Рішення № 13952648, 22.02.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.02.2011 Справа № 8/7-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод", м. Львів,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 11065 грн. 16 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - в судове засідання не прибув;

від відповідача - в судове засідання не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 9355 грн. 34 коп. основного боргу, 572грн. 72коп. пені, 248грн. 36коп. 3%річних та 888грн. 74коп. втрат від інфляції, відповідно до умов договору № 16 від 03.12.2009 р.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, яке судом задоволене.

Відповідач в судове засідання не зявився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Судові акти направлялись на адреси відповідача, зазначені в матеріалах справи та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення повернулись до суду та знаходяться в матеріалах справи.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обовязки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалами господарського суду від 25.01.2011 р., 08.02.2011р. розгляд справи відкладався в звязку із неявкою представників сторін, ненадання ними витребуваних судом документів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення. Розглянувши матеріали справи, суд:

в с т а н о в и в:

3 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №16, згідно з яким продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує ялинкові прикраси (товар) в асортименті, в кількості у відповідності до замовлення покупця і накладних.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару фіксується в розхідних накладних продавця. Товар постачається покупцеві на умовах самовивозу зі складу у м.Львові, або транспортом продавця з віднесенням транспортних витрат на покупця. Датою поставки вважається дата підписання сторонами розхідних накладних продавця, які видаються покупцю при отриманні товару (п. 3.1.-3.2).

Розділом 4 Договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за товар 100% від вартості товару - відтермінування платежу на строк 30 банківських днів від дати поставки.

Відповідальність покупця у випадку прострочення розрахунків за кожну поставлену партію товару встановлена в п.8.1 Договору як сплата продавцю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожен день прострочки розрахунку. Сторони зобов'язані надати одна одній за першою вимогою протилежної сторони належним чином оформлений і скріплений круглою печаткою акт звірки взаєморозрахунків (п. 8.3).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими на то представниками сторін, і діє до 31.12.2009 року (п. 11.1).

Відповідно до умов договору про поставку товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши 03.12.2009 року товар на загальну суму 9355 грн. 34коп., що підтверджено накладною № 2/377 від 03.12.2009 р. (а.с. 31). Відповідач товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на накладній та, відповідно, зобовязаний був протягом 30 банківських днів (п.4.1.2) розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач не розрахувався.

Позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9355 грн. 34 коп. основного боргу за договором №16 від 03.12.2009 р. купівлі-продажу ялинкових прикрас, 572грн. 72коп. пені, 248грн. 36коп. 3%річних та 888грн. 74коп. втрат від інфляції стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обовязок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обовязку продавця по передачі товару відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобовязання щодо оплати придбаного товару не виконано. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором №16 від 03.12.2009 р. складає 9355 грн. 34 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 9355грн. 34 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 572 грн. 72 коп. пені за несвоєчасну оплату придбаного товару, 248 грн. 36 коп. 3% річних та 888 грн. 74 коп. інфляційних втрат.

За умовами розрахунку покупцем за отриманий товар (п. 4.2.1. Договору) передбачено відтермінування платежу на строк 30 банківських днів від дати поставки.

Постановою Національного банку України від 16.08.2006 р. № 320 "Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті" визначено, що банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Позивачем суду не надані відомості щодо календарних дат роботи системи електронних платежів, отже суд, перевіряючи період виникнення та стягення заборгованості з відповідача, визначений позивачем, врахував 30 робочих днів від дати поставки.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У випадку порушення покупцем строків оплати за отриманий товар, на підставі п.п. 8.1 Договору відповідачеві нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань з оплати придбаного товару, суд, перевіривши розрахунок пені позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату отриманого товару та задовольняє ці вимоги в сумі - 525 грн. 44 коп. Пеня в сумі 47 грн. 28 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів в сумі 9355грн. 34 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє ці вимоги в сумі 589грн. 39 коп.- втрат від інфляції та 242 грн. 98 коп. - 3% річних. Втрати від інфляції в сумі 299 грн. 35 коп. та 3% річних в сумі 5 грн. 38 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 9355грн. 34коп. основного боргу, 525грн. 44коп. пені, 242 грн. 98 коп. 3% річних та 589грн. 39коп. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

Оскільки ціна позову складає 11065 грн. 16 коп., а позивачем за платіжним дорученням №10866 від 13.12.2010 р. зараховано до Державного бюджету України 110грн. 00 коп., з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 00грн. 65 коп. державного мита.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1, р/рахунок - не відомий на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Галімпекс-Склодзеркальний завод", ідентифікаційний код - 00293367, адреса - буд. 14, вул. Балабана, м. Львів, р/рахунок - № 2600400602032 у ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Львів, МФО - 325718, 9355 грн. 34 коп. основного боргу, 525 грн. 44 коп. пені, 242 грн. 98 коп. 3% річних, 589 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 107 грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Галімпекс-Склодзеркальний завод", ідентифікаційний код - 00293367, адреса - буд. 14, вул. Балабана, м. Львів, р/рахунок - № 2600400602032 у ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Львів, МФО - 325718 в доход державного бюджету, код отримувача - 24104230 Управління Державного казначейства у м. Херсоні, банк ГУДКУ в Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок - № 31119095700002, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095, 00 грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 47 грн. 28 коп. пені, 5 грн. 38 коп. 3% річних та 299 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 23.02.2011 р.