 підлягають задоволенню.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб. А згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно п.11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно долученої до заяви квитанції № 98Y3-YF7B-38BE від 12.06.2026 року вбачається, що позивачем через національний платіжний сервіс «Юапей» було оплачено за дві позовні вимоги судовий збір у сумі 2 662,40 грн за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, що становить 1 відсоток ціни позову 63 852 грн та не є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1 331,20 грн) і не є більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (16 640,00 грн) та підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи на відсутність вимоги позивача про стягнення з відповідача оплаченого ним судового збору за позовну вимогу, суд не вирішує таку вимогу, не вирішує питання стягнення з відповідача на користь позивача оплаченого ним судового збору.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,268,272,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 1: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 2: ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 3: ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 4: ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог 5: ОСОБА_6 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхній Турів Самбірського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: 1/2 частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Верхній Турів Самбірського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: 1/2 частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП (для фізичних осіб): НОМЕР_1 .

Відповідач: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області;

Юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 82547 Львівська область Самбірський район с-ще Бориня вул. І. Франка, буд. 4, код ЄДРПОУ 05290787.

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_6 ;

АДРЕСА_8 .

Повний текст судового рішення складено 07.09.2026 року.

Суддя Р.І.Ференц