Рішення № 139524647, 07.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6641/25

Провадження № 2/463/237/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2026 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Яворського С.Й.

секретар судового засідання Станько Р.О.

з участі: позивача за первинним позовом ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Поліщук Н.М.

відповідача за первинним позовом ОСОБА_2

представника відповідача за первинним позовом Фартушка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про усунення перешкод у користуванні майном, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про скасування державної реєстрації права власності на майно, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 21.07.2025 року через свого представника адвоката Решоту В.В. звернулася до суду з позовом (документ сформовано в системі «Електронний суд» 18.07.2025 року) про усунення перешкод у користуванні майном (т.1 а.с.1-5).

Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить суд:

1. Усунути перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у здійсненні нею права користування та розпорядження належним їй на праві власності гаражним боксом № НОМЕР_2 , загальною площею 19,00 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина», шляхом зобов`язання звільнити вказаний гаражний бокс ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позовом мотивує тим, що 29.11.1957 року Відділом Комунального господарства Червоноармійської районної ради депутатів трудящих надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво цегляного гаражу для стоянки власного легкового автомобіля за домом АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 був членом кооперативу «Верховина» розміщеного на майданчику за домами АДРЕСА_2 ). За ОСОБА_3 був закріплений на праві володіння гараж № НОМЕР_2 за вказаною адресою.

05.04.1975 року було створено первинну організацію добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» при кооперативі «Верховина». Головою первинної організації обрано Дрожжая Івана Семеновича. Відтак, ОСОБА_4 Дрожжай був членом відповідного гаражного кооперативу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 від 21.01.1948 року. Після смерті батька, із 1980 року, ОСОБА_1 понад 40 років постійно користувалася гаражем.

Відповідно до довідки від АНК «Верховина» вих. №23/04-25-2 від 23.04.2025 року, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) рахується членом обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина» (код ЄДРПОУ: 40343820) розташованого за адресою: : 79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гузара Любомира Патріарха, гараж 11, і їй як єдиній правонаступниці по заповіту батька ОСОБА_3 (який був членом кооперативу «Верховина» і будував цегляний гаражний бокс №21 заг. площею 19,0 кв.м. за повністю власні кошти) були передані усі майнові права по заповіту №2842 від 29.05.1979 року та Свідоцтву про право на спадщину №5532 від 13.11.1979 року. Зазначається, що станом на квітень 2025 року цей гаражний бокс № НОМЕР_2 є в неї в користуванні, а заборгованість по членським внескам відсутня.

На замовлення Позивача обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було виготовлено технічний паспорт від 29.04.2025 року на гараж № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:2845-7125- 3171-9727.

Зазначила про те, що ОСОБА_1 є членом обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина» (код ЄДРПОУ: 40343820), і також регулярно сплачує всі необхідні членські внески, заборгованість по членським внескам в неї відсутня.

06.06.2025 року Позивач, ОСОБА_1 , зареєструвала право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав, загальною площею 19,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №430902361. Таким чином, Позивач, ОСОБА_1 є власницею гаражного боксу № НОМЕР_2 , загальною площею 19,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у обслуговуючого кооператива «Автогаражний кооператив «Верховина».

Будучи власником спірного гаража і відповідно маючи зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на такий, позивач не може в повній мірі реалізувати свої правомочності власника, зокрема: користування та розпорядження вказаним гаражем з огляду на таке.

Приблизно у 2020 році, Позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняла вказаний гараж, проникла до нього без дозволу Позивача, змінила вхідні замки та незаконно користується майном. З цього моменту ОСОБА_1 була позбавлена можливості користуватися своїм гаражем.

Неодноразові звернення позивача до правоохоронних органів за фактом незаконного та самовільного зайняття відповідачем спірного гаража результату не дали, оскільки як зазначив ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області заявнику необхідно звернутись до суду із цивільним позовом, оскільки конфлікт має цивільно-правовий характер.

А відтак позивач вважає, що цим гаражним боксом незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа та користується Відповідач, яка на звернення Позивача звільнити гараж не реагує, створюючи тим самим Позивачу перешкоди у реалізації належного їй права власності. У Відповідача відсутні будь-які документи, які б підтверджували наявність у неї законних прав чи підстав володіння або користування гаражним боксом, зокрема: договору оренди, дарування, купівлі-продажу чи інших правочинів. Відповідач не є власником гаража, а також не має жодних речових чи зобов`язальних прав на це майно.

А тому з метою захисту своїх порушених прав, як власника гаражного боксу, позивач звернулася до суду з відповідним позовом, який просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 05.09.2025 року через свого представника адвоката Фартушка Т.Б. звернулась до суду із зустрічним позовом (документ сформовано в системі «Електронний суд» 04.09.2025 року) про скасування державної реєстрації права власності на майно (т.1 а.с.63-71), який ухвалою суду від 16.09.2025 року прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Згідно прохальної частини зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) ОСОБА_2 просила суд:

1.Скасувати державну реєстрацію речових прав номер речового права 60274511 від 06.06.2025р. на гаражний бокс № НОМЕР_2 в Автогаражному кооперативі «ВЕРХОВИНА» загальною площею 19 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3154654546060 за ОСОБА_1 , яке набуте на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 79383553 від 11.06.2025р.

2.Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зустрічні позовні вимоги мотивує наступним чином.

На думку Відповідачки, Позивачка незаконно набула на підставі підроблених документів та неправдивих, фальшивих відомостей у власність майно, яке належить Відповідачці та яким Відповідачка відкрито користується понад більше, ніж 10 років, та така державна реєстрація підлягає скасуванню з наступних підстав: - наявні преюдиційні обставини, які встановлені у постанові Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в межах справи №463/11906/21 про те, що Позивачка не є власницею цього майна та ніколи не була нею. У цій постанові також встановлено законність володіння майном Відповідачкою; - оспорюваний гараж належав на праві власності ОСОБА_3 (батько Позивачки та дідусь Відповідачки), який не увійшов у спадкову масу через відсутність на момент видачі свідоцтва про право на спадщину документів, які би підтверджували право власності на майно. Відтак, оскільки Позивачка незаконно набула у власність гараж, останній належав дідусеві Відповідачки, то єдиний спосіб отримати у власність гараж є визнання права власності у порядку спадкування; - Гаражний кооператив не був власником оспорюваного гаражу та не мав права розпоряджатись ним, і видавати довідку на підставі якої зареєстровано право власності на гараж; - відсутні будь-які докази членства Позивачки у Кооперативі, доказів внесення членських внесків та будь-яких інших доказів на підтвердження права власності на майно; - Позивачка не могла отримати право власності на майно в будь-який інший спосіб, ніж через спадкування, та не могла оформити право власності на гараж як член Кооперативу, оскільки такий гараж перебуває у спадковій масі та належить (належав) ОСОБА_3 гаражний кооператив не мав та не має права розпоряджатись гаражем; - Відповідачка також є членом кооперативу та відповідно володіє цим гаражем як один із спадкоємців вже достатньо тривалий час, з урахуванням попередніх володільців вже більше 10 років, привела гараж у належний стан, відремонтувала його, вільно відкрито та добросовісно володіє ним.

Обставини які не заперечуються та визнаються Сторонами. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Сторонами, 29.11.1957 року Відділом комунального господарства Червоноармійської районної ради депутатів трудящих надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво цегляного гаражу для стоянки власного легкового автомобіля за домом АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 був членом, а деякий час навіть головою, кооперативу «Верховина» розміщеного на майданчику за домами № НОМЕР_5 і НОМЕР_6 на вул. Льва Толстого (наразі вул. Гузара Любомира Патріарха). За ОСОБА_3 був закріплений на праві володіння гараж № НОМЕР_2 за вказаною адресою. 05.04.1975 року було створено первинну організацію добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» при кооперативі «Верховина». Головою первинної організації обрано Дрожжая Івана Семеновича. Це також підтверджує той факт, що ОСОБА_4 Дрожжай був членом відповідного гаражного кооперативу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_7 Серія 1-СГ. Додатково повідомляємо, що зазначені обставини також встановлені у постанові Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року по справі №463/11906/21: «ОСОБА_3 був членом кооперативу «Верховина», що підтверджується п.8 Списку членів кооперативу «Верховина», розміщеного на майданчику за домами № НОМЕР_5 і НОМЕР_6 на вул. Льва Толстого від 11.05.1960 року №635. За ОСОБА_3 закріплений на праві володіння гараж № НОМЕР_1 за вказаною адресою. Цей факт підтверджується зокрема і довідкою від 03.05.1979 р. №70т, виданою Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації Управління комунального господарства Виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих (а.с.16). 05 квітня 1975 року було створено первинну організацію добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» при кооперативі «Верховина», що підтверджується Протоколом №4 Організаційних зборів володільців гаражів до АДРЕСА_1 . Головою первинної організації обрано ОСОБА_3 , що також підтверджує той факт, що ОСОБА_3 був членом відповідного Гаражного кооперативу».

Обставини, які заперечуються та на яких ґрунтується доводи зустрічного позову. Щодо сімейної лінії та порядку переходу права власності на майно, законного інтересу і права Позивачки на майно. ОСОБА_3 (дідусь) первісний власник оспорюваного гаражу перебував у 2 шлюбах, під час перебування в яких у нього народилось 3 дітей: - ОСОБА_1 - дочка від першого шлюбу (Позивачка); - ОСОБА_5 син від другого шлюбу, батько Відповідачки; - ОСОБА_6 дочка від другого шлюбу, тітка Відповідачки. ОСОБА_3 після розлучення одружився вдруге із ОСОБА_7 (бабуся Відповідачки). Відповідачка є дочкою ОСОБА_5 , тобто внучкою ОСОБА_3 , який був первісним власником гаражу. Після смерті дідуся його майно успадкували доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (детально описано у розділі 3.2.2. зустрічного позову). Після смерті ОСОБА_7 її майно також успадкувала ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_1 єдиним спадкоємцем по закону залишився її брат (батько Відповідачки та син ОСОБА_3 ) ОСОБА_5 . У 2019 році ОСОБА_5 помер та Відповідачка успадкувала його майно як єдина спадкоємиця. Таким чином станом на теперішній час ОСОБА_2 є спадкоємцем щодо оспорюваного гаражу по низхідній лінії від дочки дідуся від другого щлюбу ОСОБА_6 . Тобто, порядок переходу спадкового майна є наступний: ОСОБА_3 . --a ОСОБА_6 . --a ОСОБА_5 -a ОСОБА_2 (Відповідачка). В цьому аспекті сторона відповідача наголосила, що оспорюваний гараж належав на праві власності ОСОБА_3 , що не заперечується Сторонами по справі, відтак Гаражний кооператив не має жодного відношення до цього майна, не має права розпорядження ним наявне виключне питання щодо набуття власності на майно у порядку спадкування, оскільки гараж належав за життя ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 (первісним власником гаражу) двічі складався заповіт перший №2842 від 29.05.1979 році, яким він заповів усе належне йому майно Позивачці. Проте в подальшому, 13.11.1979 року, ОСОБА_3 склав другий заповіт від 13.11.1979р. №5582, в якому заповів усе належне йому майно в рівних частинах ОСОБА_1 (Позивачці) та моїй тітці ОСОБА_6 . Відтак, в силу приписів ст.1254 ЦК України попередній заповіт (від 29.05.1979 року) втратив свою дію та дійсним вважається останній заповіт. Отже, на думку відповідача, Позивачка не є та ніколи не була єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_3 (первісного власника гаража) такі відомості є неправдивими та явно підробленими, з приводу чого нами вирішується питання щодо звернення до правоохоронних органів. Гаражний кооператив після смерті ОСОБА_3 не набув права власності чи розпорядження на оспорюваний гараж та не мав права розпоряджатись ним гараж є спадковим майном ОСОБА_3 .

Після смерті дідуся оспорюваним гаражем відкрито користувалась виключно тітка Відповідачки (дочка від другого шлюбу) ОСОБА_6 , батько Відповідачки та Відповідачка, після смерті якої гаражем користувався її брат (батько Відповідачки та син дідуся від другого шлюбу) та Відповідачка, після смерті якого, з 2019 року, користується Відповідачка. Жодних спорів щодо володіння чи користування оспорюваним гаражем ніколи не виникало оскільки всі завжди знали про право користування ним саме ОСОБА_6 та вказаними в абзаці вище особами, остання та в подальшому ОСОБА_5 не здійснювали належне оформлення права власності, бо і так вільно і беззаперечно володіли гаражем, усі про це знали. У вказаній вище постанові Львівського апеляційного суду в межах справи №463/11906/21 встановлено: «оскільки, ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) було відомо хто є власником спірного майна, а також те, що інші особи претендують на вказане майно, а саме ОСОБА_2 , яка фактично з 2019 року користується спірним гаражем, в даному випадку відсутні підстави для набуття права власності за набувальною давністю». Аналізуючи хронологію подій вбачається, що Відповідачка дійсно з 2019 року одноосібно вільно відкрито та добросовісно володіє оспорюваним гаражем. Після смерті батька Відповідачка намагалась оформити право на спадщину оспорюваний гараж, однак не змогла цього зробити, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на гараж, після чого Відповідачка почала збирати документи та інформацію з метою визнання права власності на оспорюване майно в порядку спадкування та станом на теперішній час наявна судова справа №463/5904/25, про яку зазначалось вище. З 2020 року Відповідачка вже 5 років намагається отримати у власність належне їй спадкове майно та звертається із запитами до нотаріальних органів, БТІ, архівних установ щодо отримання документів для оформлення права власності на гараж. У 2020 році тодішній Голова Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина» ОСОБА_8 запросив Позивачку на збори співвласників кооперативу (29 листопада 2020 року), де основним питанням було належне оформлення документів кооперативу, включення співвласників у кооператив, та оформлення документів на гараж. В подальшому тодішній голова кооперативу ОСОБА_9 самостійно організував зняття замків та допоміг відкрити гараж. На зборах кооперативу 29 листопада 2020 року, Позивачка подала письмову заяву про вступ до кооперативу (разом з копією паспорта та РНОКПП) особисто голові кооперативу ОСОБА_10 . Станом на теперішній момент представником Відповідачки вживаються заходи для отримання документів з метою підтвердження членства Позивачки у гаражному кооперативі. З часу одноосібного володіння гаражем Відповідачка почистила та прибрала гараж зсередини, перекрила дах гаража, який потребував ремонту та протікав.

14 вересня 2021 року у Кооператив із своїм зятем прийшла тітка ОСОБА_1 з заявою про те, що вона претендує на цей гараж і заявляла, що вона має документи хоча жодних документів не було та не могло бути, оскільки єдиний спосіб набуття у власність гаражу є судова процедура щодо визнання права власності у порядку спадкування. До 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 жодного відношення до оспорюваного гаражу не мала, ніколи ним не користувалась та, ймовірно, навіть не знала про його існування. Відповідачкою заперечується той факт, що Позивачка володіла чи користувалась, чи мала будь-який інший зв`язок з оспорюваним гаражем; тим більше, що вона ним користувалась більше 40 років після смерті батька. Позивачка ніколи не володіла оспорюваним гаражем та ніколи ним не користувалась, лише у 2021 році раптово зацікавилась гаражем під «лобіюванням» третіх осіб. Усвідомлюючи повністю право власності ОСОБА_2 на це майно як спадкоємиці, Позивачка спільно з членами (посадовими особами) гаражного кооперативу почали вчиняти дії з метою незаконного набуття права власності та в обхід процедури спадкування. Позивачка, донька від попереднього шлюбу, ОСОБА_1 , прав щодо зазначеного спадкового майна покійного ОСОБА_3 не заявляла, і після його смерті зазначеним майном не користувалась.

Так як на думку відповідача, оспорюваним гаражем володів ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 та яка, відповідно, має право на отримання оспорюваного гаража у спадок. Гаражний кооператив не має права розпоряджатись оспорюваним гаражем, а ОСОБА_1 ніколи не користувалась оспорюваним гаражем, набуття гаражу у власність повинне здійснюватися у процедурі спадкування. А тому відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом, який просить задовольнити.

Короткий зміст та узагальнені доводи і позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та її представнк - адвокат Решота В.В. в судовому засіданні заявлені первісні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, проти зустрічних позовних вимог заперечили з підстав викладених у первісному позові та відповіді на відзив (т.1 а.с.100-102), відзиві на зустрічний позов (т.1 а.с.140-145,167-173).

Зазначили, що покликання представника Відповідачки на справу No463/5904/25 за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради та ОСОБА_1 про визнання права власності на оспорюваний гараж у порядку спадкування є необгрунтованими, оскільки реалізація права на подання позову жодним чином не стверджує про його підставність. Тим більше, що аналогічний позов попередньо залишався Личаківським районним судом м. Львова без розгляду. Тому до моменту набрання законної сили рішення суду в іншій справі, така справа жодним чином не впливає на інші справи.

Твердження Відповідачки, що гаражем завжди володіла інша дочка, від другого шлюбу, ОСОБА_3 ОСОБА_6 (тітка Відповідачки), батько Відповідачки та Відповідачка, а в подальшому батько Відповідачки ОСОБА_5 (син ОСОБА_3 від другого шлюбу та брат ОСОБА_6 ) і Відповідачка, та після його смерті у 2019 р. є безпідставними та не підкріплені жодними доказами. Якби Відповідачка мала б право на оспорюваний нею гараж, то вже б з 2019 року могла таке право реалізувати. Натомість на даний момент Відповідачка жодних доказів не подавала, основними аргументами є власні припущення та погрози щодо окремих ухвал та кримінальних проваджень.

Виникає питання чому Відповідачка без правовстановлюючих документів самостійно зрізала замки ОСОБА_1 та захопила гараж.

