Ухвала суду № 139539469, 08.09.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11247/25

Категорія 35

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання Скитецька І. В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»» звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з липня 2017 року.

Ухвалою судді Подільського районного суду м.Києва від 30.07.2025 р. було відкрите провадження у даній справі.

23.09.2025 р. від представника відповідачів надійшов Відзив на позовну заяву, у якому представник повідомила, що відповідач ОСОБА_1 31. 05. 2023 р. отримав ордер № 017850 серія Б на жиле приміщення з сім`єю з 3 осіб на право зайняття приміщення жилою площею 18,80 кв.м. яке складається з 1 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Ордер виданий на підставі Розпорядження Подільської районної державної адміністрації від 30.05.2023 р. № 417. 25.09.2023 р. відповідач ОСОБА_1 отримав довідку про показники об`єкта нерухомого майна згідно проведеної технічної інвентаризації від 31.08.2023 р. квартири за адресою АДРЕСА_1 та технічний паспорт.

У подальшому квартира АДРЕСА_2 приватизована відповідачами разом з неповнолітніми дітьми в рівних частках, про що свідчить свідоцтво про право власності від 04 червня 2024 р.

Заперечуючи проти стягнення заборгованості, представник відповідача звертала увагу суду на те, що відповідачі зареєструвалися у квартирі 1 червня 2023 року та стали власниками квартири у 2024 році. Втім, заборгованість за теплопостачання та гарячу воду нарахована з 2015 року.

Крім того, звертаючись до суду, позивач зазначає адресу відповідачів: квартира АДРЕСА_2 , тоді як відповідачі отримали ордер на зайняття квартири у будинку АДРЕСА_3 на цій вулиці. Відтак, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 10.12.2025 р. представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви у розгляді справи та надання йому можливості подати заяву про зменшення позовних вимог та надання часу для подачі відповідних розрахунків заборгованості за період з 1 червня 2024 року.

Суд задовольнив клопотання та оголосив перерву у розгляді справи до 25.02.2026 р.

25.02.2026 р. справа знімалася з розгляду; по справі було визначено нову дату засідання 6 квітня 2026 р.

У судовому засіданні 6 квітня 2026 року були присутні представник позивача та представник відповідачів адвокат Муратова О.О. Представник позивача у даному засіданні 06.04.2026 р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи та надання представнику позивача часу для підготовки клопотання про витребування відомостей про осіб, які проживали у квартирі до 1 червня 2023 року, та для подачі нової редакції позовної заяви з вимогами до відповідачів про стягнення заборгованості за період з 1 червня 2024 р.

Суд задовольнив клопотання та відклав розгляд справи з 6 квітня 2026 р. на 22 червня 2026 року.

22 червня 2026 року представник позивача у судовому засіданні повідомив, що бухгалтерія КП «Київтеплоенерго» не підготувала актуальний розрахунок заборгованості, відтак, просив відкласти розгляд справи, адже не мав можливості підготувати заяву про зменшення позовних вимог. Крім того повідомив, що з`ясуванню підлягає питання встановлення у квартирі лічильників на гарячу воду.

22 червня 2026 року суд відклав розгляд справи на 5 серпня 2026 р.

Про розгляд справи 5 серпня 2026 року представник позивача був повідомлений під розписку.

У судове засідання 5 серпня 2026 року представник позивача не з`явився, заяв про розгляд справи без його участі не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 5 серпня 2026 року суд констатував першу неявку представника позивача та відклав розгляд справи на 8 вересня 2026 р.

Про розгляд справи 8 вересня 2026 року позивач був повідомлений належним чином, адже отримав судову повістку в електронний кабінет 5 серпня 2026 р.

Втім, у судове засідання 8 вересня 2026 року представник позивача не з`явився повторно, заяв про розгляд справи без його участі не подавав. Не подав також і заяву про зменшення позовних вимог чи нові розрахунки заборгованості.

Зважаючи на повторну неявку представника позивача у судове засідання, суд виснував про необхідність залишення позову без розгляду, зважаючи на таке.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

ЄСПЛ в рішенні від 07.07.1989 року в справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як зазначено у постанові ВС від 22.05.2019 року в справі № 310/12817/13 процесуальний закон не вказує на необхідності врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Також, відповідно до позиції Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 12.08.2022 року в справі № 686/32906/19, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в підготовче/судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження № 61-19391св21).

Отже, з урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що представник позивача повторно не з`явився у судове засідання та не просив справу розглядати без його участі, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, у судове засідання від представника відповідачів - адвоката Муратової О.О. надійшло клопотання про стягнення витрат на правову допомогу. Копія такого клопотання завчасно направлялася позивачу, згідно трекінгу поштового відправлення була вручена КП «Київтеплоенерго» 7 вересня 2026 р.

Заперечень від КП «Київтеплоенерго» на заяву про компенсацію витрат на правову допомогу не надходило. Також від представника позивача не надходило клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки заперечень на клопотання про розподіл судових витрат.

Так, відповідно до ч. 5 статті статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У конкретній справі суд вбачає підстави для того, щоб стверджувати про подання завідомо безпідставного позову до відповідачів про стягнення з них заборгованості за комунальні послуги за період 01 липня 2015 року, коли позивачу було відомо про те, що відповідачі зареєструвалися у квартирі 1 червня 2023 року, про що позивач ще при подачі позову долучив довідку з Реєстру територіальної громади.

Про необґрунтовані дії позивача свідчать також неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи для подачі заяви про зменшення позовних вимог, та як наслідок неподання такої заяви, що може свідчити про зловживання процесуальними правами, а також повторна неявка представника позивача в суд, що призвела до залишення позову без розгляду.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 18.09.2025 року (а.с.51); акт прийняття-передачі послуг від 31.08.2026 р. про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом, платіжні інструкції про здійснення платежу від Черноуса І.О. на рахунок Муратової О.О. у розмірі 10 000 грн 24.09.2025 р. та у розмірі 10 000 грн 25.09.2025 р..

Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із позивача на користь відповідача 20 000 грн витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 200, 257, 352, 353 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 20 000 грн. витрать на правову допомогу.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні при її оголошенні, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421, p/p№ НОМЕР_1 в ТВБВ №10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «ОЩАДБАНК», МФО 322669).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

СуддяТ. В. Войтенко