Ухвала суду № 139534662, 07.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17138/26

Провадження № 1-кс/344/6424/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ в режимі відеоконференції клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12025090000000618 від 25 вересня 2025 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 02 вересня 2026 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .

Доводи клопотання.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався упродовж 2022-2025 років. Зокрема Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженого Законом України від 15.07.2025 № 4524-ІХ ? строк дії воєнного стану продовжено до 05.11.2025.

У цей час, а саме у червні 2025 року ОСОБА_5 , являючись особою, яка раніше вчинила розбій, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин дізнавшись про те, що житель міста Івано-Франківська ОСОБА_10 за місцем ведення діяльності та проживання зберігає грошові кошти, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих спонукань та метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану, вирішили вчинити напад на ОСОБА_10 поєднаний з проникненням у житло та насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Реалізовуючи злочинний план та готуючись до вчинення злочину, 27.08.2025, 16.09.2025 та 17.09.2025 ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT В8», реєстраційний номер якого НОМЕР_1 , для конспірації змінювали на LCH32368, приїжджали на територію Івано-Франківської області, після чого прибували до місця ведення діяльності та проживання потерпілого ОСОБА_10 , а саме до спортивно-ресторанного комплексу OverTime за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 1А.

Прибувши, встановили наявність та висоту огорожі, шляхи підходу та проникнення на територію спортивно-ресторанного комплексу OverTime. В подальшому підшукали дерев`яні драбини за допомогою яких через огорожу здійснювали спостереження, вивчаючи графік роботи потерпілого.

Після цього, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по встановлених даних розробили план розбійного нападу, розподілили ролі кожного під час учинення злочину.

24 вересня 2025 року близько 14:00 год ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою доведення свого злочинного наміру до кінця на автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT В8», реєстраційний номер якого НОМЕР_1 змінивши на LCH32368, прибули в Івано-Франківську область.

Цього ж дня, близько 21:00 год ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ОСОБА_11 прибули до спортивно-ресторанного комплексу OverTime за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 1А та з 21:05 год. по 21:27 год здійснювали спостереження за територію за допомогою заздалегідь підшуканих драбин через огорожу.

У подальшому, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прикриваючи обличчя масками, по зазначених драбинах перелізли через огорожу та проникли на територію спортивно-ресторанного комплексу OverTime, де стали очікувати на потерпілого ОСОБА_10

24 вересня 2025 року о 21:35 год., ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, перебуваючи на території спортивно-ресторанного комплексу OverTime за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 1А, в умовах воєнного стану, вчинили напад на ОСОБА_10 поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, де стали наносити ОСОБА_10 удари руками і ногами в різні ділянки голови та тіла, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому суглобового відростка нижньої щелепи зліва зі зміщенням, закритої тупої травми грудної клітки з переломами ребер справа: переднього відрізка 7-го ребра справа, середнього відрізка 11-го ребра, зліва: передніх відрізків 10, 12-го ребер, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликало тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент спричинення, а також рани в ділянках голови, синець в ділянці нижньої повіки лівого ока, садно на задній поверхні лівого ліктьового суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У подальшому, повалили ОСОБА_10 на землю, вдягнули йому на руки кайданки, заволоділи його ключами, а також мобільним телефоном марки «Iphone 16 promax» вартістю 42 800 гривень.

Після цього, ОСОБА_8 залишився утримувати ОСОБА_10 , а ОСОБА_5 та ОСОБА_9 о 21:38 год. за допомогою ключів відібраних у потерпілого, відчинили вхідні двері та проникли до приміщення, де останній проживав, відчинили сейф, з якого викрали шкіряну сумку чорного кольору з грошовими коштами в сумі 73 770 євро, які згідно з курсом Національного банку України становлять 3 600 065 гривень, 110 000 доларів США, які згідно з курсом Національного банку України становлять 4 551 580 гривень, 17720 злотих, які згідно з курсом Національного банку України становлять 203 176 гривень, 2950 фунт стерлінгів, які згідно з курсом Національного банку України становлять 164 983 гривень, 1000 канадських доларів, які згідно з курсом Національного банку України становлять 29 928 гривень, 380 000 гривень, 4 банківськими картками «Приватбанк» відкритих на ім`я ОСОБА_10 , а також документами, а саме копією свідоцтва на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , копією свідоцтва на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , копією свідоцтва на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , копією свідоцтва на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , копією свідоцтва на гараж за адресою: АДРЕСА_5 , паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Івано-Франківським МВ УДМС в Івано-Франківській області на ім`я ОСОБА_10 , посвідченням голови організації ІнваСпорту на ім`я ОСОБА_10 , посвідченням журналіста на ім`я ОСОБА_10 , а також печаткою ГО ІнваСпорту, дозволом на травматичний пістолет Вій № 0001170583 виданого СКОЗ ГУНП в Івано-Франківській області від 25.06.2025 та печаткою "Фонд розвитку Інваспорту", які належать ОСОБА_10 . Також, з дивану даного приміщення викрали пістолет травматичної дії Вій серії ЧН018017 вартістю 20 333 гривень, який належить ОСОБА_10 .

Усього ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шляхом вчинення нападу на потерпілого ОСОБА_10 , заволоділи його майном на загальну суму 8 992 865 гривень, що являється особливо великим розміром.

Після вчинення розбійного нападу ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 місце вчинення злочину покинули, викраденим майном в подальшому розпорядилися на власний розсуд.

ОСОБА_5 затримано на підставі статті 615 Кримінального процесуального кодексу України за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України, та в порядку пункту 3 частини першої статті 276, частини першої статті 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

22 травня 2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави до 19.07.2026.

14 липня 2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025090000000618 від 25.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексуУкраїни, до п`яти місяців, а саме до 21.10.2026.

Цього ж дня слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, до 11.09.2026.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ніжин Чернігівської області, проживає в АДРЕСА_6 , громадянин України, згідно ст. 89 Кримінального кодексуУкраїни раніше не судимий, відносно якого обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016110230000252 за ст.ст. 187 ч. 4, 289 ч. 3, 15 ч. 3, 263 ч. 1, 262 ч. 3, 209 ч. 1, 209 ч. 2, 15 ч. 3, 187 ч. 4, 263 ч. 1, 15 ч. 3, 209 ч. 2 Кримінального кодексуУкраїни 27.02.2018 направлено до Печерського районного суду м. Києва.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії особливо тяжких, за вчинення якого відповідно до ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозр у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повністю підтверджується проведеними слідчими (розшуковими) діями та зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_10 , протоколі огляду місця події, протоколами за результатами проведення негласної слідчої розшукової зняття інформації з електронних інформаційних комунікаційних мереж, протоколами за результатами проведення негласної слідчої розшукової спостереження за особою, на яких зафіксовано, що ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знайомі один з одним, протоколами за результатами проведення негласної слідчої розшукової негласне отримання зразків, в ході яких отримано зразки букального епітелію ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , висновками проведених молекулярно-генетичних експертиз, якими встановлено збіги ДНК-профілів отриманих в ході огляду місця події з негласно отриманими зразками ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ДНК-профілем ОСОБА_9 , протоколами огляду інформації отриманої в ході здійснення тимчасового доступу до операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфселл», якими зафіксовано, що у час вчинення вказаного злочину мобільні телефони ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були неактивні, протоколами огляду відеозаписів на яких зафіксовано рух автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT В8» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT В8» реєстраційний номер НОМЕР_3 , проведеними обшуками під час яких вилучено мобільні телефони на яких зафіксовані відомості про спосіб життя ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави підозрюваного ОСОБА_5 , закінчується 11.09.2026, однак завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності здійснення процесуальних дій, проведення яких потребує додаткового часу, з метою отримання додаткових доказів задля повного, всебічного і неупередженого з`ясування обставин учиненого кримінального правопорушення.

Зокрема, для завершення досудового розслідування та прийняття кінцевого рішення у вказаному кримінальному провадженні необхідно:

- забезпечити зняття грифів секретності з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а саме з клопотань, постанов, доручень та ухвал слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- за результатами виконаних ухвал про дозвіл на проведення тимчасових доступів до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ Україна» та ТОВ «Лайфселл», провести огляд та аналіз отриманої інформації;

- отримати висновок експерта за результатами проведення порівняльних експертиз за експертною спеціальністю «Дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення» щодо встановлення тотожності автомобілів «VOLKSWAGEN PASSAT В8» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «VOLKSWAGEN PASSAT В8» реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, у проведенні яких може виникнути необхідність під час здійснення досудового розслідування.

Обставинами, які перешкоджали проведенню вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій у вказаний строк є: особлива складність кримінального провадження; необхідність проведення значної кількості слідчих (розшукових) та процесуальних дій; необхідність установлення інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення та перевірки причетності підозрюваних до скоєння інших кримінальних правопорушень; розсекречення матеріалів за результатами проведених НСРД; здійснення огляду значної кількості вилучених речей та документів під час проведення обшуків; завантаженість експертних установ і тривалий час виконання призначених експертиз тощо.

Варто підкреслити, що в ході проведення досудового розслідування в указаному кримінальному провадженні слід ураховувати послідовність та своєчасність здійснення слідчих (розшукових) і процесуальних дій, обсяг та специфіку процесуальних дій, необхідних для завершення досудового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 Кримінального процесуального кодексу України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати.

Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі із конфіскацією майна, а тому застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного на строк досудового розслідування до 21 вересня 2026 року без визначення розміру застави.

Позиція учасників судового провадження у судовому засіданні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

У судовому засіданні слідчий підтримав вимоги клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки він хворіє і йому необхідна кваліфікована медична допомога.

У судовому засіданні захисники підтримали думку підозрюваного, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки підозра є необґрунтованою, а ризики, наведені прокурором, жодним чином не підтверджені.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.

У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України, підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного

від органів досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний усвідомлюючи, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі, може вчинити такі дії. ОСОБА_5 тривалий час відбував покарання в місцях позбавлення волі за вчинення умисних особливо тяжких злочинів та знає тяжкість такого покарання, і може вчиняти навмисні дії щоб ухилитись від слідства та суду

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілого

у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, і обґрунтовується тим, що підозрюваному відома адреса проживання ОСОБА_10 .

Також, оцінюючи можливість впливу на потерпілого, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та підозрюваних, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,

Даний ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. У свою чергу, підозрюваний ОСОБА_5 , знаючи співучасників, перебуваючи на волі може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Даний ризик, передбачений у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, тривалий час відбував покарання в місцях позбавлення волі, має тісні зв`язки із іншими особами, що вчиняли злочини. Зокрема ОСОБА_5 після відбуття покарання за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 86-1, 44, 194 ч. 2, 80 ч. 1, 42 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року, звільнений з Житомирської ВК (№ 4) 16.05.2000. Після цього, 24.12.2002 року ОСОБА_5 засуджено Ніжинським міським судом, Чернігівської області за ст. 185 ч. 2 Кримінального кодексу України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.ст. 75, 76 Кримінального кодексу України звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки. Також, 10.07.2017 року ОСОБА_5 засуджено Носівським районним судом Чернігівської області за ст. 125 ч. 1 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень та 06.10.2017 року ухвалою апеляційного суду Чернігівської області вирок Носовського районного суду від 10.07.2017 змінено на підставі ст. 74 ч. 5 Кримінального кодексу України ОСОБА_5 звільнено від покарання по закінченню строку давності. Крім цього, 05.04.2016 стосовно ОСОБА_5 знову обирався запобіжний захід вигляді тримання під вартою за клопотанням слідчих СУ ГУНП в Київській області за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 184, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України. 12.05.2016 ОСОБА_5 звільнено з ДУ «Київський слідчий ізолятор» за ухвалою апеляційного суду м. Києва під домашній арешт в нічну пору доби з 21:00 год. До 07:00 год. Щодо ОСОБА_5 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016110230000252 за ст.ст. 187 ч. 4, 289 ч. 3, 15 ч. 3, 263 ч. 1, 262 ч. 3, 209 ч. 1, 209 ч. 2, 15 ч. 3, 187 ч. 4, 263 ч. 1, 15 ч. 3, 209 ч. 2 Кримінального кодексу України 27.02.2018 направлено до Печерського районного суд м. Києва.

Щодо застосування інших запобіжних заходів.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.

Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов`язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У той же час обставини, що зазначені захисниками підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, а також пом`якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.

Також слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не доведено у судовому засіданні, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні або зменшились.

Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 липня 2026 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 21 жовтня 2026 року.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

При цьому встановлений законом обов`язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.

При цьому, згідно пункту 5 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрози його застосування.

Слідчий суддя вважає необхідним не визначати заставу з огляду на наведене нижче.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання сторони захисту про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави враховує в сукупності всі наявні обставини даного кримінального провадження, характер інкримінованого злочину та його тяжкість, а відтак не зважає лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, а опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення та констатує, що інших обставин, які б давали підстави для обрання м`якішого запобіжного заходу підозрюваному або які б не виправдовували таке подальше тримання підозрюваного під вартою стороною захисту не наведено і слідчим суддею в процесі судового розгляду не встановлено.

Жодних даних, які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчому судді не надано, тобто даних, які б спростовували особливості інкримінованих йому правопорушень.

Отож, доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, тому слідчий суддя приходить до висновку, що розмір застави слід не визначати.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваному ОСОБА_5 під вартою до 21 жовтня 2026 року, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 21 жовтня 2026 року.

Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Строк дії ухвали до 21 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 07 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1