Рішення № 13952600, 28.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2011 р.

Справа № 18/9/5022-99/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак", вул. Городоцька, 367, оф.215, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості в розмірі 16 252,99 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Чорненький В.І., довіреність від 20.01.2011 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." заборгованості в розмірі 16 206,45 грн., в т.ч. 15 658,40 грн. основного боргу, 46,98 грн. інфляційні нарахування, 88,80 грн. 3% річних, 458,81 пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання згідно договору поставки №6/04 від 19.04.2010 р., чим допустив заборгованість в заявленому до стягнення розмірі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2011 р., який відкладався до 28.02.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2011 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задоволити. На вимогу суду подав витребувані документи, обґрунтований розрахунок ціни позову, з врахуванням поданої позивачем 28.02.2011 р. заяви про виправлення математичної помилки в позовній заяві, в зв’язку з допущеною неточністю при підрахунку позивачем ціни позову, а саме у рядку ціна позову цифри 16 206,45 грн., замінено цифрами 16 252,99 грн.

Дана заява прийнята судом, відтак предметом даного спору є стягнення заборгованості в розмірі 16 252,99 грн.,в т.ч. 15 658,40 грн. основного боргу, 46,98 грн. інфляційні нарахування, 88,80 грн. 3% річних, 458,81 грн. пені.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник у судове засідання не прибув, про причини, що зумовлюють неможливість прибуття в судове засідання не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення із датою вручення 31.01.2011 р. (знаходяться в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

19.04.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" (надалі постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В" (надалі замовник) був укладений договір поставки товарів №6/04, за яким постачальник бере на себе зобов’язання систематично постачати та передавати у власність замовника товар, а замовник бере на себе зобов’язання приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

Предметом поставки (товаром) є гофрокартонні ящики, перелік яких зазначається замовником в замовленнях на постачання (п. 1.2. договору).

Згідно п. 5.1. договору після отримання постачальником замовлення на постачання він зобов’язаний надіслати замовнику протягом 7 днів рахунок-фактуру чи повідомити про неможливість поставки товару згідну з п. 3.5 Договору. На підставі рахунка-фактури замовник проводить 100% оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання товару замовником, що підтверджується підписаною видатковою накладною.

Передання-прийняття товару здійснюється за адресою, зазначеною в п. 3.4 договору (Україна, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30А). Товар вважається переданим, та переходить у власність замовника після підписання сторонами видаткової накладної, яка супроводжує товар (п.п. 6.1., 6.2. договору).

Як встановлено судом, на виконання своїх договірних зобов'язань товариство з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В" отримало згідно накладної №116 від 11.10.2010 р. товар на суму 15 658,40 грн.

Всупереч умовам договору відповідачем не здійснено оплати за отриманий товар, несплаченою є сума в розмірі 15 658,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Проте, станом на час звернення з позовом до суду внаслідок невиконання договірних зобов’язань за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 15 658,40 грн., яка ним не оспорена та не спростована.

Таким чином, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства, свої зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 15 658,40 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 9.2. договору сторони визначили, що у випадку затримки оплати товару замовником, останній зобов’язується виплачувати постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки оплати, починаючи з наступного дня після закінчення планової дати оплати товару продавцеві, але не більше 5% від загальної суми неоплаченого в термін товару.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня у розмірі 458,81 грн. за період з 12.11.2010 р. по 19.01.2011 р. Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 88,80 грн. 3 % річних за період з 12.11.2010 р. по 19.01.2011 р. та 46,98 грн. інфляційних втрат за період з 12.11.2010 р. по 31.12.2010 р.

Розглянувши представлені розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 24635111) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" (вул. Городоцька, 367, оф. 215 м. Львів, ідентифікаційний код 36739024):

- 15 658 (п’ятнадцять тисяч шістсот п’ятдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу;

- 46 (сорок шість) грн. 98 коп. інфляційних нарахувань;

- 88 (вісімдесят вісім) грн. 80 коп. 3% річних;

- 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн. 81 коп. пені;

- 162 (сто шістдесят дві) грн. 53 коп. державного мита;

- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 01.03.2011 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька