Рішення № 139538492, 03.09.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 216/8868/25

Провадження № 2/177/1164/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» Руденко К.В. через систему «Електронний суд» звернувся 02.12.2025 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» заборгованість за договором № 3786822 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.07.2023 у розмірі 56494,54 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 01.07.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 3786822 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8800,00 грн строком на 360 днів шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану в АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних). Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Первісним кредитором 01.07.2023 перераховано відповідачу на її платіжну картку кредитні кошти за умовами кредитного договору. Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» 24.04.2024 укладено договір факторингу № 24/04/24, відповідно до умов якого право вимоги за договором від 01.07.2023 № 3786822 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс». Оскільки відповідач не повернула вчасно суму кредиту та нараховані відсотки, за кредитним договором № 3786822 утворилася заборгованість у загальному розмірі 56494,54 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 8799,99 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 47694,55 грн, що є порушенням прав ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс», а тому представник звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання про витребування доказів.

Від АТ КБ «Приватбанк» 18.05.2026 надійшла відповідь щодо належності платіжної картки та виписка по рахунку, на виконання ухвали суду від 13.04.2026 у частині витребування доказів.

Представником відповідача ОСОБА_2 15.06.2026 подано відзив на позовну заяву, в якій вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Незгоду з позовом мотивує тим, що відповідач заперечує факт особистого укладення з ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору № 3786822. На момент укладення спірного договору відповідач перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , який мав доступ до її телефону, паспорту, ідентифікаційного коду, та міг використати її персональні дані та засоби комунікації для оформлення цього кредиту, а тому просила залучити ОСОБА_3 в якості третьої особи. Позивачем не надано первинних облікових бухгалтерських документів, які дають змогу суду встановити наявність та розмір заборгованості. Розмір заборгованості за відсотками є непропорційно великим, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, та призводить до надмірного фінансового тягаря для споживача, а тому має бути зменшений судом. Також, відповідач не знала про подальше відступлення права вимоги за договором № 3786822 позивачу, що є самостійною підставою для відмови у позові. Стосовно понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження неминучості та необхідності фактично понесених витрат, їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом об`ємом послуг та витраченим часом. Представник позивача неодноразово приймає участь у аналогічних справах, а тому тотожність і аналогія справ зменшує час для вивчення законодавства у спірних правовідносинах, а тому покладення судових витрат на відповідача є неправильним і несправедливим.

Представником позивача 18.06.2026 подано відповідь на відзив, де він вказує, що кредитні кошти, відповідно до умов договору, були перераховані відповідачу на належну їй платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджує укладання електронного договору саме відповідачем. Заміна кредитора в зобов`язанні можлива на будь-якій стадії процесу та жодним чином не порушує прав та інтересів боржника, а тому не залежить від його особистої думки щодо такої заміни. При нарахуванні відсотків первісний кредитор керувався погодженими з відповідачем умовами кредитного договору. Первісним кредитором при нарахуванні відсотків та неустойки дотримано вимоги Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення корона вірусної хвороби (COVID-19)», Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Зміни до кредитного договору, укладеного з відповідачем, не вносилися, додаткові угоди щодо продовження строку його дії та погодження інших умов, не укладалися, а тому правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає. Позивачем надано всі документи, що засвідчують наявність правовідносин між відповідачем та позивачем як правонаступником первісного кредитора. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, право на яке закріплено статтею 59 Конституції України, представником позивача надано документи на підтвердження понесення таких витрат, та вимогами процесуального закону визначається порядок їх розподілу.

У судовому засіданні 12.08.2026 представник відповідача заперечуючи проти позову, просила задовольнити клопотання про залучення до участі в справі третьою особою колишнього чоловіка відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 12.08.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_3 , відмовлено.

У судове засідання 03.09.2026 сторони та їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представником позивача Руденком К.В. у тексті позову та відповіді на відзив зазначено про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення просила врахувати позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд розглядає справу за відсутності сторін та їх представників, відповідно до поданих ними заяв, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.07.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «Сredit7», у порядку, передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», укладено договір № 3786822 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За умовами договору товариство надає споживачу грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 8800,00 грн, надається у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача з реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною ставкою 2 % за кожен день користування кредитом, зниженої процентної ставки 1 % за кожен день користування кредитом, що застосовується за умовою сплати клієнтом до 31.07.2023 коштів в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Указаний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що обумовлено розділом 9 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з і ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що визначено ст. 1047 ЦК України.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До договору надано паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним підписом відповідача, де викладені умови надання кредитних коштів, ідентичні умовам, викладеним у договорах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.07.2023 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір № 3786822 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, чим погодилася із запропонованими умовами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що відповідач кредитний договір із ТОВ «Лінеура Україна» не укладала, доступ до її персональних даних мав її колишній чоловік.