Як до відзиву так і до зустрічного позову долучено серед доказів й ті, які отримані ними від Позивачки або ж взагалі не мають відношення до цієї справи. Абсурдним виглядає твердження представника Відповідачки, що Відповідачка є законним володільцем спадкового гаража. По-перше, гараж ніколи не був предметом спадкування, по-друге, самовільне захоплення гаража без жодних правовстановлюючих документів не можемо називати «законним володінням». Довідка вих. №23/04-25-2 від 23.04.2025 була видана ОК «АК «Верховина» і подавалась у БТІ. Натомість для реєстратора не була потрібна така розгорнута довідка і тому ОК «АК «Верховина» сформувало довідку № 26/05-25-1 від 26.05.2025. Ці довідки між собою не суперечать, а підтверджують ті ж самі обставини. Право власності було зареєстровано на підставі пізніше виданої довідки від 26.05.2025 р. З чого представник відповідача взяв, що довідка No23/04-25-2 від 23.04.2025містить якісь недостовірні відомості, про які наперед знали Позивачка і її представник, про що слід постановити окрему ухвалу, невідомо. Вважають, що це є лише маніпуляцією з метою введення в суд оману. Якщо б довідка, на підставі якої було оформлено право власності містила б певні недоліки, тоді державний реєстратор не зміг би на її основі вчинити реєстраційні дії.

Представник Відповідачки вказує, що «За життя ОСОБА_3 (первісним власником гаражу) двічі складав заповіт…», проте ОСОБА_3 ніколи не мав у власності зазначений гараж, адже у 70-80ті рр. права приватної власності в СРСР не існувало.

Безпідставним видається формулювання, що у постанові Львівського апеляційного суду від 13.02.2025 року по справі N463/11906/21 наявні преюдиційні обставини, що з 2019 року Відповідачка (тобто після смерті її батька) почала правомірно користуватись маи?ном та те, що Позивачка ніколи не користувалась оспорюваним приміщенням. Це не відповідає дійсності, адже це лише слова Відповідачки. На судове засідання Відповідачка з?явилася й хоча не надала жодного доказу, проте сказала, що вона сама є перешкодою для оформлення права власності за набувальною давністю. Жодних доказів з якого часу Відповідачка самовільно захопила гараж немає і не досліджувалось судом, судом брались до уваги лише з її слів.

Твердження представника Відповідачки, що «до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які би підтверджували право власності Позивачки (первісних документів) на оспорюваний гараж, що ставить під обгрунтованість законність набуття права власності на гараж» не відповідають дійсності, адже у матеріалах справи є Витяг з Державного реєстру речових прав, що підтверджує зареєстроване право власності, а також довідка ОК «АК «Верховина», що стала підставою для реєстрації права власності на гараж. Представник Відповідачки стверджує, що спірнии? гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , входить до спадковоі? маси після смерті ОСОБА_3 , проте у свідоцтві про право на спадщину від 13.11.1979 р., він відсутній. До спадкової маси тоді увійшов лише легковий автомобіль. Невідомо на якій основі робить представник висновок і чому саме донька померлого як спадкоємець 1 черги, на яку було складено 2 заповіти не є спадкоємцем, а спадкувати це майно має внучка, що навіть не проживала на момент смерті з спадкодавцем і лише зараз згадала за спадщину.

У зв`язку із наведеним сторона позивача вважає доводи, висловлені у відзиві на позов, не лише необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на доказах, а й стосуються іншого предмету доказування надуманої спадкової справи ОСОБА_11 .

Відповідач ОСОБА_12 та її представник - адвокат Фартушок Т.Б. в судових засідання зустрічні позовні вимоги підтримали з підстави, викладених у зустрічному позові, та відповідно просили такі задовольнити. Проти заявлених первісних позовних вимог заперечили в повному обсязі з підстав та обставин, викладених у долученому до матеріалів справи відзиві на позов (т.1, а.с.54-62) та письмових запереченнях (на відповідь на відзив) (т.1 а.с.114-126), відповіді на відзив на зустрічний позов (т.1 а.с.208-217), додаткових поясненнях (т.2 а.с.1-8). Просили в задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі з огляду на таке.

Зазначили, що відповідачка повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне:

- Позивачка ніколи не володіла оспорюваним майном та не користувалась ним, оспорюваним гаражем завжди володіла інша дочка, від другого шлюбу, ОСОБА_3 ОСОБА_6 (тітка Відповідачки), батько Відповідачки та Відповідачка, а в подальшому батько Відповідачки ОСОБА_5 (син ОСОБА_3 від другого шлюбу та брат ОСОБА_6 ) і Відповідачка, та після його смерті у 2019 році Відповідачка одноосібно, яка одразу ж почала оформляти правовстановлюючі документи на майно;

- у постанові Львівського апеляційного суду від 13.02.2025 року по справі №463/11906/21 наявні преюдиційні обставини, що з 2019 року Відповідачка (тобто після смерті її батька) почала правомірно користуватись майном та те, що Позивачка ніколи не користувалась оспорюваним приміщенням;

- Відповідачка є законним володільцем спадкового гаража та станом на теперішній момент проходить процедуру щодо отримання у власність оспорюваного гаражу шляхом визнання права власності у порядку спадкування, що є предметом розгляду справи №463/5904/25;

- надана до суду довідка вих.№23/04-25-2 від 23.04.2025 містить недостовірні відомості, про які мало б бути відомо Позивачці та її представнику, відтак не є допустимим та достовірним доказом. З приводу цього також Відповідачка просить Суд постановити окрему ухвалу на підставі ч.11 ст.83 ст.262 ЦПК України;

- технічний паспорт як доказ у справі також ставимо під сумнів, оскільки неможливо було виготовити технічний паспорт за відсутності доступу до приміщення (предметом позову якраз і є усунення перешкод в користуванні приміщенням;

- Відповідачка також є членом АК «Верховина»;

- Позивачка не є власницею оспорюваного приміщення та ніколи не була його власницею, а право власності зареєстроване не у встановленому законом порядку з обходом процедури спадкування, порушуючи права та інтереси спадкоємців ОСОБА_3 .

Щодо поданої до суду довідки вих.№23/04-25-2 від 23.04.2025 АК «Верховина» заначили, що така довідка явно містить недостовірну інформацію та не може бути допустимим доказом з огляду на наступне. Як вбачається із змісту цієї довідки: « ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) рахується членом обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина» (код ЄДРПОУ: 40343820) розташованого за адресою: : 79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гузара Любомира Патріарха, гараж 11, і їй як єдиній правонаступниці по заповіту батька ОСОБА_3 (який був членом кооперативу «Верховина» і будував цегляний гаражний бокс №21 заг. площею 19,0 кв.м. за повністю власні кошти) були передані усі майнові права по заповіту №2842 від 29.05.1979 року та Свідоцтву про право на спадщину №5532 від 13.11.1979 року. Зазначається, що станом на квітень 2025 року цей гаражний бокс № НОМЕР_2 є в неї в користуванні, а заборгованість по членським внескам відсутня». В цьому аспекті звернули увагу суду на те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується, зокрема свідоцтвом про право на спадщину від 24.11.1980 зареєстрованого за №2618. Таким чином зовсім не зрозуміло як АК «Верховина» могла стверджувати про свідоцтво про право на спадщину №5532 від 13.11.1979 року, коли на цей момент ОСОБА_3 був живим таке свідоцтво фізично не могло бути виданим. Навіть сам гаражний кооператив у цій довідці вказав у іншому реченні про смерть ОСОБА_3 24.11.1980 року відтак як кооператив міг стверджувати про отримання гаражного боксу на підставі свідоцтва про право на спадщину 1979 року невідомо. При тому, довідка видалась юридичною особою та має стверджувальний характер із посиланням на дати та номери, відтак видавалась явно не випадково та із повним усвідомленням щодо внесення недостовірних відомостей до зазначеного документа. Другий ключовий аспект є те, що ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , про що достовірно відомо іншим учасникам справи. За життя ОСОБА_3 (первісним власником гаражу) двічі складав заповіт перший №2842 від 29.05.1979 році, яким він заповів усе належне йому майно Позивачці. Проте в подальшому, 13.11.1979 року ОСОБА_3 склав другий заповіт від 13.11.1979р. №5532, в якому заповів усе належне йому майно ОСОБА_1 (Позивачці) та моїй тітці ОСОБА_6 в рівних частинах. Відтак, в силу приписів ст.1254 ЦК України попередній заповіт (від 29.05.1979 року) втратив свою дію та дійсним вважається останній заповіт. Отже, Позивачка не є та ніколи не була єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_3 (первісного власника гаража) такі відомості є неправдивими та явно підробленими. При тому, АК «Верховина» видано довідку абсолютно свідомо, оскільки під реквізитами другого заповіту (13.11.1979р. №5532) вказала реквізити свідоцтва про право на спадщину, якого апріорі не могло існувати 13.11.1979р. та достовірно відомо, про те, що ОСОБА_3 був живим на цей момент. Зважаючи на те, що АК «Верховина» знало про наявність другого заповіту (неможливо було вгадати дату та чотирьохзначний номер) то останнє знало про наявність другого спадкоємця та що ОСОБА_6 не є єдиною спадкоємицею майна. Тим більше про такі обставини відомо самій Позивачці чи її представнику, однак останні, будучи свідомими щодо недостовірності таких відомостей, вирішили замість надання до суду копії заповіту чи свідоцтва про спадщину подати довідку із зазначенням завідомо недостовірних та неправдивих відомостей, що може бути трактовано як введення суду в оману. Крім того така довідка суперечить поданому позову, оскільки в ній зазначається, що гараж по станом на квітень 2025 року є у користуванні Позивачки, одночасно в позовній заяві зазначено, що Відповідачка начебто неправомірно заволоділа ним у 2019 році та по теперішній момент володіє. Відтак у зазначеній довідці наявні наступні недостовірні відомості: - ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 ; - щодо успадкування усіх майнових прав на підставі заповіту №2842 від 29.05.1979 оскільки такий заповіт був недійсним в силу складення наступного; - про наявність свідоцтва про спадщину від 13.11.1979 року за №5532; - про замовчування дійсного свідоцтва про спадщину; - про користування Позивачкою оспорюваним приміщенням до квітня 2025 року.

Зважаючи на вказані обставини з урахуванням положень ст.262 ЦПК України, сторона відповідача вважає, що наявні підстави для постановлення окремої ухвали щодо можливого (потенційного) вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.358, 384 КК України.

Щодо права власності ОСОБА_1 на оспорюваний гараж. Як вбачається з наявного у матеріалах справи Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для набуття права власності на оспорюваний гараж є довідка про членство особи в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі, серія та номер: 26/05-25-1, видана 26.05.2025, видавник Львівська обл., м. Львів, «Верховина» автогаражний кооператив» обслуговуючий кооператив. Датою реєстрації речових прав є 06.06.2025р., а рішення державного реєстратора щодо реєстрації речових прав є 11.06.2025 року що вже вказує на певну нелогічність та містить ознаки незаконності реєстрації, оскільки як можна було зареєструвати право власності 6 червня коли реєстратор прийняв рішення про таку реєстрацію лише 11 червня (через 5 днів). Відтак, право власності на оспорюваний об`єкт зареєстровано на підставі довідки, виданої АК "ВЕРХОВИНА" тобто автогаражний кооператив розпорядився гаражем та передав його у власність Позивачки. Вважаємо, що право власності Позивачкою набуто неправомірно, оскільки АК «ВЕРХОВИНА» не мало право розпорядження оспорюваним гаражем, так як не було його власником, оспорюваний гараж не перебував на балансі чи обслуговуванні Кооперативу. Такий гараж належав на праві власності ОСОБА_3 та після його смерті підлягає спадкуванню, а АК «ВЕРХОВИНА» не набуло, ніколи не набувало та не могло набути право власності на гараж, як і не могло розпоряджатись ним.

ОСОБА_3 (дідусь) первісний власник оспорюваного гаражу перебував у 2 шлюбах, під час перебування в яких у нього народилось 3 дітей: - ОСОБА_3 (дідусь) первісний власник оспорюваного гаражу перебував у 2 шлюбах, під час перебування в яких у нього народилось 3 дітей: - ОСОБА_1 - дочка від першого шлюбу (Позивачка); - ОСОБА_5 син від другого шлюбу, батько Відповідачки; - ОСОБА_6 дочка від другого шлюбу, тітка Відповідачки. ОСОБА_3 після розлучення одружився вдруге із ОСОБА_7 (бабуся Відповідачки). Відповідачка є дочкою ОСОБА_5 , тобто внучкою ОСОБА_3 , який був первісним власником гаражу. Після смерті дідуся його майно успадкували доньки ОСОБА_1 та тітка ОСОБА_6 (детально описано у розділі 3.2.2. зустрічного позову). Після смерті ОСОБА_13 її майно також успадкувала тітка ОСОБА_6 . Після смерті тітки єдиним спадкоємцем по закону залишився її брат (батько Відповідачки та син дідуся) ОСОБА_5 . У 2019 році ОСОБА_5 помер та Відповідачка успадкувала його майно як єдина спадкоємиця. Таким чином станом на теперішній час ОСОБА_2 є спадкоємцем щодо оспорюваного гаражу по низхідній лінії від дочки дідуся від другого щлюбу ОСОБА_6 . Тобто, порядок переходу спадкового майна є наступний: ОСОБА_3 . --a ОСОБА_6 . --a ОСОБА_5 -a ОСОБА_2 (Відповідачка). В цьому аспекті наголосили, що оспорюваний гараж належав на праві власності ОСОБА_3 , що не заперечується Сторонами по справі, відтак Гаражний кооператив не має жодного відношення до цього майна, не має права розпорядження ним наявне виключне питання щодо набуття власності на майно у порядку спадкування, оскільки гараж належав за життя ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 (первісним власником гаражу) двічі складався заповіт перший №2842 від 29.05.1979 році, яким він заповів усе належне йому майно Позивачці. Проте в подальшому, 13.11.1979 року, ОСОБА_3 склав другий заповіт від 13.11.1979р. №5532, в якому заповів усе належне йому майно в рівних частинах ОСОБА_1 (Позивачці) та моїй тітці ОСОБА_6 . Відтак, в силу приписів ст.1254 ЦК України попередній заповіт (від 29.05.1979 року) втратив свою дію та дійсним вважається останній заповіт. З огляду на вказані обставини сторона відповідача переконана, що Позивачка не є та ніколи не була єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_3 (первісного власника гаража) такі відомості є неправдивими та явно підробленими, з приводу чого між сторонами вирішується питання щодо звернення до правоохоронних органів. Гаражний кооператив після смерті ОСОБА_3 не набув права власності чи розпорядження на оспорюваний гараж та не мав права розпоряджатись ним гараж є спадковим майном ОСОБА_3

14 вересня 2021 року у кооператив прийшла тітка ОСОБА_1 із своїм зятем, із заявою про те, що вона претендує на цей гараж, і заявляли, що вона має документи хоча жодних документів не було та не могло бути, оскільки єдиний спосіб набуття у власність гаражу є судова процедура щодо визнання права власності у порядку спадкування. До 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 жодного відношення до оспорюваного гаражу не мала, ніколи ним не користувалась та, ймовірно, навіть не знала про його існування. Відповідачкою за цим позовом заперечується той факт, що Позивачка володіла чи користувалась чи мала будь-який інший зв`язок з оспорюваним гаражем тим більше, що вона ним користувалась більше 40 років після смерті батька.

Як вбачається із матеріалів справи державна реєстрація речових прав здійснювалась на підставі довідки про членство Позивача у кооперативі та внесення ним пайових внесків. У пункті 81 Порядку визначено, що у разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Сторона відповідача переконана, що така реєстрація здійснювалась фактично на основі підроблених документів та в незаконний спосіб, оскільки пункт 81 порядку стосується розділу «особливості державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті здійснення нового будівництва чи реконструкції». Однак, оспорюваний об`єкт був вже збудований до 2021 року та задовго до смерті ОСОБА_3 Позивачка не брала та не могла брати участь у будівництві цього гаражу, а останній не є ані новим будівництвом, ані реконструкцією. Відтак вбачається, що Відповідачка спільно з посадовими особами Гаражного кооперативу видали правовстановлюючий документ (довідку) з недостовірними відомостями та під виглядом того, що начебто Позивачка брала участь у будівництві цього гаражу, зареєстрували право власності на гараж, який був давним давно збудованим та перебуває у спадковій масі. Більше того, Гаражний кооператив не вправі був видавати таку довідку щодо майна, яке не перебувало в його управлінні, оскільки воно перебувало в особистій приватній власності ОСОБА_3 та перейшло у спадкову масу, а не в управління чи у власність Гаражного кооперативу, останній не мав права розпоряджатись ним та видавати довідки, на підставі яких могли би реєструвати право власності.

У зв`язку із наведеним сторона відповідача стверджує про те, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які би підтверджували право власності Позивачки (первісних документів) на оспорюваний гараж, що ставить під обгрунтованість законність набуття права власності на гараж. Вважають, що за Позивачкою незаконно зареєструвано право власності на гараж в іншому порядку ніж спадкування, порушивши права та інтереси ОСОБА_2 як спадкоємця цього гаража.

Спірний гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , отже, не міг бути зареєстрованим на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі довідки гаражного кооперативу про здійснення членських внесків та перебування у кооперативі. Підстави для реєстрації права власності на спірний гараж за ОСОБА_1 , тобто після смерті ОСОБА_3 були відсутні. І з цих підстав вважають, що за Позивачкою незаконно зареєстровано право власності на гараж в іншому порядку, ніж спадкування, порушивши права та інтереси ОСОБА_2 як спадкоємця цього гаража.

Для оформлення права власності на гараж у сучасних реаліях, та тим більше у порядку, в якому це здійснила Позивачка, як нового об`єкту нерухомості необхідними також є і відомості щодо наявності права на земельну ділянку, реєстрація гаражного кооперативу у встановлному законом порядку тощо. У наданій Управлінням земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради відповіді №2403-вих-101920 від 11.07.2025р. зазначено: Рішень (ухвал) про передачу у власність чи надання в користування (оренду) Гаражному кооперативу «Верховина» земельної ділянки по вул.Кардинала Гузара, Львівською міською радою не приймалось. Інформація про реєстрацію ОК «АК «Верховина» , у Львівській міській раді відсутня. А тому, на думку сторони відповідача, видача ОК «АК «Верховина» згаданої довідки є безпідставною.

Крім того, вважають, що відсутні будь-які докази, що ОК «АК Верховина», яка є Третьою особою у цій справі та видавала довідку, на підставі якої зареєстровано право власності на гараж, є правонаступником старого ОК «АК Верховина», членом якого був ОСОБА_3 . Тим більше, що така юридична особа створена лише у 2016 році, що ставить під сумнів усю законність дій. Цілком можливо, тим більше з урахуванням відповіді Управління земельних ресурсів департаменту природніх ресурсів ЛМР, що це є інша юридична особа, яка зареєструвалась у 2016 році з такою ж назвою та самонайменувалась власником оспорюваних гаражів

З урахуванням наведених обставин сторона відповідача вважає недоведеним факт чинення позивачу відповідачем перешкод у користуванні майном, яке їй, позивачу, на думку відповідача, не належить.

Представник третьої особи в судових засіданнях по даній справі вимоги первісного позову підтримала та просила задовольнити, поряд з цим, в задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити за безпідставністю. Надала суду пояснення, що відповідають змісту долучених до матеріалів справи письмових пояснень третьої особи (т.1, а.с.43-44). Згідно вказаних письмових пояснень повідомила суд про наступне.

Гаражний бокс №21 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (раніше вул. Льва Толстогого на території обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина» Гаражний бокс № 21, побудований в автогаражному кооперативі «Верховина» у кінці 60-х років. Батько Позивачки, ОСОБА_3 , з 60-х років постійно користувався приміщенням, а з 1970-х років обіймав також посаду голови гаражного кооперативу і до 1980 року був його законним володільцем.

Після смерті батька Позивачки, його донька ОСОБА_1 більше ніж 40 років відкрито та постійно користувалася гаражним боксом АДРЕСА_4 .

Наразі, Позивачка є власницею цього гаражного боксу, оскільки 06.06.2025 року вона зареєструвала своє право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав, загальною площею 19,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина».

Однак, у 2020 році Відповідачка, ОСОБА_2 , самовільно захопила гаражний бокс №21. Вона змінила вхідні замки, завезла свої речі та незаконного користується вказаним приміщенням. Через такі дії Відповідачки, законна власниця гаражного боксу не може користуватись і розпоряджатись своєю власністю, що порушує її права та законні інтереси.

Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Верховина" неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами щодо незаконного захоплення гаражного боксу. Проте вжиті заходи результатів не дали, оскільки поліція розцінила подані звернення як такі, що мають цивільно-правовий характер та підлягають розгляду в судовому порядку. Крім того, Львівське районне управління поліції №1 ГУНП у Львівській області не вдалось встановити місцезнаходження гр. ОСОБА_2 .

Рух справи в суді

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.07.2025 року справу передано для розгляду в провадження судді Яворського С.Й.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 22.07.2025 року відкрито провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.09.2025 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про скасування державної реєстрації права власності на майно. Об`єднано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про усунення перешкод у користуванні майном із справою за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про скасування державної реєстрації права власності на майно в одне провадження. Змінено порядок здійснення провадження у справі та прийнято рішення перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09.10.2025 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25.11.2025 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Встановлені судом обставини. Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29.11.1957 року Відділом Комунального господарства Червоноармійської районної ради депутатів трудящих надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво цегляного гаражу для стоянки власного легкового автомобіля за домом АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 був членом кооперативу «Верховина» розміщеного на майданчику за домами АДРЕСА_2 ). За ОСОБА_3 був закріплений на праві володіння гараж № НОМЕР_2 за вказаною адресою.

05.04.1975 року було створено первинну організацію добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» при кооперативі «Верховина». Головою первинної організації обрано Дрожжая Івана Семеновича. Це також підтверджує той факт, що ОСОБА_4 Дрожжай був членом відповідного гаражного кооперативу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_8 Серія 1-СГ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 від 21.01.1948 року.

Як зазначає позивач, однак вказану обставину оспорює відповідач ОСОБА_2 , після смерті батька, із 1980 року, ОСОБА_1 понад 40 років постійно користувалася гаражем.

Відповідно до довідки від АНК «Верховина» вих. №23/04-25-2 від 23.04.2025 року, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) рахується членом обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина» (код ЄДРПОУ: 40343820) розташованого за адресою: : 79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гузара Любомира Патріарха, гараж 11, і їй як єдиній правонаступниці по заповіту батька ОСОБА_3 (який був членом кооперативу «Верховина» і будував цегляний гаражний бокс №21 заг. площею 19,0 кв.м. за повністю власні кошти) були передані усі майнові права по заповіту №2842 від 29.05.1979 року та Свідоцтву про право на спадщину №5532 від 13.11.1979 року. Зазначається, що станом на квітень 2025 року цей гаражний бокс № НОМЕР_2 є в неї в користуванні, а заборгованість по членським внескам відсутня.

На замовлення Позивача обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було виготовлено технічний паспорт від 29.04.2025 року на гараж № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:2845-7125- 3171-9727.

Як встановлено судом в ході розгляду справи і вказана обставина стороною відповідача не спростована, ОСОБА_1 є членом обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина» (код ЄДРПОУ: 40343820), і також регулярно сплачує всі необхідні членські внески, заборгованість по членським внескам в неї відсутня.

06.06.2025 року Позивач, ОСОБА_1 , зареєструвала право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав, загальною площею 19,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №430902361. Підстава реєстрації - довідки від АНК «Верховина» вих. №23/04-25-2 від 23.04.2025 року.

Звертаючись до суду з первісним позовом про усунення перешкод у користуванні майном, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує мотивованість та підставність подачі такого тим, що зареєструвавши 06.06.2025 року за собою право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 , загальною площею 19,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , фактично починаючи з 2020 року позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись таким у зв`язку із самовільним зайняттям гаража відповідачем ОСОБА_2 . При цьому, відповідач ОСОБА_2 оспорюючи правомірність набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на спірний гараж подала до суду зустрічний позов про скасування державної реєстрації права власності.

Аналізуючи мотивованість та підставність заявлених первісних та зустрічних позовних вимог на предмет їх відповідності обставинам справи, нормам чинного законодавства та доказового підтвердження, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі -ЦПК України) та ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

Стаття 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Отже, за змістом положень ст.41 Конституції України, ст. ст. 181, 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (зокрема нерухоме майно, різновидом якого є гараж), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 182 ЦК України, ст. 3-5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов`язковій державній реєстрації підлягає право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до положень пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до

складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю

вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно

квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Перелік документів, що можуть бути підставами для державної реєстрації прав, визначений у статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон), не є вичерпним.

Пунктами 6, 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами), встановлено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом, іншими законами України та цим Порядком.

Особливості державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт у результаті здійснення нового будівництва чи реконструкції визначені пунктами 77 81 Порядку.

Абзацом другим пункту 77 встановлено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об`єкта, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (абзац другий пункту 78 Порядку).

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об`єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб`єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (абзац перший пункту 79 Порядку).

Згідно з абзацом третім пункту 78 Порядку документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

При цьому абзацом четвертим пункту 81 Порядку встановлено, що у разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

При проведенні державної реєстрації права власності на гараж, що закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року і створений в результаті діяльності кооперативу, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається.

Вказані вище роз`яснення чинного законодавства отримали своє відображення у листі Міністерства юстиції України від 01.04.2024 р. № 49671/41015-9-24/8.4.4.

Згідно встановлених обставин справи, які стороною відповідача не спростовано, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , його донька ОСОБА_1 набула членство в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Верховина». Крім того, брала участь в окремих роботах по спорудженню гаража та відповідно вносила членські внески. У зв`язку із чим, в подальшому останній для оформлення прав (проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) на спірний гаражний бокс директором кооперативу було видано довідку вих. №23/04-25-2 від 23.04.2025 року.

Згідно долученої до матеріалів справи копії нотаріально посвідченої заяви громадянина ОСОБА_14 , останній повідомив про наступне. «Я, ОСОБА_14 , член ОК АГК «ВЕРХОВИНА» проживаю за адресою АДРЕСА_5 є реальним свідком всіх подій в користуванні гаража № НОМЕР_2 за адресою Гузара, гараж НОМЕР_5 ,оскільки ми з покійним братом були членами «Верховина» і по сьогодні я маю гараж. Добре пам`ятаю батька ОСОБА_15 , який збудував гараж і організував кооператив, був Головою. Після його смерті спадкоємицею є його дочка ОСОБА_16 , яка користувалася гаражем. Потім по погіршанню здоров`я ОСОБА_16 , я бачив її зятя ОСОБА_17 , який приходив в цей гараж і користувався. Останні 3-4 роки, а може і 5 коли був живий Голова кооперативу ОСОБА_9 , з`явилася особа і представилася єдиною власницею і попросила ОСОБА_18 справитися з замками. Ми проінформували ОСОБА_16 про цю подію, коли вона приїхала замки були змінені. ОСОБА_16 викликала поліцію. При обранні нового Голови кооперативу, з`явилася ця особа, яка вела себе агресивно і не маючи документів на власність гаража, вимагала включити її в члени кооперативу. Я був проти, але ОСОБА_19 відстояла її, що вона пообіцяла через суд принесе рішення, це було у вересні-жовтні 2023р. Більше цю особу я не бачив, побачив десь 2 місяці тому. Галина хотіла, щоб вона звільнила бокс АДРЕСА_6 , а скінчилось скандалами, поліцією і заявами. Не знаю наступних подій, але користувачем з 80 років була ОСОБА_16 після смерті її батька. Заява написана мною у повній свідомості і розумінні.» (т.1 а.с.202-203).

Що відтак свідчить про правомірність проведеної державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірний гаражний бокс, оскільки така проведена за наявності для цього законодавчо передбачених правових підстав.

Стверджуючи про неправомірність видачі такої довідки та недостовірність зазначених у ній відомостей сторона відповідача не представила суду жодних доказів на підтвердження цих покликань, а тому в цій частині відповідні заперечення відповідача ОСОБА_2 суд вважає неспроможними. З цих же підстав суд вважає необгрунтованими і покликання відповідача ОСОБА_2 про те, що оформлення прав на спірний гаражний бокс мало відбуватись в порядку спадкування після померлого ОСОБА_3 . При цьому слід зазначити, що правова оцінка вимогам ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на гараж № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті діда - ОСОБА_3 , бабці - ОСОБА_7 , тітки ОСОБА_6 і батька - ОСОБА_5 , буде надано в межах судової справи №463/5904/25.

Так як державна реєстрації речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на спірний гаражний бокс проведена за наявності для цього правових підстав, а відтак відсутні підстави для скасування такої та відповідно задоволення заявлених зустрічних позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов) (постанова КЦС ВС від 24 лютого 2020 року, справа № 458/1046/15-ц, провадження № 61-976св18).

Відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаного з позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача. Таким чином для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном (постанова КЦС ВС від 30 червня 2021 року, справа № 522/13307/16-ц, провадження № 61-1831св21).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (п.38-39 постанови КГС ВС від 27 серпня 2019 року, справа № 925/366/18).

Обгрунтовуючи чинення перешкод у користуванні та розпорядженні належним гаражним боксом позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що відповідач ОСОБА_2 самовільно зайняла вказаний гараж, проникла до нього без дозволу Позивача, змінила вхідні замки та незаконно користується майном. За вказаним фактом позивач неодноразово зверталася до правоохоронних органів із вимогою про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, однак відомості внесено не було, кримінальне провадження не розпочато, що стверджується долученими до матеріалів справи відповідями Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області.

Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти факту чинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні гаражем, такого не спростувала, а фактично підтвердила, заявивши свої права на такий гараж. Про чинення перешкод в своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні підтвердила і представник третьої особи гаражного кооперативу.

А тому первісні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення 969,00 грн. судового збору, понесеного позивачем при зверненні до суду з позовом.

Питання про відшкодування позивачу понесених нею витрат на правничу допомогу суд у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України не вирішує.

У зв`язку із відмовою в задоволенні зустрічних позовних вимог, понесені стороною позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 судові витрати суд залишає за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 ..

Керуючись статтями 10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_20 до ОСОБА_2 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у здійсненні нею права користування та розпорядження належним їй на праві власності гаражним боксом № НОМЕР_2 , загальною площею 19,00 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Верховина», шляхом зобов`язання звільнити вказаний гаражний бокс ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 969,00 грн. (дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень нуль копійок) судового збору, понесеного позивачем при зверненні до суду з позовом.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» про скасування державної реєстрації права власності на майно відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_7 );

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_8 );

Третя особа: Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Верховина» (ЄДРПОУ 40343820, м.Львів, вул. Гузара Любомира Патріарха,гараж 11).

Повний текст судового рішення складено та підписано 07 вересня 2026 року.

Суддя: Яворський С.Й.