Рішення № 139537443, 04.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29681/26

Провадження № 2-а/127/313/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправною та скасувати постанову АВ№000043 від 12 серпня 2026 року винесену головним інспектором відділу №1 Вінницького районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у Вінницькій області, полковником служби ЦЗ Присяжним А. А., а провадження у справі закрити. Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог утримання та експлуатації захисної споруди, що призвело до неготовності до використання сховища, що розміщене в селищі Десна Вінницького району Вінницької області по вул.Лесі Українки,6, за призначенням.

Позивач вважає цю постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню і зазначив, що захисна споруда цивільного захисту № 00012, розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, селище Десна, вул. Лесі Українки, 6, була передана у комунальну власність та прийнята на баланс Комунальним підприємством «Муніципальна варта» Вінницької міської ради (надалі - КП «Муніципальна варта»/ підприємство) вже у незадовільному стані. Це підтверджується паспортом захисної споруди від 02 липня 2024 року, відповідно до якого зафіксовано непрацездатний стан інженерного обладнання укриття.

За результатами технічного обстеження, проведеного ПНВП «СПЕКТР» у листопаді 2024 року, також встановлено, що захисна споруда є обмежено придатною до експлуатації та потребує капітального ремонту всіх систем життєзабезпечення. Таким чином позивач зазначає, що неготовність споруди зумовлена її конструктивним та технічним станом, а не порушенням правил її утримання чи експлуатації з боку позивача та погіршення стану готовності до застосування відбулося до передачі споруди на баланс КП «Муніципальна варта».

Позивач також вказує, що після прийняття захисної споруди на баланс підприємством було вжито необхідних заходів для встановлення її фактичного технічного стану, зокрема замовлено проведення технічного обстеження та виготовлення відповідної документації. Про встановлений технічний стан споруди підприємство повідомило ДСНС листом від 30 грудня 2024 року вих. № 01-17/1750. При цьому звертає увагу, що підприємством вживались усі можливі заходи, а також наголошує, що підприємство утримується за рахунок бюджету територіальної громади, не має власних коштів та має обмежені можливості та повноваження стосовно утримання у готовності до використання за призначенням захисних споруд.

Позивач зазначає, що відповідач, виносячи оскаржувану постанову, не встановив та не довів, які саме конкретні дії чи бездіяльність директора КП «Муніципальна варта» призвели до неготовності захисної споруди до використання за призначенням. Сам факт перебування споруди на балансі підприємства не свідчить про наявність вини його керівника та не є достатньою підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, позивач вказував на пропуск строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП. Зазначив, що відповідачу було відомо про неналежний технічний стан захисної споруди щонайменше з грудня 2024 року, а також за результатами обстеження від 05 серпня 2025 року. Відтак повторне обстеження споруди у серпні 2026 року не може вважатися новим виявленням адміністративного правопорушення, оскільки фактично було здійснено повторну фіксацію вже відомих обставин.

Також позивач зазначив, що відповідач безпідставно кваліфікував інкриміноване правопорушення як триваюче, оскільки сам по собі факт продовження існування неналежного технічного стану захисної споруди не свідчить про вчинення позивачем триваючого адміністративного правопорушення.

Окрім того, позивач звертає увагу на істотне порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, під час винесення постанови він заперечував факт вчинення правопорушення та не погоджувався із притягненням до адміністративної відповідальності, однак протокол про адміністративне правопорушення складений не був. При цьому позивачу не було належним чином роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, та фактично не було забезпечено можливості надати пояснення, подати докази, заявити клопотання і скористатися іншими передбаченими законом процесуальними правами до прийняття рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

За викладених обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Роз`яснено відповідачу право та порядок подачі відзиву, встановлено строк подачі суду відзиву на позовну заяву та доказів по справі, а також витребувано ряд додаткових доказів.

Користуючись своїм правом Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області надало суду відзив на позовну заяву, в якому просило у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, вказуючи, що постанова серії АВ № 000043 від 12 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 175-3 КУпАП винесена з дотриманням вимог законодавства.

При цьому відповідач зазначив, що за результатами обстеження 05 серпня 2026 року захисну споруду № 00012, яка перебуває на балансі КП «Муніципальна варта», визнано неготовою до використання за призначенням у зв`язку з виявленими порушеннями вимог щодо її утримання, технічного обслуговування та експлуатації.

На думку відповідача, з моменту прийняття споруди на баланс саме балансоутримувач та його керівник зобов`язані забезпечувати її належне утримання, ремонт та готовність до використання за призначенням. Невжиття таких заходів протягом 20242026 років, за твердженням відповідача, утворює триваюче адміністративне правопорушення. Отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності не пропущено, оскільки триваюче правопорушення було безпосередньо виявлено та зафіксовано під час обстеження 05 серпня 2026 року, а постанову винесено 12 серпня 2026 року. Також відповідач вказує, що помилка у даті на титульній сторінці Акта обстеження № 599 є технічною опискою, оскільки на інших сторінках та підписах членів комісії зазначено правильну дату 05 серпня 2026 року.

Щодо складання протоколу, то відповідач послався на ч. 3 ст. 258 КУпАП, відповідно до якої за правопорушення, передбачене ст. 175-3 КУпАП, протокол не складається. Зазначив, що ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи, ознайомився з постановою та актом обстеження, підписав постанову, отримав її примірник та не висловив заперечень щодо виявлених порушень чи накладеного стягнення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06 червня 2024 року №1357 Про затвердження актів приймання-передачі з державної в комунальну власність Вінницької міської територіальної громади захисних споруд цивільного захисту затверджено акт приймання-передачі з державної у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади захисних споруд цивільного захисту серед яких є сховище (обліковий №00012) загальною площею 177,2 кв.м за адресою: Вінницька область, Вінницький район, селище Десна, вул. Лесі Українки, 6.

Вказаним рішенням обумовлено облік захисних споруд на балансі на КП «Муніципальна варта» та доручено останньому спільно з Департаментом капітального будівництва Вінницької міської ради провести обстеження захисних споруд з подальшим отриманням Паспортів об`єктів будівництва.

Підприємством складений паспорт захисної споруди цивільного захисту №00012 від 02 липня 2024 року, яким зафіксовано непридатність систем життєзабезпечення споруди.

25 жовтня 2024 року комісією проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища №00012, розташованого за адресою: вул. Лесі Українки, 6 у селищі Десна Вінницького району, про що складений акт оцінки стану готовності об`єкта захисної споруди цивільного захисту сховища №00012. З його змісту слідує, що станом на 25 жовтня 2024 сховище оцінюється як неготове до використання за призначенням. Також даний акт містить рекомендації щодо проведення захисної споруди у готовність до використання за призначенням, а саме: призначити відповідальну особу за обслуговування і експлуатацію сховища; позначити сховище табличкою за встановленою формою; очистити приміщення сховища від сміття, непотребу, зайвих речей, пожежонебезпечних матеріалів; обчистити обвалування сховища від сміття, низької рослинності (кущів); забезпечити безперешкодний доступ до повітрявідвідного оголовка, провести його обслуговування; забезпечити збереження наявного обладнання та майна сховища; після отримання паспорта об`єкта будівництва, виготовленого за результатом обстеження технічного стану сховища (відповідно до п. 4 рішення виконавчого комітету міської ради від 06 червня 2024 року №1357) опрацювати пропозиції щодо подальшого використання сховища №00012 та надати їх для погодження до департаменту цивільного захисту Вінницької міської ради.

Підприємство отримало паспорт об`єкта будівництва - захисної споруди цивільного захисту (сховища), розташованої за адресою: селище Десна Вінницького району, вул. Лесі Українки, 6, введеної в експлуатацію 28 грудня 1973 року, який розроблено 25 листопада 2024 року, за змістом якого захисна споруда обмежено придатна до експлуатації та рекомендовано виконання капітального ремонту всіх систем життєзабезпечення та інших заходів.

