Ухвала суду № 139538048, 07.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа №187/622/21

Провадження №1-кс/209/605/26

У Х В А Л А

07 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

помічника судді, яка за дорученням судді виконує обов`язки секретаря судового засідання, ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Кам`янського ОСОБА_5 у справі № 187/622/21 (провадження № 1-кп/209/49/26) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040520000023 від 18 січня 2021 року,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Кам`янського перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040520000023 від 18 січня 2021 року, щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

31 серпня 2026 року до суду надійшла заява захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючого судді у справі № 187/622/21 ОСОБА_5 ..

Мотивуючи заяву захисник посилається на те, що приводом для подання заяви став факт постановлення суддею 13 серпня 2026 року ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи на його думку сфальшованого протоколу хірургічної операції, проведеної потерпілій ОСОБА_6 18 січня 2021 року в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І.Мечникова. Вважає, що вищевказаний протокол є основним доказом обвинувачення ОСОБА_3 і на ньому тримаються всі інші докази його винуватості за ч. 2 ст. 286 КПК України. Вказує, що оскільки суддя розуміє, що у разі встановлення експертом факту фальсифікації протоколу хірургічної операції має постановити виправдувальний вирок, суддя протиправно та безмотивно відмовила у задоволенні клопотання. Стверджує, що відмовою у задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи протоколу хірургічної операції суддя ОСОБА_5 повідомила всіх учасників справи про свою упередженість щодо ОСОБА_3 на користь сторони обвинувачення. Вважає, що одним з доказів упередженості судді є факт подання нею 25 лютого 2025 року заяви про самовідвід від розгляду цієї справи, в задоволенні якого було відмовлено.

В судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали заявлений відвід судді з мотивів, наведених вище.

Прокурор, інші учасники судового провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви про відвід судді повідомлялися належним чином, їх неявка не є перешкодою для розгляду порушеного у заяві питання.

Заслухавши позицію сторони захисту, дослідивши мотиви заявленого судді Дніпровського районного суду м. Кам`янського ОСОБА_5 відводу від участі у розгляді кримінального провадження у справі № 187/622/21, суддя дійшов висновку про те, що заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст.ст. 75, 76 КПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права.

Положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Пунктом 85 Коментарів до Бангалорських принципів поведінки суддів визначено, що сторони керуються афоризмом про те, що «правосуддя не лише має бути здійсненим, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, у разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.

Відповідно до п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

З системного аналізу вказаних положень вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Запровадження законодавцем інституту відводу, унормованого в положеннях статей 75-83 КПК України, має на меті, в першу чергу, уникнення будь яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) кримінального провадження, задекларованих у статті 7 КПК України, якими є: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, а також забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано, зокрема, у ст.ст. 75, 76 КПК України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Положеннями ч. 1 ст. 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

Обґрунтовуючи заяву про відвід судді захисник обвинуваченого та обвинувачений стверджують, що суддя є упередженою на користь сторони обвинувачення, оскільки необґрунтовано та невмотивовано відмовила у задоволенні клопотання сторони захисту у призначенні судової технічної експертизи протоколу хірургічної операції, проведеної 18 січня 2021 року потерпілій ОСОБА_6 ..

Проте, наведені захисником обвинуваченого аргументи не є підставою для відводу судді ОСОБА_5 в розумінні приписів ст. 75 КПК України.

Суд звертає увагу на те, що положення Кримінального процесуального кодексу України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках. До компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.

З доводів заяви захисника обвинуваченого не вбачається будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді ОСОБА_5 ..

Даних, які б свідчили, що відповідне процесуальне рішення приймалось суддею ОСОБА_5 саме тому, що остання відчувала упереджене ставлення до тих чи інших учасників кримінального провадження, суду не надано. Всі доводи захисника обвинуваченого фактично зводяться до його незгоди з процесуальним рішенням, яке прийняте суддею під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_3 ..

Не заперечуючи безумовне право обвинуваченого на обстоювання його правової позиції, яке гарантовано ст. 22 КПК України, суд вважає, що незгода обвинуваченого та його захисника із прийнятими суддею процесуальним рішенням не свідчить про упередженість судді, а відтак, не може бути підставою для його відводу.

Ствердження сторони захисту про упередженість судді об`єктивно не підтверджуються, а містять лише суб`єктивну, власну оцінку сторони захисту діям судді ОСОБА_5 ..

Розглядаючи заяву про відвід суд позбавлений можливості надавати оцінку законності рішень іншого судді під час здійснення останнім судочинства. Вказані питання відповідно до вимог кримінального процесуального закону належать до виключної компетенції суду апеляційної та касаційної інстанцій.

Призначення та проведення судових засідань, оцінка доказів, вирішення клопотань в ході судового розгляду є процесуальною діяльністю головуючого у справі та у разі порушення цієї діяльності може бути приводом для апеляційного оскарження рішення, яке буде ухвалено суддею в нарадчій кімнаті, а тому зазначені доводи заявника (захисника) не є підставами для відводу судді в розумінні ст.ст. 75, 76 КПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обставини, зазначені заявником у заяві про відвід судді ОСОБА_5 , не доводять існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та необ`єктивності судді. Інші підстави, які б викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості або необ`єктивності судді при здійсненні правосуддя у даній справі заявником не наведені.

На підставі викладеного та керуючись ст. 75-76, 80-81 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Кам`янського ОСОБА_5 у справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040520000023 від 18 січня 2021 року, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1