Рішення № 139539169, 07.09.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/4170/25

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 квітня 2023 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Мілоан" було укладено договір про споживчий кредит № 8713631, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. 28 серпня 2023 року між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "ФК "Кредит Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 8713631 від 27 квітня 2023 року. Внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором № 8713631 від 27 квітня 2023 року загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 20450 грн, з яких 5000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 14500 грн прострочена заборгованість за відсотками, 950 грн прострочена заборгованість за комісією. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 8713631 від 27 квітня 2023 року в розмірі 20450 грн і відшкодувати судові витрати.

За ухвалою судді від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

04 травня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання ним грошових коштів, та укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, оскільки надана електронна копія договору не містить вказівки, на який саме рахунок перераховані кошти кредитором; наданий позивачем документ про перерахування коштів не підтверджує факт перерахування коштів саме йому і отримання цих коштів саме ним. Не надані відомості про повний номер банківської карти на яку перераховані кошти та відомості про те, що така картка видана саме йому. Також не надано підтвердження направлення примірника договору, укладеного у вигляді електронного документа на його адресу, як це передбачено Законом України "Про електронну комерцію". Стороною позивача не надано суду підписану ним заяву, з якої вбачалось би бажання отримати кредит, його розмір; не надано жодних відомостей про зазначення номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.

Звернув увагу на постанову Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22, в якій зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Подана до суду в якості доказу копія договору не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки не підтверджує факт підписання договору та додатку за допомогою одноразового ідентифікатора чи електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам спеціального Закону. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому з урахуванням вказаних обставин просив у позові відмовити.

13 травня 2026 року до суду надійшли пояснення представника позивача адвоката Усенка М.І., в яких він зазначив, що підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Відповідач був в повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства. Всі документи знаходяться в особистому кабінеті позичальника, з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому, та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і паролю особистого кабінету, кредитний договір між сторонами не був би укладений. Одноразовий персональний ідентифікатор направлено відповідачу 27 квітня 2023 року, о 16:30:00, на номер мобільного телефону, вказаного ним в заявці на отримання грошових коштів. Відповідач не надав суду відомостей на підтвердження факту незаповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит, непідписання договору, на надання чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно із Законом України "Про банки та банківську діяльність". Товариство позбавлене юридичних підстав для формування чи надання виписки по картковому рахунку позичальника, оскільки такий рахунок не відкривався і не обслуговувався ним, а кредитні кошти були переказані на банківський рахунок (картковий рахунок), зазначений самим позичальником у заяві-анкеті при укладенні кредитного договору. Також товариство позбавлене юридичних підстав для формування чи надання виписки по картковому рахунку позичальника, оскільки такий рахунок не відкривався і не обслуговувався ним, а кредитні кошти були переказані на картковий рахунок, зазначений позичальником у заяві-анкеті при укладенні договору. Платіжне доручення №99145842 від 2023-04-27 є належним доказом видачі кредитних коштів позичальнику. Позивачу невідомий повний номер карти, як і первісному кредитору. Повний номер карти вводиться позичальником та автоматично зашифровується, і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. Згідно з відповіддю банку від 24 квітня 2026 року, у період з 27 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року на платіжну карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , були зараховані кошти в сумі 5000 гривень. Саме боржник має виключний доступ до власного банківського рахунку і відповідно мав усі можливості для подання суду офіційної банківської виписки на підтвердження відсутності перерахування кредитних коштів, але відповідач не скористався своїм правом на доказування, та не надав жодних доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів. Тому враховуючи вказані обставини просив позов задовольнити в повному обсязі.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 27 квітня 2023 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Мілоан" було укладено договір про споживчий кредит №8713631, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000 грн, загальним строком кредитування 100 днів, який складається із пільгового та поточного періодів; пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту і завершується 07 травня 2023 року, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується датою остаточного погашення заборгованості 05 серпня 2023 року. Пунктом 1.5. договору визначено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1950 грн, загальні витрати позичальника за кредитом за весь строк кредитування складають 15450 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період становить 6950 грн, а за весь строк кредитування 20450 гривень. Відповідно до п. 1.5.1, комісія за надання кредиту становить 950 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Згідно з умовами п. 1.5.2. 1.5.3. розмір процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду становить 1000 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; розмір процентів протягом поточного періоду становить 13500 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (а.с. 7-15, 15 на звороті).

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ОСОБА_1 не сплачував грошові кошти за кредитним договором №8713631 на користь ТОВ "Мілоан" (а.с. 16).

28 серпня 2023 року між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "ФК "Кредит Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №8713631 від 24 квітня 2023 року (а.с. 18 на звороті - 27).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, сума заборгованості відповідача становить 20450 грн, з яких: 5000 грн залишок по тілу кредиту, 14500 грн залишок по відсотках, 950 грн залишок по комісії (а.с. 27).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до ОСОБА_1 з претензією вих. № 22965481/1338 від 04 грудня 2025 року про зобов`язання погасити заборгованість за кредитним договором (а.с. 27 на звороті). Проте, як убачається із позовної заяви, така вимога відповідачем проігнорована.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №8713631 від 27 квітня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" станом на 11 грудня 2025 року становить 20450 грн, з яких 5000 грн прострочене тіло, 14500 грн прострочені відсотки, 950 грн заборгованість за комісією (а.с. 17).

Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний, немає і відповідачем він не оспорений.

З листа АТ "Універсал Банку" від 24 квітня 2026 року (а.с. 47) вбачається, що у період з 27 квітня 2023 року по 02 травня 2023 року на платіжну карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 було зарахування коштів в сумі 5000 гривень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність належних доказів на підтвердження отримання ним грошових коштів та укладення кредитного договору, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 20450 грн, з яких 5000 грн залишок по тілу кредиту, 14500 грн залишок по відсотках, 950 грн комісія за надання кредиту.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акту № Д/11628 наданих послуг від 11 грудня 2025 року, детального опису наданих послуг від 11 грудня 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 8000 гривень (а.с. 30 на звороті - 32).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування судового збору 2422 грн 40 коп., який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст. 512, 514, 526, 530, 599, 610-612, 626, 628, 638, 639, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 8713631 від 27 квітня 2023 року в розмірі 20450 (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07 вересня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО