Рішення № 139537133, 07.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.09.2026Справа № 552/2571/26 Провадження № 2/554/3931/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Тоцької К.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором № Z06.178.74645 від 06 квітня 2016 року в розмірі 59 629,35 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою, яка на момент укладення мала прізвище Орендочка було укладено кредитний договір № Z06.178.74645.

За умовами договору позичальниці було надано споживчий кредит у розмірі 23 000,00 грн із зобов`язанням повернення кредиту та сплати відсотків згідно з погодженим графіком платежів.

На підставі Договору факторингу № 12/85 від 26 листопада 2020 року ПАТ «Ідея Банк» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивач зазначає, що відповідачка порушила свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 59 629,35 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 22 040,87 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 37 588,48 грн., а заборгованість за комісією становить 0,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду письмові заперечення проти позову у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем повністю пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки останній платіж за кредитом нею було здійснено ще в листопаді 2016 року, після чого вона втратила роботу і не мала можливості здійснювати оплату.

Крім того, відповідачка вказала, що позивачем не надано детального математичного розрахунку нарахування відсотків, які перевищують тіло кредиту майже вдвічі, та наголосила, що нарахування договірних відсотків після закінчення строку дії кредитного договору є незаконним відповідно до чинної практики Верховного Суду.

Також вона заявила про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Суд, заслухваши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 06 квітня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачкою був укладений кредитний договір № Z06.178.74645, за умовами якого позичальниці було надано грошові кошти у сумі 23 000,00 грн.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачка належно виконувала свої зобов`язання до листопада 2016 року, здійснивши останні платежі у цей період.

Надалі платежі не здійснювалися, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач обчислює у розмірі 59 629,35 грн., тіло кредиту 22 040,87 грн., нараховані відсотки 37 588,48 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц сформулювала важливу правову позицію, згідно з якою право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється в момент закінчення визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення коштів.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

Після закінчення встановленого договором строку кредитування договірні зобов`язання припиняються в частині нарахування відсотків, а кредитор набуває право виключно на стягнення сум на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (інфляційні втрати та 3% річних), якщо такі вимоги будуть заявлені. Позивачем у цій справі вимог на підставі ст. 625 ЦК України заявлено не було.

Враховуючи, що строк дії кредитного договору № Z06.178.74645 закінчився, а також те, що останній платіж було здійснено відповідачкою у листопаді 2016 року, нарахування позивачем відсотків за договором у сумі 37 588,48 грн. поза межами строку кредитування є безпідставним та незаконним.

Крім того, позивачем не надано суду помісячного детального розрахунку заборгованості за відсотками із зазначенням конкретних періодів нарахування та застосованих відсоткових ставок, що позбавляє суд можливості перевірити арифметичну коректність та законність цих вимог.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки стаття 257 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12-ц, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому та щомісячних платежів зокрема починається з моменту порушення строку виконання відповідного щомісячного платежу.

Таким чином, позовна давність обчислюється окремо щодо кожного простроченого щомісячного платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж відповідачкою було проведено у листопаді 2016 року. Кінцевий строк виконання зобов`язань за щомісячними платежами та строк дії договору закінчилися понад три роки тому.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з даним позовом лише 12 березня 2026 року, тобто з пропуском строку позовної давності майже на 7 років щодо останніх можливих строків виконання договору та майже на 9 років з моменту фактичного припинення платежів відповідачкою.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з частиною 4 цієї ж статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 у запереченнях на позовну заяву прямо та недвозначно заявила клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, а позивачем не надано жодних доказів поважності причин пропуску цього строку чи обставин, які б переривали або зупиняли його перебіг, письмових угод про збільшення позовної давності згідно зі статтею 259 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність безумовних правових підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови у позові в повному обсязі, всі судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачки судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 256, 257, 267, 509, 526, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z06.178.74645 від 06 квітня 2016 року у загальному розмірі 59 629,35 грн. - відмовити повністю у зв`язку зі спливом позовної давності.

Судові витрати позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. покласти на позивача та відповідачем не компенсуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Тімошенко