Рішення № 139528874, 07.09.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/548/26

Провадження № 2/292/470/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

головуюча суддя Гуц О.В. секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у с-щі Пулини у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Смілянець Олени Леонідівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

За участі представника позивачки -адвоката Смілянець О. Л.

У С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Смілянець О.Л. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи його тим, що позивачка, перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який на даний час розірвано.

В шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька залишилася проживати разом з позивачкою, що підтверджується довідкою про склад сім`ї.

Згідно з частиною третьою статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, належить як самій дитині, так і тому з батьків, з ким вона проживає.

У зв`язку з тим, що донька позивачки ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, позов подано належним позивачем. Разом із тим, оскільки стягнення аліментів здійснюється на користь повнолітньої доньки, її залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до копії Заочного рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21.02.2011 року відповідач сплачував на користь позивачки аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття. На даний час донька - ОСОБА_3 досягла повноліття. Але разом з тим, вона навчається на 1 курсі денної форми навчання в Чернівецькому національному університеті.

Оскільки повнолітня донька навчається на денній формі навчання вона не має можливості працювати та самостійно забезпечувати свої життєві потреби. Донька потребує постійного матеріального забезпечення для оплати повсякденних витрат, пов`язаних із навчанням та проживанням, зокрема на придбання навчальної літератури, канцелярського приладдя, користування мережею Інтернет та іншими навчальними ресурсами, оплату проїзду до місця навчання та у зворотному напрямку, харчування, придбання одягу та взуття, засобів особистої гігієни, медикаментів у разі потреби, а також інших необхідних витрат, пов`язаних із забезпеченням належних умов для навчання та повсякденного життя.

Усі зазначені витрати переважно несе позивачка, що є для неї значним фінансовим навантаженням. Відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, не надає, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду. Донька Позивачки навчається у місті Чернівці, яке знаходиться на значній відстані від місця проживання матері, вона також несе витрати, пов`язані з проживанням під час навчання, проїздом між місцем навчання та місцем проживання, що додатково збільшує її потребу у матеріальному забезпеченні. Тому, враховуючи що позивачка не в змозі самостійно утримувати доньку, змушена звертатися з даним позовом.

Добровільної угоди між позивачкою та відповідачем про сплату аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 "ї не досягнуто. Відповідач є особою працездатного віку та спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини на час її навчання.

Враховуючи вищевикладене,просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на 1 курсі денної форми навчання, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку, у зв"язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Ухвалою судді від 07.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник подали до суду письмову заяву, у якій просили розглядати справу без їх участі, позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача в судове засідання не з"явилася, надала суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням заочного рішення на підставі ст.280 ЦПК України, оскільки позивачка не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку .

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що учасники справи перебували у шлюбі, який зареєстровано 20 жовтня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноармійського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 48, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.10.2007.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 травня 2008 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 16 квітня 2022 року, позивачка, у зв"язку з реєстрацією шлюбу, змінила прізвище " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".

Згідно заочного рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 21.02.2011, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.01.2011 і до досягнення нею повноліття.

Згідно довідки №383 від 19.06.2026, виданої виконавчим комітетом Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , до її складу сім"ї входить дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

З довідки за № 9879 від 07.05.2026 вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету іноземних мов Чернівецького національного університету, спеціальність В11 Філологія (за спеціалізаціями), освітня програма Французько-український переклад та переклад з другої іноземної мови денної форми здобуття освіти. Термін навчання з 01 вересня 2025 по 30 червня 2029 року. Зараховано на навчання згідно наказу №891-ст від 11.08.2025. Умови навчання: контракт.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно пункту 3 ст.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших малолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

У статті 199 СК України зазначено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв`язку з цим стягуються аліменти.

Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зі ст. 201 СК України вбачається, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст.18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 СК України).

Статтею 180 СК України визначений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів маєбути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. До цього, суд ураховує, що батьки зобов`язані піклуватися про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечувати необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, створювати умови для проживання, виховання та розвитку дитини, утримувати дітей на нормальному рівні матеріального забезпечення. 17 травня 2017 року внесено зміни до ч.2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не можу бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За загальним правилом батьки несуть рівні аліментні обов`язки щодо утримання дитини.

З цього випливає, що виплачувані одним із батьків аліменти мають складати лише половину суми, що має витрачатися на утримання дитини.

Отже у змагальному процесі саме на позивача лягає тягар доведення обґрунтованості його вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості його заперечень.

За вимогами ч.3 ст.181СК України, оскільки син ОСОБА_8 проживає з позивачкою, остання має право на стягнення аліментів та просить їх стягувати у частці від доходу батька.

Бажання позивачки щодо стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача пов`язує з отриманням останнім стабільного, гарантованого доходу, що вказує на його належний матеріальний стан.

При цьому, суд при визначенні розміру аліментів, прагне до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання дитини.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зауважує, що участь батьків в утриманні своїх дітей повинна бути рівнозначною, утримання аліментів з одного з батьків не має приводити до безпідставного збагачення іншого за їх рахунок, зважаючи на те, що відповідач за станом здоров`я є працездатним, може надавати таку допомогу.

При прийнятті рішення суд також бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, матеріальне становище позивачки та їх повнолітнього сина, дійсні потреби матеріального характеру останнього, пов"язані з його навчанням.

З огляду на зазначені обставини, врахувавши характер спірних правовідносин та враховуючи реалії сьогодення, витрати, які необхідні на організацію навчального процесу, транспортні витрати, необхідність забезпечення житлом, харчуванням, одягом, надавши оцінку доказам у їх сукупності та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з мотивів, що викладені вище та вважає достатнім для гармонійного фізичного і духовного розвитку дочки сторін визначити аліменти в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача щомісячно.

Визначений розмір аліментів на переконання суду дозволить зберегти баланс між потребами дитини та потребами відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Таким чином, вирішуючи питання з якого часу на відповідача покладається обов`язок по сплаті аліментів, суд встановлює, що згідно вимог ст. 191 СК України аліменти слід стягувати від дня пред`явлення позову, тобто з 23.06.2026.

На підставі п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Крім того, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

При зверненні до суду позивачку звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує його з відповідача в сумі 1331,20 грн..

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 142, 263-265, 268, 274, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Смілянець Олени Леонідівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачки - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , проживаючої АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 (рахунок: НОМЕР_5 , IBAN: НОМЕР_6 банк одержувача АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Київ, Україна), яка навчається, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 23 червня 2026 року і до закінчення терміну навчання - 30 червня 2029 року, включно чи до досягнення ОСОБА_3 двадцятитрьохрічного віку.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць піддати негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 (двадцять) коп.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Гуц