Рішення № 139535670, 07.09.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2083/26

Провадження № 2/682/1662/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Зеленської В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 11550 грн 00 коп за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 р, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "МІЛОАН".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 31.01.2022 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 7000,00 грн строком на 30 днів, починаючи з 31.01.2022 р., та зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту і проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу - 02.03.2022 р (дата остаточного погашення заборгованості). ТОВ "МІЛОАН" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 7000,00 грн в день укладення Договору - 31.01.2022 р. Відповідач кредитні кошти отримав, але свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Кредитним договором № 8792451 в сумі 11550,00 грн, зокрема: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3220,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 1330,00 грн -комісія.

25.07.2024 року між TOB «МІЛОАН» та позивачем ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладений Договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого TOB «МІЛОАН» передало (відступило) за плату права вимоги, а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" прийняло належні TOB «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 р до відповідача ОСОБА_1 на суму 11550,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3220,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 1330,00 грн -комісія.

Відповідач на користь нового кредитора ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" жодних платежів станом на 24.07.2026 р (дата звернення з позовом до суду) не здійснив.

Тому позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 у розмірі 11550,00 грн, і судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 цивільна справа № 682/2083/26 передана на розгляд судді Зеленській В.І. (а.с.40).

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.07.2026 позовну заяву ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків (а.с.42).

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.07.2026 відкрите провадження у справі № 682/2083/26 і справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи судом в порядку спрощеного провадження без участі сторін; відзив на позов не подав.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, суд приходить до наступного.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч. 1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 3-6, ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

31 січня 2022 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачем електронним підписом з використанням наданого кредитодавцем одноразового ідентифікатора V22243 (а.с.18-24).

Відповідно до умов Договору ТОВ "МІЛОАН" надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн строком на 30 днів з 31.01.2022 (п.п.1.2, п.п. 1.3 Договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 02.03.2022 (п.1.4 Договору).

Комісія за надання кредиту: 1330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово ( п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 4200,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (п.1.7).

Загальні витрати ОСОБА_1 за кредитом визначені у п. 1.5 Договору.

Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 р передбачена пролонгація строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами, після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору - 5,00 відсотків (п. 2.3.1.2 Договору).

Отже, сторони узгодили істотні умови Кредитного договору: розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, порядок повернення кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, пролонгацію Договору та спосіб підписання Договору за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора V22243 (а.с.18-24), що свідчить про наявність волі відповідача на укладення Кредитного договору № 8792451 саме на таких умовах.

Вказане також стверджується Анкетою-Заявою ОСОБА_1 на кредит № 8792451 (а.с.16), Графіком платежів за договором про споживчий кредит № 8792451 (а.с.23), Паспортом споживчого кредиту № 8792451 (а.с.24), які є додатками до Договору про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 р, квитанцією, з якої вбачається, що 31.01.2022 на вказану відповідачем ОСОБА_1 картку № НОМЕР_1 відбувся переказ коштів в сумі 7000,00 грн згідно з Кредитним договором № 8792451 від 31.01.2022 (а.с.24а), довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ "МІЛОАН", з якої вбачається, що 31.01.2022 на мобільний номер телефону відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_2 було надіслано одноразовий ідентифікатор V22243 (а.с.17).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022, складеного ТОВ "МІЛОАН" вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 8792451 складає 11550,00 грн, зокрема: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3220,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 1330,00 грн -комісія (а.с.25).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... Боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

25.07.2024 року між TOB «МІЛОАН» та позивачем ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладений Договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого TOB «МІЛОАН» передало (відступило) за плату права вимоги, а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" прийняло належні TOB «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.26-34).

З Реєстру боржників до Договору факторингу № 25-07/2024 від 25.07.2024 вбачається, що ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 р на суму 11550,00 грн (а.с35-36, 37).

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідач на користь нового кредитора кредитного зобов`язання не виконав, розмір заборгованості не оспорює.

Враховуючи наведене, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 в сумі 7000,00 грн тіла кредиту законними, підставними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 3220,00 грн за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022 р, то суд приходить до наступного.

Згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/4122 від 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 26.05.2025 року в Збройні Сили України по мобілізації згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у військову частину НОМЕР_3 (а.с.61).

Вказане також стверджується наданою відповідачем ОСОБА_1 довідкою № 2713/3469 від 07.08.2026 виданою Військовою частиною НОМЕР_3 про те, що солдат ОСОБА_1 з 27 травня 2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.62).

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, то відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" проценти за користування кредитом йому не нараховуються, а тому не можуть бути стягнуті судом.

Щодо стягнення з відповідача комісії в сумі 1330,00 грн за Договором про споживчий кредит № 8792451 від 31.01.2022, то суд приходить до наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у праві № 363/1834/17 зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III "Про банки і банківську діяльність"), однією з яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Отже, ВП ВС виснувала, що банк не має права брати плату за власні операції, які є суттю кредитування (надання кредиту, ведення рахунку, обслуговування тощо), оскільки це є несправедливим щодо споживача. Це вважається прихованим відсотком, оскільки видача коштів - це обов`язок банку за договором, а не послуга.

Тому суд вважає, що позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1330,00 грн задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Позовна заява ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" подана через систему "Електронний суд", тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 2662,40 грн із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (а.с.1).

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1613,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 9000 грн і на підтвердження таких витрат надав докази: Договір № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги, укладеним між ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "ЛІГАЛ АССІСТАНС" (а.с.9-12), Прайс-лист АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" із зазначенням виду послуг та цінами робіт (а.с.13-14), Витяг з Акту № 38 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 року, з якого вбачається, що АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" надало ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" послуги з підготовки матеріалів справи до суду - позову до ОСОБА_1 на суму 9000,00 грн (а.с.15), Заявкою на надання юридичної допомоги № 649 від 01.06.2026 з якої вбачається, що вартість наданих АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" юридичних послуг ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" послуги з підготовки матеріалів справи до суду - позову до ОСОБА_1 складає 9000,00 грн (а.с.15 зворот).

Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам Договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується .

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача слід стягнути в користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5454,54 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 526, 626, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України «Про електронну комерцію», суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8792451 (індивідуальна частина) від 31.01.2022, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" в сумі 7000,00 грн тіла кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 1613 грн 60 коп судового збору та 5454 грн 504 коп витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Дата складання рішення - 07.09.2026 р.

Головуюча суддя Зеленська В. І.