Рішення № 139538526, 25.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/7189/26

Номер провадження2/205/4859/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складi:

головуючого судді Грони Д. С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 16 748,51 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначає, що 02.12.2025 до Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості звернувся відповідач з питань пошуку роботи та надання статусу безробітного. 02.12.2025 наказом Дніпровської філії № 0450251202 відповідачу було надано статус безробітного. Цього ж дня відповідача під підпис було ознайомлено з правами та обов`язками зареєстрованих безробітних. 03.12.2025 відповідачу було призначено виплату допомоги по безробіттю згідно наказу № 0450251203. Вподальшому згідно отриманого міжвідомчого електронного обміну інформацією з Пенсійного фонду України та згідно Акту розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення було встановлено, що Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний, був зайнятою особою, так як дата фактичного припинення трудових відносин з ТОВ «СК КОЛІБРІ» є 02.12.2025, а в трудовій книжці зазначено, що відповідач звільнений 01.02.2025. Це призвело до незаконно нарахованої та отриманої допомоги по безробіттю в сумі 16 748,51 грн за період з 03.12.2025 по 02.02.2026. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з позовною заявою.

09.06.2026 ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.12.2025 до Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості звернувся відповідач з питань пошуку роботи та про надання статусу безробітного. 02.12.2025 наказом Дніпровської філії № 0450251202 відповідачу було надано статус безробітного. Цього ж дня відповідача під підпис було ознайомлено з правами та обов`язками зареєстрованих безробітних. 03.12.2025 відповідачу було призначено виплату допомоги по безробіттю згідно наказу № 0450251203.

Згідно отриманого міжвідомчого електронного обміну інформацією з Пенсійного фонду України та згідно Акту розслідування страхових випадків та обґрунтування виплат матеріального забезпечення було встановлено, що Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний, був зайнятою особою, так як дата фактичного припинення трудових відносин з ТОВ «СК КОЛІБРІ» є 02.12.2025, а в трудовій книжці зазначено, що відповідач звільнений 01.02.2025 е і призвело до незаконно нарахованої та отриманої допомоги по безробіттю в сумі 16 748,51 грн за період з 03.12.2025 по 02.02.2026.

Позивач направив на адресу відповідача Претензію № 160 від 06.04.2026 з вимогою повернути безпідставно отримані кошти в сумі 16 748,51 грн. Проте доказів повернення цих коштів відповідач не надав.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України №1533-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно зі ст.7 Закону №1533-ІІІ одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст.1 Закону України №5067-VІ «Про зайнятість населення» зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Держава гарантує у сфері зайнятості соціальний захист у разі настання безробіття (п.7 ч.1ст.5 Закону №5067-VІ).

Відповідно до положень статті 43 Закону №5067-VІ статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Зареєстровані безробітні зобов`язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше, ніж один раз на тридцять календарних днів, а у період дії карантину або режиму надзвичайної ситуації, введення надзвичайного стану підтверджувати свій намір перебувати у статусі зареєстрованого безробітного будь-якими засобами комунікації (телефонний зв`язок, електронні засоби тощо) не рідше ніж один раз на 30 календарних днів; протягом трьох робочих днів інформувати кар`єрного радника про обставини, які є підставою для припинення реєстрації, визначені частиною першою статті 45 цього Закону. (п.2, 4 ч.2ст. 44 Закону №5067-VІ).

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону №1533-ІІІ всі застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), крім виконання оплачуваних робіт під час проходження зареєстрованим безробітним виробничого навчання та виробничої практики на підприємстві, в установі, організації, індивідуального навчання на робочому місці (на виробництві) або стажування, участі у громадських роботах або інших роботах тимчасового характеру, виконання оплачуваної роботи, пов`язаної з організацією підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів.

Частиною 3 ст.36 Закону №1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави врегульовано статтею 1212 ЦК України, за положеннями якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із загального правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений, зокрема у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом та підтверджено наданими позивачем матеріалами, в порушення вимог, п. 9 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач був зареєстрований як безробітний, але був зайнятою особою, так як дата фактичного припинення трудових відносин з ТОВ «СК КОЛІБРІ» в трудовій книжці зазначено про звільнення 01.02.2025.

Вказане свідчить про недобросовісність відповідача, як набувача виплати допомоги по безробіттю та отримання ним допомоги по безробіттю без законних правових підстав.

Таким чином, враховуючи те, що на час звернення позивача до суду відповідач не повернув надані йому кошти повністю, які є такими, що отримані без належної на те правової підстави, як то встановлено судом вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжним документом.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, що розглядається, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати зі сплати судового збору з відповідача на користь позивача у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 206, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути на користь Дніпропетровського обласного центру (ЄДРПОУ 03490909, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 12) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) незаконно отриману допомоги по безробіттю за період з 03.12.2025 по 02.02.2026 в розмірі 16 748,51 грн (шістнадцять тисяч сімсот сорок вісім гривень п`ятдесят одна копійка).

Стягнути на користь Дніпропетровського обласного центру (ЄДРПОУ 03490909, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Вячеслава Чорновола, буд. 12) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Денис ГРОНА