Постанова № 139531689, 04.09.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 3-в/537/46/2026

Справа № 537/1688/24

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука в складі: головуючої судді Фадєєвої С.О., за участю секретаря судових засідань Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці заяву захисника ОСОБА_1 адвоката Гонтара Валерія Миколайовича про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт,

В С Т А Н О В И В:

Захисник ОСОБА_1 адвокат Гонтар В.В. звернувся до суду з заявою, де просить звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт, призначених постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2024 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-1 КУпАП.

У поданні посилається на те, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді суспільно-корисних робіт на строк 120 годин. 10.05.2024 до Автозаводського районного відділу ДУ «Центр пробації» в Полтавській області надійшла на виконання постанова суду від 19.04.2024 відносно ОСОБА_1 . Вказав, що на неодноразові виклики до відділу пробації ОСОБА_1 не з`явився. 02.07.2024, 25.02.2025, 09.06.2025, 24.11.2025, 26.02.2025 року до Крюківського районного суду м. Кременчука направлялись подання на підставі ст. 304 КУпАП для вирішення питання, пов`язаного з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт відносно нього. Постановами суду від 03.12.2024, 13.03.2025, 12.06.2025, 08.12.2025, 18.03.2026 року у задоволенні подань Автозаводського РВ було відмовлено. На цей час неможливо встановити місце перебування ОСОБА_1 та забезпечити явку порушника до органу пробації. Станом на 04.06.2026 року порушником ОСОБА_1 невідбутий строк суспільно корисних робіт становить 120 годин. Вказав, що положення КУпАП не містять поняття «строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення», тому вважає, що законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов та створено при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов, на думку ініціатора додання, суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № Я (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам- членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 24.12.2015 року (справа № 5-324кс15), стаття 80 КК України окреслює нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, закінчення яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Вважає, що системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не перевищувати двох років, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення (злочин) у питанні давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та обвинувальних вироків.

У судове засідання учасники провадження не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, дослідивши заяву та долучені до неї матеріали, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2024 визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 183-1 КУпАП, та йому призначено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір. Постанова набрала чинності та була звернута до виконання. 10.05.2024 постанова надійшла та прийнята на виконання Автозаводським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області. 19.06.2024 до суду надійшла апеляційна скарга на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2024. Постановою Полтавського апеляційного суду від 14.10.2024 поновлено захиснику Гонтару В.М., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови від 19.04.2024, апеляційна скарга залишена без задоволення, постанова судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2024 залишена без мін. Надалі постановою Полтавського апеляційного суду від 17.10.2024 виправлена описка, допущена у постанові Полтавського апеляційного суду від 14.10.2024, правильно зазначено в тексті постанови назву суду першої інстанції Крюківський районний суд м. Кременчука.

Станом на час розгляду подання постанова суду у частині адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_1 , не виконана.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, серед яких обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч.2 ст. 325-1 КУпАП виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

Статтею 325-4 КУпАП передбачено наслідки ухилення особи від відбування суспільно корисних робіт. Так, у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 304 КУпАП, питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Порядок виконання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт регламентований наказом Міністерства юстиції України №474/5 від 19.03.2013 року «Про затвердження Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт» (далі Порядок). Згідно розділу 11 Порядку, виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування. Функції уповноваженого органу з питань пробації при виконанні адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт передбачені розділом ХІІ Порядку. У тому числі при виконанні постанов суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладається з`ясування причин невиходу порушників на суспільно корисні роботи; складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно порушників, які ухиляються від відбування суспільно корисних робіт, надсилання матеріалів до органів поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389-2 Кримінального кодексу України стосовно порушників, які злісно ухиляються від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Згідно п. 13.13 Порядку, виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт та випраних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 року №474/5, якщо після встановлення місця проживання порушника з`ясовано, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його невідоме та наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови. При цьому перелік питань, пов`язаних із виконанням постанов, викладений у розділі V КУпАП. Зокрема, під час виконання постанови можуть вирішуватися питання про відстрочку, припинення, давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, заміну одного виду стягнення на інший тощо.

В силу ст. 303 КУпАП, яка має назву «Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень», не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення; в разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги; у разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень. З матеріалів справи вбачається, що постанова відносно ОСОБА_2 була звернута до виконання судом у встановлений законодавством строк.

Отже вказаною статтею встановлюється давність виконання постанов саме органами, які їх винесли, тобто регулюються строки звернення постанов до виконання. Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання постанови, яка не виконана у частині покарання правопорушником протягом певного строку. Суд погоджується з позицією ініціатора подання щодо того, що безстроковість виконання судових рішень, зокрема постанов у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, суперечить принципу правової визначеності, який є ключовим елементом верховенства права, і призводить до того, що особи, на яких постановою суду накладено адміністративне стягнення, знаходяться у нерівному становищі з особами, до яких застосоване вироком суду кримінальне покарання, у частині давності виконання судових рішень.

Притягнення до відповідальності у разі вчинення адміністративного правопорушення регулюється нормами КУпАП, притягнення до відповідальності у разі вчинення кримінального правопорушення регулюється нормами КК України та КПК України. При цьому відмінність адміністративного правопорушення від кримінального правопорушення полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. Найбільш близькими до адміністративно-деліктних правовідносин є саме кримінальні правовідносини, що регулюються кримінальним законодавством. Статтею 80 КК України встановлені строки звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, які обліковуються залежно від тяжкості покарання та становлять два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м`якого покарання зауважив, що "Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР ). Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення".

Як зазначалося вище відмінність адміністративного правопорушення від кримінального правопорушення полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. Виходячи з викладеного суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права строк давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень не може перевищувати строку давності виконання обвинувального вироку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. При цьому, відповідно до ч.3 зазначеної статті, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі N5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 року) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання. Редакція ч.3 ст.80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч.3 ст.80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст.80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Отже, як виснував Верховний Суд України, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

У матеріалах справи відсутні докази ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання, зокрема докази притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.183-2 КУпАП чи кримінальної відповідальності за 389-2 КК України. З ЄДРСР вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 183-2 КУпАП та до кримінальної відповідальності за ст.. 389-2 КК України не притягувався. На підставі викладеного суд вважає, що строк давності не зупинявся та не переривався. Відповідно до ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Оскільки з часу винесення постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.04.2024 про накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.183-1 КУпАП адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт (з урахуванням часу зупинення перебігу строку давності виконання постанови у зв`язку її оскарженням) минуло два роки, на час розгляду подання закінчились строки давності виконання цієї постанови, факт ухилення від відбування стягнення ОСОБА_1 не встановлений постановою чи вироком суду, відсутні відомості про вчинення ним нового кримінального правопорушення, суд вважає, що подання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 31-1, 304, 325-4 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити заяву захисника ОСОБА_1 адвоката Гонтара Валерія Миколайовича про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначеного постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2024 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 183-1 КУпАП, за закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст постанови складений 07.09.2026