Рішення № 139532535, 07.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №754/21335/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

07 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 62793-02/2025 від 27 лютого 2025 року в загальному розмірі 24 810,00 гривень, що складається з: 6 500,00 гривень - заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 5 640,00 гривень - заборгованості за відсотками; 12 670,00 гривень - заборгованості за пенею та штрафами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 62793-02/2025. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач отримала кредитні кошти в сумі 7 000,00 гривень зі строком кредитування 120 днів. Позивач зазначає, що відповідач порушила умови договору, належним чином не повертала отримані кошти та не сплачувала відсотки у встановлені строки, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.

У подальшому, 29 липня 2025 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 29072025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. За умовами цього правочину позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 62793-02/2025 від 27 лютого 2025 року. Згідно з Реєстром боржників від 29 липня 2025 року, до позивача перейшло право вимоги на загальну суму 24 810,00 гривень. Позивач наголошує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, ним не здійснювалося нарахування жодних додаткових штрафних санкцій.

У своїй позовній заяві представник позивача просить розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та у випадку неявки відповідача просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 62793-02/2025. Вказаний правочин був укладений в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому закріплено домовленості між ними.

Матеріали справи містять докази того, що відповідач ОСОБА_1 здійснила акцепт оферти шляхом підписання електронних документів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - комбінацією літер та цифр «W856» та «1999», який був надісланий їй у вигляді текстового повідомлення на фінансовий номер телефону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було фактично надано кредит у розмірі 7 000,00 гривень зі строком кредитування 120 днів.

Факт перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку відповідача підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (сервіс iPay.ua) вихідний № 3426_251015151855 від 15 жовтня 2025 року, згідно з якою транзакція № 665624054 на суму 7 000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 була успішно прийнята 27 лютого 2025 року.

Відповідно до частин першої та третьої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Судом також встановлено факт правомірного переходу права вимоги за вказаним кредитним договором.

29 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 29072025.

Згідно з Реєстром боржників від 29 липня 2025 року, що є Додатком № 1 до договору факторингу, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 62793-02/2025 перейшло до позивача в загальному обсязі 24 810,00 гривень.

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, своєчасно не повернула суму кредиту в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість. Факт наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 500,00 гривень підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідно до якого 10 липня 2025 року було здійснено часткове погашення тіла кредиту на суму 500,00 гривень, після чого залишок основного боргу склав 6 500,00 гривень. Цей розрахунок не спростований відповідачем. Тому вимога про стягнення непогашеного тіла кредиту в розмірі 6 500,00 гривень є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 5 640,00 гривень та неустойки (штрафів, пені) у розмірі 12 670,00 гривень, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору № 62793-02/2025, строк кредиту становить 120 днів (кінцева дата погашення - 26 червня 2025 року).

Судом встановлено, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання з повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 5 640,00 гривень відповідачем не спростований. Зазначені суми нараховані у межах строку кредитування (120 днів) відповідно до умов укладеного сторонами договору, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, в якій вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Оскільки нарахування відсотків здійснювалося позивачем в межах погодженого сторонами строку дії договору 120 днів, такі вимоги є правомірними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 500,00 гривень та відсотків у розмірі 5 640,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим, вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 12 670,00 гривень, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Оскільки договір про надання фінансового кредиту № 62793-02/2025 було укладено 27 лютого 2025 року, тобто безпосередньо під час дії правового режиму воєнного стану, а порушення виконання зобов`язань також мало місце в цей період, до спірних правовідносин прямо застосовуються вищенаведені імперативні положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Суд наголошує, що норма вказаного Закону є нормою прямої дії та переважає над умовами цивільно-правового договору, оскільки спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану. Кредитодавець та його правонаступник за договором факторингу в силу прямої вказівки закону не мали законних підстав нараховувати неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання у цей період, а нараховані суми підлягали обов`язковому списанню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 12 670,00 гривень задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх стягнення під час дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач в порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти у повному обсязі та не сплатила відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Поданий до суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, як і не додано доказів на підтвердження повного погашення заборгованості на рахунки первісного кредитора чи його правонаступника.

Відтак, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними в частині основного боргу та відсотків, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 12 140,00 гривень, з яких: 6 500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 5 640,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 145318 від 11 листопада 2025 року, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Позовні вимоги позивача були заявлені на загальну суму 24 810,00 гривень. Судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову на суму 12 140,00 гривень, тому враховуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 185,33 гривень (12 140,00 х 2 422,40 гривень / 24 810,00 = 1 185,33 грн).

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 62793-02/2025 від 27 лютого 2025 року в загальному розмірі 12 140 гривень (дванадцять тисяч сто сорок гривень), що складається із: 6 500,00 гривень (шість тисяч п`ятсот гривень) - заборгованість за тілом кредиту, 5 640 (п`ять тисяч шістсот сорок гривень) - заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати із оплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 185,33 гривень (одна тисяча сто вісімдесят п`ять гривень 33 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор