Ухвала суду № 139535854, 04.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2780/26

Провадження № 2-і/541/2/26

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2026 року Миргород

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Дністрян О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення понесених судових витрат, у якій просив стягнути з АТ «Полтавагаз» на свою користь понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи № 541/2780/26 в сумі 201,40 грн, з яких 166,40 грн судовий збір та 35,00 грн комісійний збір банку. В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2026 року його заяву від 27.07.2026 задоволено, судовий наказ №541/2780/26, виданий 10 липня 2026 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж у багатоквартирному будинку в розмірі 176 грн 80 коп., 18 грн 29 коп. інфляційні втрат; 6 грн 83 коп. відсотків за користування коштами; судових витрат в розмірі 332 грн 80 коп. було скасовано. Разом з тим, як зазначає заявник, судом не було вирішено питання про відшкодування йому судових витрат зі сплати судового збору.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи № 541/2780/26, суд дійшов наступного.

Судовим наказом Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2026 року у справі № 541/2780/26 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж у багатоквартирному будинку в розмірі 176 грн 80 коп., 18 грн 29 коп. інфляційні втрати; 6 грн 83 коп. відсотки за користування коштами; судові витрати в розмірі 332 грн 80 коп..

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2026 року задоволено, судовий наказ Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2026 року у справі № 541/2780/26 за заявою АТ «Полтавагаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж у багатоквартирного будинку та судових витрат скасовано.

Відповідно до розділу ІІ ЦПК України наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Суть наказного провадження полягає у безспірності заявлених вимог та спрощеній процедурі судового провадження, спрямованої на ефективність судового розгляду.

В межах наказного провадження боржнику надано право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (за вимогами про стягнення аліментів), у відповідності до статті 170 ЦПК України.

Статтею 171 ЦПК України визначені повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу, за змістом якої у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплачена за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Як вбачається, положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина 2 вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.

Норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

З огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За положенням ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, відшкодування витрат можливо лише у справах позовного провадження.

Відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, передбачено лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника. Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, скасування судового наказу за заявою боржника не виключає виникнення між сторонами спору про право, який вирішується в позовному провадженні, за результатами розгляду якого суд ухвалює рішення та здійснює розподіл судових витрат.

Суд зауважує, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується, тому підстав для розподілу судових витрат у справі не має.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 258 - 260, 263, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. М. Дністрян