Ухвала суду № 139529247, 31.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"31" серпня 2026 р. Справа № 363/5358/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференцзв`язку),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025101110001237, внесеному до ЄРДР 06.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого помічником оператора ТОВ «КЕНПАК УКРАЇНА», не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025101110001237, внесеному до ЄРДР 06.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.08.2026 року було призначено підготовче судове засідання в межах даного кримінального провадження.

25.08.2026 року прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п.п.1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду; знищить, сховає або спотворить будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливатиме на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинить інше кримінальне правопорушення.

Прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у підготовчому судовому засіданні підтримала у повному обсязі, просила задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, доводи, викладені у клопотанні підтвердила. Разом з тим просила призначити справу до судового розгляду, зазначивши, що справа підсудна Вишгородському районному суду Київської області, підстав для її зупинення чи закриття немає, обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачається.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та продовження відносно нього строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, та прохав суд призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити строк запобіжного заходу, що був обраний обвинуваченому. Розгляд зазначеного клопотання здійснюється з урахуванням загальних положень щодо розгляду та вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу.

Ознайомившись з відповідним клопотанням прокурора, заслухавши учасників судового провадження, суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України встановлюється, що продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту здійснюється у порядку, визначеному ст. 199 КПК України.

Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з`явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.07.2026 року у справі № 760/19031/26 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту шляхом заборони цілодобово залишати будинок АДРЕСА_1 строком до 01 вересня 2026 року. Цією ж ухвалою суду на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено наступні обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді або суду, а в разі не можливості з`явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; 2) не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Суд звертає увагу, що питання наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, підлягає оцінці судом під час розгляду цього клопотання. При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, проти пред`явленого обвинувачення не заперечує, свою причетність до вчинення кримінального правопорушення не заперечує.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.

Ані обвинуваченим, ані стороною обвинувачення не заперечувалося наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України. На додаток до цього, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що визнає вину у вчиненому правопорушенні, щиро кається, обставин і фактів вчиненого правопорушення не заперечує.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об`єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить не лише з тяжкості пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а й із сукупності конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, характеру інкримінованих йому дій, стадії судового розгляду та необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, проти пред`явленого йому обвинувачення не заперечує та своєї причетності до інкримінованого кримінального правопорушення не заперечує. Вказані обставини свідчать про його позицію щодо пред`явленого обвинувачення та враховуються судом при оцінці особи обвинуваченого. Разом з тим саме по собі визнання вини не усуває автоматично ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами провадження.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає його таким, що на цей час не втратив своєї актуальності.

Такого висновку суд доходить з огляду на характер та тяжкість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а також тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим. Усвідомлення обвинуваченим можливості застосування покарання, пов`язаного з позбавленням волі, об`єктивно може створювати для нього мотив для ухилення від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, з урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення та обставин його вчинення суд не може повністю виключити можливість зміни обвинуваченим місця проживання, залишення території, на яку поширюється юрисдикція України, або вчинення інших дій, спрямованих на уникнення участі у судовому розгляді.

При цьому суд враховує, що ризик переховування оцінюється не абстрактно, а в сукупності з іншими обставинами, визначеними ст. 178 КПК України, зокрема тяжкістю можливого покарання, міцністю соціальних зв`язків, наявністю постійного місця проживання, роботи, сім`ї, дотриманням раніше покладених обов`язків та поведінкою обвинуваченого під час кримінального провадження.

Також суд вважає наявним ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість того, що обвинувачений ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть бути використані як докази.

Зазначений ризик обумовлений тим, що судовий розгляд кримінального провадження на цей час не завершено, докази у справі не досліджені та оцінені судом.

Перебуваючи без обмежень, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обвинувачений потенційно матиме можливість отримати доступ до таких речей чи документів та вчинити дії, спрямовані на їх знищення, приховування або спотворення, що може ускладнити встановлення обставин кримінального провадження та повноцінне дослідження доказів судом.

З огляду на викладене суд вважає, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності та підлягає врахуванню при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що він також продовжує існувати.

На цей час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а тому не всі докази безпосередньо досліджені судом, зокрема безпосередньо не допитані свідки по справі.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 95 КПК України судове рішення може ґрунтуватися на показаннях, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання, крім випадків, передбачених законом. Отже, до моменту безпосереднього допиту відповідних осіб судом не можна повністю виключити можливість незаконного впливу на них з боку обвинуваченого.

Зазначений ризик обумовлений також тим, що обвинувачений, перебуваючи поза межами обмежень, встановлених запобіжним заходом, потенційно матиме можливість контактувати з особами, яким відомі обставини кримінального правопорушення, та схиляти їх до зміни показань, відмови від надання показань або надання показань, вигідних для сторони захисту.

При цьому суд враховує, що такий ризик не може вважатися автоматично припиненим лише у зв`язку із завершенням досудового розслідування, оскільки судовий розгляд триває, а показання свідків мають бути безпосередньо сприйняті та оцінені судом.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що для його визнання недостатньо лише припущення про те, що обвинувачений теоретично може перешкоджати кримінальному провадженню. Такий ризик має бути підтверджений конкретними обставинами.

У даному випадку наявність зазначеного ризику сторона обвинувачення пов`язує з можливістю повідомлення обвинуваченим іншим, на цей час невстановленим особам відомостей про перебіг кримінального провадження, що потенційно може ускладнити встановлення всіх обставин кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності.

Разом з тим, якщо судом не встановлено конкретних обставин, які б підтверджували такі дії або реальну можливість їх вчинення, самостійного висновку про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, лише на підставі припущення робити недостатньо.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що його наявність також повинна підтверджуватися конкретними фактичними обставинами, які свідчать про реальну можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується.

Сам по собі характер пред`явленого обвинувачення та припущення про можливість продовження протиправної діяльності не є достатніми для автоматичного визнання такого ризику доведеним.

Таким чином, суд вважає доведеними та такими, що на цей час не втратили актуальності, ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання можливим спробам переховування від суду, спробам знищення або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків, суд доходить висновку про необхідність продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого домашній арешт не є найтяжчим видом запобіжного заходу. Крім того, судом враховується, що клопотання прокурора стосується продовження строку застосування цілодобового домашнього арешту, що менш негативно позначиться на правах, свободах та законних інтересах обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Судом також враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 144-2 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років. Таким чином, наявні правові підстави для застосування вказаного запобіжного заходу.

На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім домашнього арешту, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 . Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 КПК України адресою, залишати яку цілодобового забороняється ОСОБА_4 визначити: Київська область, Вишгородський район, с. Сукачі, вул. Соборна, будинок № 43.

Щодо призначення справи до судового розгляду, суд дійшов наступного.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в якому, зокрема, вирішує питання, передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про призначення судового розгляду, якщо відсутні підстави для прийняття інших рішень, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, зокрема, з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, розглядає заявлені клопотання та вчиняє інші необхідні дії для підготовки до судового розгляду.

Як встановлено судом, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 291 КПК України, кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для його закриття, повернення обвинувального акта прокурору чи направлення кримінального провадження за підсудністю судом не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні прокурор прохадла суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, зазначивши про відсутність перешкод для його призначення.

Обвинувачений не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Оскільки під час підготовчого судового засідання судом не встановлено обставин, які перешкоджають призначенню кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 до судового розгляду, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, кримінальне провадження підсудне Вишгородському районному суду Київської області, підстав для його закриття, повернення обвинувального акта прокурору чи направлення кримінального провадження за підсудністю не встановлено, суд вважає необхідним призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КПК України суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов`язковою.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді в межах даного кримінального провадження, слід визначити наступним: прокурор, обвинувачений.

Керуючись статтями 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 314-316, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши останньому цілодобового залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 29.10.2026 року включно.

Продовжити дію покладених на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступних обов`язків:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого судді або суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

2) не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити тривалістю 60 діб, тобто з 31.08.2026 року по 29.10.2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 22025101110001237, внесеному до ЄРДР 06.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України на 07.09.2026 року на 09 год. 50 хв.

Викликати для участі у судовому засіданні обвинуваченого, прокурора.

Судовий розгляд здійснювати одноособово.

Ухвала в частині продовження застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 04.09.2026 року об 10 год. 00 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1