Якщо відповідач заперечує проти позову, то, згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

У пунктах 8.2, 8.3 договору № 3786822 обумовлено, що клієнт підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах клієнта в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» договору (або надані клієнтом товариству окремо) належать саме клієнту та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні. Клієнт погоджується та розуміє, що ці дані можуть бути використані товариством для здійснення взаємодії з ним, в тому числі з метою врегулювання простроченої заборгованості, що може виникнути за цим договором. Така взаємодія здійснюється товариством з урахуванням вимог законодавства. З метою уникнення доступу третіх осіб до інформації, що може надходити на додаткові контактні дані та/або електронну адресу клієнта від товариства у процесі укладення, виконання та припинення цього договору, клієнт бере на себе зобов`язання обмежити доступ третіх осіб до таких контактних даних клієнта.

Факт укладення відповідачем електронного кредитного договору підтверджується його змістом, де зазначена уся необхідна для ідентифікації особи інформація, а саме: індивідуальний податковий номер, серія, номер паспорта і дату його видачі, адреса проживання, реквізити банківської карти, електрона пошта та номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Пунктом 2.1 договору № 3786822 зазначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .

Позивачем подано лист ТОВ «Пейтек Україна» від 26.04.2024, що надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, із яким ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про організацію переказу грошових коштів від 21.02.2022 № 210222-1, про здійснення переказу коштів 01.07.2023 у розмірі 8800,00 грн на картку № НОМЕР_1 , де вказано номер транзакції, номер електронного платіжного засобу на яку перераховано кошти, суму транзакції, дату і час проведення транзакції, призначення платежу, де зокрема, сума транзакції збігається із сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції - з датою укладеного договору та зазначено номер картки, на яку перераховані кошти, який співпадає з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної відповідачем ОСОБА_1 у п. 2.1 розділу 2 «Порядок та умови надання кредиту» договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.07.2023 № 3786822.

На виконання ухвали суду від 13.04.2026 в частині витребування доказів, від АТ КБ «Приватбанк» надійшли відомості, із яких слідує, що у АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано картку № НОМЕР_4 із відкриттям банківського рахунку НОМЕР_5 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) НОМЕР_6 . На вказаний рахунок 01.07.2023 здійснено зарахування коштів в розмірі 8800,00 грн, що відображено у виписці по рахунку.

Суду видається малоймовірним можливість отримання коштів від фінансової компанії без попереднього укладення договору та повідомлення позичальником власних банківських реквізитів, на які мали б бути зараховані кредитні кошти.

Як вбачається з виписки по рахунку, відповідач після отримання 01.07.2023 кредитних коштів у розмірі 8800,00 грн, продовжила користуватися платіжною карткою № НОМЕР_1 , здійснюючи перекази коштів на інші картки, проводячи оплату за товари та послуги, знімаючи в банкоматі готівку.

Окрім того, дослідженням наданого розрахунку заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 на виконання умов договору№ 3786822, 25.07.2023 сплачено на погашення кредитної заборгованості 0,01 грн, та на сплату відсотків 2112,00 грн.

Тобто, після отримання на банківський рахунок кредитних коштів, ОСОБА_1 заходів для відмови від укладення договору, викладених у п. 5.3 договору, не вживала, кредитними коштами користувалася та частково сплачувала заборгованість, погоджуючись із умовами договору.

Таким чином, дослідивши кожен наданий доказ окремо, а також їх взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає договір від 01.07.2023 № 3786822 належним доказом, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов`язки, а тому відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.

Додатком № 1 до договору від 01.07.2023 № 3786822 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, де через 360 днів ОСОБА_1 мала повернути кредитні кошти та щомісячно сплачувати рівними частками проценти за користування кредитом. Станом до 25.06.2024 мала повернути суму кредиту за договором у розмірі 8800,00 грн та проценти за користування кредитом 60720,00 грн.

Відповідно до розрахунку, виконаного ТОВ «Лінеура Україна», після отримання кредитних коштів, відповідачу нараховувалися відсотки у період з 01.07.2023 по 31.07.2023 за погодженою зниженою процентною ставкою 1% у день, що становить 88,00 грн, та з 01.08.2023 по 24.04.2024 за стандартною ставкою 2% у день, що становить 176,00 грн, відповідно до п.п. 1.4.1 та 1.4.2 договору.

Оскільки своєчасно та в повному обсязі відповідачем кредит не повернуто, відсотки за користування кредитом не сплачено, станом на 24.04.2024 за договором № 3786822 утворилася заборгованість 8799,99 грн - за кредитом, 47694,55 грн - за відсотками.

Стосовно тверджень відповідача про завищений розмір нарахованих до стягнення відсотків за користування кредитом, суд зауважує, що укладаючи договір № 3786822 ОСОБА_1 погодилася з умовами кредитування, строком дії договору та розміром відсоткової ставки за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Суд враховує, що ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами більше 2 років із дня укладення договору № 3786822, не застосовувала заходів щодо розірвання договору, а тому до її тверджень щодо несправедливості умов договору суд відноситься критично.

У відзиві відповідач зазначає про право суду на зменшення нарахованих процентів, якщо такі нарахування суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості.

У свою чергу представник позивача зазначає, що до кредитного договору № 3786822 не поширюється положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ прийнято 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023 (далі по тексту - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено п. 17 розд. IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 розд. IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи із 25.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, із 23.04.2024 - денна ставка не більше 1,5 %, із 21.08.2024 - денна ставка не більше 1 %.

Як визначено п. 4 розд. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ, надавачам фінансових послуг, не зазначеним у п. 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ, дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 3786822 укладений відповідачем із первісним кредитором 01.07.2023 строком на 360 днів (до 25.06.2024), тобто договір № 3786822 діяв після набрання чинності змін до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», отже на нього поширюються п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону Україени «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На підставі викладеного, виходячи з розміру зобов`язання за основною сумою боргу, умов укладеного між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» договору від 01.07.2023 № 3786822, заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами договором підлягає зменшенню, яку слід розраховувати виходячи із встановленої максимальної денної процентної ставки 1,5 % за період із 23.04.2024 по 24.04.2024 (день відступлення права вимоги), а саме 2 дні, що становить 264,00 грн із розрахунку (8800,00 грн * 1,5 % / 100) * 2 дні.

Суд погоджується з розміром заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом за період із 01.07.2023 до 23.04.2024 із застосуванням спочатку зниженої відсоткової ставки 1 %, а після 01.08.2023 стандартної процентної ставки 2%, яка правильно розрахована позивачем та складає 47342,57 грн, підстав для перерахунку якої суд не вбачає.

Відповідно до поданого розрахунку, після 24.04.2024 відсотки ОСОБА_1 не нараховувалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за договором від 01.07.2023 № 3786822 станом на 24.04.2024 (дата відступлення прав вимоги) становила 8799,99 грн - за кредитом, 47606,57 грн (47342,57 грн + 264 грн) - за відсотками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 5.1.3 договору № 3786822 передбачено право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» 24.04.2024 укладено договір факторингу № 24/04/24, за яким ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстрів боржників, право вимоги за договором від 01.07.2023 № 3786822, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс».

Для підтвердження отримання права вимоги до відповідача, суду надано договір факторингу від 24.04.2024 № 24/04/24, платіжну інструкцію від 24.04.2024 № 783 про сплату коштів згідно з договором факторингу № 24/04/24, витяг з реєстру боржників.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Таким чином, обсягом наданих документів позивачем доведено правомірність набуття ним прав вимоги за договором № 3786822, укладеним із ОСОБА_1 .

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як видно з матеріалів справи, сторони уклали договір, на виконання яких первісний кредитор зі свого боку зобов`язання виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, тоді як відповідач покладені на неї зобов`язання не виконала і в установлені договором строки грошові кошти на погашення кредиту та сплати відсотків не вносила, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитом та відсотками, що відповідачем не погашено до теперішнього часу, а тому відповідач зобов`язана їх погасити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, укладений між ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» та ФОП Руденко К.В. , довіреність від 18.09.2025, якою ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» уповноважує адвоката Руденка К.В. представляти інтереси товариства в судах, свідоцтво Руденка К.В. про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412, акт приймання передачі наданих послуг від 25.09.2025 № 109 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг, де визначено загальну вартість юридичних послуг за підготовку позовних заяв про стягнення заборгованості з боржників ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» згідно з реєстру від 25.09.2025 № 1 у розмірі 100000,00 грн, витяг із реєстру № 1 до акта приймання-передачі наданих послуг № 109, де обумовлено, що загальна кількість позовних заяв становить 10 шт. на загальну вартість 100000,00 грн, вартість підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором від 01.07.2023 № 3786822 та клопотання про витребування доказів становить 10000,00 грн, платіжну інструкцію від 25.09.2025 № 3186 про перерахування за договором № 02/08/2024 про надання юридичних послуг 100000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Справа розглянута в спрощеному провадженні з повідомленням сторін. Однак, сторони безпосередньої участі в судових засіданнях з розгляду вказаної справи не брали, сам обсяг доказів у справі є незначним, а справа не вирізняється підвищеною складністю.

Із огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.

Враховуючи наведене, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено частково, а також, враховує принцип розумності та справедливості, та вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають частковому задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 2418,52 грн у рахунок часткового відшкодування витрат зі сплати судового збору та 4992,00 грн у рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно частині задоволених вимог (99,84%).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс»(код ЄДРПОУ 41915308, юридична адреса: бул. Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ) заборгованість за договором № 3786822 про надання коштів на умовах споживчого кредитувід 01.07.2023 у загальному розмірі 56406 (п`ятдесят шість тисяч чотириста шість) гривень 56 копійок, із яких: заборгованість за кредитом у розмірі 8799 (вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 47606 (сорок сім тисяч шістсот шість) гривень 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс»(код ЄДРПОУ 41915308, юридична адреса: бул. Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2418 (дві тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 52 копійки та на професійну правничу допомогу в розмірі 4992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2026

Суддя: