Ухвала суду № 139532894, 04.09.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 693/329/19

провадження № 1-кп/691/206/26

У Х В А Л А

04 вересня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

(участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів)

сторони кримінального провадження:

обвинувачений ОСОБА_6

захисник ОСОБА_7

(участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області кримінальне провадження №12018250130000581 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,-

встановила:

В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області на підставі ухвали Черкаського апеляційного суду про зміну підсудності через неможливість утворити склад суду у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області, перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.

До початку судового засідання 03 вересня 2026 року від прокурора Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_5 канцелярією Городищенського районного суду Черкаської області зареєстровано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 з обгрунтуванням існування ризиків передбачених ст.177 КПК України.

Розглянувши клопотання прокурора, колегія суддів бере до уваги їх позиції.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи врахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, необхідності проведення допиту потерпілої сторони, допиту свідків, наявністю обгрунтованих ризиків у поведінці обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора та просили обрати інший запобіжний захід, мотивуючи бажанням обвинуваченого проживати у сім`ї з дружиною, надавати їй допомогу, та відсутність намірів ухилятися від суду чи вчиняте інше кримінальне правопорушення.

Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , будучи вчасно та належним чином повідомлені, до суду не прибул, подали заяви з клопотаннями про судовий розгляд кримінального провадження без їх участі.

З врахуванням вище наведеного, колегія суддів, приходить до висновку про розгляд клопотання прокурора у відсутності потерпілих, остільки їх неявка не перешкоджає слуханню, у їх відсутність.

Заслухавши сторони кримінального провадження, враховуючи належне повідомлення потерпілих, вивчивши та розглянувши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , з наступних підстав.

Частиною 1 статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Розділом II КПК України передбачено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Так, згідно ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку, суд, зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу і в компетенції суду, згідно ч.1 цієї ж статті, за клопотанням учасників судового провадження обрати, змінити, чи скасувати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому виходячи з положень ч. 5 ст.9КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи тримання особи під вартою є необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи, бути достатніми для досягнення цієї цілі.

При вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 , строку тримання під вартою, колегія суддів, виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вплив на свідків та потерпілих, допит яких не проведено. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Доказів, які б переважали над обґрунтуванням ризиків зазначених прокурором, колегії суддів, стороною захисту не надано. Так, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії на які посилається в обґрунтування клопотання прокурор, однак вимагає доказів того, що він може мати реальну можливість їх здійснити в майбутньому, остільки під поняттям ризик, слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах передбачених ч.1ст.177 КПК України. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Колегія суддів, при прийнятті рішення за клопотанням прокурора, оцінила кожний ризик, вказаний прокурором, у відповідності до обставин у судовій справі, та вбачає належним обґрунтуванням відсутність підстав, які б свідчили про зменшення таких в ході судового розгляду.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів, враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги, поряд з іншими обставинами, і загроза відносно суворого покарання.

Саме тому, враховуючи вищевикладене, і особливості тяжкості вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим, зважаючи на можливість суворості покарання в разі доведення вини обвинуваченого, що може викликати бажання вчинити дії задля уникнення відбування покарання та вчинити спробу втечі, стадію розгляду кримінального провадження, де потерпілі та свідки не допитані, і беручи до уваги, що ризик впливу на даних осіб є високим, вони знайомі між собою, то слід погодитися із дією ризиків стосовно обвинуваченого, які вказані прокурором у клопотанні, остільки вони зберігають свою актуальність і на теперішній час судового розгляду, та є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На переконання колегії суддів, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави, є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, тому інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 196, 197, 206, 331, 350, 372 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Клопотання прокурора Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12018250130000581 - задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Жашків Черкаської області, українцю, громадянину України, з середньою освітою, місце реєєстрації АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор» за адресою м. Черкаси, вул. Благовісна, №234, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 встановлюється на 60 днів та діє з дати постановлення ухвали, тобто з 04 вересня 2026 року до 02 листопада 2026 року.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_6 під розпис з ухвалою суду.

Ухвала суду щодо дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому, надіслати для відому потерпілим та до Державної Установи «Черкаський слідчий ізолятор», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду учасниками процесу.

Головуючий суддя ОСОБА_1 СуддіОСОБА_3 ОСОБА_2