Ухвала суду № 139528570, 02.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/19388/14-ц

4-с/295/99/26

УХВАЛА

02.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали скарги представника ОСОБА_1 адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, -

В С Т А Н О В И В :

20.08.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Томашевська О.А. звернулась до Богунського районного суду м. Житомира зі скаргою, в якій просила поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця; визнати протиправними дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васіної С.В. щодо пред`явлення до виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 13.01.2013 та 23.12.2020 у ВП №50344875, №50344660, №34890834, №50481478; визнати протиправними та скасувати постанови від 09.07.2026 про відкриття ВП №81463910, №81464027, №81464594, №81463843.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 та її представник вказували на протиправність дій державного виконавця та винесених ним постанов про відкриття виконавчих проваджень зі стягнення виконавчого збору у безпідставно перерахованому в сторону збільшення розмірі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 цивільну справу №295/19388/14-ц передано на розгляд головуючому судді Перекупці І.Г.

На стадії відкриття провадження у справі під час визначення питання підсудності даного спору суддею враховано, що, не погодившись з діями державного виконавця та винесеними ним постановами про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору, Рибнікова М.М. та її представник звернулись до Житомирського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Проте, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2026, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №240/25528/26, у відкритті провадження у справі було відмовлено з вказівкою, що справа підлягає розгляду Богунським районним судом м.Житомира.

В частині 1 статті 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) закріплено, що спори між судами про підсудність не допускаються.

За таких обставин, ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21.08.2026 поновлено представнику ОСОБА_1 адвокату Томашевській О.А. строк на оскарження дій державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України як такий, що пропущений з поважних причин. Відкрито провадження за скаргою й призначено її розгляд на 26.08.2026 о 12 год. 00 хв. Запропоновано державному виконавцю подати пояснення, заперечення по суті скарги та докази, якими він обґрунтовує такі пояснення чи заперечення.

В подальшому, розгляд скарги було відкладено на 02.09.2026 о 10 год. 45 хв.

25.08.2026 та 01.09.2026 представником скаржника через підсистему електронний суд ЄСІТС було подано заяви про проведення судових засідань по розгляду скарги ОСОБА_1 за відсутності скаржника та/або її представника.

Старший державний виконавець Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васіна Світлана Вікторівна, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судових засідань, для участі в останніх не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

За змістом частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Крім того, в пункті 3 частини 1 статті 43 ЦПК України закріплено право учасників справи, зокрема, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Втім, державний виконавець не скористалась своїм передбаченим процесуальним законом диспозитивним правом на подання письмових заперечень з приводу викладених у скарзі доводів, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що сторони належним чином та своєчасно повідомлені про розгляд скарги, проте для участі в судових засіданнях не з`явились, суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно доводи скарги та матеріали справи, оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебували наступні виконавчі провадження:

- ВП 50344875 - з примусового виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира №295/19388/14-ц від 25.02.2016 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором №52108С21 від 11.04.2008 за період з 28.03.2014 по 11.12.2014 по процентам - в сумі 5931,83 доларів США та по пені - в сумі 57 009,62 грн.;

- ВП 34890834 - з примусового виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира №2-1480/12 від 17.10.2012 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитами - в сумі 646 655,19 грн., заборгованості за процентами - в сумі 55303,96 грн., пені - в сумі 2000,00 грн., а всього в сумі 703 959,15 грн.;

- ВП 50344660 - з примусового виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира №295/19388/14-ц від 25.02.2016 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором №52107С117 від 25.09.2007 за період з 07.12.2010 по 11.12.2014 по процентам - в сумі 7870,60 доларів США та по пені - в сумі 73 660,66 грн.;

- ВП 50481478 - з примусового виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира №295/19388/14-ц від 02.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором №52108С21 від 11.04.2008 за період з 07.12.2010 по 27.03.2014 по процентам - в сумі 27 576,82 доларів США та по пені - в сумі 243 786,38 грн.

В межах кожного з перелічених виконавчих проваджень державним виконавцем були винесені постанови про стягнення виконавчого збору, а саме:

- в межах ВП 50344875 постанова від 23.12.2020, якою визначено виконавчий збір в сумі 22 458,38 грн.;

- в межах ВП 34890834 постанова від 11.01.2013, якою визначено виконавчий збір в сумі 70 486,92 грн.;

- в межах ВП 50344660 постанова від 23.12.2020, якою визначено виконавчий збір в сумі 29 600,77 грн.;

- в межах ВП 50481478 постанова від 23.12.2020, якою визначено виконавчий збір в сумі 102 283,16 грн.

При цьому, як свідчить наявний в матеріалах справи лист АТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 21.05.2026 № 0026700/11809-26, актуальний залишок заборгованості, визначений судовими рішеннями Богунського районного суду м. Житомира у справах № 2-1480/12 та № 295/19388/140-ц, а також рішенням Апеляційного суду Житомирської області у справі № 295/19388/14-ц складає:

- за кредитним договором №52107C117 від 25.09.2007 заборгованість за основним боргом - 18 406,19 грн.;

- за кредитним договором №52108C21 від 11.04.2008 заборгованість за основним боргом - 97 379,94 грн. та заборгованість по пені - 386 456,66 грн.

Крім того, банк вказав про наявність непогашеної заборгованості за судовими витратами, понесеними ним у зв`язку із розглядом справ про стягнення заборгованості за зазначеними кредитними договорами, в сумі 9070,60 грн.

Позичальником - ОСОБА_2 здійснено сплату залишку заборгованості на виконання зазначених судових рішень в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №52108С21 від 11.04.2008 та №52108С21 від 25.09.2007, зокрема:

- сплата боргу за кредитним договором №52108С21 від 11.04.2008 (за судовими рішеннями у справах №2-1480/12 та №295/19388/14-ц) в сумі 97 380,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція АТ «КБ «ГЛОБУС» №ПН73753С1 від 26.06.2026;

- сплата боргу за кредитним договором №52108С21 від 11.04.2008 (за судовими рішеннями у справах №2-1480/12 та №295/19388/14-ц) в сумі 9 070,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ «КБ «ГЛОБУС» №ПН73757С1 від 26.06.2026;

- сплата боргу за кредитним договором №52107С21 від 25.09.2007 (за судовими рішеннями у справах №2-1480/12 та №295/19388/14-ц) в сумі 18 406,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція АТ «КБ «ГЛОБУС» №ПН73766С1 від 26.06.2026;

- сплата боргу за кредитним договором №52108С21 від 25.09.2007 (за судовими рішеннями у справах №2-1480/12 та №295/19388/14-ц) в сумі 386 457,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки Житомирське відділення АТ «БАНК АЛЬЯНС» м. Житомир №25-1683192/1 від 25.06.2026.

Постановами державного виконавця від 08.07.2026 зазначені виконавчі провадження закінчені у зв`язку з фактичним повним виконанням рішень згідно листа стягувача - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 01.07.2026 про сплату заборгованості в повному обсязі.

Разом з тим, в подальшому, державним виконавцем здійснено перерахунок сум виконавчого збору на підставі вищевказаних постанов про стягнення виконавчого збору та постановами від 09.07.2026 відкрито наступні виконавчі провадження:

- ВП №81463910 - з примусового стягнення виконавчого збору в розмірі 16 813,22 грн. (за постановою від 23.12.2020 ВП 50344875);

- ВП №81464027 - з примусового стягнення виконавчого збору в розмірі 22 499,64 грн. (за постановою від 11.01.2013 ВП 34890834);

- ВП №81464594 - з примусового стягнення виконавчого збору в розмірі 23 373,10 грн. (за постановою від 23.12.2020 ВП 50344660);

- ВП №81463843 з примусового стягнення виконавчого збору в розмірі 1 422 173,81 грн. (за постановою від 23.12.2020 ВП 50481478).

Надаючи оцінку таким діям державного виконавця та винесеним ним постановам від 09.07.2026, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

До 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону №606-ХІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як визначено частинами 1 та 2 статті 22 Закону №606-ХІV, виконавчі документи, зокрема, інші виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, для інших виконавчих документів встановлюються з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 23 Закону №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Частиною 2 статті 25 Закону №606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною ж 1 статті 28 Закону №606-XIV передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який є чинним на даний час та статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В пункті 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII закріплений обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи з приписів частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

За змістом частини 4 статті 12 Закону №1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 6 вищезазначеної статті також передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

28.08.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018, яким у частині 2 статті 27 Закону №1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, після внесення зазначених змін частина 2 статті 27 Закону №1404-VIII унормувала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як передбачено частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII (в редакції Закону №2475-VIII), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, у пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII закріплено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з пунктом 6 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виходячи з приписів пункту 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у його постанові від 22.02.2020 у справі №816/823/17 в розмінні Закону №1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

При цьому, застосовуючи положення статті 28 Закону №606-XIV та статті 40 Закону №1404-VIII, Верховний Суд виходив з того, що стягнення виконавчого збору здійснюється в межах «основного» виконавчого провадження.

Як вже вказувалось в цій ухвалі та встановлено під час розгляду справи, у 2013 та 2020 роках в межах виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень державний виконавець виніс постанови про стягнення виконавчого збору у зв`язку з невиконанням боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для його самостійного виконання.

У липні 2026 року основні виконавчі провадження було закінчено за заявою стягувача у зв`язку із фактичним погашенням боржником заборгованості.

Разом з тим, державний виконавець 09.07.2026 відкрив виконавчі провадження з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 2013 та 2020 років як самостійних виконавчих документів, виділивши їх в окремі провадження - ВП 81463910, ВП 81464027, ВП 81464594, ВП 81463843.

При цьому, виносячи 08.07.2026 постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП 50344875, ВП 34890834, ВП50344660 та ВП 50481478, державний виконавець встановив, що в рамках їх виконання винесено постанови про стягнення виконавчого збору, якими, відповідно, було визначено й розміри останнього.

Проте, при відкритті виконавчих проваджень ВП 81463910, ВП 81464027, ВП 81464594, ВП 81463843 державний виконавець залишив поза увагою, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у чітко обрахованих сумах з моменту їх прийняття є самостійними виконавчими документами. Вони не скасовані, є чинними та згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню.

При цьому, виконавчий збір нараховується одноразово в межах одного виконавчого провадження.

Винесення ж нових постанов про відкриття виконавчих проваджень зі стягнення виконавчого збору у перерахованому в сторону збільшення розмірі за наявності чинних, не скасованих постанов про стягнення такого збору у зовсім інших розмірах призвело до подвійного нарахування виконавчого збору за одне й те саме виконання, що суперечить принципам правової визначеності та пропорційності, тобто статті 8 Конституції України, статті 2 ЦПК України.

Так, як вже зазначалось, в оспорюваних постановах про відкриття виконавчих проваджень державним виконавцем визначено нові суми виконавчого збору, які перевищують суми виконавчого збору, визначені первинними виконавчими документами - постановами про стягнення виконавчого збору від 2013 та 2020 років.

Зокрема, як уже зазначалося в цій ухвалі:

- в межах ВП 81463910 державним виконавцем визначено виконавчий збір в сумі 16 813,22 грн., тоді як у постанові про стягнення виконавчого збору від 23.12.2020 виконавчий збір було нараховано в сумі 22 458,38 грн.;

- в межах ВП 81464027 визначено виконавчий збір в сумі 22 499,64 грн., хоча в постанові про стягнення виконавчого збору від 11.01.2013 він був нарахований в сумі 70 486,92 грн.;

- в межах ВП 81464594 визначено виконавчий збір в сумі 23 373,10 грн., натомість в постанові про стягнення виконавчого збору від 23.12.2020 його розмір становив 29 600,77 грн.;

- в межах ВП 81463843 визначено виконавчий збір в сумі 1 422 173,81 грн., проте згідно постанови про стягнення виконавчого збору від 23.12.2020 розмір останнього складав 102 283,16 грн.

Відтак, беручи до уваги, що чинним законодавством передбачено одноразове нарахування до сплати боржником виконавчого збору в межах одного виконавчого провадження, дії державного виконавця щодо зміни під час відкриття виконавчих проваджень по стягненню виконавчого збору сум останнього, які вже були ним визначені у виконавчих документах, є протиправними.

При цьому, з огляду на визначений Законом України «Про виконавче провадження» порядок та черговість здійснення стягнення з боржника коштів в межах примусового виконання виконавчого документу, під час примусового стягнення з ОСОБА_1 сум заборгованості по кредитним договорам, що визначені виконавчими документами, з неї в силу приписів закону повинен був стягуватись і виконавчий збір, визначений в постановах про його стягнення від 23.12.2020 та від 11.01.2013.

Таким чином, постанови про стягнення виконавчого збору приймалися одночасно з початком примусового виконання рішень і виконувалися за рахунок стягнутих з боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача в межах основного виконавчого провадження, що, однак, не враховано державним виконавцем при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору від 09.07.2026.

Крім того, змінюючи суму вже раніше нарахованого до сплати виконавчого збору, державний виконавець не підтвердив такі розрахунки належними документами та не долучив їх до матеріалів виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Водночас, як вбачається з наявних в матеріалах справи оспорюваних постанов старшого державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України Васіної С.В., при відкритті виконавчих проваджень державний виконавець на постановах про стягнення виконавчого збору здійснила відмітки про суми несплаченого виконавчого збору.

Разом з тим, в матеріалах даної справи та виконавчих проваджень відсутні будь-які відомості про суми сплаченого виконавчого збору, який відраховувався автоматично із щомісячних доходів ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за основними виконавчими провадженнями №50481478, №50344660, №34890834, №50344875.

Також не надано державним виконавцем й документально підтверджених розрахунків залишку несплаченого ОСОБА_1 на момент винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень виконавчого збору.

В той же час, надаючи оцінку правомірності постанов від 09.07.2026 про відкриття виконавчих проваджень з виконання постанов про стягнення виконавчого збору, суд звертає увагу на таке.

Як свідчать обставини даної справи, виконавчі провадження розпочаті на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень. Постанови про стягнення виконавчого збору також були винесені по завершенню строку на добровільне виконання за правилами вказаного Закону.

Водночас, Закон №606-XIV втратив чинність 05.10.2016 у зв`язку з набранням чинності Законом №1404-VIII.

Пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, зміст розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII вказує, що положення Закону №606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-XIV. Водночас кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.

Аналогічні правові висновки викладені й в постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №380/5266/23.

Згідно зі статтею 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відтак, положення частини 3 статті 28 Закону №606-XIV передбачали, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, а при наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Водночас, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, накладення штрафу є рішеннями, які підлягають примусовому виконанню Державною виконавчою службою (пункт 16 частини 1 статті 3 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на дату винесення постанов про стягнення виконавчого збору)).

Аналогічне положення закріплено у пункті 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до якого постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, який відповідно до Закону №1404-VIII підлягає примусовому виконанню.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що хоча Закон №606-XIV втратив чинність з 05.10.2016 на підставі Закону №1404-VIII, проте факт втрати ним чинності не впливає на юридичну силу постанов, прийнятих на його підставі в період його дії, зокрема, й у частині визначеного до стягнення розміру виконавчого збору.

Постанови про стягнення виконавчого збору, будучи індивідуальним правозастосовним актом, прийнятим уповноваженою посадовою особою в межах її компетенції та на підставі чинного на той момент закону, зберігає юридичну силу незалежно від подальших змін законодавства.

Зміна нормативно-правового регулювання не має наслідком автоматичного скасування раніше прийнятих індивідуальних актів.

Такі ж правові висновки містяться й в постанові Верховного Суду від 01.05.2026 у справі №320/6164/23.

Підсумовуючи все наведене вище у сукупності, суд приходить до висновку, що дії старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васіної С.В. щодо пред`явлення до примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 13.01.2013 та від 23.12.2020 в межах виконавчих проваджень №50344875, №50344660, №34890834, №50481478 є протиправними.

Як наслідок, наявні й правові підстави для визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васіної С.В. від 09.07.2026 про відкриття виконавчих проваджень ВП №81463910 (за постановою від 23.12.2020 ВП 50344875); ВП №81464027 (за постановою від 11.01.2013 ВП 34890834); ВП № 81464594 (за постановою від 23.12.2020 ВП50344660); ВП № 81463843 (за постановою від 23.12.2020 ВП 50481478).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

В частинах 1 - 3, 5 статті 263 ЦПК України закріплено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, розподіл судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України судом не здійснюється, оскільки матеріали справи не містять доказів їх понесення скаржником.

На підставі викладеного, керуючись статтями 447-1 - 451 Цивільного процесуального кодексу України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, суд

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васіної С.В. щодо пред`явлення до примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 13.01.2013 та від 23.12.2020 в межах виконавчих проваджень №50344875, №50344660, №34890834, №50481478.

Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васіної С.В. від 09.07.2026 про відкриття виконавчих проваджень ВП №81463910 (за постановою від 23.12.2020 ВП 50344875); ВП №81464027 (за постановою від 11.01.2013 ВП 34890834); ВП № 81464594 (за постановою від 23.12.2020 ВП50344660); ВП № 81463843 (за постановою від 23.12.2020 ВП 50481478).

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.Г. Перекупка