Рішення № 139526258, 19.08.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/1368/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Ромазан Л.С.

за участю секретаря судового засідання Будз М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Теребовлянського районного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входив житловий будинок із господарськими будівлями та спорудамиза адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що відповідно до довідки Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №75 від 07.07.2026 та відомостей погосподарської книги №11 за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 15.04.1991 будинковолодіння за вказаною адресою належало до суспільної групи господарства робітничий двір. Головою двору був ОСОБА_4 , який працював трактористом. До складу двору входили, зокрема, ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_3 та сини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яку прийняла його дружина ОСОБА_3 , однак свої спадкові права на житловий будинок у встановленому законом порядку не оформила.

Відповідно до довідки Теребовлянського бюро технічної інвентаризації №281 від 10.10.2022 житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , при цьому право власності на нього не зареєстровано.

Після смерті ОСОБА_3 позивач, як її син та спадкоємець за законом, звернувся до Теребовлянської державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на вказане нерухоме майно. Однак, постановою завідувача Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. від 09.06.2026 №313/02-14 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Зазначив, що у Теребовлянській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №369/2019 від 27.11.2019 після смерті ОСОБА_3 за заявою спадкоємця за законом ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 та мати спадкодавця ОСОБА_5 відмовилися від спадкування за законом на користь ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за законом немає.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та неможливістю оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку він змушений звернутися до суду із даним позовом.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, у прохальній частині позовної заяви вказав проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.

Представник відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Теребовлянської державної нотаріальної контори, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, встановив.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 29.08.1992 Струсівською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із довідкою Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №75 від 07.07.2026 станом на 15.04.1991 домогосподарство (особовий рахунок в погосподарській книзі №238), розташоване в с. Струсів Тернопільського району Тернопільської області, належало до суспільної групи господарства робоча, згідно із даними погосподарського обліку Струсівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до його складу входили: голова двору ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до погосподарської книги №11 Струсівської сільської Ради народних депутатів за період з 1991 по 1995 роки з особовим рахунком № НОМЕР_1 будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало до суспільної групи робоча, членами двору були: голова двору ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 07.03.1985, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно із довідкою Теребовлянського бюро технічної інвентаризації №281 від 10.10.2022 житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , право власності на який не зареєстровано.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були подружжям.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що, розглядаючи позови, пов`язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України). Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю (далі - КпШС України).

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу Українського РСР (далі - ЦК Української РСР) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.

Статтями 22, 28, 29 КпШС України, чинного до 01 січня 2004 року, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Питання набуття права власності на житлові будинки регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року, який втратив чинність 22 лютого 1988 року на підставі Указу Президії Верховної ради СРСР "Про визнання такими, що втратили чинність, Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних жилих будинків" і статті 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів СРСР у питаннях охорони природи і раціонального використання природних ресурсів") і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Верховної ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти, як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений Інструкцією, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі, належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі, й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Виходячи зі змісту ст. 22 КпШС, яка діяла на момент виникнення права власності на житловий будинок та перебування померлого ОСОБА_4 із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, діяла абсолютна презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ним в період шлюбу.

Ця презумпція могла бути спростована одним із подружжя. Один із подружжя може оспорювати поширення режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку.

Тому дружина померлого ОСОБА_3 спадкує тільки частину робітничого двору - житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута спадкодавцем у шлюбі із нею, тобто 1/2.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 02.10.2019 виконавчим комітетом Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської області, актовий запис №39.

Згідно із довідкою Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №65 від 01.07.2026 на день смерті ОСОБА_3 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Відповідно до витягу з реєстру Микулинецької селищної територіальної громади №2026/004890734 від 27.03.2026 ОСОБА_1 16.01.2002 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно із довідкою Теребовлянського бюро технічної інвентаризації №149 від 08.04.2026 станом на 31.12.2012 за ОСОБА_1 Теребовлянському БТІ нерухомого майна не реєструвалося.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №369/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину у встановленому законом порядку. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовилися від спадкування за законом на користь ОСОБА_1 .

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або заявили про свої права на неї, матеріали спадкової справи не містять.

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії завідувача Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутової О.М. від 09.06.2026 №313/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок. Позивачу роз`яснено право на звернення до суду для вирішення питання про визнання права власності на спадкове майно.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що станом на 15.04.1991 спірне будинковолодіння належало до суспільної групи господарства робітничий двір, головою якого був ОСОБА_4 . Відомості про склад двору та належність будинковолодіння підтверджуються записами у погосподарській книзі, що є належним доказом обліку домоволодіння та осіб, які входили до складу господарства.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого спадщину на належне йому майно прийняла його дружина ОСОБА_3 . Відомості Теребовлянського БТІ також підтверджують належність спірного житлового будинку ОСОБА_3 .

Таким чином, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 саме ОСОБА_3 була власником спірного нерухомого майна, хоча право власності на нього не було зареєстровано.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входило спірне будинковолодіння. Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця та спадкоємцем за законом першої черги. Матеріалами спадкової справи підтверджується прийняття ним спадщини, а також відмова інших спадкоємців на його користь.

З урахуванням того, що право власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно не було зареєстроване та нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів, позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, а тому має право на судовий захист шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Згідно із ст.328, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають дружина, діти спадкодавця.

Із змісту ст.1268 ЦК України випливає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її.

Визнання позову відповідачами не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а встановлені судом обставини підтверджуються належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 76-81, 89, 200, 263-265 ЦПК України, ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1261, 1268 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: селище Микулинці, вул. Поштова, 1б, Тернопільський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 04396302.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Теребовля, вул. Кн.Василька, 108, Тернопільський район, Тернопільська область, ЄДРПОУ 02900570.

Повне рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя: Л.С. Ромазан