Ухвала суду № 139535212, 04.09.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/6174/25

Провадження № 1-кп/946/235/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________

УХВАЛА

Іменем України

04 вересня 2026 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченої: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

розглянувши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162150000041 від 05.02.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізмаїла Одеської області, громадянки України, із середньою освітою, непрацюючої, незаміжньої, такої, що має на утриманні малолітню дитину, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

03.03.2025 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

21.03.2025 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців;

13.06.2025 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150000041 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України.

Захисник ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням, яким просила змінити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на виникнення нових обставин, які істотно впливають на можливість подальшого тримання під вартою обвинуваченої, а саме її вагітність. Захисник зазначає, що утримання ОСОБА_5 , яка є вагітною, у слідчому ізоляторі вже вплинуло на значне погіршення стану її здоров`я. З 03.07.2026 стан здоров`я обвинуваченої значно погіршився і вона потребує постійного медичного нагляду та медичної допомоги. Так, після огляду лікарем-терапевтом 27.07.2026 ОСОБА_5 був встановлений діагноз: Вагітність 25 тижнів. Анемія II ст. Гострий пієлонефрит зліва. Також ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, зареєстрована та спільно мешкає з матір`ю ОСОБА_7 , яка має інвалідність II групи. Обвинувачена є малозабезпеченою особою, яка самостійно виховує малолітню дитину як одинока матір. За відсутності коштів вона не може внести заставу у визначеному судом розмірі, тому такий запобіжний захід стосовно вагітної жінки є надто тяжким і неспівмірним із вчиненими кримінальними правопорушеннями, які їй інкримінуються. На переконання сторони захисту, подальше перебування в умовах слідчого ізолятора створює загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_5 та її майбутньої дитини. Між тим, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), можуть бути нівельовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, з покладанням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_5 підтримали вказане клопотання, та просили його задовольнити.

Прокурори Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що раніше до обвинуваченої ОСОБА_5 вже застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак його застосування не забезпечило належного виконання нею процесуальних обов`язків. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі продовжують існувати. Зокрема, наявні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачена ОСОБА_5 продовжить вчиняти кримінальні правопорушення. Крім того, обвинуваченій, яка перебуває в умовах СІЗО, забезпечено надання належної медичної допомоги.

Суд, розглянувши клопотання захисника, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

При цьому за загальним правилом, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Суд, вирішуючи доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вирішуючи питання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд оцінює у сукупності дані щодо особи обвинуваченої, стан її здоров`я (з медичної довідки вбачається, що обвинувачена регулярно отримує консультації лікарів та необхідну медичну допомогу), тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона обвинувачується, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тобто у цьому випадку продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд також враховує, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні ще не завершений, судом безпосередньо не допитано всіх свідків, а тому ОСОБА_5 , з урахуванням тяжкості покарання, що їй загрожує, може вдатися до спроби незаконно вплинути на вказаних осіб шляхом прохань або погроз з метою схилити надати неправдиві показання задля створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинені кримінальні правопорушення. Таким чином, ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, також продовжує існувати.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, також є актуальним, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, та, як наслідок, у неї відсутні постійні джерела доходу та постійне місце роботи. Також обвинувачена має три судимості за короткий проміжок часу протягом 2025 року, зокрема за корисливий злочин та злочини у сфері обігу наркотичних засобів, та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у період іспитового строку, встановленого вироком суду від 13.06.2025, що свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченої та високу ймовірність продовження нею злочинної діяльності у разі перебування на волі.

Суд критично оцінює посилання сторони захисту на міцні соціальні зв`язки обвинуваченої, наявність на її утриманні малолітньої дитини та спільне проживання з матір`ю, яка має інвалідність. Суд звертає увагу на те, що вказані обставини існували і раніше, проте не стали для ОСОБА_5 стримуючим чинником та не перешкодили їй, перебуваючи на іспитовому строці, продовжити свою ймовірну протиправну діяльність. Це свідчить про те, що соціальні зв`язки обвинуваченої не мають належного стримуючого ефекту.

Крім того, суд враховує специфіку інкримінованих кримінальних правопорушень (зокрема, у сфері обігу наркотичних засобів). Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту об`єктивно не здатне запобігти ризику вчинення нових правопорушень, оскільки перебування за місцем проживання не обмежує особу у використанні засобів зв`язку та мережі Інтернет для можливого незаконного придбання, зберігання чи розповсюдження наркотичних засобів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Алексанян проти Росії», «Кудла проти Польщі»), сам по собі факт захворювання чи вагітності не є безумовною підставою для звільнення з-під варти, якщо стан здоров`я особи дозволяє їй перебувати в умовах ізоляції, а держава забезпечує необхідний медичний нагляд. У разі раптового загострення хвороб або настання часу пологів, чинне законодавство передбачає механізм госпіталізації взятої під варту особи до спеціалізованих цивільних закладів охорони здоров`я під охороною.

Щодо доводів захисника про стан здоров`я обвинуваченої та умови її утримання під вартою, суд зазначає таке.

Вагітність обвинуваченої ОСОБА_5 сама по собі не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про попереднє ув`язнення», належними умовами тримання є умови, що відповідають вимогам Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону, інших актів законодавства, а саме: недопущення катувань чи нелюдського або такого, що принижує честь і гідність, поводження чи покарання; надання належної медичної допомоги; забезпечення повноцінним харчуванням; забезпечення житлово-побутових умов (жила площа, вільний доступ до туалетних кімнат, достатнє природне освітлення, нормативний температурний режим, провітрювання приміщень); дотримання державних медико-санітарних правил.

Клопотання захисника ОСОБА_6 не містить доказів на підтвердження того, що обвинуваченій ОСОБА_5 у місці попереднього ув`язнення не забезпечується надання належної медичної допомоги. Стороною захисту також не надано суду об`єктивних медичних висновків про те, що лікування виявлених захворювань або ведення вагітності ОСОБА_5 об`єктивно неможливе в умовах слідчого ізолятора із залученням відповідних фахівців.

Разом з тим, як вбачається з медичної довідки від 10.08.2026 №48/26, виданої Ізмаїльською міською медичною частиною №22, ОСОБА_5 перебуває під медичним наглядом медичної частини та приймає призначене лікування.

Суд також вважає необґрунтованим посилання сторони захисту на те, що визначений розмір застави є надмірним та неспівмірним із майновим станом обвинуваченої, позаяк при визначенні розміру застави суд враховує не лише її майновий стан, а й характер і тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, кількість їх епізодів, а також наявність у неї попередніх судимостей.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а стороною захисту не доведено наявності достатніх підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Суд переконаний, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 194, 201, 370-372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

3. Повний текст ухвали оголошений 08.09.2026 о 08.00.

Суддя ОСОБА_1