Рішення № 139525006, 07.09.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3050/26

Провадження № 2/459/1314/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судових засідань Лель Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шептицького за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором кредиту №45779467 в розмірі 9 174,93 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу. Вимоги обгрунтовані тим, що 25.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №45779467 (надалі - Договір кредиту), за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 8 500,00 грн строком на 30 днів ( з 25.10.2025 по 23.11.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,466 % яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 360,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 40215, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Вказує, що Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №45779467 від 25.10.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок останнього № НОМЕР_1 .

Зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту складають 6051,32 грн, а заборгованість останнього за договором кредиту - 9 174,93 грн, з яких : 2 448,68 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 188,30 грн - сума заборгованості за процентами; 1 360,00 грн - сума заборгованості за комісією; 0 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 4 177,95 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45779467 від 25.10.2025.

Ухвалою від 31.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, відзиву не подав.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як передбачено ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45779467, за умовами якого Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту. Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. сума кредиту 8500,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,466% (фіксована); комісія за надання кредиту 16,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1360,00 грн.); дата надання Кредиту 25.10.2025; дата повернення Кредиту (останній день) 23.11.2025; денна процентна ставка/ день, 0,999% ; проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною за день 4,00%; пеня, %/ день 4,00%; орієнтовна реальна річна процентна ставка, % 2611,9%; орієнтовна загальна вартість кредиту, у 11048,30 грн; загальні витрати за кредитом 2548,30 грн.

Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджується, що відповідач ідентифікований при укладанні договору №45779467 від 25.10.2025 шляхом використання одноразового ідентифікатора 40215, що є аналогом електронного підпису .

Відповідно до листа №20/05/26-49866 від 20.05.2026, встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на банківський рахунок відповідача, згідно з платежем № d72ada10-34cc-4921-a062-7d612797a152 перераховано кошти на виконання умов договору кредиту № 45779467.

Відповідно до платіжної інструкції d72ada10-34cc-4921-a062-7d612797a1, 25.10.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало ОСОБА_2 на платіжну карту № НОМЕР_1 (VISA), зазначену ним у кредитному договорі, кошти в розмірі 8500.00 грн.

Згідно із довідкою за вих. № КД-000091582 Від 29.05.2026, ТОВ «Європейська платіжна система» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020 року, укладеного між Установою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 25.10.2025 року; номер платежу d72ada10-34cc-4921-a062-7d612797a152; сума 8500.00 грн; отримувач ОСОБА_3 ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45779467 від 25.10.2025.

Згідно п. 2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до відповідно до Реєстру прав вимог №8 від 20.05.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 174,93 грн, з яких : 2 448,68 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 188,30 грн - сума заборгованості за процентами; 1 360,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 177,95 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості відповідача, така становить 9 174,93 грн, з яких : 2 448,68 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 188,30 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 360,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 4 177,95 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Відсотки за користування кредитом нараховувалися з 25.10.2025 по 23.11.2025.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, й передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положенням ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитами відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За доведення факту погодження сторонами умов кредитного договору, строку кредитування, умов про плату за користування кредитом у вигляді процентів за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, суд керуючись п. 4. ст. 611 (у частині обов`язку щодо відшкодування збитків), ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, дійшов висновку, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45779467 в розмірі 4996,98 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 2 448,68 гривень; заборгованості за процентами, нарахованими в межах визначеного договором тридцятиденного строку кредитування за період із 25.10.2025 по 23.11.2025 - 1 188,30 гривень, заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 360,00 грн, а відтак позов в цій частині є підставним та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування в розмірі 4 177,95 грн, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) дійшла наступних висновків.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 дійшла наступних висновків.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Відповідно до умов кредитного договору від 25.10.2025 року № 45779467, укладеного між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , сума кредиту становила 8500 гривень, строк позики - 30 днів, базова процентна ставка - 0,466% за кожний день користування кредитом.

Отже, сплата процентів, передбачених договором, за користування кредитними коштами може випливати лише з правомірного їх користування, а відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами знаходиться у сфері охоронних відносин, зокрема, статті 625 ЦК України.

Пов`язавши продовження строку кредитування та нарахування процентів за користування кредитом із порушенням позичальником кредитного зобов`язання, первісний кредитор і позичальник фактично визначили договірні проценти як плату за неправомірне користування кредитними коштами, що не відповідає наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду, а тому в задоволенні вимог про стягнення процентів за понадстрокове користування коштами слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач поніс витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правову допомогу у сумі 2662,40 грн та 6500,00 грн відповідно.

Розмір витрат на правову допомогу підтверджується: договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, витягом з акту №1-ФП від 05.06.2026 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжною інструкцією від 12.06.2026 про оплату згідно акту №1-ФП приймання наданої правничої допомоги від 05.06.2026 р. за Договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, ордером, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити співмірності їх розміру.

Враховуючи часткове задоволення позову, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності таких робіт та значимості таких дій у справі, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 3540,12 грн, що є пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1450,03 грн, виходячи з наступного розрахунку 4996,98 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 9174,93 грн (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45779467 від 25.10.2025 в розмірі 4996,98 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 2 448,68 гривень; заборгованості за процентам, нарахованими в межах визначеного договором тридцятиденного строку кредитування за період із 25.10.2025 по 23.11.2025 - 1 188,30 гривень, заборгованості за комісією за надання кредиту 1 360,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 1450,03 грн сплаченого судового збору та 3540,12 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, 31/33, м Ірпінь, Київська область)

Відповідач: ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Повне рішення складено 04.09.2026.

Суддя: В. В. Грабовський