Рішення № 139528110, 07.09.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/22/26

Провадження №2/155/250/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Задурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горохів в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

07 січня 2026 року позивач звернулася до суду із позовом до Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права на земельну частку (пай). Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати позивачки в період часу з 1949 року по 1978 роки працювала в колгоспі імені Леніна (с. Старики Горохівського району Волинської області) та була його членом, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 . У 1991 році колгосп було реформовано в асоціацію пайовиків «Нива», СВК «Нива», які стали його правонаступником. Як вбачається з додатку № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії І-ВЛ від 20 березня 1996 року, ОСОБА_2 не була включена до списку громадян - членів КСП, розмір земельної частки їй не визначався. При цьому, рішення № 14/3 про передачу земель у колективну власність прийнято на сесії Перемильської сільської ради 10 липня 1995 року. Позивач вважає, що на момент видачі державного акта ОСОБА_2 залишалась членом колективного підприємства, її помилково не включили до списків членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не видали відповідний сертифікат. Про порушення права позивачу стало відомо лише після отримання відповіді на адвокатський запит у 2025 році. З огляду на викладене, позивач, як спадкоємець майна померлої, просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у землях, що перебували у колективній власності колишнього СВК «НИВА», в умовних кадастрових гектарах 1,38 га, за рахунок вільних земель на території Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області.

Відзив на позов від відповідача не надходив.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 20 січня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 05 березня 2026 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 05 березня 2026 року підготовче засідання відкладено на 01 квітня 2026 року, явку позивача визнано обов`язковою.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року підготовче засідання відкладено, витребувано докази із Горохівської державної нотаріальної контори.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 04 червня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 вересня 2026 року.

Позиція учасників судового розгляду

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, представник позивача у поданій суду заяві від 07.09.2026 року просив проводити судове засідання без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

03 березня 2026 року відповідач - Берестечківська міська рада Луцького району Волинської області надіслала заяву про розгляд справи без участі представника міської ради, при розгляді спору відповідач покладався на розсуд суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 26.04.1960 року та Актовим записом про шлюб.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна після смерті матері ОСОБА_2 . Спадщину прийняла шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном протягом шести місяців після смерті спадкодавця, що підтверджується довідкою Берестечківської міської ради № 1713 від 12.12.2017 року. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась. З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що інформація про посвідчення заповіту від імені ОСОБА_2 у спадковому реєстрі відсутня.

ОСОБА_2 в період часу з 1949 року по 1978 роки працювала в колгоспі імені Леніна (с. Старики Горохівського району Волинської області) та була його членом, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 .

У 1991 році колгосп було реформовано в асоціацію пайовиків «Нива», СВК «Нива», які стали його правонаступником.

З відповіді Берестечківської міської ради на адвокатський запит щодо надання інформації стосовно членства ОСОБА_2 в колишньому СВК «Нива» від 16 липня 2025 року № 651, від 30.12.2025 року № 1000 та згідно додатку № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії І-ВЛ від 20 березня 1996 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на права колективної власності на землю № 1, вбачається, що ОСОБА_2 не була включена до списку громадян - членів КСП, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, розмір земельної частки їй не визначався. При цьому, рішення № 14/3 про передачу земель у колективну власність прийнято на сесії Перемильської сільської ради 10 липня 1995 року.

Позивач вказує, що на час видачі Державного акта на право колективної власності на землю СВК «Нива» ОСОБА_2 була членом даного господарства, але її помилково не включили до списків членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не видали відповідний сертифікат.

Мотиви прийнятого рішення

Предметом спору у справі, що розглядається, є визнання права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за законом.

Відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення цієї справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (частина перша статті 529ЦК УРСР).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 , прийняла спадщину на належне останній нерухоме майно та в порядку спадкування претендує на земельну ділянку (пай) матері як члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Статтею 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Згідно з Указом Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

У відповідності до ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року (у редакції станом на день виникнення правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У ч. 2 ст. 23 цього ж Кодексу вказано, що державний акт на право колективної власності на землю видається КСП із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства і в колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно роз`яснень викладених в п.24 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року, член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, право особи на пай виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта (тобто на час паювання) та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З аналізу зазначених норм права можна зробити висновок про те, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц (провадження № 61-7892св18), від 07 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19), від 20 травня 2020 року у справі № 294/1094/17 (провадження № 61-43354св18).

У даній справі позивач має довести, що право, яке вона просить визнати за нею у порядку спадкування, набула її мати за життя.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що СВК «Нива» отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії ВЛ 20 березня 1996 року, а ОСОБА_2 помер ла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до видачі Державного акту на право колективної власності на землю.

Відтак, остання не могла бути включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), у зв`язку із смертю на час видачі Державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права на земельну ділянку (пай) у порядку спадкування, оскільки ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено, що ОСОБА_2 набула таке право за життя.

Щодо поновлення позивачу строку звернення до суду з позовною заявою суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, пропуск строку позовної давності є самостійною підставою відмови у задоволенні позову за його обґрунтованості, необґрунтованість вимог є підставою для відмови у позові саме з цих підстав.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо судових витрат у справі

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору як інвалід 2 групи на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого до матеріалів справи долучено посвідчення № НОМЕР_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Берестечківської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач - Берестечківська міська рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження юридичної особи: 45765, Волинська область, Луцький район, місто Берестечко, вулиця Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 04051262).

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.