Рішення № 139525014, 04.09.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2678/26

Провадження № 2-а/459/28/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.

з участю секретаря Фецан Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицький адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ГБВ №586631 від 12.06.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі. Позов обгрунтовує тим, що 12 червня 2026 посадовою особою Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області винесено постанову серії ГБВ №586631 відносно неї про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КупАП. Вказує, що підставою для виклику поліції було повідомлення про домашнє насильство та необхідність реагування правоохоронних органів. На момент звернення вона добросовісно вважала, що існують обставини, які потребують втручання поліції, захисту її прав та забезпечення безпеки. У день події вона здійснила два виклики на спецлінію 102. Перше звернення стосувалося повідомлення про обставини домашнього насильства та необхідність прибуття наряду поліції. Після прибуття працівників поліції та їхньої відмови належним чином прийняти заяву, зафіксувати обставини та здійснити належне реагування вона вдруге звернулася на спецлінію 102 зі скаргою на неправомірні дії працівників поліції та їх відмову прийняти заяву. Після цього вона особисто звернулася в Шептицький РВП та подала письмову заяву щодо обставин домашнього насильства, а також скаргу на дії працівників поліції. Зазначила, що єдиною підставою для притягнення її до відповідальності став висновок праціників поліції про те, що ними не було встановлено ознак правопорушення, що на її думку, не свідчить про завідомо неправдивий виклик та не підтверджує наявності прямого умислу. Вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 183 КУпАП, тому просить позов задоволити.

Ухвалою від 07.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

10 липня 2026 позивач подала письмові пояснення, якими позов підтримала. Додатково пояснила, що в її діях був відсутній умисел. Її звернення на спецлінію «102» були викликані реальними обставинами, які вона добросовісно сприймала як такі, що потребують реагування поліції. Після виклику вона не ухилялася від спілкування з працівниками поліції, а навпаки подала заяву про домашнє насильство та окрему скаргу на дії поліцейських. Крім того, звернулася до суду з заявами про розірвання шлюбу та стягненням аліментів, що підтверджує наявність сімейного конфлікту, а не вигаданий характер повідомлення. Жодних належних та допустимих доказів того, що вона усвідомлювала неправдивість свого повідомлення або мала намір безпідставно викликати поліцію відповідачем не надано. Сам по собі висновок працівника поліції про відсутність ознак правопорушення після прибуття на виклик не є доказом того, що виклик був завідомо неправдивий. Таким чином, відповідач не довів наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, а тому просить позов задоволити.

Від представника ГУНП у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що винесена оскаржувана постанова є законною і не підлягає скасування. Зазначає, що після надходження повідомлення зі служби 102, в ході виїзду на місце події факт домашнього насильства не підтвердився. Форма ОР не складалась, ТЗПСК не виносилось, протокол не складався, дана подія зафіксована на нагрудну камеру поліцейського. Було опитано чоловіка позивачки, який повідомив, що нещодавно прийшов з роботи та жодних конфліктних ситуацій у нього з дружиною не було. Поясненням поліцейської було встановлено, що на момент приїзду працівників поліції позивачка не могла обгрунтувати суть свого звернення. У зв`язку з чим, на громадянку ОСОБА_1 було винесено адміністративну постанову за ст. 183 КУпАП.

20.07.2026 позивач подала відповідь на відзив у якому зазначає про недоведеність відповідачем у її діях складу адміністративного правопорушення та не виконання покладеного на нього законом обов`язку доказування. В матеріалах справи відсутні докази проведення повного дослідження, а лише пояснення чоловіка не доводять її вини та не можуть стверджувати про умисне повідомлення неправдивих відомостей. Таким чином, відповідач не довів правомірності винесеного рішення, фактично обмежившись лише констатацією того, що після прибуття екіпажу поліції факт домашнього насильства не підтвердився.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подали заяви, в яких просили розгляд справи здійснювати у їх відсутності.

На підставі ст.229 КАС України справа розглянута без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ГБВ №586631 від 12.06.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Згідно змісту оскаржуваної постанови, складеної поліцейським ДОП ВП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області Богуш В.А., 12.06.2026 о 23:05 год. ОСОБА_1 , здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на лінію 102, та повідомила про факт домашнього насильства, хоча цього факту насправді не було.

Категорично заперечуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, позивач звернулась до суду з даним позовом, стверджуючи, що підставою для виклику поліції було повідомлення про домашнє насильство та необхідність відповідного реагування правоохоронних органів, наявність потреби в захисті її прав та забезпечення безпеки. Натомість працівниками поліції було відмовлено у прийнятті її заяви та фіксуванні обставин справи, після чого, нею було здійснено повторний виклик на лінію 102. Крім того, вона звернулась із заявою в Шептицький РВП ГУНП у Львівській області про факт вчинення домашнього насильства та скаргою на неправомірні дії працівників поліції.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у вигляді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

За змістом оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності 12.06.2026 року 0 23:05 год. ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на лінію 102 та повідомила про факт домашнього насильства, хоча цього факту насправді не було.

Відповідно до відібраних поліцейським письмових пояснень ОСОБА_2 , останній близько 23:20 год. повернувся додому з роботи, жодних протиправних дій відносно дружини він не вчиняв.

Згідно письмових пояснень працівника поліції, якою було винесено спірну постанову, остання повідомила, що 12.06.2026 близько 23:05 год. від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що її чоловік поводиться неадекватно та вчиняє домашнє насильство. В ході виїзду на місце події ОСОБА_1 повідомив, що декілька хвилин тому повернувся з роботи додому та жодних конфліктів з дружиною не вчиняв, чому остання звернулася в поліцію йому не відомо. По даному факту було винесено постанову за ст. 183 КУпАП.

Як встановлено із матеріалів справи, позивачем 12.06.2026 здійснювався виклик на лінію 102 за фактом домашнього насильства її чоловіка відносно неї. Натомість після приїзду працівників поліції на місце події, останніми було відібрано письмові пояснення у ОСОБА_1 , який заперечив наявність конфлікту з дружиною, на підставі чого, було відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_1 щодо вчинення відносно неї домашнього насильства, як наслідок, складено постанову за ст. 183 КУпАП. ОСОБА_1 у свою чергу, змушена була повторно звернутись на службу 102 та наступного дня 13.06.2026 із письмовою заявою-скаргою до Шептицького РВП ГУНП у Львівській області про вчинення домашнього насильства її чоловіка відносно неї та неправомірних дій працівників поліції.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за статтею 183 КУпАП, поряд з цим, незважаючи на повідомлення заявниці про вчинення факту домашнього насильства, що свідчить про те, що заявниця почувається у небезпеці, а тому і звернулась за допомогою до поліції, враховуючи, що її чоловік заперечує наявність конфлікту з дружиною, на власний розсуд дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, яке полягає у домашньому насильстві та у зв`язку з цим, встановив в діях заявниці склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, тобто, що ОСОБА_1 завідомо знаючи про те, що чоловік не вчинив відносно неї домашнє насильство, викликала працівників поліції.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).

Відтак суд зауважує, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою їх захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача, відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом, суду не надав. Усі доводи відзиву зводяться до того, що на момент прибуття працівників поліції на виклик ОСОБА_1 заперечив наявність конфлікту з дружиною, жодних ознак насильства з сторони чоловіка не було. Разом з тим, жодних доказів того, що такого порушення не було у той період часу на який вказувала позивач матеріали справи не містять.

Зокрема, працівники поліції мали відібрати письмові пояснення у ОСОБА_1 , опитати свідків, зокрема, сусідів, які могли чути обставини події 12.06.2026, здійснити процедуру оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, передбачену Порядком № 369/180 тощо, що здійснено не було.

Враховуючи наведене, суд вважає, що працівники поліції передчасно та безпідставно дійшли висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування».

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Зважаючи на те, що позивач заперечила свою провину у вчиненні правопорушення, а відповідачем не було надано належних та допустимих доказів наявності умислу в діяннях позивача, як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, суд вважає, що провина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не доведена.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право в тому числі скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що постанову серії ГБВ №586631 від 12.06.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст.2,90,139,243-246,250,255,286,295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, пл. Григоренка, 3, м. Львів) про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ГБВ №586631 від 12.06.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: М. Д. Новосад