11 грудня 2024 року на замовлення підприємства Приватне НВП «Спектр» провело обстеження захисної споруди та надало технічний звіт з обстеження стану захисної споруди цивільного захисту №00012 по вул. Лесі Українки, 6 у селищі Десна Вінницького району. З його висновку слідує, що укриття №00012 по вул. Лесі Українки, 6 у селищі Десна Вінницького району введено в експлуатацію в 1973 році, 51 рік тому. Проектна документація на будівництво відсутня. В 2010 році виготовлено паспорт на споруду №00012, як сховище з переліком приміщення без надання оцінки технічного стану конструкцій та споруд в цілому. Укриття експлуатується без здачі приміщень для інших цілей. В цілому укриття знаходиться в задовільному стані, що є можливим використовувати для захисту населення. Конструктивна система укриття із стін з бетонних блоків класу АІІІ запроектоване і збудована як протирадіаційне укриття (ПРУ). При подальшій експлуатації укриття, враховуючи ситуацію воєнного стану, необхідно виконати комплексний ремонт всіх систем життєзабезпечення, звернути особливу увагу на побудову аварійного виходу, гідроізоляцію та герметичність дверей і віконниць. Укриття після капітального ремонту можливо використовувати як складське приміщення (для зберігання матеріальних цінностей).

З листа КП «Муніципальна варта» від 30 грудня 2024 року №01-17/1750, адресованого Вінницькому ГУ ДСНС України у Вінницькій області, слідує, що підприємство повідомило про замовлення та виготовлення технічного звіту та паспорту об`єкта будівництва захисних споруд цивільного захисту, в тому числі і на сховище (обліковане №00012), яке розташоване за адресою: Вінницька область, Вінницький район, селище Десна, вул. Лесі Українки, 6, та доведено, що за результатами обстеження технічного стану захисних споруд цивільного стану сховище (обліковий №00012) обмежено працездатне (обмежено придатне до експлуатації).

Відповідно до Акту обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту №599 від 05 серпня 2025 року Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (саме з такою датою акт наданий позивачем), який складений за результатами проведення позапланового обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту, сховища №00012, місцезнаходження об`єкта фонду: Вінницький район, Вінницька МТГ, селища Десна, вул. Лесі Українки, 6 б, форма власності об`єкта фонду: комунальна, балансоутримувач об`єкта фонду: Комунальне підприємство «Муніципальна варта» Вінницької міської ради, виявлено ряд порушень, які зафіксовані в акті. Зокрема: п. 2 гл. 3 розділу ІІІ вимог наказу МВС України від 09 липня 2018 року №579 - допускається несправності захисних пристроїв отворів входів і виходів, закладних деталей у місцях вводу комунікацій (водопроводу, опалення, каналізації, кабелів та іншого обладнання), противибухових пристроїв систем вентиляції; п. 6 гл. 3 розділу VІ вимог - не проведено поточні планові та капітальні ремонти захисної споруди; п.13 гл. 3 розділу VІ вимог - не проведено в повній мірі періодичні технічні обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисної споруди; п. 15 гл. 3 розділу VІ вимог - балансоутримувачем не забезпечено ведення документації захисної споруди, у якій відображаються відомості про терміни і результати проведення оглядів, обстеження, випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів тощо, відповідно до переліку додатку 18 вимог; п. 1, 2 гл. 9 розділу ІІІ вимог - балансоутримувачем не проведено періодичну перевірку сховища на герметичність з оформленням довідки згідно додатку №6 вимог; п. 13 розділу ІІ вимог - не здійснено в повній мірі фарбування інженерних комунікацій захисної споруди відповідно до їх призначення; п. 6 гл. 4 розділу ІІІ вимог - противибухові пристрої не обслуговуються. Пружини та осі лопатей, інші металеві рухомі частини не змащено інгібованим мастилом. За результатом обстеження об`єкта фонду прийнято рішення про те, що зазначені порушення необхідно усунути до 05 жовтня 2026 року. З урахуванням вимог глави 2 розділу VI вимог об`єкт фонду визнано не готовим до використання за призначенням.

Аналогічний акт за змістом, тільки датований 05 серпня 2026 року, наданий стороною відповідача.

12 серпня 2026 року головний інспектор відділу №1 Вінницького районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області полковник служби ЦЗ Присяжний А. А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії АВ№000043, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 175-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2550,00 грн. Як зазначено в постанові: «05 серпня 2026 року по вул. Лесі Українки, 6б, в селищі Десна Вінницької МТГ, Вінницького району, Вінницької області о 12.00 год. директор КП «Муніципальна варта» ВМР, уповноважений за утримання та експлуатацію сховища №00012, порушив вимоги законодавства з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженого наказом МВС України від 08 липня 2018 року №579, що призвело до неготовності використання за призначенням сховища…»

Вирішуючи даний спір та оцінюючи оскаржувану постанову на предмет правомірної поведінки, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами

Судом установлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 175-3 КУпАП.

Частина 2 ст. 175-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що призвело до неготовності їх використання за призначенням.

Диспозиція ст. 175-3 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають вимоги щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ) до захисних споруд цивільного захисту належать протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання, інших юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців у сфері цивільного захисту належить: виконання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, експлуатації, використання та реконструкції об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту.

Згідно з абз.1 п. 9, абз. 2 п. 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138, утримання фонду захисних споруд у готовність до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Відповідно до п.11 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Згідно п.15 Порядку №138 обліку підлягають сховища, протирадіаційні укриття, споруди подвійного призначення, найпростіші укриття та первинні (мобільні) укриття, розташовані на території України, незалежно від форми власності.

Згідно п. 28. Порядку №138 у разі відсутності потреби та/або неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд /споруд подвійного призначення у випадках, передбачених вимогами щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, визначених МВС, підготовка пропозицій щодо подальшого використання таких споруд належить до повноважень балансоутримувачів.

Відповідно до ч. 8 ст. 32 КЦЗ України утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Частиною 18 ст. 32 КЦЗ України передбачено, що відповідальність за порушення вимог щодо утримання у готовності до використання за призначенням та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту в мирний час та в особливий період несуть власники, користувачі об`єктів та юридичні особи, на балансі яких вони перебувають, відповідно до закону.

Згідно пункту 7 розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ 09 липня 2020 року №579, (далі-Вимоги) споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами. Заміна окремих вузлів та агрегатів обладнання захисних споруд не має погіршувати технічних характеристик інженерних систем та систем життєзабезпечення.

Згідно пункту 8 розділу II Вимог споруди фонду захисних споруд мають захищатися від підтоплення і затоплення ґрунтовими, поверхневими, технологічними та стічними водами.

Як слідує з оскаржуваної постанови, «05 серпня 2026 року по вул. Лесі Українки, 6б, селище Десна Вінницької МТГ, Вінницького району, Вінницької області о 12.00 год. директор КП «Муніципальна варта», уповноважений за утримання та експлуатацію сховища №00012, порушив вимоги законодавства з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженого наказом МВС України від 08 липня 2018 року №579, що призвело до неготовності використання за призначенням сховища…».

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд звертає увагу на вимоги ч. 2 ст. 283 КУпАП, відповідно до яких постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Верховний Суд у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 285/1535/15-а виснував, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.

При цьому суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, в оскарженій постанові не зазначено конкретних обставин та фактів порушення директором КП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, а саме сховища №00012, розташованого за адресою: вул. Лесі Українки, 6б, селище Десна Вінницької МТГ, Вінницького району, Вінницької області.

Зокрема, в оскаржуваній постанові не встановлено та не зазначено, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_2 призвели до неготовності зазначеного сховища до використання за призначенням, у чому саме полягає його вина, які саме з порушень виявлених під час обстеження стали підставою для притягнення до відповідальності, а також які конкретні вимоги нормативно-правових актів ним порушено,

Верховний Суд неодноразово наголошував, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення не лише факту наявності певного порушення, а й конкретних дій чи бездіяльності особи, її вини, причинного зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та наслідками, а також відповідності цих обставин складу адміністративного правопорушення, передбаченого законом.

Отже, зазначення в постанові конкретних фактичних обставин вчинення адміністративного правопорушення, визначення того, які саме дії чи бездіяльність особи утворюють об`єктивну сторону правопорушення, у чому полягає її вина та які саме вимоги нормативно-правових актів порушено, є обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відсутність таких відомостей у постанові унеможливлює належну перевірку наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та, відповідно, законності притягнення її до адміністративної відповідальності.

За таких обставин сама лише вказівка на неготовність сховища до використання за призначенням без конкретизації допущених ОСОБА_2 порушень, його конкретних дій чи бездіяльності та форми вини не може бути достатньою підставою вважати законним притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У той же час, у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспані» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

З урахуванням вимог ст. 245, 251, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України у даній справі поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 175-3 КУпАП.

Що стосується доводів позивача щодо пропуску строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що їх перевірка безпосередньо залежить від встановлення характеру інкримінованого особі адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Отже, для правильного застосування положень статті 38 КУпАП суду необхідно встановити, зокрема, момент вчинення адміністративного правопорушення або, у разі його триваючого характеру, момент його виявлення.

Разом із тим, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, у ній не наведено конкретних обставин, які дають можливість визначити характер інкримінованого позивачу правопорушення. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи має інкриміноване позивачу правопорушення разовий або триваючий характер, а відтак визначити перебіг строку, встановленого статтею 38 КУпАП.

Таким чином, за відсутності в оскаржуваній постанові належно встановлених та конкретизованих обставин вчинення правопорушення суд не має об`єктивної можливості надати належну оцінку доводам позивача щодо пропуску строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Доводи позивача з приводу того, що відповідачем не було складено протокол про адміністративне порушення з огляду на те, що він не погоджувався із накладення адміністративного стягнення, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, передбачених статтями 77-1, 120, 175, 175-2, 175-3, 188-8 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. ч. 7, 8 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів,зафіксованих у режимі фотозйомки(відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він заперечував проти вчинення інкримінованого йому правопорушення та не погоджувався із застосуванням до нього адміністративного стягнення.

Разом із тим, суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові у графі «Прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) та підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про ознайомлення» за наявності вільного місця позивачем не зазначено будь-яких пояснень, заперечень чи зауважень щодо обставин інкримінованого йому адміністративного правопорушення або накладеного адміністративного стягнення. При цьому доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем суду не надано.

За таких обставин відповідні доводи позивача ґрунтуються виключно на його твердженнях, які не підтверджені належними та допустимими доказами. З огляду на викладене суд оцінює зазначені доводи позивача критично та не бере їх до уваги як такі, що не знайшли свого об`єктивного підтвердження належними та допустимими доказами.

Суд також звертає увагу, що принцип верховенства права передбачає необхідність забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справи, який неможливий без ретельного дослідження всіх доказів. Формальний підхід до встановлення факту вчинення правопорушення створює ризик ухвалення необґрунтованого рішення, що суперечить як вимогам законодавства, так і практиці Європейського суду з прав людини.

Слід також зазначити, що положеннями ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175-3, 210, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 20, 32 КЦЗ України, Порядком створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138, Вимогами щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ 09 липня 2020 №579 ст. 2, 4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 159, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову головного інспектора відділу №1 Вінницького районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області полковника служби ЦЗ Присяжного Анатолія Анатолійовича серії АВ№000043 від 12 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 175-3 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 175-3 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, ЄДРПОУ 38635397, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 11.

Суддя: