Рішення № 139526802, 07.09.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/13640/26

Провадження № 2/686/8317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі : головуючого судді Заворотної О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТзОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що 10.12.2017 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № CredD-592171977.

17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CredD-592171977.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CredD-592171977.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CredD-592171977.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CredD-592171977.

16.11.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір № 0685972021.

14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0685972021.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0685972021.

28.08.2025 було укладено договір № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0685972021.

05.12.2019 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір № 555118643089.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555118643089, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 95458,84 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20.05.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачка відзив на позов не подала.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.12.2017 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено угоду № CredD-592171977, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 4683,70 грн., ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплати проценти та інші платежі згідно умов договору.

Згідно умов акцепту пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту № 592171977 сторони погодили проценту ставку в розмірі 0,01 % річних (фіксована), строку кредиту 15 місяців.

Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах визначених договором, а саме :

за обслуговування кредиту : за період з 1-го місяця користування кредитом по 12-й місяць користування кредитом 30 грн., за період з 13-го місяця користування кредитом по 26-й місяць користування кредитом 3% від суми кредиту, а також 30 грн.

Дата повернення кредиту 11.03.2019, погашення кредиту рівними частинами щомісячно згідно графіку платежів.

10.12.2017 АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № CredD-592171977, відповідно до умов якої ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом, з встановленим кредитним лімітом у розмірі 200000грн., зі сплатою процентів за користування кредитним коштами в розмірі 26% річних.

Обов`язковий мінімальний платіж в розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Станом на 17.05.2021 заборгованість за угодою № CredD-592171977 від 10.12.2017 становить 39861,37 грн., в т. ч. за тілом кредиту 32612,75 грн., неустойка в розмірі 7 248,62 грн.

17.05.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CredD-592171977.

Згідно додатку № 1-1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021 ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» набуло права вимоги за кредитним договором № CredD-592171977 в сумі 39861,37 грн., в т. ч. за тілом кредиту 32612,75 грн., неустойка в розмірі 7 248,62 грн.

18.05.2021 між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CredD-592171977.

Згідно додатку № 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитним договором № CredD-592171977 в сумі 39861,37 грн., в т. ч. за тілом кредиту 32612,75 грн., неустойка в розмірі 7 248,62 грн.

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило нарахування відсотків за користування кредитним коштами за період з 18.05.2021 по 23.11.2021 із розрахунку 26% річних на суму заборгованості 32612,76 грн в розмірі 4390,65 грн.

Крім цього, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі ст. 625 ЦК України за період з 23.11.2021 по 23.02.20222 нараховані три відсотки річних в сумі 249,28 грн та інфляційні втрати в розмірі 1153,94 коп.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CredD-592171977.

Згідно реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги за договором № CredD-592171977 в сумі 45655,24 грн, в т.ч. за тілом кредиту 32612,75 грн., за відсотками 4 390,65 грн, за пенею 7248,62 грн, за порушення грошового зобов`язання 1403,22грн.

16.11.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір № 0685972021 про надання позики, в т. ч. і на умовах фінансового кредиту № 0685972021, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами.

Згідно п. 1.6 договору сторони погодили наступні загальні умови надання кредиту, а саме:

максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом) - 30 календарних днів;

діючий ліміт (сума кредиту) 20000,00 грн;

максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%.

21.12.2019 ОСОБА_1 акцептувала оферту від 21.12.2019 на отримання 3 траншу кредиту згідно заяви-анкети № 2628791279 від 12.12.2019 в рамках договору надання позики в т.ч. на умовах фінансового кредиту № 0685972021 від 16.11.2019, на наступних умовах :

розмір кредиту 4000грн;

строк користування кредитом 30 днів;

строк дії договору надання позики, в т.ч. на умовах фінансового кредиту № 0685972021 від 16.11.2019 3 роки;

відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом;

річна відсоткова ставка 638,75%

загальна вартість кредиту у грошовому вираження становить 2100 грн.

Товариство свої зобов`язання до договором виконало в повному обсязі, перерахувавши позичальнику грошові кошти в сумі 4000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.09.2025 № 4271_25908142728.

Станом на 14.07.2021 заборгованість за договором позики № 0685972021 від 16.11.2019 становить 44040,00 грн, в т.ч. за тілом кредиту 4000грн., за відсотками 40040 грн.

14.07.2021 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0685972021.

Згідно реєстру боржників ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги за договором № 0685972021 в сумі 44040,00 грн, в т.ч. за тілом кредиту 4000грн., за відсотками 40040 грн.

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» здійснило нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 14.07.2021 по 15.11.2022 із розрахунку 1,75 % на суму заборгованості 4000грн., в розмірі 34300 грн.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0685972021.

Згідно реєстру боржників до договору від 10.01.2023 № 10-01/2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги за договором № 0685972021 в сумі 78340,00 грн, в т.ч. за тілом кредиту 4000грн, за відсотками 74340,00грн.

28.08.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-08/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі :

за договором № 0685972021 в сумі 78340,00 грн, в т.ч. за тілом кредиту 4000грн, за відсотками 74340,00грн.

за договором № CredD-592171977 в сумі 45655,24 грн, в т.ч. за тілом кредиту 32612,75 грн., за відсотками 4 390,65 грн, за пенею 7248,62 грн, за порушення грошового зобов`язання 1403,22грн.

05.12.2019 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555118643089 відповідно до умов якого на підставі Заявки на позику від 05.12.2019, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500,00 грн, на строк 30 календарних днів під 402.35 % річних.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши позичальнику грошові кошти в сумі 3500 грн., що підтверджується квитанцією № 1186417014 від 05.12.2019.

Станом на 04.01.2020 заборгованість за договором № 555118643089 від 05.12.2019 становить 5 763,60 грн., в т.ч. за тілом кредиту 3500 грн., за процентами 342,40 грн., за пенею, штрафами 1921,2 грн.

18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555118643089.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за договором № 555118643089 в сумі 5 763,60 грн., в т.ч. за тілом кредиту 3500 грн., за процентами 342,40 грн., за пенею, штрафами 1921,2 грн.

ТОВ «Факторинг Партнерс» звертаючись до суду із вказаним позовом вказувало, що набуло права вимоги до відповідачки за кредитним договорами, відповідачка свої зобов`язання за кредитними договорами не виконувала належним чином, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість за договорами :

№ CredD-592171977 від 10.12.2017 в сумі 45 655,24 грн, в т.ч. за тілом кредиту 32612,75 грн., за відсотками 4 390,65 грн, за пенею 7 248,62 грн, за порушення грошового зобов`язання 1403,22грн;

№ 0685972021 від 16.11.2019 в сумі 44040,00 грн, в т.ч. за тілом кредиту 4000грн., за відсотками 40040 грн;

№ 555118643089 від 05.12.2019 в сумі в сумі 5 763,60 грн., в т.ч. за тілом кредиту 3500 грн., за процентами 342,40 грн., за пенею, штрафами 1921,2 грн.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

За змістом договору № CredD-592171977 від 10.12.2017 передбачено оплату комісії за обслуговування кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем № CredD-592171977 від 10.12.2017, щодо сплати щомісячно є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Перерахунок та визначення фактичної заборгованості за тілом кредиту призведе, у свою чергу, до перерахунку та визначення фактичного розміру інших складових заборгованості, таких як, зокрема, проценти (відсотки) за користування кредитом та можливі штрафи і пеня.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 15.01.2020 за результатом розгляду справи №363/940/16-ц (провадження №61-19224ск18).

Проте наданий позивачем розрахунок заборгованості складений без урахування наведених положень про нікчемність окремих пунктів спірного кредитного договору. Іншого розрахунку банком суду не представлено.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № CredD-592171977 від 10.12.2017 вбачається, що відповідачем сплачена комісія за розрахунково-касове обслуговування в сумі 8 533,86 грн, відтак вказана сума підлягає зарахуванню в погашення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо стягнення заборгованості за пенею в сумі 7 248,62 грн.

Згідно акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 10.12.2017, строк дії кредитної картки становить 3 роки з моменту випуску, тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії. При цьому ну умовами оферти, ні умовами акцепту не передбачені умови щодо порядку та розміру нарахування неустойки (штрафу, пені), а отже позовні вимоги в частині стягнення 7 248,62 грн. неустойки задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками в сумі 4 390,65 грн.

Аналіз розрахунку суми заборгованості за договором свідчать про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.

Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Сторони погодили умови випуску кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 10.12.2017- 3 роки з моменту випуску, а відтак нарахування процентів поза межами строку кредитування за період з 18.05.2021 по 22.11.2021 не ґрунтується на законі, а відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 4390,65 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем період з 23.11.2021 по 23.02.20222 нараховані три відсотки річних в сумі 249,28 грн та інфляційні втрати в розмірі 1153,94 коп., проте у урахуванням суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24078,89 грн (32612,75-8533,86), відповідальність за порушення грошового зобов`язання становить : три відсотки річних 182,00 грн, інфляційні втрати 851,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № CredD-592171977 від 10.12.2017 в сумі 25 112,85 грн, в т.ч. 24 078,89 грн за тілом кредиту, 182,0 0 грн три відсотки річних, 851,96 грн інфляційних втрат.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII (далі Закон №675-VIII).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Судом встановлено, що договір позики № 0685972021 від 16.11.2019 та договір позики № 555118643089 від 05.12.2019 укладені за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отже, підписавши договори позики, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинені в формі, встановленій законом, та вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідачка з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту, отримавши від позивача всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідачкою не надано доказів, які б спростовували факт перерахування їй кредитних коштів позивачем.

Враховуючи вищевикладене, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 0685972021 від 16.11.2019 в сумі 44040,00 грн, в т.ч. за тілом кредиту 4000грн., за відсотками 40040 грн., за договором позики № 555118643089 від 05.12.2019 в сумі в сумі 5 763,60 грн., в т.ч. за тілом кредиту 3500 грн., за процентами 342,40 грн., за пенею, штрафами 1921,2 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: копію Договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеного між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та позивачем; заяву на надання юридичної допомоги № 373 від 02.03.2026, витяг з Акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 на суму 25000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022, №922/1964/21).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №522/7662/23).

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, належність зазначеної справи до категорії справ незначної складності, слід дійти висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 25000,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, в тому числі з урахуванням значення справи для сторін, для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідженні великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи (часткове задоволення позовних), а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (78,48%), а саме, судовий збір в сумі 2 089 грн 45 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 599, 625, 627,629,1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в сумі 74 916 грн 45 коп, в т.ч. за договором позики № 0685972021 від 16.11.2019 в сумі 44040,00 грн, за договором позики № 555118643089 від 05.12.2019 в сумі в сумі 5 763,60, за договором договором № CredD-592171977 від 10.12.2017 в сумі 25 112,85 грн, судовий збір у розмірі 2 089 грн 45 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту рішення 07.09.2026.

Суддя: